Постанова

від 29.08.2006 по справі а25/199-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А25/199-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.08.06р.

Справа № А25/199-06

За позовом  Дніпропетровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України, м. Дніпропетровськ 

до  Відкритого акціонерного товариства "Автотранс", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 1850,00 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Секретар Сьомушкіна К.А.

Представники сторін:

  Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – Чіркін В.В., дор. №48 від 28.08.2006р.

Від прокурора – не з'явився. 

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор звернувся з позовом до відповідача та просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1850,00грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів за не створення  робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на порушення  відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями).

Позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсягу.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що він є платником єдиного податку, отже згідно з Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” звільнений від сплати внесків до  Фонду соціального захисту інвалідів. Також відповідач зазначає, що відповідно до ст. 177 ГК України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рішення про створення робочих місць інвалідів приймається відповідними радами та доводиться до підприємств, оскільки такі рішення Дніпропетровською міською радою не приймалося, то відсутні і підстави для застосування санкцій до відповідача.  

Позивач не забезпечив явку представника до судового засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника, оскільки останній був належним чином попереджений про час та місце судового засідання у справі.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -                 

    ВСТАНОВИВ:

Згідно звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік” середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 10 осіб; фонд оплати праці –37000,00 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –3700,00 грн., чисельність інвалідів –штатних  працівників, які повинні працювати на підприємстві  відповідно до 4%-го нормативу –1 особа; середньооблікова  чисельність  штатних працівників-інвалідів облікового складу - 0 осіб.

Прокурором, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу  про стягнення з відповідача  штрафних санкцій у розмірі середньорічної  заробітної плати  на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 1850,00 грн., виходячи з 1-го робочого місця, фактично не зайнятого інвалідом у звітному періоді, згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що була чинною у 2005р. (надалі також - Закон), для підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється    норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від середньооблікової   чисельності   штатних  працівників  облікового складу  за  рік,  а  якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.  

Норматив  робочих  місць  для  забезпечення  працевлаштування інвалідів  визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються    нормативи   робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті,   застосовуються  положення  цього  Закону.  

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На підприємстві відповідача кількість працюючих інвалідів у 2005р. була менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, що не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Статтєю 18 Закону встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Також відповідно до п.10 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів,  які  бажають  працювати   і   спроможні реалізувати    свої    здібності   та   можливості   на   підставі індивідуальних програм реабілітації.

За п.п. 5,  14 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314, підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для    інвалідів    умови   праці   з   урахуванням індивідуальних      програм       реабілітації,       забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;      запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і  затверджують  інструкцію  про   робоче   місце інваліда.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у 2005р.  направлялися  звіти про наявність вільних робочих місць до Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, однак у зазначених звітах за формою 3-ПН відповідач не вказував про потребу у працівниках інвалідах, що також підтверджується листами Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська № 718 від 18.05.2006р. та листом Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська № 1513 від 05.05.2006р.

Не надано відповідачем доказів і про звернення до інших органів, визначених у ст. 18 Закону з питань потреби у працівниках інвалідах, створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначення видів виробництв,  цехів та  дільниць,  де  доцільно використовувати працю інвалідів, розроблення і  затвердження  інструкції про  робоче  місце інваліда.

Той факт, що згідно зі ст.18 Закону на підприємства, установи, організації покладений  лише обов'язок створювати для інваліда певні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, а не обов'язок працевлаштування інвалідів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки відповідач не повідомляв державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. За таких умов посилання відповідача на відсутність фактів відмови підприємства у працевлаштуванні направлених інвалідів є безпідставним.

Також необгрунтованим є заперечення позивача щодо того, що він є платником єдиного податку, тому звільнений від сплати внесків до  Фонду соціального захисту інвалідів. Стягувана прокурором сума, згідно з ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є штрафом за не створення робочих місць інвалідів, який встановлений спеціальним законом, а не податком, збором та іншим обов'язковим платежем, тому на спірні правовідносини норми Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не розповсюджуються.

Безпідставними є і посилання відповідача в обґрунтування заперечень на ст. 177 ГК України та Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, оскільки вони не обмежують та не скасовують дію ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини та підлягає обов'язковому виконанню.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,  –                                                                      

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автотранс»(м. Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, 10,  п/р 26002121763001 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05523412) на користь  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, р/р 31212230600004 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЗКПО 25005978) 1850,00грн.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

        Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко

05.09.2006р.