Постанова

від 11.10.2023 по справі 420/21061/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/21061/23Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Альонішко С.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ухилення від звільнення командира 2 відділення 3 взводу 2 роти 2 батальйону морської піхоти старшого сержанта ОСОБА_1 за розглядом рапорту від 10.02.23 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 420/10799/23;

- встановити як передумову задоволення цього позову факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення командира 2 відділення 3 взводу 2 роти 2 батальйону морської піхоти старшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з направленням його особистої справи до Київського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом від 24.07.23 р. № 182/7433 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 420/10799/23 ним було розглянуто рапорт позивача від 10.02.23 р. та встановлено відсутність підстав для звільнення. Позивач, вважаючи, що бездіяльність відповідача у вигляді ухилення від звільнення позивача від виконання військового обов`язку за розглядом рапорту від 10.02.23 р. є протиправною, такою, що грубо порушує законні права та інтереси позивача як військовослужбовця та громадянина України звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що немає підстав для застосування правових норм КАС України стосовно судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 420/10799/23, оскільки немає обставин невиконання або неналежного виконання відповідачем зазначеного судового рішення, оскільки судове рішення виконано: рапорт розглянуто. Проте, апелянт не погоджується з результатом розгляду відповідачем рапорту та вважає протиправним ухилення відповідача від звільнення апелянта з військової служби, у зв`язку з чим був вимушений звернутись за судовим захистом із позовом в цій справі (№ 420/21061/23).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що підтвердження факту перебування на утриманні апелянта ОСОБА_2 повинно здійснюватися в порядку цивільного судочинства. Апелянт не звернувся до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими cm.cm. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України щодо оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 420/10799/23, а подав новий позов до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою від 02.08.2023 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. З огляду на зазначене, представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

11 жовтня 2023 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони, в якій вона зазначає, що у зв`язку з перебуванням у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що унеможливлює бути присутньою на вказаному судовому засіданні та просить розглянути дану справу та її відсутності. Вказує, що доводи та позицію військової частини НОМЕР_1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 27.09.2023 вих. № 182/10057 підтримує у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні апеляційних вимог апелянта.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю суттю даний спір виник у зв`язку з не належним виконанням відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 420/10799/23, зокрема, щодо не звільнення позивача з військової служби. Суд першої інстанції зазначив, що фактично позивач вважає неправильним спосіб виконання відповідачем судового рішення що не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір, позовні вимоги фактично спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по справі № 420/10799/23. Тобто, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Апеляційний суд наголошує, що положення ст.383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Аналізуючи вищезазначені норми права, колегія зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 420/10799/23 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не належного розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.02.2023 року про звільнення з військової служби в запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.02.2023 року про звільнення з військової служби в запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року та прийняти за наслідками розгляду відповідне рішення.

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що у контексті вказаної справи суд не встановлює та не визнає факт утримання, не визначає належність та достатність доказів, оскільки вказане не є предметом даного спору.

На виконання вищезазначеного рішення командування військової частини НОМЕР_1 розглянули рапорт, поданий ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 року стосовно звільнення з військової служби та прийняли про відсутність підстав щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 420/10799/23 відповідачем виконано, рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.02.2023 року про звільнення з військової служби розглянуто, у звільненні з воєнної служби відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що питання, поставлені позивачем у даній справі № 420/21061/23 не були предметом судового розгляду у справі №420/10799/23 та не стосуються виконання судового рішення в даній справі, отже можуть розглядатися виключно в окремому позовному провадженні.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 320, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик