Рішення

від 04.10.2023 по справі 470/226/23

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/55/23

Справа № 470/226/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року смт Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю прокурора начальника Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Пироженка С.В., секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , фермерського господарства "Орбіта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2023 року прокурор звернувся до суду з відповідним позовом у якому зазначив, що наказом ГУ ДГК № 12013/0/14/-19-СГ від 16.12.2019 року було затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність відповідачу земельну ділянку площею 2,000 га кадастровий номер 4821182600:03:000:0141 для ведення особистого селянського господарства в межах території Маліївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, після того, як він раніше вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі для даного виду використання, чим порушив вимоги Земельного Кодексу України. В подальшому, вказану земельну ділянку відповідач передав в оренду фермерському господарству «Орбіта» строком на 7 років. Тобто фермерське господарство отримало у користування земельну ділянку від особи, яка не мала права розпоряджатися нею, а тому наявні передбачені законом підстави для її повернення державі. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд, витребувати у відповідачів на користь держави в особі Березнегуватської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4821182600:03:000:0141 на стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору.

Прокурор Пироженко С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на їх задоволенні наполягав, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.

Представник Березнегуватської селищної ради в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі, та розгляд справи за відсутності їх представника ( а.с.142).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності та відзиву на позов від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до суду направило пояснення про невизнання позовних вимог за їх безпідставністю, розгляд справи просило здійснювати за відсутності їх представника ( а.с.109-123).

Судом, за згоди позивача, ухвалено про заочний розгляд справи у відсутність відповідачів на підставі наявних у справі доказів, у відповідності дост.280 ЦПК України.

З матеріалів справи убачається, що 10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га розташовану в межах території Маліївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, при цьому зазначивши що раніше не отримував безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах норм визначених ст.121 ЗК України (а.с.29).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 липня 2019 року № 4401/0/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Маліївської сільської ради Березнегуватського району, орієнтованим розміром 2,000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства ( а.с.30). 16.12.2019 року № 12013/0/14/-19- СГ наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано відповідачу у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4821182600:03:000:0141 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Маліївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.27). На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Березнегуватської районної державної адміністрації Кутовою І.В. 05 травня 2020 року було здійснено запис №36441565 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 4821182600:03:000:0141).

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, за приписами ч.3 ст.116 ЗК України, проводиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За ч. 4 ст. 116 ЗК Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. За частиною 1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара. Разом з тим, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.09.2022 року №309589694, ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Березнегуватської районної державної адміністрації від 29.12.2012 за №1211 вже отримував у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 4821180400:03:000:0112 площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Білокриницької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області та свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно №7898022 від 13 серпня 2022 року ( а.с.38-41).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 116,118,121 Земельного кодексу України, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не повідомив, що вже використав надане йому право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок для даного виду використання.

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2021 року вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4821182600:03:000:0141 передав в оренду фермерському господарству «Орбіта», строком на сім років ( а.с.45-50).

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно дочастини першоїстатті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391ЦК України).

Указане положення кореспондується із частиною першою статті 153 ЗК України, за якою власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частинами другою та третьою статті 152 ЗК України встановлено,що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2013 року ОСОБА_1 набувши право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 4821180400:03:000:0112, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у межах території Білокриницької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, реалізував гарантоване законодавством право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації за даним видом використання. Подальше відчуження ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки шляхом укладення договору дарування 27 лютого 2020 року не спростовує його статусу особи яка використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.38-41).

Відповідно передача йому Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на підставі наказу від 16.12.2019 року № 12013/0/14-19-СГ у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4821182600:03:000:0141, із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Маліївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, та реєстрації 05 травня 2020 року за відповідачем права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказує на недобросовісне набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку. Відповідно розпорядження ОСОБА_1 вказаною земельною ділянку шляхом передання її в оренду фермерському господарству «Орбіта» на підставі договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2021 року, вимогам ЗК України не відповідало ( а.с.42-50).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

У пункті 74 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права ( пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

З огляду на викладене вище, витребування земельної ділянки у відповідачів, як про те просив позивач у позові, є належним способом захисту прав Березнегуватської селищної ради.

Щодо доводів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про відсутність у прокурора підстав для представництва в суді інтересів Березнегуватської селищної ради, суд доходить наступного.

Відповідно до частини другоїстатті 4 ЦПК Україниу випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертоюстатті 42 ЦПК Україниу справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантованостаттею 131-1 Конституції УкраїнитаЗаконом України «Про прокуратуру». Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею 56ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина першастатті 131-1Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, яким є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про прокуратуру»прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першоїстатті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частиною четвертоюстатті 56ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора,а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ключовим для представництва прокурора є поняття «інтерес держави», в основі якого є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 645/5416/19.

Системне тлумачення частини четвертоїстатті 56 ЦПК Україний абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. У свою чергу, здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись о компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор заявив позов із метою захисту права власності територіальної громади на землю напідставістатті 56 ЦПК Українита на виконання абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»у тексті позовної заяви обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в особі Березнегуватської селищної ради, а також обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів, тобто навів підстави позову й представництва.

Так Баштанською окружною прокуратурою Миколаївської області направлялися звернення до Березнегуватської селищної ради, зокрема від 18 червня 2021 року № 52.1-1572 вих.-21( а. с. 53), щодо вжиття заходів для захисту інтересів держави.

Однак у відповіді від 09 серпня 2021 року № 4128/25-05 Березнегуватська селищна рада повідомила про те, що у зв`язку з відсутністю закладених коштів у кошторисі місцевого бюджету на сплату судового збору селищна рада не заперечує проти представництва її інтересів прокуратурою при звернення до суду з відповідним позовом до відповідачів.

Таким чином, Березнегуватська селищна рада не оспорювала наявність підстав для представництва прокурора, не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду з власним позовом на захист інтересів територіальної громади, мотивуючи це відсутністю грошових коштів для сплати судового збору, а також не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

У пункті 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що: «незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини». Що свідчить про те, що сам факт неподання Березнегуватською селищною радою протягом тривалого часу позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів у рівних частках підлягає стягненню судовий збір на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.11-13,76-81,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Баштанськоїокружної прокуратуриМиколаївської областів інтересахдержави вособі Березнегуватськоїселищної радидо ОСОБА_1 ,фермерського господарства"Орбіта",третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Головне управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області,про витребуванняземельної ділянки- задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та у фермерського господарства "Орбіта" (код ЄДРПОУ 20887904) на користь держави в особі Березнегуватської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 4821182600:03:000:0141, площею 2,000 га розташовану в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , фермерського господарства "Орбіта"на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач Миколаївська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910048) витрати по сплатісудового збору в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн., в рівних частках по 2013 (дві тисячі тринадцять) грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивачі: Баштанська окружна прокуратура Миколаївської області, адреса місцезнаходження: індекс 56101, провулок Пожежний,3 м.Баштанка Миколаївська область, ЄДРПОУ 02910048;

в інтересах Березнегуватської селищної ради - адреса місцезнаходження: індекс 56203, площа Соборно- Миколаївська, буд. № 10 смт Березнегувате Баштанський район Миколаївська область.

Відповідачі:

ОСОБА_1 : адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Фермерське господарство "Орбіта" - адреса місцезнаходження: індекс 56203, вул. Кузьменка, буд. № 152, смт Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, ЄДРПОУ 20887904.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області адреса місцезнаходження: індекс 54034, просп. Миру, 34, м.Миколаїв Миколаївська область, код ЄДРПОУ 39825404.

Суддя С.Ф. Орлова

Повне заочне рішення суду складене 11 жовтня 2023 року.