Постанова від 11.10.2023 по справі 140/1126/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №140/1126/23

адміністративне провадження № К/990/23742/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/1126/23

за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді: Глушко І.В., Довга О.І.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Другий відділ ДВС, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 27 вересня 2021 року ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що чинним законодавством не передбачено порядку примусового вселення в житлове приміщення громадян поза їх наміром і бажанням, тому, на думку позивача, він добровільно виконав рішення (про вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 ) ще до відкриття провадження і, за такої умови, вважає, що підстави для стягнення з нього виконавчого збору відсутні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

3. За заявою стягувача про примусове виконання рішення, поданою 24 вересня 2021 року, державний виконавець Павлович Віолета Вікторівна 27 вересня 2021 року відкрила виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №161/19415/20 виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 24 березня 2021 року: щодо вселення ОСОБА_3 , 1959 р.н. у квартиру АДРЕСА_1 . Якою також стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 12 000,00 грн.

4. Цього ж дня державний виконавець виніс: постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи, що складає 12 000,00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначив для боржника суму мінімальних витрат у розмірі - 169,00 грн.

5. Наступного робочого дня ОСОБА_4 установила, що за адресою вселення (квартира АДРЕСА_1 ) двері до помешкання ніхто не відчинив (акт державного виконавця від 28 вересня 2021 року).

6. 6 жовтня 2021 року, за усною домовленістю та попереднім узгодженням цієї дати, при перевірці виконання боржником рішення про вселення ОСОБА_3 (стягувача), державний виконавець установив, що боржник ОСОБА_2 надав згоду, а представник стягувача (за довіреністю) Шостак М.Б., перевірив доступ до квартири шляхом відкриття вхідних дверей квартири за адресою вселення. Перевіривши безперешкодний доступ до квартири та кімнати, представник стягувача Шостак М.Б. , зобов`язався повідомити державного виконавця про вселення стягувача у триденний термін. Боржник зобов`язався не перешкоджати вселенню стягувача (акт від 06 жовтня 2021 року).

7. З наданих представником стягувача Шостаком М.Б . пояснень вбачається, що ключі від вхідних дверей квартири (у яку відбувається вселення) йому передав ОСОБА_3 , для здійснення вселення його в квартиру. Після перевірки з`ясовано, що ключ від вхідних дверей та ключ внутрішньої кімнати стягувача, відкриває замки цих дверей.

8. Позивач уважаючи, що жодних перешкод для вселення у спірну квартиру стягувача (свого батька) не вчиняв, та добровільно виконав рішення суду про вселення, звернувся в суд з цим позовом про скасування спірного рішення про стягнення з нього виконавчого збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Павлович В.В. від 27 вересня 2021 року ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

10. За висновком суду першої інстанції, оскільки в межах ВП НОМЕР_1 державний виконавець не вчиняв заходів примусового виконання рішення про вселення стягувача, а рішення боржником виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, тому є підстави для визнання протиправною та скасування спірної постанови про стягнення виконавчого збору, як такої що не відповідає вимогам статті 27 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

11. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 травня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

12. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову, вказавши що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання, яке державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець зобов`язаний вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

13. Цей суд констатував, що виконавчий лист про вселення не підпадає під перелік документів, за якими виконавчий збір не стягується, доказів про вселення ОСОБА_3 до винесення державним виконавцем постанови про відкриття ВП НОМЕР_1 позивачем не надано та виконавцем не встановлено, а тому дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження.

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_1 прийнята у строк та в порядку, що встановлені статтями 13, 26 та 27 Закону України «Про виконавче провадження», тому скасуванню не підлягає.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

15. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про задоволення його позовних вимог.

16. Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 27 та частин першої, другої статті 67 Закону №1404-VIII України у подібних правовідносинах. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо того, чи стягнення виконавчого збору пов`язується з примусовим виконанням виконавчого-документу чи з початком примусового виконання, та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

17. На переконання скаржника, помилка апеляційного суду при застосуванні вищевказаних норм права полягає в тому, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби і є своєрідною винагородою державного виконавця виключно за вчинення заходів примусового виконання рішення, а не пов`язується лише з формальним початком примусового виконання.

18. Скаржник наполягає на тому, що рішення суду про вселення було виконане ще до пред`явлення виконавчого документа до виконання, позаяк стягувач ОСОБА_3 мав ключі від квартири та міг вселитись в спірне житло в будь-який момент. При цьому матеріалами виконавчого провадження підтверджується той факт, що стягувач проживає в м.Вараш Рівненської області та станом на даний час ніяких дій щодо свого вселення в спірне житло не вчиняв, а чинним законодавством не передбачено порядку примусового вселення в житлове приміщення громадян поза їх наміром і бажанням.

19. Верховний Суд ухвалою від 13 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

21. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Джерела права

22. Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

23. Згідно частин першої та другої статті 67 Закону №1404-VІІІ державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

28. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу стягнення державним виконавцем з позивача виконавчого збору у зв`язку із виконанням виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове вселення.

29. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що підстав для сплати виконавчого збору не має, оскільки боржником, ще до відкриття виконавчого провадження, добровільно виконано рішення про вселення стягувача.

30. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову, вказавши що державний виконавець вчиняв необхідні дії для виконання судового рішення, а тому справляння виконавчого збору є обов`язковим стягненням. Поряд з цим також зазначив, що норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується і спірне рішення до них не відноситься.

31. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

32. Судами попередніх інстанцій установлено, що виконавче провадження №66939326 відкрите з примусового виконання виконавчого листа № 161/19415/20 виданого 4 березня 2021 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 .

33. Указаний виконавчий лист не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, а оскаржувана постанова винесена державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 27 вересня 2021 року ВП НОМЕР_1 та визначена державним виконавцем сума виконавчого збору 12 000,00 грн відповідає двом мінімальним розмірам заробітної плати.

34. Доказів виконання виконавчого листа № 161/19415/20 виданого 24 березня 2021 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про вселення ОСОБА_3 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (27 вересня 2021 року) позивачем не надано та виконавцем при примусовому виконанні - не встановлено.

35. За загальним правилом, рішення суду виконуються після набрання ним законної сили (стаття 255 КАС України).

36. У разі задоволення позову (повного або часткового) відповідач може виконати рішення суду добровільно до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

37. Виконавче провадження з огляду на диспозицію статті 1 Закону № 1404-VIII - сукупність процесуальних та фактичних дій, спрямованих на примусове виконання рішень.

38. Як завершальна стадія судового процесу виконавче провадження наступає лише у випадку невиконання у добровільному порядку судового рішення, що набрало законної сили, чи рішень інших органів (посадових осіб).

39. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VIII).

40. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII).

41. Тобто, у разі виконання рішення немайнового характеру виконавець зобов`язує боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

42. Суд звертає увагу на те, що виконання боржником рішення немайнового характеру у такий строк не є добровільним виконанням, оскільки відбувається у порядку процесуального примусу.

43. Спосіб і порядок виконання рішення про вселення стягувача, деталізований у статті 67 Закону № 1404-VIII, визначає лише наступні процесуальні та фактичні дії виконавця у разі невиконання боржником такої вимоги протягом 10 робочих днів (письмове повідомлення боржника і стягувача про день і час примусового вселення; накладення на боржника штрафу, вжиття інших заходів примусового виконання рішення).

44. Зважаючи на це, Суд відхиляє посилання скаржника на обставину добровільного виконання ним рішення на дев`ятий день з дня винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки із винесенням такої постанови починається відлік примусового виконання рішення, можливість виконати боржником його у добровільному порядку втрачена.

45. За своєю правовою природою постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

46. Стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII).

47. Підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.

48. У випадку виконання боржником вимоги державного виконавця виконати рішення немайнового характеру протягом 10 робочих днів чи у більш пізній термін, стягнення виконавчого збору є правомірним.

49. Отже, у межах спірних правовідносин відсутні визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.

50. Колегія суддів звертає увагу, що аналізуючи частину п`яту та шосту статті 26, частини першу - четверту статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII Верховний Суд (постанова від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19) зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

51. Вичерпний перелік виконавчих документів за якими виконавчий збір не стягується визначено у частині п`ятій статті 27 Закону №1404-VІІІ.

52. Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

53. Верховний Суд, у цій справі (№480/3452/19) зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

54. Поряд з цим, на доводи скаржника про добровільне виконання ним рішення суду до відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом № 1400-VIII, який на відміну від Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, який втратив чинність з 05 січня 2017 року) по різному визначають початок примусового виконання рішень та порядок стягнення виконавчого збору.

55. Так за змістом приписів статті 25 Закон № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних із організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

56. У свою чергу у Законі № 1400-VIII початок примусового виконання рішення визначається статтею 26, відповідно до частини першої якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

57. Тож цією нормою не передбачено надання боржнику строку для добровільного виконання рішення та не пов`язано початок примусового виконання рішення із закінченням строку для його добровільного виконання, як це передбачалося нормами Закону № 606-XIV.

58. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від10 вересня 2020 року у справі № 640/13075/19.

59. Таким чином подана (07 жовтня 2021 року) представником ОСОБА_3 заява про повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з добровільним, на його переконання, виконанням боржником судового рішення, не змінює визначених законом умов та підстав для стягнення виконавчого збору.

60. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що державний виконавець Другого відділу ДВС Павлович В.В. діяла на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 є безпідставною, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

61. На наведені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення державного виконавця.

62. Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не знайшли підтвердження.

63. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалено з додержанням норм матеріального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - без змін.

Судові витрати

65. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року в справі №140/1126/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько