Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/10035/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/10035/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

та представників сторін:

від АТ «Сенс Банк» - Олейнік Н.О.,

від ОСОБА_1 - Ліщишин І.В.,

ОСОБА_1 - особисто,

розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства «Сенс Банк»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року

(повний текст складено 21.02.2023 року)

у справі № 910/10035/21 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року по справі № 910/10035/21, крім іншого, визнано кредитором у справі № 910/10035/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі по тексту - АТ «Альфа-Банк») з грошовими вимогами на суму 530 682,00 грн., з яких 4 962,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 525 720,00 грн. - вимоги, забезпечені заставою фізичної особи. Відмовлено АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 2 519 801,98 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, акціонерне товариство «Сенс Банк» (надалі по тексту - АТ «Сенс Банк», апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21 в частині відмови АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 2 519 801,98 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ «Сенс Банк» у розмірі 104 102,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату подачі заяви становить 3 045 521,98 грн. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що 27.07.2005 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого виступає АТ «Альфа-Банк» (зі зміною назви на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 (надалі по тексту - боржник) було укладено договір кредиту №014-695-КП, за умовами якого Банк надав боржнику кредит у розмірі 74 000 дол.США.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено Іпотечний договір №014-695-ЗП відповідно до якого іпотекодавець (боржник) передав в іпотеку наступне нерухоме майно:трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 104 102,97 дол. США.

Із заявою про визнання грошових вимог до боржника перед АТ «Альфа-Банк» та включення їх до реєстру вимог кредиторів АТ «Альфа-Банк» звернулось 20.07.2022 року.

Станом на 20.07.2022 року офіційний курс Національного банку України складав 29,2549 грн. За 1 долар США.

Відповідно АТ «Альфа-Банк» було заявлено розмір грошових вимог на суму 3 045 521,98 грн.

Також апелянт зазначає, що 21.01.2022 року АТ «Альфа-Банк» за допомогою відповідного об`єкта оціночної діяльності було проведено експертну оцінку заставного майна боржника, за висновками якої ринкова вартість предмету застави (квартира АДРЕСА_1 ) склала 4 025 563,39 грн. (що було еквівалентно 142 145,60 дол. США станом на 21.01.2022 року.

Апелянт в апеляційній скарзі також наголошує на тому, що ринкова вартість застави навіть станом на 21.01.2022 року значно перевищує розмір заявлених вимог Банку як кредитора по відношенню до боржника.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21 в частині відмови АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 2 519 801,98 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва сформовані матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року по справі № 910/10035/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 для розгляду апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21 до надходження матеріалів справи №910/10035/21 до Північного апеляційного господарського суду.

05.04.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду 20.03.2023 року надійшли матеріали оскарження по справі № 910/10035/21 за позовом ОСОБА_1 про банкрутство.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року клопотання АТ «Сенс Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21 задоволено. Поновлено АТ «Сенс Банк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21. Розгляд апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» призначено на 14.06.2023 року. Вирішено інші процесуальні питання.

13.06.2023 року на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Ліщишина І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у даній справі - без змін.

В обґрунтуваннях поданого відзиву представник зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 року у справі №755/4899/15-ц в позові публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у даній справі відмовлено АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 3 259 645,195 грн. Вказану ухвалу банк не оскаржував.

В свою чергу , заява про визнання грошових вимог боржника перед АТ «Альфа-Банк» датується 20.07.2022 року за вих..№32316-92. Господарським судом міста Києва дану заяву одержано 25.07.2022 року.

Представник ОСОБА_1 зазначає, що у вказаній заяві АТ «Альфа-Банк» посилалося на ту обставину, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/10035/21(910/18854/21) задоволено позовну заяву ОСОБА_1 та припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 , а також скасовано відповідну державну реєстрацію права власності, однак, на думку представника вказана заява була подана передчасно до настання відповідних обставин, на які посилається АТ «Альфа-Банк», оскільки рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/10035/21(910/18854/21) набрало законної сили лише 01.08.2022 року, тобто пізніше як дати направлення, так і дати отримання судом вказаної заяви.

При цьому, представник ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції цілком законно визначено вартість предмета іпотеки, оскільки банком не надав суду жодного іншого доказу щодо вартості предмета іпотеки.

Висновок суб`єкта оціночної діяльності від 21.01.2022 року, долучений банком до апеляційної скарги, до суду першої інстанції не подавався.

Таким чином, враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 вважає, що апеляційна скарга АТ «Сенс Банк» задоволенню не підлягає.

13.06.2023 року на електронну адресу суду від АТ «Сенс Банк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 року задоволено клопотання АТ «Сенс Банк» про відкладення розгляду справи. Розгляд справи №910/10035/21 за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» відкладено на 28.06.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 року розгляд справи №910/10035/21 за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» відкладено на 09.08.2023 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/10035/21. Розгляд апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» призначено на 09.08.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 року розгляд справи № 910/10035/21 за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» відкладено на 27.09.2023 року. Витребувано з господарського суду міста Києва частину матеріалів справи № 910/10035/21 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, зокрема томи в яких знаходяться оригінали матеріалів кредиторської заяви АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами до боржника на суму 3 259 645,195 грн., матеріалів кредиторської заяви АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами до боржника на суму 3 259 645,195 грн., за наслідками розгляду якої господарським судом міста Києва прийнято ухвалу від 17.01.2022 року. АТ «Сенс Банк» надати суду копію заяви АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами до боржника на суму 3 259 645,195 грн., подану до господарського суду міста Києва за наслідками розгляду якої господарським судом міста Києва прийнято ухвалу від 17.01.2022 року.

13.09.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2023 року від апелянта надійшли документи по справі.

20.09.2023 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що кредит у розмірі 74 000,00 доларів було отримано у банку 27.07.2005 року на розвиток свого бізнесу. Оплачувалися відсотки та було закрито майже третину тіла кредиту, до хвороби ОСОБА_1 .

Банк подав позов до суду, однак рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 року у справі №755/4899/15-ц в позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року відмовлено.

ОСОБА_1 наголошує, що з зазначеною відмовою пов`язана й відмова господарського суду міста Києва визнати АТ «Сенс Банк» кредитором у справі про банкрутство ОСОБА_1 , оскільки банк заявив до включення до реєстру ті ж самі суми, у стягненні яких вже було відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 року у справі №755/4899/15-ц.

Також ОСОБА_1 зазначає, що в подальшому останній дійшов з ПАТ «Укрсоцбанк» згоди щодо укладення Мирової угоди, однак, ПАТ «Укрсоцбанк» збанкрутував і став АТ «Альфа-Банк», який відмовився укладати Мирову угоду і в подальшому право власності на квартиру АДРЕСА_1 було оформлене за банком.

Однак, судом заяву ОСОБА_1 задоволено та припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 , а також скасовано відповідну державну реєстрацію права власності.

При цьому, ОСОБА_1 погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва щодо визнання кредитором АТ «Альфа-Банк» по відношенню до нього з грошовими вимогами на суму 530 682,00 грн., в іншій частині заявлених кредиторських вимог банку заперечує.

25.09.2023 року на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 року надійшли матеріали справи №910/10035/2.

27.09.2023 року в судове засідання з`явилися представник апелянта та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 особисто та надали усні пояснення по справі.

27.09.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року № 910/10035/21 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2021 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено керуючою реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражну керуючу Сердюк Марину Миколаївну. Визначено дату проведення попереднього судового засідання.

20.10.2021 року до господарського суду міста Києва надійшла заява АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами до боржника на суму 3 259 645,195грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2021року прийнято до розгляду заяву АТ «Альфа-Банк» з кредиторськими вимогами до боржника та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року відмовлено АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 3 259 645,195 грн. з підстав пропущення строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2022 року затверджено план реструктуризації боргів боржника по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 910/10035/21, припинено повноваження керуючої реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражної керуючої Сердюк М.М.

До господарського суду міста Києва надійшла заява АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами до боржника на суму 3 045 521,98грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2022 року заяву АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами до боржника на суму 3 045 521,98 грн. прийнято та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року по справі № 910/10035/21, крім іншого, визнано кредитором у справі № 910/10035/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 АТ «Альфа-Банк» з грошовими вимогами на суму 530 682,00 грн., з яких 4 962,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 525 720,00 грн. - вимоги, забезпечені заставою фізичної особи. Відмовлено АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 2 519 801,98 грн.

Ухвала господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року в частині відмови АТ «Альфа-Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 2 519 801,98 грн. і переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року в оскаржуваній частині у справі 910/10035/21 - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2021 року відкрито провадження у справі №910/10035/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією Боржника призначено арбітражного керуючого Сердюк М.М.

14.09.2021 року на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення (№ публікації 67198) про відкриття провадження у справі №910/10035/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1

12.10.2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою щодо грошових вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі 3 259 645,195 грн., що виникли у зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року.

З огляду на те, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, банк звертався до позичальника з позовом про стягнення заборгованості, що станом на 26.12.2014 становила 109 174,14 доларів США та 1 721 552,29 грн., яка складається з: прострочення за кредитом - 50 779,02 доларів США, прострочення за нарахованими процентами - 40 731,37 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 95 761,64 доларів США, пені за прострочення сплати відсотків - 10 404,06 доларів США, пені за прострочення сплати відсотків - 7 259,70 доларів США.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 року у справі № 755/4899/15-ц у позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Дане судове рішення мотивоване тим, що строки виконання зобов`язань за кредитним договором від 27.07.2005 року № 014-695-КП встановлені сплатою щомісячних платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 26.07.2012. З огляду на те, що ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом з 27.08.2008, за ним утворилась заборгованість, про стягнення якої Банк звернувся до суду з позовом 05.03.2015, тобто зі спливом строку позовної давності, яку просив застосувати боржник.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №014-695- КП від 27.07.2005 року між боржником та банком укладено Іпотечний договір №014-695-ЗП від 27.07.2005 року.

За даним договором в іпотеку банку передано належне на праві власності боржнику майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержавтель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

29.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтановичем зареєстровано право власності за АТ «Альфа-Банк» на квартиру, яка належить боржнику, за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для проведення державної реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» вказано дублікат договору іпотеки №014-695-ЗП, виданий 01.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/10035/21 (910/18854/21) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю; припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1662930380000); скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1662930380000) номер запису про право власності № 44302778 від 28.09.2021.

В зв`язку з чим, банк звернувся до господарського суду міста Києва з даною заявою кредитора, в якій наголосив на відновленні заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року, що станом на 28.09.2021 року становила 123 705,70 дол. США.

При цьому банк зауважив, що заставна вартість предмета іпотеки погоджена сторонами в Іпотечному договорі №014-695-ЗП від 27.07.2005 у розмірі 104 102,97 дол. США, у зв`язку з чим розмір забезпечених заставою майна боржника вимог визначається у розмірі вартості предмета застави.

Відтак, банк просив визнати його вимоги в розмірі 104 102,97 дол. США, що станом на 20.07.2022 еквівалентно 3 045 521,98 грн., що забезпечені заставою фізичної особи.

У свою чергу, заперечуючи проти пред`явлених вимог, боржник наголошував, що банком повторно пред`явлені вимоги, які розглянуті та відхилені ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у справі № 910/10035/21. Також боржник просив застосувати строк позовної давності до заявлених грошових вимог, оскільки в судових рішеннях встановлено, що боржник припинив виконання зобов`язань за Кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року з 27.08.2008 року. Одночасно боржником зауважено на тому, що станом на 07.02.2023 року право власності на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , ще зареєстровано за Банком. На підтвердження даної обставини боржником долучено до матеріалів справи інформацію від 07.02.2023 року із Державного реєстру речових прав.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, що корелюється з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 29.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтановичем зареєстровано на підставі дубліката Іпотечного договору №014-695-ЗП від 27.07.2005 року право власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на квартиру, яка належить Боржнику, за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із цим, рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/10035/21 (910/18854/21) право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1662930380000) припинено та скасовано державну реєстрацію права власності.

У ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до пункту 6.3 Іпотечного договору №014-695-ЗП від 27.07.2005 року останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання.

За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, унаслідок припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності Банка на передане в іпотеку нерухоме майно, на яке Банк звернув стягнення в позасудовому порядку на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» у рахунок погашення заборгованості боржника за Кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року, зобов`язання останнього за вказаним договором не є припиненим.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.03.2018 року у справі № 910/6968/17, іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання, іпотека не припинається, якщо основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним. Зазначений висновок узгоджується з положеннями ст. 202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Відтак, унаслідок чинності основного зобов`язання - Кредитного договору №014-695-КП від 27.07.2005 року, іпотека за цим зобов`язанням продовжує діяти.

При цьому судом ураховано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у справі № 910/10035/21 грошові вимоги АТ «Альфа-Банк» до боржника за Кредитним договором №014-695-КП від 27.07.2005 року на суму 3 331 270,74 грн. відхилені в повному обсязі унаслідок пропуску кредитором строку позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

В даному випадку, слід зазначити, що сплив позовної давності не припиняє основного зобов`язання щодо погашення заборгованості, а виключає можливість такого погашення в примусовому порядку.

З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що іпотека за Іпотечним договором №014-695-ЗП від 27.07.2005 року не припинилася, оскільки строк дії іпотечного договору не закінчився, основне зобов`язання не є припиненим та право власності на предмет іпотеки за Банком скасовано.

Судом прийняті до уваги твердження боржника про те, що відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав станом на 07.02.2023 року право власності на іпотечне майно - квартиру № 170 за адресою: м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 52-В, ще зареєстровано за банком.

Водночас, наведене не спростовує обставин наявності чинного судового рішення у справі №910/10035/21 (910/18854/21) про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності банка на спірне нерухоме майно.

Більш того, оскільки позивачем за таким позовом виступав безпосередньо боржник, саме останній як зацікавлена в поновленні своїх прав особа мав вчиняти дії із пред`явлення до виконання отриманого на його користь рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.

Відповідно до пункту 1.2 Іпотечного договору №014-695-ЗП від 27.07.2005 року заставна вартість предмету іпотеки визначена за погодженням сторін в гривнях і становить 525 720,00 грн. та визначений еквівалент в доларах - 104 102,97 дол. США.

За положеннями ст.. 533 Цивільного кодексу України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, сторонами в Іпотечному договорі №014-695-ЗП від 27.07.2005 року визначено заставну вартість предмету іпотеки саме в гривні в розмірі 525 720,00 грн., у зв`язку з чим суд при визначені розміру вимог заставного кредитора виходить із погодженої сторонами в договорі суми.

Оскільки вартість предмету застави становить 525 720,00 грн., то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги АТ «Альфа-Банк» є забезпеченими в частині вартості предмета застави.

Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 року в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019 року) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020 року.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання АТ «Альфа-Банк» кредитором боржника на суму 525 720,00грн. - вимоги, забезпечені заставою боржника, а також судові витрати кредитора у розмірі 4 962,00 грн.

Вимоги банку на суму 2 519 801,98 грн. правомірно відхилені місцевим судом.

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі №910/10035/21 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі №910/10035/21 в оскаржуваній частині залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи №910/10035/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2023 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков