Рішення

від 04.10.2023 по справі 752/4367/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4367/21

Провадження № 2/752/1023/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 жовтня 2023 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд визнати бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» щодо ігнорування розгляду поданих ОСОБА_2 заяви-скарги, датованої 17.11.2020 (вхідний номер в ТОВ «Комфортна оселя» - 186-20В від 26.11.2020), та заяви-скарги, датованої 23 листопада 2020 року (вхідний номер в ТОВ «Комфортна оселя - 187-20В від 26.11.2020), неправомірною та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» вчинити дії з розгляду та виконання вимог заявника; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» суму коштів, витрачених ОСОБА_2 на відновлення доступу до належного йому нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 в загальному сукупному розмірі 11 900 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» суму коштів на відшкодування додаткових вимушених витрат ОСОБА_1 на придбання обладнання для забезпечення підвищеного ступеню безпеки щодо належної йому квартири АДРЕСА_2 в загальному сукупному розмірі 8 305 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» на користь ОСОБА_1 суму коштів в якості відшкодування упущеної вигоди в загальному сукупному розмірі 7 200 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» на користь ОСОБА_1 суму коштів Е розмірі 50 000 грн. в якості відшкодування морально шкоди; визнати неправомірними дії ТОВ «Кардинал» щодо блокування картки власника квартири АДРЕСА_2 , що мало наслідком відсутність можливості потрапляння ОСОБА_1 , а також його відвідувачів, уповноважених на представництво його інтересів осіб на територію будинку; визнати неправомірними дії ТОВ «Кардинал» щодо безпідставного недопуску відвідувачів ОСОБА_1 та уповноважених ним на захист його інтересів осіб до його квартири АДРЕСА_2 ; заборонити відповідачам чинити перешкоди ОСОБА_3 та його відвідувачам у доступі до належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідачів суму коштів в розмірі 30 000 грн. сплаченої ОСОБА_2 за отримання правничої допомоги.

В обґрунтування позову зазначає, що 07.09.2018 позивач набув право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 . 18.02.2020 року позивач та відповідач, як балансоутримувач та управитель будинку, в якому розташована квартира, уклали Договір № 18/02-69 про умови надання послуг з забезпечення правопорядку, ремонтного обслуговування та інших додаткових послуг. Позивач, як власник квартири, використовує її для задоволення власних потреб. Через певний проміжок часу позивач стикнувся з неправомірними діями, бездіяльністю відповідачів, що зумовлені спором між сусідами й позивачем через агресивне вираження в бік позивача нібито вимог та правил проживання в будинку, забороною позивачу приймати відвідувачів у своїй квартирі. Спірна ситуація триває більше ніж 5 місяців й починає виходити за межі юридичної площини, з огляду на ігнорування відповідачами необхідності участі в її врегулюванні, вимагає від позивача величезного обсягу часу й сил для захисту свого порушеного права власника, споживача, мешканця багатоквартирного будинку. Група власників квартир, що знаходяться в будинку, чинять перешкоди по реалізації позивачем правомочностей власника квартири з мовчазної згоди відповідачів та за фактичного сприяння. Як стало відомо, декілька власників квартир, що проживають у будинку АДРЕСА_3 , сформували своє бачення правил проживання в комплексі та критерії безпеки й намагаються втілити їх в життя шляхом додаткового фінансування окремих співробітників обох відповідачів. Так, група власників квартир, ініціювала категоричну вимогу до позивача припинити приймати у своїй квартирі відвідувачів з підстав нібито порушення позивачем правил проживання в багатоквартирному будинку преміям-класу, на що відповідачем була надано ґрунтовну відповідь про наявність беззаперечних правових підстав для здійснення своєї діяльності. Однак, 16.11.2020 позивачем у замковій щілині вхідної двері виявлено клей, що унеможливлювало потрапляння до квартири, через що позивач зазнав матеріальних збитків, упущеної вигоди та вимушено придбав відеоспостереження для забезпечення належного рівня безпеки та отримання належних доказів для подальшого захисту своїх прав у разі повторення такої ситуації. Тому, 21.11.2020 року о 23 годині 15 хвилин невідомою особою, одягненою таким чином, щоб утруднити її ідентифікацію в подальшому, здійснено невдалу спробу проникнення у квартиру, здійснення нею наступного залиття замкової щілини клеєм. Повторно позивач поніс витрати на забезпечення доступу до належної йому квартири. Надалі, 30.11.2020 року о 23 годині 25 хвилин відбувся ще один випадок спроби проникнення у квартиру, де позивач знову поніс витрати. Наступний епізод порушення прав власника мав місце вночі з 11.12.2020 на 12.12.2020 - невідома особа зламала ручку вхідної двері до квартири та здійснила залиття монтажною піною отворів між дверима, боковими навісами, до яких прикріплено двері, що підтверджується камерами відеофіксації й актом. Отже, за наявності даних обставин, позивач вважає, що відповідачами неналежним чином виконуються умови договорів, через що позивач зазнає неправомірного посягання на його власність.

Ухвалою судді від 01.03.2021р. за поданою позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

09.06.2021 р. підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду.

У подальшому, у зв`язку із перебуванням судді Слободянюк А.В. у відрядженні, на підставі Розпорядження керівника апарату суду № 203 від 26.04.2022 року означену цивільну справу розподілено повторно та головуючим суддею визначено Ольшевську І.О.

Ухвалою судді від 29.04.2022р. вказану цивільну справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання у справі, яке ухвалою судді закрито 17.05.2023, а справу призначено до судового розгляду.

У період проведення підготовчого провадження у справі до суду надійшли: відзив на позовну заяву ТОВ «Комфортна оселя» (відповідач 1), відзив на позовну заяву ТОВ «Охоронна компанія «Кардинал» (відповідач 2).

Отже, відповідач 1 заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначаючи про те, квартира належить позивачу на праві приватної власності, товариство не втручається у здійснення правомочностей власника та може лише здійснювати забезпечення правопорядку на території будинку та на прибудинковій території відповідно до законодавства та умов договору. Дія договору не розповсюджується на забезпечення охорони майна, що є приватною власність позивача, забезпечення правопорядку відбувається щодо спільного майна багатоквартирного будинку. Зазначаємо, що відповідач-1 не укладав з позивачем договорів щодо забезпечення правопорядку у квартирі останнього, забезпечення охорони майна, що є приватною власністю позивача. У зв`язку з цим, товариство є неналежним відповідачем, у зв`язку з цим не може відповідати за пред`явленим ОСОБА_4 позовом про захист прав споживачів. Відшкодування шкоди позивачу можливе лише особою, що завдала таку шкоду, у випадку встановлення вини такої особи у вчиненні злочину. Факт пошкодження майна позивач не підтвердив доказами. Також, позивач не зазначає, що діями відповідача 1 чи його співробітниками було завдано шкоду. Вина відповідача 1 щодо пошкодження дверей позивача не доведена, не встановлена жодним рішенням суду, вироком суду. Позивач вказує на те, що відповідач 1 та відповідач 2 ніби то чинять перешкоди щодо доступу у квартиру позивача та його відвідувачів, однак доказів таких тверджень позивач не надав.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову також заперечив, зазначаючи про те, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір про надань послуг з охорони майна №15-02-03-18/К-ФО від 02 березня 2018 року, предметом якого є надання послуг з охорони майна ЖК «Парк Авеню», що складається багатоквартирних житлових будинків, прилеглої території, допоміжних будівель, інженерних комунікацій, комунальною інфраструктурою та дорогами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до умов договору відповідач 2 не здійснює охорону особистого майна власників квартир, в т.ч. позивача. Відповідач 2 не має з позивачем жодних договірних відносин з приводу охорони майна, що належить останньому на праві власності. Відповідно між відповідачем 2 та позивачем немає ніяких підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків. позивач таким чином вводить суд в оману, так як жодного разу не звертався до відповідача 2 з будь-якими запитами чи проханнями, а також не надав суду доказів, що підтверджують факти, викладені в позовній заяві відносно відповідача 2.

У судове засідання, призначене на 04.10.2023, учасники справи не з`явились.

Від представника позивача до судового розгляду надійшла заява, якою представник просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Від представника відповідача 1 до судового розгляду надійшла заява, якою представник просив проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача 1.

Від представника відповідача 2 до судового розгляду надійшла заява, якою представник просив проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача 2.

Суд у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за позивачем 07.09.2018 р., що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 243163951 від 05.02.2020.

Відповідно до договору про умови надання послуг з забезпечення правопорядку, ремонтного обслуговування та інших додаткових послуг №18/02-69 від 18.02.2020 р. та договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 18.02.2020 р., відповідач 1 є балансоутримувачем та управителем будинку, в якому знаходиться квартира, що належить позивачу.

Отже, відповідно до умов договору №18/02-69 від 18.02.2020 предметом цього договору є регулювання взаємовідносин сторін щодо забезпечення правопорядку, ремонтного обслуговування, надання виконавцем послуг, визначених цим договором. У порядку, визначеному цим договором, виконавець зобов`язаний забезпечувати правопорядок у комплексі, будинку, об`єктах благоустрою, на прибудинковій території та спільних площах, забезпечувати ремонтне обслуговування спільних площ, прибудинкової території, споруд та об`єктів благоустрою, забезпечити функціонування та обслуговування в будинку домофонної системи, забезпечити утримання та обслуговування обладнання колективного супутникового телебачення в будинку.

Згідно з пунктом 3.6 договору надання послуг із забезпечення правопорядку в комплексі, будинку, об`єктах благоустрою, на прибудинковій території та спільних площах здійснюється (забезпечується) або безпосередньо виконавцем або третіми особами (що мають відповідні дозволи та ліцензії на надання відповідних послуг), які на договірних засадах залучаються виконавцем до виконання цього договору.

Отже, товариство може лише здійснювати забезпечення правопорядку на території будинку та на прибудинковій території відповідно до законодавства та умов договору, і аж ніяк не забезпечувати схоронність майна позивача, оскільки індивідуального договору з ним з приводу охорони майна ні зі сторони відповідача 1, ні зі сторони відповідача 2 укладено не було.

Позивач вказує, що 16.11.2020 року, 21.11.2020 року, 30.11.2020 року в замковій щілині дверей квартири було виявлено клей та зазначає про завдання йому збитків невідомими особами. Позивач зазначає, що вночі з 11.12.2020 на 12.12.2020 невідома особа зламала ручку вхідної двері квартири та здійснила залиття монтажною піною отворів між дверима, боковими навісами, до яких прикріплено двері.

Вказані обставини дійсно вбачаються із відеозаписів, збережених на DVD диску, що долучений до позовної заяви, та в сукупності із актами, складеними від 16.11.2020, 22.11.2020, 01.12.2020, 12.12.2020 за підписами позивача, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , можуть свідчити, що майну позивача дійсно було завдано шкоди з боку невстановлених осіб.

Однак, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, вимога позивача про стягнення грошових коштів, витрачених ним на відновлення доступу до належного йому нерухомого майна, та суми коштів в якості відшкодування упущеної вигоди до ТОВ «Комфортна Оселя» є безпідставною, з огляду на те, що вина відповідача 1 у пошкодженні майна позивача не доведена.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 1 суми коштів на відшкодування додаткових вимушених витрат позивача на придбання обладнання для забезпечення підвищеного ступеню безпеки щодо належної йому квартири в загальному сукупному розмірі 8 305 грн. задоволенню не підлягає, оскільки кожна фізична особа розпоряджається своїми правами на власний розсуд, а тому позивач прийшов до висновку про необхідність придбання камер спостереження, що виявилось у волевиявленні останнього придбати дане майно, тому витрати за нього не можуть бути покладені на відповідача 1.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Ураховуючи те, що суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру з боку ТОВ «Комфортна Оселя» не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Позивач стверджує, що відповідач 2 здійснює блокування його картки власника квартири, з метою унеможливлення доступу позивача на територію ЖК, а тому вказані дії просить визнати неправомірними.

Суд відхиляє зазначене твердження позивача, оскільки будь-яким доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України воно не підтверджене та виглядає як припущення, яке не може братись за основу у прийнятті рішення.

Відповідної думки суд щодо вимоги позивача про заборону відповідачам чинити перешкоди ОСОБА_3 та його відвідувачам у доступі до належної ОСОБА_3 квартири, оскільки, чи здійснюють відповідачі перешкоди у праві користування належним позивачу майном не вбачається з жодного доказу, долученого до матеріалів справи.

Відповідно до вимоги позивача про визнання бездіяльністю суд зазначає, що подані на адресу відповідача 1 листи містять у собі неоднорідні вимоги та загалом включають у себе вимоги претензійного змісту, запитувального, інформативного та оскаржуваного, а тому до них застосовуються норми з різних сфер регулювання суспільних відносин, що встановлюють різні строки розгляду та процедури, а тому з урахуванням, у тому числі, того, що позивачем жодним чином не обгрунтовується вказана вимога, не зазначається, яке його право порушене, суд не може за позивача домислити та визначити, яке ж його право порушене, та відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у позові, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання щодо стягнення судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне покласти їх на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал» про захист прав споживачів залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя», код ЄДРПОУ 35241463, 03040, м. Київ, вул. Деміївська, будинок 29.

Відповідач 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал», код ЄДРПОУ 40344845, 03069, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 3А.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12.10.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська