Постанова

від 10.10.2023 по справі 916/2508/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2508/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП: не з`явився

від Виробничо-комерційної фірми Кварц: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми Кварц

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023, суддя в І інстанції Шаратов Ю.А., повний текст якого складено 23.03.2023 в. м. Одесі

у справі №916/2508/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми Кварц

про стягнення 5 259 357,89 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Виробничо-комерційної фірми Кварц, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором купівлі-продажу від 01.07.2021 №АПФ-16 в розмірі 5 259 357,89 грн., з якої 3 767 213,34 грн сума основного боргу, 589 882,70 грн інфляційні втрати, 75 800,13 грн 3 % річних, 826 461,72 грн пеня.

Позовна заява обгрунтована фактом неналежного виконання відповідачем умов договору у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/2508/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП до Виробничо-комерційної фірми Кварц про стягнення 5 259 357,89 грн задоволено частково; стягнуто з Виробничо-комерційної фірми Кварц на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП 3 767 213,34 грн суму основного боргу, 589 882,70 грн інфляційних втрат, 75 800,13 грн 3 % річних, 449 104,86 грн пені та витрати на сплату судового збору в розмірі 73 233,93 грн; в частині стягнення 377 356,86 грн пені відмовлено.

Судове рішення мотивовано доведеністю поставки позивачем товару на загальну суму 18 113 702,59 грн та часткової оплати відповідачем на суму 14 146 489,25 грн, таким чином, суд дійшов до висновку про наявність заборгованості на суму 3 767 213,34 грн.

Також суд дійшов до висновку, що оскільки сторонами не передбачено більшого строку нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців, то пеня за прострочення оплати за Договором від 01.07.2021 за періоди з 01.01.2022 по 01.07.2022, з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, складає суму в розмірі 449 104,86 грн, тому решта заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 377 356,86 грн (826 461,72 449 104,86 = 377 356,86) не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат виконаного Позивачем, тому вбачив підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача, 589 882,70 грн. інфляційних втрат та 75 800,13 грн 3 % річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, 27.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Виробничо-комерційної фірми Кварц надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/2508/22 змінити, постановивши нове рішення, яким стягнути з Виробничо-комерційної фірми Кварц на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП 301 013,40 грн суми основного боргу, 589 882,70 грн інфляційних втрат, 75 800,13 грн 3% річних, 449 104,86 грн пені та витрати на сплату судового збору в розмірі 73 233,93 грн.

Зокрема, скаржник зазначає, що під час розгляду справи і до ухвалення рішення по справі №916/2508/22, відповідач сплатив позивачу за договором 17 812 689,19 грн., що підтверджується у сумі 14 146 489,25 грн. - платіжними дорученнями дослідженими судом та у сумі 3 666 199,94 грн за платіжними дорученнями, доданими скаржником до апеляційної скарги, а саме: №8095 від 14.10.2022 на суму 120 000,00 грн. №8105 від 20.10.2022 на суму 100 000,00 грн. №3 від 25.10.2022 на суму 200 000,00 грн. №8224 від 08.11.2022 на суму 250 000,00 грн. №8225 від 09.11.2022 на суму 300 000,00 грн. №8247 від 11.11.2022 на суму 225 000,00 грн. №12 від 17.11.2022 на суму 700 000,00 грн. №8360 від 28.11.2022 на суму 300 000,00 грн. №8396 від 30.11.2022 на суму 471 199,94 грн. №8482 від 23.12.2022 на суму 1 000 000,00 грн.

Таким чином, на думку скаржника, сума основного боргу за договором на дату ухвалення рішення становила 301 013,40 грн. (18 113 702,59 грн - 17 812 689,19 грн).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що надані платіжні доручення, які є додатками до апеляційної скарги не можуть бути прийняті, оскільки будь яких доказів неможливості подання доказів апелянт не навів та не подавав клопотання про поновлення строку на подання доказів. А отже, дані докази не можуть бути прийняті під час розгляду апеляційної скарги.

Також позивач вказує, що всі надані докази про оплату зараховані позивачем як оплата за інший поставлений товар (а не за спірний, про який ідеться мова в позовній заяві), тому борг, який є предметом спору в даній справі є непогашеним.

Позивачем додано лист повідомлення від 23.05.2023 із зазначенням за який саме товар зараховані вказані оплати апелянта.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничо-комерційної фірми Кварц на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/2508/22 та призначено дану справу до розгляду на 06.06.2023 о 12:00.

З метою забезпечення дотримання принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, особливості конкретних обставин справи, колегія суддів протокольною ухвалою оголосила перерву в розгляді апеляційної скарги Виробничо-комерційної фірми Кварц на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/2508/22 до 11.07.2023 об 11:00.

Також до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП надійшли додаткові пояснення від 05.06.2023, в яких позивач посилається на правові висновки Верховного Суду у справах №915/2222/19 від 16.06.2021, №909/965/16 від 18.06.2020 та №909/722/14 від 13.04.2021 щодо надання доказів разом з апеляційною скаргою. Також позивач зазначає, що у графі призначення платежу у платіжних доручення, наданих апелянтом до апеляційної скарги не зазначено чітко за яку саме поставку здійснюється оплата, а вказано лише договір. В поясненні щодо зарахування платежів від 22.06.2023 позивачем розписано зарахування всіх платежів, які є в матеріалах справи.

27.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП надано до суду акт звірки взаєморозрахунків по стану за період: липень 2021 вересень 2022 між позивачем та відповідачем за договором купівлі-продажу №АПФ-16 від 01.07.2021.

10.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Виробничо-комерційної фірми Кварц, в яких останнє, зокрема, зазначає, що оплати здійснені Виробничо-комерційною фірмою Кварц після звернення ТОВ «АПФ-ГРУП» до суду із позовом, мали бути, у першу чергу, зараховані на погашення заборгованості, що виникла раніше, а залишок на погашення заборгованості поточного постачання, здійсненого після звернення до суду із відповідним позовом.

В судовому засіданні 11.07.2023 оголошено перерву в розгляді даної справи до 22.08.2023 о 12:00.

Між тим, у зв`язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відпустці з 07.08.2023 по 01.09.2023 та судді Принцевської у відпустці з 09.08.2023 по 08.09.2023, судове засідання, призначене на 22.08.2023 у справі №916/2508/22 не відбулось, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2508/22 відбудеться в режимі відеоконференції 26.09.2023 о 10:30.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 26.09.2023 по 29.09.2023, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 22.09.2023 року №194-в у відпустці, відсутня можливість провести судове засідання 26.09.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2508/22 відбудеться в режимі відеоконференції 10.10.2023 о 10:30.

В судове засідання 10.10.2023 сторони не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, представник Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП адвокат Машкіна Вікторія Миколаївна на зв`язок у системі відеоконференцзв`язку "EаsyCon" не вийшла. Відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, приписів пункту 46 розділу 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Щодо долучення нових доказів разом з апеляційною скаргою, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегія суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Згідно із частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).

Судова колегія наголошує, що платіжні доручення, які надані скаржником разом з апеляційною скаргою подані із порушенням норм Господарського процесуального кодексу, без клопотання про долучення таких доказів та без посилання на неможливість подання останніх в порядку встановленому ГПК України.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, відповідач не повідомляв суд про неможливість надання вказаних платіжних доручень до матеріалів справи №916/2508/22, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи.

Не доведено апелянтом і винятковості випадку неможливості подання цих доказів до та/або під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Виробничо-комерційною фірмою «Кварц» заявлялось клопотання №197 від 28.12.2022 про відкладення підготовчого засідання у справі №916/2508/22.

Тобто відповідач був обізнаний про розгляд справи №916/2508/22 та мав можливість надати вищезазначені платіжні доручення до суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що платіжні доручення, додані скаржником до апеляційної скарги, а саме: №8095 від 14.10.2022 на суму 120 000,00 грн. №8105 від 20.10.2022 на суму 100 000,00 грн. №3 від 25.10.2022 на суму 200 000,00 грн. №8224 від 08.11.2022 на суму 250 000,00 грн. №8225 від 09.11.2022 на суму 300 000,00 грн. №8247 від 11.11.2022 на суму 225 000,00 грн. №12 від 17.11.2022 на суму 700 000,00 грн. №8360 від 28.11.2022 на суму 300 000,00 грн. №8396 від 30.11.2022 на суму 471 199,94 грн. №8482 від 23.12.2022 на суму 1 000 000,00 грн датовані останнім числом 23.12.2022, клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання в суді першої інстанції у справі №916/2508/22 датована 28.12.2022, що додатково свідчить про наявну можливість останнього надати до суду першої інстанції вищезазначені платіжні доручення, чим відповідач не скористався.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18).

Таким чином, судова колегія не приймає до уваги додані скаржником до апеляційної скарги вищенаведені платіжні доручення.

Щодо суті спору.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01.07.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №АПФ-16 (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (Позивач) зобов`язався передати у власність покупця (Відповідача), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти й оплатити паливо пічне, синтетичне рідке паливо, паливо котельне, паливо нафтове згідно специфікацій. Кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у видатковій накладній.

Датою передання товару вважається дата його отримання покупцем, що підтверджується видатковою накладною (пункт 3.5 Договору).

Згідно пункту 5.2. товар приймається: за кількістю згідно з видатковою накладною; за якістю згідно з сертифікатом якості.

Згідно із пунктами 10.1, Договору розрахунки здійснюються шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у цьому договорі.

Якщо інше не застережене цим договором або не узгоджено сторонами у додатковій угоді або заявці до цього договору, розрахунки за товар здійснюються у формі оплати в розмірі 100% від суми, визначеної у рахунку-фактурі на протязі одного банківського дня з дати поставки товару. Рахунок-фактура на товар передається продавцем покупцю засобами зв`язку (факс) (пункт 10.2 Договору).

Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за товар, переданий в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. (пункт 10.4. Договору).

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) правом, що є застосовним до цього договору.

Згідно із пунктом 11.3 Договору від 01.07.2021 покупець за порушення обов`язку, визначеного у пунктах 10.1, 10.2 цього договору, за вимогою продавця зобов`язався сплатити останньому штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору від 01.07.2021 Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 18 113 702,59 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: 310 752,30 грн. від 02.07.2021 № 81; 245 856,24 грн. від 05.07.2021 № 82; 270 924,26 грн. від 07.07.2021 № 89; 304 308,29 грн. від 16.07.2021 № 95; 322 712,30 грн. від 09.08.2021 № 122; 338 976,31 грн. від 11.08.2021 № 125; 274 348,26 грн. від 13.08.2021 № 131; 326 992,31 грн. від 20.08.2021 № 140; 327 848,30 грн. від 03.09.2021 № 164; 300 028,28 грн. від 06.09.2021 № 167; 280 768,26 грн. від 13.09.2021 № 175; 264 504,25 грн. від 20.09.2021 № 187; 588 980,96 грн. від 24.09.2021 № 194; 298 452,25 грн. від 28.09.2021 № 197; 304 290,49 грн. від 01.10.2021 № 203; 596 820,97 грн. від 01.10.2021 № 207; 338 520,52 грн. від 08.10.2021 № 225; 218 400,34 грн. від 11.10.2021 № 228; 448 740,00 грн. від 13.10.2021 № 238; 681 150,00 грн. від 19.10.2021 № 259; 472 000,32 грн. від 28.10.2021 № 279; 683 810,46 грн. від 01.11.2021 № 287; 613 600,42 грн. від 08.11.2021 № 305; 674 960,46 грн. від 19.11.2021 № 330; 715 670,48 грн. від 24.11.2021 № 335; 697 970,47 грн. від 01.12.2021 № 341; 361 340,50 грн. від 01.12.2021 № 343; 374 650,26 грн. від 02.12.2021 № 351; 728 060,50 грн. від 03.12.2021 № 356; 669 060,46 грн. від 07.12.2021 № 361; 690 300,47 грн. від 10.12.2021 № 367; 621 270,42 грн. від 10.12.2021 № 368; 744 580,50 грн. від 15.12.2021 № 371; 701 510,47 грн. від 17.12.2021 № 374; 710 950,49 грн. від 21.12.2021 № 378; 737 500,50 грн. від 23.12.2021 № 384; 419 050,57 грн. від 26.04.2022 № 47; 300 599,97 грн. від 13.05.2022 № 58; 153 439,98 грн. від 24.05.2022 № 65.

Відповідачем частково сплачено за поставлений товар суму, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 14 146 489,25 грн, а саме: 200 000,00 грн. від 01.07.2021 № 5794; 100 000,00 грн. від 27.07.2021 № 5942; 101 600,30 грн. від 27.07.2021 № 5941; 100 000,00 грн. від 03.08.2021 № 6041; 100 000,00 грн. від 13.08.2021 № 6124; 45 856,24 грн. від 13.08.2021 № 6125; 100 000,00 грн. від 17.08.2021 № 6154; 70 927,26 грн. від 20.08.2021 № 6200; 204 308,29 грн. від 20.08.2021 № 6201; 100 000,00 грн. від 27.08.2021 № 6275; 200 000,00 грн. від 01.09.2021 № 6306; 122 712,30 грн. від 23.09.2021 № 6470; 338 976,31 грн. від 23.09.2021 № 6471; 326 992,31 грн. від 23.09.2021 № 6472; 200 000,00 грн. від 23.09.2021 № 6473; 300 028,28 грн. від 06.10.2021 № 6570; 100 000,00 грн. від 08.10.2021 № 6599; 300 000,00 грн. від 13.10.2021 № 6610; 74 348,26 грн. від 20.10.2021 № 6623; 200 000,00 грн. від 20.10.2021 № 6624; 27 848,30 грн. від 20.10.2021 № 6622; 298 452,25 грн. від 22.10.2021 № 6658; 64 504,25 грн. від 22.10.2021 № 6657; 350 000,00 грн. від 28.10.2021 № 6707; 100 000,00 грн. від 19.11.2021 № 6798; 200 000,00 грн. від 22.11.2021 № 6814; 38 980,96 грн. від 23.11.2021 № 6825; 48 740,00 грн. від 23.11.2021 № 6827; 218 400,34 грн. від 23.11.2021 № 6826; 400 000,00 грн. від 24.11.2021 № 6850; 596 820,97 грн. від 25.11.2021 № 6890; 150 000,00 грн. від 30.11.2021 № 6947; 338 520,52 грн. від 01.12.2021 № 6967; 154 290,49 грн. від 01.12.2021 № 6969; 300 000,00 грн. від 06.12.2021 № 7006; 200 000,00 грн. від 06.12.2021 № 7014; 381 150,00 грн. від 13.12.2021 № 7057; 213 600,42 грн. від 13.12.2021 № 7058; 400 000,00 грн. від 16.12.2021 № 7115; 100 000,00 грн. від 16.12.2021 № 7116; 100 000,00 грн. від 20.12.2021 № 7158; 100 000,00 грн. від 22.12.2021 № 7184; 272 000,32 грн. від 28.12.2021 № 7221; 674 960,43 грн. від 28.12.2021 № 7222; 715 670,48 грн. від 29.12.2021 № 7252; 300 000,00 грн. від 29.12.2021 № 7253; 2 000 000,00 грн. від 29.12.2021 № 7264; 1 000 000,00 грн. від 30.12.2021 № 7359; 30 000,00 грн. від 25.03.2022 № 7494; 10 000,00 грн. від 15.04.2022 № 7522; 420 000,00 грн. від 25.04.2022 № 7545; 300 000,00 грн. від 13.05.2022 № 7588; 156 799,97 грн. від 23.05.2022 № 7613.

У претензії №1 від 15.04.2022 щодо погашення заборгованості у зв`язку з порушенням зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю «АПФ-ГРУП» станом на 15.04.2022 вимагало виконати належним чином зобов`язання за договором та перерахувати на рахунок 4 180 922,79 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АПФ-ГРУП» 20.06.2022 було направлена вимога про погашення заборгованості, в якому зазначено, що станом на 20.06.2022 Виробничо-комерційною фірмою «Кварц» оплачено 13 946 484,25 грн, що в свою чергу свідчить про наявність заборгованості на суму 4 167 213,34 грн.

Так як Відповідачем частково сплачено за поставлений товар суму в розмірі 200 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: 100 000,00 грн. від 28.07.2022 №7758; 100 000,00 грн. від 03.08.2022 № 7793, сума заборгованості Відповідача за Договором від 01.07.2021 складає 3 967 213,34 грн. (18 113 702,59 - 14 146 489,25 = 3 767 213,34).

Виробничо-комерційна фірма «Кварц» своїх зобов`язань по оплаті грошових зобов`язань не виконало в повному обсязі, що і стало підставою для здійснення нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.01.2022 по 09.09.2022, а також підставою для звернення позивачем з відповідною позовною заявою.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог від 30.09.2022 у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості у сумі 200 000 грн відповідно до платіжного доручення №7921.

Таким чином, сума основного боргу складала: 3 767 213,34 грн суми боргу; 589 882,70 грн інфляційних втрат; 75 800,13 грн 3% річних; 826 461,72 грн пені.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність поставки позивачем товару на загальну суму 18 113 702,59 грн та часткової оплати відповідачем на суму 14 146 489,25 грн, таким чином наявна заборгованості відповідача перед позивачем складає 3 767 213,34 грн.

Місцевим господарським судом встановлено правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат виконаного Позивачем, тому вбачив підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача, 589 882,70 грн інфляційних втрат та 75 800,13 грн 3 % річних.

Також суд дійшов до висновку, що оскільки сторонами не передбачено більшого строку нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців, то пеня за прострочення оплати за Договором від 01.07.2021 за періоди з 01.01.2022 по 01.07.2022, з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, складає суму в розмірі 449 104,86 грн, тому решта заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 377 356,86 грн (826 461,72 449 104,86 = 377 356,86) не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вбачив підстави для часткового задоволення позову і стягнення з Виробничо-комерційної фірми Кварц на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ-ГРУП

-3 767 213,34 грн - суму основного боргу;

-589 882,70 грн інфляційних втрат;

-75 800,13 грн 3 % річних;

-449 104,86 грн пені.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині стягнення з Виробничо-комерційної фірми «Кварц» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-ГРУП» 3 466 199,95 грн (3 767 213,34 301 013,40) суми основного боргу, а відтак, враховуючи, що рішення в частині стягнення 589 882,70 грн інфляційних втрат, 75 800,13 грн 3% річних, 449 104,86 грн пені та витрати на сплату судового збору в розмірі 73 233,93 грн апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Отже, предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 767 213,34 грн - суми основного боргу за договором купівлі-продажу №АПФ-16 від 01.07.2021.

Так, скаржник зазначає, що під час розгляду справи і до ухвалення рішення по справі №916/2508/22, відповідач сплатив позивачу за договором 17 812 689,19 грн., що підтверджується у сумі 14 146 489,25 грн. - платіжними дорученнями, які досліджені судом першої інстанції.

А також у сумі 3 666 199,94 грн за платіжними дорученнями, доданими скаржником до апеляційної скарги, а саме: №8095 від 14.10.2022 на суму 120 000,00 грн. №8105 від 20.10.2022 на суму 100 000,00 грн. №3 від 25.10.2022 на суму 200 000,00 грн. №8224 від 08.11.2022 на суму 250 000,00 грн. №8225 від 09.11.2022 на суму 300 000,00 грн. №8247 від 11.11.2022 на суму 225 000,00 грн. №12 від 17.11.2022 на суму 700 000,00 грн. №8360 від 28.11.2022 на суму 300 000,00 грн. №8396 від 30.11.2022 на суму 471 199,94 грн. №8482 від 23.12.2022 на суму 1 000 000,00 грн.

Таким чином, на думку скаржника, сума основного боргу за договором на дату ухвалення рішення становила 301 013,40 грн (18 113 702,59 грн - 17 812 689,19 грн).ї

Як вже зазначалося вище, скаржник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, що, як наслідок, виключило вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам. Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, відповідач не повідомляв суд про неможливість надання вказаних платіжних доручень до матеріалів справи №916/2508/22, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи. Не доведено апелянтом і винятковості випадку неможливості подання цих доказів до та/або під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Судова колегія зазначає, що як зазначено в пункту 10.4. Договору Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за товар, переданий в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

За змістом ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що у позивача є саме право, а не обов`язок щодо зарахування коштів, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за товар, переданий в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 01.07.2021 Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 18 113 702,59 грн., що підтверджується видатковими накладними, які перелічені вище.

Відповідачем частково сплачено за поставлений товар суму в розмірі 14 346 489,25 грн., що підтверджується вище переліченими платіжними дорученнями.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором від 01.07.2021, що складає 3 767 213,34 грн (18 113 702,59 - 14 346 489,25 = 3 767 213,34).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/2508/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми Кварц залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/2508/22 залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.10.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська