Рішення

від 02.10.2023 по справі 916/1642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1642/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Хмельницький О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу УКРАЇНА-СЕРВІС (65122, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59/З, код ЄДРПОУ 42006476);

про стягнення 992 439,66 грн,-

1. Суть спору.

20.04.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1701/23) Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача - Обслуговуючого кооперативу УКРАЇНА-СЕРВІС, в якій просить суд стягнути з останнього 1052439,66 грн, в т.ч.: основний борг у сумі 679383,75 грн, пеню у сумі 80743,98 грн, 3% річних у сумі 44743,85 грн, інфляційні втрати у сумі 247568,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 20/21-4310-ТЕ-23 від 06.10.2020 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2023 було відкрито провадження у справі №916/1642/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.05.2023.

02.05.2023 до суду від ОК УКРАЇНА-СЕРВІС надійшло повідомлення про засоби зв`язку для отримання кореспонденції (вх. № 14399/23).

23.05.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 16977/23).

У судовому засіданні 25.05.2023 судом, за результатом задоволення усного клопотання представника відповідача, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.06.2023.

25.05.2023 від ОК УКРАЇНА-СЕРВІС до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 17253/23).

У судовому засіданні 21.06.2023 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.08.2023.

11.07.2023 до суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про долучення банківських виписок (вх. № 22911/23).

У судовому засіданні 03.08.2023 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/1642/23 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 04.09.2023.

01.09.2023 до суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 29977/23).

04.09.2023 від ОК УКРАЇНА-СЕРВІС до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 30194/23 та вх. №30208/23).

У судовому засіданні 04.09.2023 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/1642/23 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи до 02.10.2023

06.09.2023 до суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшли письмові пояснення (вх. №30730/23), у яких позивач зазначає, що відповідачем частково було сплачено основну заборгованість за спірним Договором №20/21-4310-ТЕ-23 від 06.10.2020 у розмірі 60 000,00 грн.

25.09.2023 до суду від позивач надійшла заява про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 33453/23).

В судове засідання, призначене на 02.10.2023, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представник відповідача не з`явився, однак про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання електронного примірника ухвали на електронну пошту відповідача.

Ухвалою суду від 02.10.2023 було закрито провадження у справі №916/1642/23 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Обслуговуючого кооперативу УКРАЇНА-СЕРВІС в частині стягнення основного боргу у розмірі 60 000,00 грн у зв`язку із відсутністю предмета спору

У судовому засіданні 02.10.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України.

Позивач зазначає, що між АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач) та Обслуговуючим кооперативом УКРАЇНА-СЕРВІС (відповідач) 06.10.2020 укладено договір № 20/21-4310-ТЕ-23 постачання природного газу.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 та Додаткової угоди № 6 від 26.03.2021), позивач передав відповідачу в період з 01.11.2020 по 30.04.2021 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 330,059 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 Договору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Згідно тверджень позивача, на виконання умов Договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 615 678,75 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Отже, як зазначає позивач, з огляду на несплату спожитого газу, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 679 383,75 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 80 743,98 грн.

Крім того, позивач посилається на п. 2 ст. 625 ЦК України та зазначає, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 247 568,08 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 44743,85 грн.

3.2. Доводи Обслуговуючого кооперативу УКРАЇНА-СЕРВІС.

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 ГПК України, на подання відзиву не скористався, однак з огляду на подання численних клопотань про відкладення судових засідань, суд зазначає що відповідачу було відомо про розгляд даної справи.

4. Обставини справи, встановлені судом.

06.10.2023 між Акціонерим товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом УКРАЇНА-СЕРВІС було укладено Договір №20/21-4310-ТЕ-23 постачання природного газу (Договір), згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Положеннями п. 3.1. Договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 власного видобутку (видобутий на території України) та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У п. 3.8. Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 3.11. Договору, споживач підтверджує, що підписаний сторонами розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та борів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України та порядок зміни піни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України Про ринок природного газу" (Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).

У разі зміни піни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно п 4.2. Договору, ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.

У разі непідписання/несвоєчасного підписання Сторонами відповідної додаткової угоди. Сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього Договору) користуються Прейскурантом.

У п. 4.3. Договору сторони погодили, що ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, є обов`язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін здати розміщення інформації на веб-сайті Постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в розділі 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 5.2. Договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов`язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

Положеннями п. 5.4. Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованість зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з додержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.6. Договору, компенсація постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється споживачем в такому порядку:

-споживач компенсує постачальнику вартість наданих оператором ГРМ/ГТС послуг з припинення (обмеження) газопостачання на об`єкти споживача на підставі отриманого від постачальника рахунка-фактури;

-компенсація вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем до 25 - го числа місяця, наступного за місяцем, в якому Постачальником було надано доручення на припинення (обмеження) газопостачання, на розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначається в надісланому Споживачеві рахунку-фактури із призначенням платежу;

-якщо протягом зазначеного періоду Споживач не компенсував (не повністю компенсував) Постачальнику вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання, Споживач несе відповідальність на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

У п. 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 26.03.2021) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню в розмірі 13,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання зазначеного Договору, сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 30.10.2020, Додаткову угоду №2 від 23.11.2020, Додаткову угоду №3 від 22.12.2020, Додаткову угоду №4 від 29.01.2021, Додаткову угоду №5 від 26.02.2021, Додаткову угоду №6 від 26.03.2021.

Так, згідно наявної в матеріалах справи доказів, АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передав, а ОК УКРАЇНА-СЕРВІС прийняв природнього газу на загальну суму 2 615 678,75 грн:

- згідно акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 у листопаді 2020 року природний газ загальним обсягом 44,91600 тис.м.куб. на загальну суму 296 420,27 грн;

- згідно акта приймання-передачі природного газу від 31.12.2020 у грудні 2020 року природний газ загальним обсягом 65,956 тис.м.куб. на загальну суму 492 847,76 грн;

- згідно акта приймання-передачі природного газу від 31.01.2021 у січні 2021 року природний газ загальним обсягом 72,57300 тис.м.куб. на загальну суму 649 291,18 грн;

- згідно акта приймання-передачі природного газу від 28.02.2021 у лютому 2021 року природний газ загальним обсягом 66,99900 тис.м.куб. на загальну суму 560 002,57 грн;

- згідно акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2021 у березні 2021 року природний газ загальним обсягом 61,53400 тис.м.куб. на загальну суму 472 871,32 грн;

- згідно акта приймання-передачі природного газу від 30.04.2021 у квітні 2021 року природний газ загальним обсягом 18,08400 тис.м.куб. на загальну суму 144 245,65 грн.

Водночас, як вбачається судом згідно наданих позивачем банківських виписок, ОК УКРАЇНА-СЕРВІС оплатило вартість прийнятого природнього газу на загальну суму 1 996 295,00 грн.

Проте доказів повної оплати вартості поставленого позивачем природнього газу, зокрема, на суму 619 383,75 матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, ауправнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, у період з грудня 2020 року до квітня 2021 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2 615 678,75 грн.

Отже, взяті на себе зобов`язання за укладеним договором позивачем виконано у повному обсязі та у порядку та строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму у розмірі 2 615 678,75 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати спожитого природного газу з грудня 2020 року до квітня 2021 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Обслуговуючого кооперативу УКРАЇНА-СЕРВІС основного боргу в розмірі 619 383,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 44 743,85 грн та інфляційних нарахувань за період у розмірі 247 568,08 грн, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 80 743,98 грн суд вважає його правильним та обґрунтованим.

При цьому, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.

На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням суми пені.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 14 886,59 грн., понесені позивачем, покладаються на відповідача, однак без урахування зменшеного розміру пені, що узгоджується також з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу УКРАЇНА-СЕРВІС (65122, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59/З, код ЄДРПОУ 42006476) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ: 20077720) основний борг у сумі 619 383/шістсот дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят три/грн 75 коп., пеню у сумі 10 000/десять тисяч/грн 00 коп., 3% річних у сумі 44743/сорок чотири тисячі сімсот сорок три/ грн 85 коп., інфляційні втрати у сумі 247568/двісті сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім/грн 08 коп., а також 14 886/чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість/грн. 59 коп. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 12 жовтня 2023 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська