Рішення

від 12.10.2023 по справі 904/3022/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3022/23

За позовом Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Громадської організації "Спортивний клуб Тайфун Файт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 141 564 грн 02 коп. за договором оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста від 21.09.2018 № І-29 та договором про відшкодування земельного податку від 14.11.2018 № 203ПР

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 05.06.2023 № 0506-6, в якому просить стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб Тайфун Файт" заборгованість в сумі 141 564 грн 02 коп., з яких: 90 982 грн 44 коп. - заборгованість з орендної плати, 1 962 грн 94 коп. - ПДВ, 2 162 грн 92 коп. - 3% річних, 22 522 грн 62 коп. - пеня, 8 865 грн 61 коп. - інфляційні втрати, 13 177 грн 14 коп. - заборгованість з відшкодування земельного податку, 342 грн 79 коп. - 3% річних, 1 547 грн 55 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста від 21.09.2018 № І-29 та договору про відшкодування земельного податку від 14.11.2018 № 203ПР.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірних договорів в частині своєчасного внесення орендної плати та відшкодування земельного податку.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 19.06.2023 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

На адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 19.06.2023, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2018 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Громадською організацією «Спортивний клуб Тайфун Файт» (орендар) укладено договір оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста № І-29 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення, вбудоване у 2 поверх нежитлової будівлі загальною площею 238,6 м з елементами інфраструктури (замощення - 136,40 м2, огорожа-43,40 м2, ворота-2.10 м2), за адресою: вул. Магістральна, 31, м. Кривий Ріг для використання під розміщення спортивного клубу, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство «Парковка та реклама» (балансоутримувач) (назву змінено на Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради на підставі наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 02.10.2019 № 178-ум «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради»).

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 25.09.2018 балансоутримувач передав орендарю об`єкт оренди (а.с. 23).

09.09.2021 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 про продовження договору оренди № І-29 від 21.09.2018 та викладено договір у новій редакції.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі

майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата становить суму, визначену в пункті 9 змінюваних умов договору ( надалі умови). Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 9.1. умов передбачено, що місячна орендна плата становить 7 167,97 грн. без ПДВ. Останнє число місяця, за який підлягала сплаті остання місячна орендна плата, установлена договором, що продовжується, 30.04.2021, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди визначається з врахуванням таких особливостей: якщо між датою орендної плати за базовий місяць (визначений, відповідно до п. 9.1. умов) і датою підписання акта приймання-передачі минуло більше одного повного календарного місяця, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору орендар щомісяця сплачує орендну плату до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 3.3. умов визначено, що балансоутримувачем об`єкта нерухомості є Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради».

За змістом п. 3.4. договору якщо балансоутримувачем є комунальне підприємство, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати. ПДВ нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу всю суму орендної плати разом з ПДВ, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач після одержання коштів від орендаря на наступний робочий день перераховує належну суму до Бюджету Криворізької міської територіальної громади. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за три робочі дні до дати платежу. Балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг.

Пунктом 16 умов передбачено, що розподіл коштів між бюджетом Криворізької міської територіальної громади і балансоутримувачаем здійснюється у співвідношенні, визначеному відповідним рішенням Криворізької міської ради.

Згідно з рішенням Криворізької міської ради № 570 від 30.06.2021 «Про затвердження Примірного договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади, та визначення порядку розподілу орендної плати», чинний наступний порядок розподілу орендної плати (включно з нарахованими штрафними санкціями):

- до бюджету Криворізької міської територіальної громади - 30% - за об`єкти нерухомості та інше окреме індивідуально визначене майно, що перебуває на балансовому обліку управління комунальної власності міста, департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, комунальних некомерційних підприємств у сфері охорони здоров`я, комунальних підприємств, орендодавцем якого є управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (п. 1.3.4. рішення № 570);

-балансоутримувачам - 70% за об`єкти нерухомості та інше окреме індивідуально

визначене майно, що перебуває на балансовому обліку комунальних

некомерційних підприємств у сфері охорони здоров`я, комунальних підприємств.

Згідно з п. 3.8. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі,стягується орендодавцем (у частині, належній бюджету Криворізькоїміської територіальної громади) та/або балансоутримувачем (у частині, належній балансоутримувачу), відповідно до п. 3рішення міської ради, яким затверджено Примірний договір оренди. Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися з позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за договором, за яким у орендаря с заборгованість, в інтересах відповідної сторони договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові й інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Відповідно до п. 3.9. договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 12.1. умов цей договір діє до 21 липня 2024 включно.

На виконання умов договору позивачем виставлені до сплати відповідачу наступні рахунки на загальну суму 92 945 грн 39 коп. з ПДВ:

- рахунок № 1932 від 31.03.2022 на суму 11 777,65 грн. з ПДВ (орендна плата за березень 2022);

- рахунок № 2376 від 30.04.2022 на суму 10 118,97 грн. без ПДВ (орендна плата за квітень 2022);

- рахунок № 2936 від 31.05.2022 на суму 10 392,18 грн. без ПДВ (орендна плата за травень 2022);

- рахунок № 3535 від 30.06.2022 на суму 10 714,34 грн. без ПДВ (орендна плата за червень 2022);

- рахунок № 283202207/1 від 31.07.2022 на суму 10 789,34 грн. без ПДВ (орендна плата за липень 2022);

- рахунок № 283202208/1 від 31.08.2022 на суму 10 908,02 грн. без ПДВ (орендна плата за серпень 2022);

- рахунок № 283202209/1 від 30.09.2022 на суму 11 115,27 грн. без ПДВ (орендна плата за вересень 2022);

- рахунок № 283202210/1 від 31.10.2022 на суму 11 393,16 грн. без ПДВ (орендна плата за жовтень 2022);

- рахунок № 283202211/1 від 30.11.2022 на суму 5 736,46 грн. без ПДВ (орендна плата за листопад 2022) (а.с. 25-33).

Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідач не сплачував вартість орендної плати, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з березня 2022 по листопад 2022 в сумі 92 945 грн 39 коп., в тому числі ПДВ 1 962 грн 94 коп.

Крім того, враховуючи, що згідно з п. 3.4. договору орендні платежі за договором оренди повинні були сплачуватися відповідачем в повному обсязі на рахунок позивача, операція з надання послуг з оренди нерухомого майна, яке знаходиться на митній території України, у тому числі що належить до комунальної власності, відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України є операцією з постачання послуг, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків незалежно від того, в якому співвідношенні буде здійснюватися розподіл орендної плати. Отже, на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ позивач складав податкову накладну на всю суму орендної плати, передбачену договором оренди.

Таким чином, заборгованість відповідача з ПДВ (яка входить до складу нарахованої орендної плати) є заборгованістю саме перед позивачем.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 15.11.2022 балансоутримувач прийняв від орендаря об`єкт оренди (а.с. 24). У вказаному акті сторонами визначено, що станом на 15.11.2022 заборгованість орендаря з орендної плати складає 87 208 грн 93 коп.; рахунки до сплати у повному обсязі за листопад включно будуть надані до 15.12.2022, у зв`язку з виходом індексу інфляції.

На підставі п. 3.9. договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у загальному розмірі 22 522 грн 62 коп. за загальний період з 21.04.2022 по 12.01.2023.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 162 грн 92 коп. за загальний період з 21.04.2022 по 24.05.2023 та інфляційні втрати в сумі 8 865 грн 61 коп. за вказаний період.

Крім того, за умовами п. 3.1. договору до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту й технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз побутових відходів тощо), а також відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг у порядку, визначеному пунктом 6.5 договору.

Пунктами 6.5.1 та 6.6. договору оренди встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю після підписання договору оренди два примірники договору про відшкодування витрат зі сплати земельного податку, а орендар зобов`язаній протягом десяти робочих днів після отримання примірників договору підписати їх та повернути балансоутримувачу.

Так, 14.11.2018 між Комунальним підприємством «Парковка та реклама» (балансоутримувач) та Громадською організацією «Спортивний клуб Тайфун Файт» (орендар) укладено договір про відшкодування земельного податку № 203ПР (надалі - договір відшкодування земельного податку), відповідно до якого відповідач, як орендар, зобов`язується відшкодовувати позивачу, як балансоутримувачу, витрати з земельного податку відповідно до розміру займаної земельної ділянки.

Згідно з п. 2.1. договору про відшкодування земельного податку відшкодування земельного податку вноситься орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача в розмірі ставки земельного податку, що визначається на підставі податкового кодексу України, щомісячно, в розмірі, визначеному в розрахунку відшкодування земельного податку на відповідний рік, що є додатком до договору, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного.

Пунктом 2.2. вказаного договору визначено, що розрахунок відшкодування земельного податку на відповідний рік, що є невід`ємним додатком до цього договору, підписується сторонами щороку до 15 лютого відповідного року. Ставка земельного податку, зазначена в розрахунку відшкодування земельного податку, сплачується орендарем незалежно від результатів діяльності.

Відповідно до п. 3.1. договору про відшкодування земельного податку цей договір діє з дати укладання основного договору оренди і припиняє дію в разі припинення основного договору та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Як зазначає позивач, на початку 2021 він надав відповідачу на підпис розрахунок відшкодування земельного податку на 2021 рік, відповідно до якого щомісячна сума відшкодування з січня по листопад становила 2 466,24 грн, (у тому числі 411,04 грн. ПДВ), а у грудні 2021р. - 2 466,30 грн. (у тому числі 411,05 грн. ПДВ) (а.с. 47). Відповідач не повернув позивачу підписаний екземпляр розрахунку відшкодування земельного податку на 2021 рік, проте регулярно сплачував визначені цим розрахунком суми відшкодування земельного податку протягом 2021 року. Разом з тим, відповідачем за грудень 2021 сплачено відшкодування земельного податку у розмірі 2 466,24 грн., замість 2 466,30 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем з відшкодування земельного податку у 2021 році у розмірі 0,06 грн. (у тому числі 0,01 грн. ПДВ).

На початку 2022 року сторонами підписаний розрахунок відшкодування земельного податку за 2022 рік, яким визначена щомісячна сума відшкодування у розмірі 1 085,15 грн. з ПДВ (а.с. 48).

Позивач стверджує, що у лютому 2022, після отримання від Департаменту регулювання містобудування та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради інформації про зміну вартості 1 м2 земельної ділянки за адресою: вул. Магістральна, 31, м. Кривий Ріг (а.с. 49-51), позивачем зроблене коригування розрахунку та надано відповідачу на підпис новий розрахунок відшкодування земельного податку на 2022 рік, відповідно до якого щомісячна сума відшкодування земельного податку у 2022 році становила 1284,89 грн. та ПДВ 256,98 грн (а.с 52).

Таким чином, у 2022 році відповідач повинен сплачувати позивачу відшкодування

земельного податку у наступному розмірі: за січень 2022р. - 1 541,87 грн. (разом з ПДВ);

-за лютий 2022р. - 1 541,87 грн. (разом з ПДВ); за березень 2022р. - 1541,87 грн. (разом з ПДВ); за квітень 2022р. - 1284,89 грн. (без ПДВ); за травень 2022р. - 1284, 89 грн. (без ПДВ); за червень 2022р. - 1284, 89 грн. (без ПДВ); за липень 2022р. - 1284, 89 грн. (без ПДВ); за серпень 2022р. - 1284, 89 грн. (без ПДВ); за вересень 2022р. - 1284, 89 грн. (без ПДВ); за жовтень 2022р. - 1284, 89 грн. (без ПДВ); за листопад 2022р. - 642,45 (без ПДВ, сума зменшена, оскільки 15.11.2022 відповідачем приміщення повернуто з орендного користування).

В порушення умов договору про відшкодування земельного податку відповідачем сплачено відшкодування земельного податку позивачу лише частково за січень у розмірі 1 085,15 грн., у зв`язку із чим заборгованість відповідача зі сплати відшкодування земельного податку за грудень 2021 та з лютого по листопад 2022 становить 13 177 грн 14 коп.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу по відшкодуванню земельного податку та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 342 грн 79 коп. за загальний період з 21.01.2022 по 31.05.2023 та інфляційні втрати в сумі 1 547 грн 55 коп. за вказаний період.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору оренди та договору про відшкодування земельного податку, строк оплати, строк дії договорів, наявність прострочення оплати орендної плати та плати з відшкодування земельного податку, правомірність нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За нормами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача з орендної плати за період з березня 2022 по листопад 2022 в сумі 92 945 грн 39 коп., в тому числі ПДВ 1 962 грн 94 коп.; заборгованість відповідача з відшкодування земельного податку за грудень 2021 та за період з лютого по листопад 2022 становить 13 177 грн 14 коп.

З огляду на умови п. 3.3. договору оренди та п. 2.1. договору про відшкодування земельного податку строк оплати орендної плати та плати з відшкодування земельного податку є таким, що настав.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено орендну плату та платі з відшкодування земельного податку у спірному періоді, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі сумі 92 945 грн 39 коп., в тому числі ПДВ 1 962 грн 94 коп. та заборгованості з відшкодування земельного податку у розмірі 13 177 грн 14 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом порушень умов договору оренди за норм чинного законодавства не встановлено.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень умов договору оренди, договору про відшкодування земельного податку та норм чинного законодавства не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 982 грн 44 коп. заборгованості з орендної плати, 1 962 грн 94 коп. ПДВ, 2 162 грн 92 коп. 3% річних, 22 522 грн 62 коп. пені, 8 865 грн 61 коп. інфляційних втрат, 13 177 грн 14 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 342 грн 79 коп. 3% річних, 1 547 грн 55 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб Тайфун Файт" (50037, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тимірязєва, буд. 25, кв. 8, код ЄДРПОУ 40330675) на користь Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан Праці, будинок 1, код ЄДРПОУ 34811376) 90 982 грн 44 коп. (дев`яносто тисяч дев`ятсот вісімдесят дві грн. 44 коп.) заборгованості з орендної плати, 1 962 грн 94 коп. (одну тисячу дев`ятсот шістдесят дві грн. 94 коп.) ПДВ, 2 162 грн 92 коп. (дві тисячі сто шістдесят дві грн. 92 коп.) 3% річних, 22 522 грн 62 коп. (двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять дві грн. 62 коп.) пені, 8 865 грн 61 коп. (вісім тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 61 коп.) інфляційних втрат, 13 177 грн 14 коп. (тринадцять тисяч сто сімдесят сім грн. 14 коп.) заборгованості з відшкодування земельного податку, 342 грн 79 коп. (триста сорок дві грн. 79 коп.) 3% річних, 1 547 грн 55 коп. (одну тисячу п`ятсот сорок сім грн. 55 коп.) інфляційних втрат, 2 684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.10.2023

Суддя І.А. Рудь