Постанова

від 10.10.2023 по справі 140/6269/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6269/23 пров. № А/857/13755/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року, головуючий суддя Костюкевич С.Ф., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2023 року позивач ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС у Волинській області, в якому просило визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2023 року: №0010950709 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника в банку у розмірі 157 716,00 грн. та №0010960709 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 42 932,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.01.2023 №0010950709, №0010960709, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській від 24.01.2023 року: №0010950709 в частині суми завищення бюджетного відшкодування на суму 157 716,00 грн.; №0010960709 на суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 42 932,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено розбіжності застосування коду УКТЗЕД, які унеможливлюють ідентифікацію товару, а також інші порушення податкового законодавства, що встановлені в ході перевірки свідчать про правомірність винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 23.12.2022 року по 27.12.2022 року посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.01.2023 №59/07-09/39231747, яким встановлено порушення ТзОВ «ВЕРБА-ВВ»:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, абз. «б», «в» п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 158 148,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 42 932,00 грн.

03.01.2022 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0010950709 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника в банку у розмірі 157 716,00 грн. та №0010960709 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 42 932,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Як передбачено п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-XIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому ПК України та Закон №996-XIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону N 996-XIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Як слідує з матеріалів справи, в ході проведеної перевірки було встановлено завищення ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2022 року в сумі 158 948,00 грн. Такі висновки контролюючим органом зроблено у зв`язку з врахуванням та доповненням ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» сум податку до складу податкового кредиту, не підтверджених зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування, всього на 158 948,00 грн.

Також, згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року задекларовано податковий кредит по р. 10.1 та 10.2 в загальній сумі 2 937 522,00 грн.

В ході перевірки встановлено:

В Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні з придбання ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» товарно-матеріальних цінностей за кодом УКТ ЗЕД 4403 всього на загальну суму 757 883,86 грн, в т.ч. ПДВ 126 313,98 грн, а саме від: ДП «Білокоровицьке ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991798) номенклатурою деревина дровяна пв сосна (pinus sylvestris) в кількості 12,703 м.куб на суму 12 830,44 грн., в т.ч. ПДВ 2 138,41 грн.; ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» (код ЄДРПОУ 00991516) номенклатурою деревина дровяна пв сосна в кількості 193,426 м.куб на суму 251453,04 грн., в т.ч. ПДВ 41 908,84 грн.; ДП «Городоцький лісгосп» (код ЄДРПОУ 00991522) номенклатурою деревина дровяна пв сосна, вільха, береза в загальній кількості 150,958 м.куб на суму 241 542,90 грн., в т.ч. ПДВ 40 257,15 грн.; ДП «Ковельське ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991539) номенклатурою деревина дровяна пв ялина в кількості 81,16 м. куб на суму 105 518,22 грн., в т.ч. ПДВ 17 586,37 грн.; ДП «Маневицьке ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991545) номенклатурою деревина дровяна пв вільха в кількості 2,1 м.куб на суму 2 520 грн., в т.ч. ПДВ 420 грн.; ДП «Камінь-Каширське ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991568) номенклатурою деревина дровяна пв береза в кількості 20,916 м.куб на суму 25 099,20 грн., в т.ч. ПДВ 4 183,20 грн.; ДП «Любешівське ЛГ» (код ЄДРПОУ 14289429) номенклатурою деревина дровяна пв береза в кількості 127,048 м.куб на суму 152 457,60 грн., в т.ч. ПДВ 25 409,60 грн.

Перевіркою встановлено розбіжності застосування коду УКТЗЕД, які унеможливлюють ідентифікацію товару, придбаного ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» у постачальників ДП «Білокоровицьке ЛГ», ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», ДП «Городоцький лісгосп», ДП «Ковельське ЛГ», ДП «Маневицьке ЛГ», ДП «Камінь-Каширське ЛГ», ДП «Любешівське ЛГ», відповідно до зареєстрованих податкових накладних.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про невірне визначення продавцем у податкових накладних коду УКТЗЕД 4403, замість, на думку контролюючого органу, коду УКТЗЕД 4401, то суд вірно вказав, що помилки в зазначенні коду УКТЗЕД в податковій накладній не можуть бути підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, якщо така господарська операція підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац дев`ятнадцятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Крім цього, факт реєстрації податкових накладних, складених ДП «Білокоровицьке ЛГ», ДП «Любешівське ЛГ», ДП «Городоцький лісгосп», ДП «Маневицьке ЛГ», ДП «Камінь-Каширське ЛГ», ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», ДП «Ковельське ЛГ» під час реалізації в адресу позивача деревини дров`яної в ЄРПН, спростовує наявність помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В постанові від 20.06.2018 року у справі №819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту, як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними доказами, що позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2022 року по господарських взаємовідносинах з вищенаведеними постачальниками на загальну суму 126 314,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 83 382,00 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на суму 42 932,00 грн. і як наслідок безпідставними є висновки податкового органу щодо завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду на суму у розмірі 42 932,00 грн. за жовтень 2022 року, завищення показника рядка 19 Декларації та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 83 382,00 грн., встановлення завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 27 214,00 грн.

Крім цього, з матеріалів справи слідує, що позивачем було надано контролюючому органу витребувані ним первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з нерезидентом European Pallet Association e.V, EPAL, Німеччина.

На підтвердження здійснення господарських операцій з нерезидентом European Pallet Association e.V, EPAL, Німеччина, позивачем надано суду Ліцензований договір UA-035, предметом якого є марка, що називається «ЕПАЛ в овалі», яка є захищеною торговою маркою. EPAL міжнародна організація, яка як організація піддонів забезпечує використання та обмін дерев`яних, решітчастих піддонів та інших засобів навантаження в рамках логістики та складування.

У серпні 2022 року позивачем від нерезидента European Pallet Association e.V, EPAL, Німеччина, отримано ліцензійні послуги відповідно до актів наданих послуг від 08.08.2022 року та від 11.08.2022 року.

На виконання вимог ст. 185, п. 187.8 ст. 187, ст. 201 ПК України та відповідно до актів виконаних робіт від 08.08.2022 року та від 11.08.2022 року, підприємством складено та зареєстровано в єдиному реєстрі податкові накладні від 08.08.2022 року №8 на суму 21 821,59 грн. у т.ч. ПДВ 3 636,93 грн. та від 11.08.2022 року №9 на суму 43 751,89 грн. у т.ч. ПДВ 7 291,98 грн., №10 на суму 239 622,66 грн. у т.ч. ПДВ 39 937,11 грн.

Сплата за отримані послуги від ТзОВ «ВЕРБА-ВВ», відповідно до актів 08.08.2022 та від 11.08.2022, відбулась 12.09.2022 року (платіжне доручення №47715456) та 12.10.2022 року (платіжне доручення №52775267).

На думку суду, подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» та European Pallet Association e.V, EPAL.

Позивач та European Pallet Association e.V, EPAL повністю виконали умови укладеного договору. Факти оплати, ліцензії, повністю підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Податкова накладна, отримана з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребує іншого додаткового підтвердження.

В ході судового розгляду податковим органом не спростовано реальності здійснення господарських операцій з European Pallet Association e.V, EPAL, відтак позивачем було правомірно сформовано суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування у розмірі 47 232,46 грн.

Подані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» та його контрагентами щодо поставки товару. Усі первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, відтак, відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних, відтак позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі №140/6269/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Ніколін