Рішення

від 12.10.2023 по справі 904/3039/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3039/23

За позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ-Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 78 875 грн 33 коп. за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 08.05.2019 № 2019/о/ОГЭ/529

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 31.05.2023 № 52-16/520, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ-Сервіс" заборгованість в сумі 78 875 грн 33 коп., з яких: 35 574 грн 28 коп. - основний борг, 33 110 грн 63 коп. - пеня, 1 857 грн 33 коп. - 3% річних, 8 333 грн 09 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 08.05.2019 № 2019/о/ОГЭ/529.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

17.07.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому повідомив суд про повну оплату основного боргу в сумі 35 574 грн 28 коп. та сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп. Із посиланням на приписи ст. 233 ГК України, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій. Крім того, зазначив, що виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у значній мірі залежить від отриманого товариством прибутку, прогнозування якого унеможливлюють реалії сьогодення, викликані агресією російської федерації проти України. Такі обставини визнані державою надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7 1. При цьому, відповідач систематично по мірі можливостей здійснював на користь позивача часткову оплату послуг за спірним договором. Вважає, що з огляду на розмір нарахованої позивачем пені, остання не виконує свої функції стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, а є непомірним тягарем для відповідача та невиправданим прибутком для позивача.

26.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 20.07.2023 № 52-16/642, в якій підтвердив факт оплати відповідачем основного боргу після звернення позивача із даним позовом до суду, а також відшкодування розмір судового збору. Також зазначив, що відповідачем не доведений вплив воєнного стану на спроможність ТОВ «АТЦ-Сервіс» виконувати визначені договором обов`язки, не надано належних та допустимих доказів підтвердження форс-мажору за спірним договором, доказів ускладнення роботи підприємства у період введення воєнного стану в Україні тощо. Заперечував проти зменшення штрафних санкції, просив позов в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень в порядку ст. 167 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2019 між Публічним акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЦ-Сервіс" (споживач) укладено договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії № 2019/о/ОГЭ/529 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого власник мереж надає споживачу послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, а споживач здійснює оплату за надані на межі балансової належності електромереж послуги згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.2. договору споживач, зокрема, зобов`язується виконувати умови цього договору; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього договору).

Власник мереж несе відповідальність за безперервну передачу електричної енергії споживачу (п. 5.1. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого ж числа наступного місяця.

Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору у разі внесення платежів, передбачених пунктом 2.2 глави 2 цього договору, з порушенням термінів (строків) споживач сплачує власнику мереж пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової станки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості.

За умовами п. 7.1. договору цей договір укладається строком на один рік, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку одна з сторін не повідомить іншу про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін (строк) за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, встановленому чинним законодавством.

Сторонами підписано додаток № 1 до договору, яким визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії. За текстом додатку цей порядок складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між власником мереж (надалі ВМ) та непобутовим споживачем (надалі споживач), затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 №87, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2018 року за №392/31844.

Відповідно до п. 7 додатку № 1 перетікання реактивної електроенергії щодобово контролюється та узгоджується між власником мереж та споживачем (постачальником послуг комерційного обліку) залежно від технічного оснащення системами обліку, наявності чергового персоналу (контролі, може забезпечуватись записами у журналі показань приладі" обліку, використанням інформаційних систем та ін.).

Датою оплати рахунку приймається дата зарахувань коштів на поточний рахунок власника мереж. Термін оплати рахунків, зазначений на платіжному повідомленні, та не має перевищувати 5 операційних дні з дня отримання рахунку споживачем. У платіжних дорученнях або інших платіжних документах має обов`язково зазначатися така інформація: назва послуги, період, за який проводиться розрахунок, дата та № рахунку, № договору, суму податку па додану вартість (п. 8 додатку № 1).

Сторонами підписано додаток №3 до договору, яким погоджено розрахунок витрат електричної енергії в мережі споживача, а також акт розмежування балансової належності

У додатку № 6 до договору сторонами погоджена однолінійна схема електропостачання.

Додатковими угодами № 2 від 10.12.2020, № 3 від 19.05.2022, № 4 від 22.12.2022 сторони продовжували строк дії договору, зокрема, до 31.12.2023.

На виконання умов договору у період з лютого 2022 по березень 2023 позивач надав відповідачу послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії на загальну суму 159 274 грн 61 коп., про що позивачем складені відповідні акти про передавання електричної енергії та розрахунок за перетоки реактивної, а також відповідні рахунки до вказаних актах, які вручені чи направлені відповідачу (а.с. 39-80).

26.04.2023 сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору, в якій відповідно до п. 7.1 договору дійшли згоди припинити дію договору з 01.04.2023 в частині надання послуг (п. 1 додаткової угоди № 5).

У п. 2. вказаної додаткової угоди сторони визначили, що станом на 26.04.2023 у споживача існує заборгованість перед власником мереж в сумі 55 574,28 грн. з ПДВ (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні двадцять вісім копійок). Споживач зобов`язаний сплатити заборгованість в терміни згідно умов договору.

Розірвання договору не є підставою для відмови від договірних зобов`язань та не звільняє споживача від розрахунків за надані йому послуги. Якщо на момент набрання чинності даної додаткової угоди, які-небудь із зобов`язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п. 3 додаткової угоди № 5).

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та додаткової угоди № 5 відповідач заборгованість за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не оплатив, у зв`язку із чим у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 35 574 грн 28 коп. за період з грудня 2022 по березень 2022.

В порядку досудового регулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 06.03.2023 № 52-16/266 (а.с. 82-85), а також направляв на адресу відповідача повідомлення про заборгованість від 22.04.2023 № 52-12/1440(а.с. 88-89).

Відповіді ТОВ "АТЦ-Сервіс" на вказані звернення позивача матеріали справи не містять.

Крім того, 11.05.2023 позивач повторно вручив відповідачу під підпис акти про передавання електричної енергії та розрахунок за перетоки реактивної, а також відповідні рахунки до вказаних актах, складені у спірному періоді з грудня 2022 по березень 2022 (а.с. 90).

Із посиланням на умови п. 5.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 03.01.2022 по 23.03.2023 у загальному розмірі 2 494 грн 15 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 2 050 грн 00 коп. 3% річних за період з 03.01.2022 по 23.03.2023 та 14 389 грн 67 коп. інфляційних втрат за вказаний період.

На час прийняття рішення сторони заявили про сплату відповідачем основного боргу в сумі 35 574 грн 28 коп. після звернення позивач із даним позовом до суду.

Доказів оплати решти спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору, факт надання позивачем послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі спірного договору є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Так, укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії у період з грудня 2022 по березень 2022 становить 35 574 грн 28 коп.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття вказаних послуг у спірному періоді відповідачем також не заявлено.

З огляду на умови п. 8 додатку № 1 до договору та зміст виставлених позивачем рахунків, в яких визначена дата оплати, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Господарський суд зазначає, що за відсутності підпису відповідача на деяких спірних актах про передачу електроенергії та розрахунку за перетоки реактивної, судом враховані умови додаткової угоди № 5 від 26.04.2023 до спірного договору, підписавши яку, відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем станом на 26.04.2023 в сумі 55 574 грн 28 коп.

Як вбачається з розрахунку суми позову, відповідач здійснював часткові оплати наданих послуг у спірному періоді, в тому числі після припинення дії спірного договору з 01.04.2023.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість наданих послуг, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 35 574 грн 28 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Разом з тим, з огляду оплати відповідачем основної заборгованості в сумі 35 574 грн 28 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду, що не заперечується сторонами, тому грошові зобов`язання відповідача у вказаній сумі в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими. Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Щодо заяви відповідача про відмову у задоволенні штрафних санкцій, обґрунтованої посиланням на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд зазначає наступне.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зауважила, що за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Правова позиція Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд зазначає, що ТОВ "АТЦ-Сервіс" не зверталось до суду з клопотанням про зменшення пені.

Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на тому, що: затримка виконання грошового зобов`язання є досить тривалою; відповідачем не надано доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги, в тому числі впливу політико-економічної ситуації, воєнного стану в країні на його платоспроможність та, як наслідок, неможливість виконання своїх фінансових зобов`язань, в той час, як за приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів; відповідач не довів, що зробив зі свого боку все можливе для уникнення порушення своїх договірних зобов`язань (прострочення розрахунків з позивачем); поведінка винної особи відповідача є суперечливою та не свідчить про визнання ним обставин існування заборгованості та намір вчинення дій, необхідних для виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості у повному обсязі до звернення позивача із даним позовом до суду (відсутні відповіді відповідача на численні звернення позивача з вимогами по сплату заборгованості, а також звернення до позивача в порядку п.п. 6.2., 6.3. договору).

Стосовно впливу на діяльність відповідача введення в країні воєнного стану, слід зауважити, що саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Господарський суд зазначає, що посилання відповідача на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України, повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином. При цьому, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Крім того, у випадку неможливості відповідачем здійснювати підприємницьку діяльність через проведення воєнних (бойових) дій, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати тощо.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором та не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності, що свідчить про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій або відмови у їх стягненні.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 110 грн 63 коп. пені, 8 333 грн 09 коп. інфляційних втрат, 1 857 грн 33 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 574 грн 28 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із поданням відповідачем доказів відшкодування на користь позивача судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп., сплаченого позивачем за подання даного позову до суду, судові витрати позивача в цій частині судом не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 574 грн 28 коп.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ-Сервіс" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 37663884) на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) 33 110 грн 63 коп. (тридцять три тисячі сто десять грн. 63 коп.) пені, 8 333 грн 09 коп. (вісім тисяч триста тридцять три грн. 09 коп.) інфляційних втрат, 1 857 грн 33 коп. (одну тисячу вісімсот п`ятдесят сім грн. 33 коп.) 3% річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.10.2023

Суддя І.А. Рудь