Постанова

від 11.10.2023 по справі 808/2956/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 808/2956/16

касаційне провадження № К/9901/4018/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя -Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 №0000834102.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Снабавіапром», ТОВ "НВП «Спецсервіс», ТОВ «Торгсервісресурс», ТОВ «Авиатехпром», ПП «Гарант-Плюс», ТОВ «Авіапрофешинал», ТОВ «Завод Турбомаш», ТОВ «Регион-Авто», ТОВ «Аероскан Сервіс», ТОВ ПЕК «Енергопроект», ТОВ «НТЦ «Варіатор», ТОВ «Вертол», ТОВ «Промінтрейд ЛТД», ТОВ «Запоріжстройснаб», ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя», ТОВ «Альтерпром», ТОВ «ПК «Еверест», ТОВ «ВКФ «Елкос», ТОВ «Ремм-Юг», ТОВ «НВО «Запорізький Графіт», ТОВ «Лінер». ТОВ «Проммехлит», ТОВ «Євразросукр», ТОВ «Електроспектр ЛТД». Зазначає, що господарські операції, за якими позивачем сформовано податковий кредит об`єктивно відбулися, спричинили зміни активів і зобов`язань Товариства, підтверджені належними первинними документами.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 №0000834102.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції Товариства мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та були спрямовані на одержання прибутку, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Зазначає про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на наявність недоліків у первинних документах, не підтвердження походження товару по ланцюгу постачання, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, недекларування контрагентами позивача податкових зобов`язань у повному обсязі, відсутність деяких первинних документів на підтвердження здійснення таких операцій, зокрема, сертифікатів якості, відсутність належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів для здійснення таких операцій.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Офісу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 №84/28-04-41-02/14307794 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192 статті 192, абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзац «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5 розділу III, підпункту 1, підпункту 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого платником завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2016 року у сумі 6697227,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.09.2016 №0000834102, яким позиву зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року в сумі 6697227,00 грн, застосовані штрафні санкції в сумі 3348613,50 грн.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки Офісу, викладені в акті перевірки про непідтвердження господарських операцій з контрагентами позивача з підстав наявності негативної інформації відносно таких контрагентів, відсутності у них належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, недоведення позивачем походження товару по ланцюгу постачання, не відображення контрагентами позивача у податковій звітності таких операцій.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК Украни бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.4, 200.5 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач (покупець, замовник) мав господарські взаємовідносини з постачальниками товарів, виконавцями робіт послуг: ТОВ «Регион-Авто» за договором постачання від 10.07.2014 №9578/14-Д, предметом якого є постачання запасних частин, мобільного обладнання до вантажних та легкових автомобілів, автобусів, вантажних кранів; за договором надання послуг від 27.08.2014 №10485/14-Д (ТПУ), предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування та ремонту легкових і вантажних автомобілів; ПП «Гарант-Плюс» за договорами постачання від 07.07.2011 №7929/11-Д (У3), від 12.02.2015 №4183/15-Д(УЗ), предметом яких є постачання поковки ст.5ХНМ, рентгенівської плівки, авіаційно-технічного майна; ТОВ «Завод Турбомаш» за договором поставки продукції від 06.10.2008 №0038/09-Д (УЗ), предметом якого є постачання електромеханізмів, демпферів, мікровимикачів; ТОВ «НВП «Спецсервіс» за договором поставки від 07.10.2015 №26/10 (УЗ), предметом якого є постачання електронних приладів, насосів, компресорів, тощо; ТОВ «Проммехлит» за договором поставки №10975/12-Д (УЗ), предметом якого є постачання запасних частин, приладів; ТОВ ПЕК «Енергопроект» за договором поставки від 25.06.2013 №8633/13-Д (УСиСР), предметом якого є постачання обладнання та матеріалів; ТОВ «ВКФ «Елкос» за договором постачання від 14.06.2013 №7600/13-Д(УЗ), предметом якого є постачання радіомаяка у комплекті з антеною в розрізі номенклатури; ТОВ «Авіапрофешинал» за договором від 27.03.2015 №6905/15-Д (УЗ), предметом якого є постачання запасних частин до авіатехніки та іншого авіаційно-технічного майна; ТОВ «Авіатехпром» за договором від 26.02.2015 №4987/15-Д (УЗ), предметом якого є постачання авіаційно-технічного майна для установки на авіаційну техніку, устаткування, засобів наземного обслуговування для авіаційної техніки; ТОВ «Снабавіапром» за договором постачання від 29.01.2015 №4200/15-Д (УЗ), предметом якого є постачання теплоізоляційного углерода углеродного матеріалу, виробів з нього; ТОВ «Торгсервісресурс» за договором поставки від 15.12.2014 №1252/15-Д (УЗ), предметом якого є постачання підшипників, вільних деталей; ТОВ «НТЦ «Варіатор» за договорами поставки від 10.02.2015 №4063/15-Д (УСиСР), предметом якого є постачання обладнання, матеріалів, від 23.11.2015 №27 (ИО), преметом якого є постачання щупових платин, калібрів - пробок, плит електромагнітних; ТОВ «Вертол» за договором постачання від 21.10.2011 №21/10/11 МС, предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей, запчастин; ТОВ «НВО «Запорізький Графіт» за договором від 27.01.2015 №3215/15-Д (УЗ), предметом якого є постачання виробів і матеріалів з графіту, вогнетривкої продукції; ТОВ «Альтерпром`за договором №11807/12-Д (УЗ), предметом якого є постачання СОЖ Alter 0200, СОЖ Alter 0040 ЕР; ТОВ «Лінеар» за договором постачання від 27.03.2015 №МСЛ-001, предметом якого є постачання лінійних вузлів, кулько-гвинтових пар; ТОВ «ПК «Еверест» за договором поставки продукції від 12.01.2016 №12/01, предметом якого є постачання нефтепродуктів; ТОВ «Євразросукр» за договором поставки від 19.03.2015 №03/15, предметом якого є постачання обладнання, запчастин; ТОВ «Ремм-Юг» за договором постачання від 15.11.2012 №12386/12-Д (УЗ), предметом якого є постачання вогнетривкових виробів, ізоляторів; ТОВ «Промінтрейд ЛТД» за договором від 14.07.2015 №11080/15-Д (УЗ), предметом якого є постачання товару, заготівок з графіту; ТОВ «Аероскан Сервіс» за договором від 11.07.2014 №8318/14-Д (АК), предметом якого є надання послуг з модернізації літаків, за договором постачання від 16.11.2015 №15720/15-Д (АК), предметом якого є постачання авіаційного устаткування; ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» за договорами постачання від 04.02.2014 №04/02/2014 (УЗ), предметом якого є чистячі засоби виробництва, від 13.06.2014 №73/14-Д (УВТИС), предметом якого є постачання обчислювальної техніки, копіювальної техніки, видаткових матеріалів, сітьового устаткування; ТОВ «Запоріжстройснаб» за договором постачання від 22.11.2013 №13018/13-Д (УЗ), предметом якого є постачання металорукавів, електроматеріалів; ТОВ «Електроспектр ЛТД» за договорами поставки від 29.12.2009 №2152/09-Д (УС), предметом якого є постачання електротоварів; від 12.08.2015 №01015, предметом якого є постачання обладнання.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду специфікації, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про відвантаження, приходні ордери, сертифікати відповідності, сертифікати якості, платіжні доручення, приходні ордери, акти про прибуття обладнання, відомості про вантаж, паспорти, комплектуючі відомості, вантажні декларації (товарно-транспортні накладні) ПП «Нічний Експрес»; вантажні накладні ТОВ «Нова пошта», паспорти, рахунки на оплату, пакувальні листи, декларації про відповідність.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про непідтвердження сум податку на додану вартість, включених позивачем до складу податкового кредиту з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентом позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагента. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Верховний Суд не може погодитися з твердженням контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача основних засобів, складських приміщень, виробничих активів, матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, оскільки наведені доводи були досліджені судами попередніх інстанцій, їм надано відповідну оцінку.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту, сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк