Постанова

від 10.10.2023 по справі 380/16086/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16086/22 пров. № А/857/5454/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року (суддя Лунь З.І., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не вказано),

в адміністративній справі №380/16086/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 06.11.2015 по 06.04.2021 - 5 років 5 місяців; 2) зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 06.11.2015 по 06.04.2021 - 5 років 5 місяців.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України місячний строк звернення до суду без поважних причин.

Ухвалою суду першої інстанції від 24.01.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліку, а саме, необхідності подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджують поважність причин його пропуску.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про усунення недоліків позовної заяви з питань пропуску строку звернення до суду, вказуючи, що такий пропущено у зв`язку із введеним в Україні воєнним станом. Тобто існувала обставина, яка не залежала від волі позивача, психологічний стан позивача на події, які відбувалися, ускладнювали можливість своєчасного подання позовної заяви у місячний строк.

Відповідач подав до суду першої інстанції письмові пояснення (відзив на позов), у яких просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 по 06.04.2021. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 по 06.04.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 992 гривні 40 коп..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права із неправильним застосуванням норм матеріального права, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що позивач звернувся до суду із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України. ГУМВС України у Львівській області подавало клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду, однак таке клопотання залишилось не вирішеним в суді першої інстанції. Щодо неправильного застосування норм матеріального права, апелянт зазначає, що саме Ліквідаційна комісія Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у Львівській області має бути належним відповідачем при вирішенні питання про зарахування позивачу до вислуги років вимушеного прогулу. Також суд першої інстанції не взяв до уваги того, що позивач уже звертався до суду у справі №1.380.2019.001313 з позовною вимогою про зарахування часу вимушеного прогулу з 06.11.2015 року по 18.03.2019 року до вислуги років, і у задоволенні даної вимоги судом було відмовлено.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.02.2023 та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції пояснення, у яких повністю заперечує доводи апелянта. Зокрема, вважає висновки відповідача щодо пропуску місячного строку звернення до суду помилковими, оскільки даний спір не стосується саме проходження служби в органах внутрішніх справ, а спрямований на відновлення права позивача на соціальне забезпечення. Тому при застосуванні строку звернення до суду підлягають приписи ч.2 ст.122 КАС, тобто строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 11.09.2007, а з 01.04.2014 займав посаду інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУМВС України у Львівській області.

Наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 17.06.2015 №417 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.63є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 у справі №813/3743/15 ОСОБА_1 поновлено в Головному управлінні МВС України у Львівській області на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУ МВС України у Львівській області з 18.06.2015. Дана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 (а.с. 30).

Наказом ГУ МВС у Львівській області за №1004о/с від 04.11.2016 ОСОБА_1 поновлено в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУ МВС України у Львівській області з 18.06.2015.

Наказом ГУ МВС у Львівській області за №1005 о/с від 04.11.2016 звільнено зі служби ОСОБА_1 з 06.11.2015.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №813/4237/16, яка набрала законної сили 23.02.2017, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1005 о/с від 04.11.2016 про звільнення зі служби у запас ЗСУ ОСОБА_1 з 06.11.2016 та поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській області з 05.11.2016 (а.с. 33).

Також встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі №876/9797/16 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково: стягнуто з Державної автомобільної автоінспекції ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.06.2015 року до 04.08.2016 року включно в загальному розмірі 36841,86 грн., із урахуванням всіх обов`язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення) (а.с. 35).

Крім того встановлено, що наказом ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 за №1046о/с Про звільнення ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 із органів внутрішніх справ у запас ЗСУ.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №813/1360/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1046 о/с від 11.04.2017 р Про звільнення, в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 05.08.2016 по 27.04.2017 в загальному розмірі 23671,34 грн. (а.с. 38).

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 13.07.2017 за №1071о/с ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 із органів внутрішніх справ у запас ЗСУ.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 у справі №813/2863/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області за №1071о/с від 13.07.2017 в частині звільнення зі служби у запас ЗСУ та поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Львів ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015 року. Cтягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення за період з 28.04.2017 р. по 10.08.2017 р. в сумі 9343,95 грн. (а.с. 44).

Це судове рішення від 03.11.2017 про поновлення ОСОБА_1 з 06.11.2015 відповідач виконав наказом від 28.02.2019 і наступним своїм наказом від 28.02.2019 звільнив ОСОБА_1 з 06.11.2015 із органів внутрішніх справ у запас ЗСУ.

Однак, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі №1.380.2019.001313 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 28.02.2019 №1206о/с Про звільнення, згідно якого ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗСУ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова ГУ МВС України у Львівській області з 06 листопада 2015 року. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 11.08.2017 по 18.03.2019 в загальному розмірі 52059,15 грн. (а.с. 22).

Позивач зазначає, що в період з 06.11.2015 (початок строку перебігу вимушеного прогулу) по 06.04.2021 (до прийняття позивача на службу в Управління патрульної поліції ДПП у Львівській області), а саме 5 років 5 місяців він перебував у вимушеному прогулі внаслідок незаконного звільнення, який має бути зарахованим до вислуги років. Тому 18.04.2022 звернувся до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою про зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.04.2021 (а.с. 10).

Листом від 11.05.2022 голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області повідомив позивача про відмову про зарахуванні до вислуги років періоду з 06.11.2015 до 06.04.2021. Підставою відмови стало те, що такі зобов`язання відсутні у рішенні Львівського окружного адміністративного суду по справі №1.380.2019.001313 (а.с. 8).

Вважаючи неправомірними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушеного прогулу за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія судді зазначає, що перевагу слід надати застосуванню спеціальної норми над загальною.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду із цією позовною заявою 09 листопада 2022 року.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як видно з матеріалів справи, підставою позову є протиправність, на думку позивача, дій відповідача суб`єкта владних повноважень - ГУМВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії, щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.04.2021- 5 років 5 місяців.

З матеріалів справи видно, що відповідач ГУ МВС України у Львівській області в суді першої інстанції подавало клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду. Однак таке клопотання залишилось не вирішеним в суді першої інстанції, оскільки після винесення судом першої інстанції ухвали від 24.01.2023 про залишення позовної заяви без руху з причин пропуску строку звернення до суду і після подання позивачем до суду заяви від 27.01.2023 року про поновлення строку для подання позовної заяви, питання щодо поновлення чи непоновлення такого строку із зазначенням про наявність чи відсутність поважних причин пропуску такого строку, залишилось не вирішеним в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на питанні щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом.

Відносно питань щодо дотримання чи недотримання позивачем строку звернення до суду та щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску такого строку, то колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що спір у вказаній справі стосується соціального захисту порушеного права позивача, оскільки, із матеріалів справи, змісту позовних вимог та характеру досліджуваних правовідносин є очевидним висновок про те, що адміністративний спір стосується питань проходження позивача і звільнення з публічної служби, а зокрема, щодо зарахування позивачу до вислуги років вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.04.2021.

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справ з приводу проходження громадянами публічної служби слід зважувати чи відповідають правовідносини, які склались між сторонами, вимогам Конституції України та спеціальних законах України.

Водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний місячний строк звернення до суду, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом законодавчо визначеного строку з часу отримання відомостей про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою окремої категорії спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а законодавче запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 отримав відмову Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області від 11.05.2022 щодо не зарахування йому до вислуги років вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.04.2021 - 5 років 5 місяців. Така відмова отримана позивачем в той же день 11.05.2022, про що вказав сам позивач у позовній заяві.

Тобто, з цього часу (з 11.05.2022) розпочинається відлік місячного строку для можливого звернення до суду у спірних правовідносинах щодо оскарження дій (відмови) відповідача та зобов`язання відповідача в судовому порядку до зарахування позивачу до вислуги років вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.04.2021.

Водночас, позов по даній справі зареєстровано судом першої інстанції 09.11.2022 року, тобто позивач звернувся до суду із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.

Крім цього, колегія суддів враховує, що про тривалість свого періоду вислуги років позивач знав ще із наказу від 07.04.2021 за №304о/с про прийняття на службу в поліцію (а.с. 48), у якому вказано, що стаж служби за вислугу років станом на 07.04.2021 року в календарному обчисленні становить 8 років 1 місяць 22 дні. Тобто тривалість вислуги років становить період служби в органах внутрішніх справ в ГУ МВС України у Львівській області із 11.09.2007 р. по 06.11.2015 р. (згідно записів у трудовій книжці) (а.с. 11-18).

Також, колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи немає доказів (як-то відповідних Наказів) про те, що на виконання рішення суду від 03.06.2019 року у справі №1.380.2019.001313 позивача було фактично поновлено на роботі (допущено до роботи).

При цьому, як видно із змісту листа голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 11.05.2022 за №0-90/05/13-2022 виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року у справі №1.380.2019.001313 про поновлення позивача на посаді в ГУ МВС України у Львівській області є нереалізованим (а.с. 8).

Отже, судом встановлено, що позивачу достеменно було відомо про неодноразове звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ та поновлення його на посаді, тобто і про порушене (на думку позивача) право щодо не зарахування до вислуги років вимушеного прогулу за спірний період з 06.11.2015 по 06.04.2021, а відтак, саме з цього часу позивач мав процесуальну можливість вчиняти дії щодо оскарження дій ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області про відмови у зарахуванні йому до вислуги років вимушеного прогулу за цей період.

Однак, позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду та не підкріплено відповідними доказами існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду, у тому числі і щодо узагальненого покликання на введений в Україні воєнний стан.

Натомість позивач помилково вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач з часу звільнення зі служби (поновлення, повторного звільнення) та із часу прийняття на службу в органи поліції із 07.04.2021 року, знав про можливе порушення своїх прав у питанні визначення вислуги років, та мав можливість звернутися до суду за відновленням порушеного права у передбачений законодавством строк, оскільки будь-які об`єктивні перешкоди для цього були відсутні.

Натомість, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та/чи інтересів.

У розглядуваній справі апеляційним судом надано оцінку доводам обох сторін (позивача та відповідача), які наведені як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, відносно питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та поважності причин пропуску такого строку, за результатами чого сформовано висновок про те, що позивачем пропущено встановлений частиною 5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду із розглядуваним позовом, а наведені позивачем підстави пропуску такого строку являються необгрунтованими і неповажними.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди, застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду знайшли своє підтвердження та вказують на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення позову без розгляду, з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року в адміністративній справі №380/16086/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов