Рішення

від 12.10.2023 по справі 904/4062/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4062/23

за позовом Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро

про визнання недійсним частини договору та стягнення коштів

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" в якому просить суд визнати недійсним пункт Договору № 42/42 від 26.04.2023 та Додатку № 1 до Договору, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з відповідача 12 806, 73 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 31.07.2023 позовну заяву Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви та надати суду докази надсилання на адресу відповідачу позову з додатками (поштовий опис вкладення з поіменним переліком предметів).

Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області 09.08.2023 подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2023 була отримана відповідачем 24.08.2023.

Отже, відповідач повинен був подати відзив на позов не пізніше 08.09.2023, останнім днем надходження якого до суду, з урахуванням нормативних строків пересилання місцевої рекомендованої поштової кореспонденції, є 13.09.2023.

Тому, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом. Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між Управлінням та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" було укладено договір № 42/42 від 26.04.2023 про закупівлю дизпалива Energy, бензин А-92 Energy та бензин А-95. Договір було виконано сторонами, позивачем було перераховано відповідачу кошти разом з сумою ПДВ. В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Сплатою позивачем ПДВ було порушено інтереси держави.

Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом, відповідно до ст.1212 ЦК України.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

26.04.2023 між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області (далі позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (далі відповідач, Постачальник) було укладено Договір № 42/42 про закупівлю товару (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупцю нафтопродукти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком №1 до Договору (далі - Паливо), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Паливо в порядку та на умовах Договору. Найменування Палива, асортимент, кількість, ціна тощо наведені в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору.

Позивач здійснює оплату Палива відповідно до умов, визначених Договором, за рахунок асигнувань загального фонду за КПКВК 6641010, КЕКВ 2210, ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта та дистиляти» (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 ціна Договору становить 195 760, 00 грн (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот шістдесят грн 00 коп), в т. ч. ПДВ 12 806, 73 грн (дванадцять тисяч вісімсот шість грн 73 коп.).

В ціну за одиницю Палива включаються усі витрати з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути оплачені (пункт 3.2 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Позивачем в безготівковому порядку за фактом постачання Палива. Датою здійснення будь-яких платежів покупцем за цим договором є дата списання відповідних коштів в розрахункового рахунку Покупця (пункт 4.1 Договору).

Додатком № 1 до договору є Специфікація, в якій сторони погодили, що Постачальник постачає покупцю наступний товар:

- дизпаливо Energy в кількості 2 365 літрів, ціна за літр 44 грн, на загальну суму 104 060 грн;

- бензин А-92 Energy в кількості 700 літрів, ціна за літр 43 грн, на загальну суму 30 100 грн;

- бензин А-95 в кількості 1400 літрів, ціна за літр 44 грн, на загальну суму 61 600 грн;

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу паливо за Договором на загальну суму 195 760,00 грн, в тому числі ПДВ (7%) на суму 12 806, 73 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 26.04.2023 № 0048/0000405.

02.03.2022 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 178 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

З огляду на вимоги зазначених нормативних актів, 10.05.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 45/11-834, в якому просив повернути сплачену за Договором від 26.04.2023 № 42/42 суму податку на додану вартість у розмірі 12 806, 73 грн, з огляду на вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 178, відповідь на який Управління не отримано.

Станом на день складання позовної заяви ТОВ "Інтекс Інвест" не повернуло отримані кошти у виді ПДВ на виконання умов Договору № 42/42 у розмірі 12 806, 73 грн та, попри вимогу про їх повернення, продовжує їх утримувати (користуватись).

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо визнання недійсним пункту

У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексуУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин першої і третьої ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом г підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про оборону України у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Саме тому, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» встановлено, що Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації;

територіальні підрозділи;

головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку;

навчальні, охорони здоров`я, санаторно-курортні та інші заклади, науково-дослідні, науково-виробничі та інші установи і організації.

Із умов договору вбачається, що він укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області та ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Разом із тим, пункт 3.1 Договору від 26.04.2023 № 42/42 та Додаток № 1 до нього відображають те, що до ціни Договору, що становить 195 760 грн (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот шістдесят грн 00 коп.), з врахуванням суми ПДВ в розмірі 12 806, 73 грн (дванадцять тисяч вісімсот шість грн. 73 коп.).

Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області утримується за рахунок коштів державного бюджету та відноситься до установ (організацій), які відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної вище постанови до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Крім того, норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Аналогічні висновки ДПС України з приводу застосування постанови Кабінету Міністрів України № 178 виклала і в листі-роз`ясненні від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Разом з тим, при застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Оскільки пунктом 3.1 Договору № 42/42 від 26.04.2023 до ціни договору всупереч вимогам Податкового кодексу України та постанови КМУ № 178 включено суму ПДВ 7% (12 806,73 грн), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину ПДВ.

Щодо стягнення

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем отримана від покупця сума ПДВ за договором про закупівлю товару, при цьому, що відповідний товар не підлягав оподаткуванню в силу закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 12 806, 73 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок.

Аналогічної правової позиції з приводу аналогічних правовідносин дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Отже, враховуючи, що пункт 3.1 договору № 42/42 від 26.04.2023 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість визнано недійсним, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення ст.1212 ЦК України.

У даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення 12 806, 73 грн податку на додану вартість підлягають задоволенню, оскільки відповідачем дані грошові кошти були набуті на підставі виконання правочину, який в цій частині визнано недійсним.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 368 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.1 Договору № 42/42 від 26.04.2023 та Додаток № 1 до Договору, укладеного між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47; кім. 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Тернопільській області (46002, м. Тернопіль, пр-т Степана Бандери, буд. 21; ідентифікаційний код 34769361) 12 806, 73 грн безпідставно набутих коштів, на розрахунковий рахунок загального фонду Управління UA838201720343180003000009571 в ДКС України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34769361 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 368 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко