Рішення

від 25.09.2023 по справі 911/968/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/968/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "РОМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД-ТЕХНО"

про стягнення 450 000,00 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Кріль О.М (ордер ВС № 1195967 від 28.03.2023 року);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства РОМА (далі позивач, ПП Рома) до Товариства з обмеженою відповідальністю МД-ТЕХНО (далі відповідач, ТОВ МД-Техно) про стягнення 450 000,00 грн. авансу на підставі Договору № 1/02/20 від 10.02.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 року відкрито провадження у справі, справу № 911/968/23 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 року підготовче засідання відкладено на 24.05.2023 року.

У зв`язку з відрядженням судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 24.05.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року підготовче засідання призначено на 19.07.2023 року.

18.06.2023 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 року сторін повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 09.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2023 року підготовче засідання відкладено на 30.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2023 року підготовче засідання відкладено на 13.09.2023 року.

В підготовчому засіданні 13.09.2023 року позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в підготовче засідання 13.09.2023 року не з`явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 05.04.2023 року не виконав, відзив не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2023 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП Рома (замовник) та ТОВ МД-Техно (виконавець) 10.02.2020 року укладено Договір № 1/02/20 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виготовлення візка сушарного ВС-6 в кількості 250 штук вартістю 7 980,00 грн. включно ПІДВ 1 330,00 грн. за одну штуку. Візок сушарний ВС-6 виконує технологічне забезпечення роботи автомата-укладальника В7.

Згідно з п. 2.1. Договору загальна сума договору складає 1 995 000,00 грн. включаючи ПІДВ 332 500,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що оплата даного договору проводиться

(відбувається) авансовими платежами згідно графіка фінансування робіт:

504 000,00 грн. включно ПДВ 84 000,00 грн. в строк до 20.02.2020 року.;

504 000,00 грн. включно ПДВ 84 000,00 грн. в строк до 12.03.2020 року;

504 000,00 грн. включно ПДВ 84 000,00 грн. в строк до 09.04.2020 року;

483 000,00 грн. включно ПДВ 80 500,00 грн. в строк до 06.05.2020 року.

Строк дії договору - початок 10.02.2020 року, завершення 29.05.2020 року (п. 3.3.2. Договору ).

Згідно до п. 4.1. Договору визначені терміни виготовлення візків сушарних:

30.03.2020 року - 75 штук;

30.04.2020 року - 75 штук;

25.05.2020 року - 100 штук.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 10.02.2020 року № 2/10/02 та на виконання умов договору позивач згідно платіжного доручення від 06.03.2020 року № 256 перерахував на рахунок відповідача 450 000,00 грн. авансового платежу.

Проте, як стверджує позивач, відповідач покладені на нього договором обов`язки щодо виконання робіт у строки встановлені договором не виконав, документального підтвердження використання отриманого авансу не надав, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ МД-Техно 450 000,00 грн. невикористаного авансу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку позивач перерахував на користь відповідача 450 000,00 грн. передоплати (аванс), що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2020 року № 256, отримання якого в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувалось.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 Договору встановлено остаточний термін виготовлення візків сушарних 25.05.2020 року.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, відповідачем було отримано передоплату (аванс) за Договором, проте свої зобов`язання з виконання робіт за вказаним договором відповідач не виконав, про що свідчить відсутність актів приймання виконаних робіт, що в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовано.

У статті 631 Цивільного кодексу України закріплено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що згідно з п. 3.3.2. Договору, станом на дату звернення позивача з позовом до суду, укладений між сторонами Договір є припиненим у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено (29.05.2020 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося 910/12382/17.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, що наведену у постанові від 15.02.2019 року у справі № 910/21154/17, згідно якої з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Отже, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт у строки, визначені Договором, а також доказів повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 450 000,00 грн. сплаченого, але невикористаного авансу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 450 000,00 грн. заборгованості.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД-ТЕХНО" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Калініна, буд. 24-Б, кв. 40, код 20610628) на користь Приватного підприємства "РОМА" (80316, Львівська обл., м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, буд. 42а, код 22357406) 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.10.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін