УХВАЛА
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 813/2488/18
адміністративне провадження № К/990/34022/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 813/2488/18 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У червні 2018 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути до бюджету з відповідача податковий борг у сумі 399 980,79 грн.
ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції зустрічний позов до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 3975-1317 від 3 липня 2017 року, що складене Головним управлінням ДФС у Львівській області, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 92 314,78 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 397500-1317 від 10 липня 2017 року, що складене Головним управлінням ДФС у Львівській області, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 105 727,63 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №397501-1317 від 10 липня 2017 року, що складене Головним управлінням ДФС у Львівській області, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 201 938,38 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2023 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №813/2488/18.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 813/2488/18 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Шишов
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2023 |
Оприлюднено | 13.10.2023 |
Номер документу | 114097764 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них стягнення податкового боргу |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Шишов О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні