Рішення

від 10.10.2023 по справі 922/3561/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023м. ХарківСправа № 922/3561/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хема-Буд Україна" (вул. Нескорених, буд. 12, с. Довжик, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10004; код ЄДРПОУ: 35027555) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (вул. Новожанівська, буд. 1, м. Харків, 61071; код ЄДРПОУ: 40231736) про стягнення 155881,44 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хема-Буд Україна" 10.08.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" про стягнення грошових коштів у розмірі 155881,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору та приписів чинного законодавства, не здійснив поставку товару, оплаченого позивачем згідно з рахунком № 191 від 30.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хема-Буд Україна" було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3561/23; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Одночасно повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 14.09.2023 о 15:20.

Вказаною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Проте, відповідач наданим йому правом не скористався; відзив на позовну заяву не надав.

Протокольною ухвалою господарського суду від 14.09.2023 розгляд справи відкладено на 10.10.2023 о 14:20.

У судове засідання, яке відбулося 10.10.2023, представники сторін не з`явились.

28.09.2023 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами. Позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, а також зазначив, що не отримував від відповідача відзиву на позовну заяву.

Копія ухвал суду, які були надіслані на адресу відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернуті до господарського суду без вручення адресатові у зв`язку з його відсутністю за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хема-Буд Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (відповідач) правочину, останнім було взято на себе зобов`язання з продажу позивачу товару, а саме: мінераловатної продукції (базальт) "HT Фасад 135" (надалі - товар).

Як свідчать матеріали справи, на виконання означених домовленостей відповідачем засобами електронного зв`язку були виставлені позивачу рахунки на оплату: № 191 від 30.03.2021 на суму 155 881,44 грн та № 192 від 30.03.2021 на суму 155 881,44 грн.

Вказані рахунки у повному обсязі були оплачені позивачем шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 378989150 від 31.03.2021 на суму 155881,44 грн та № 378989151 від 31.03.2021 на суму 155 881,44 грн з відповідними призначеннями платежів.

Таким чином, між позивачем, як покупцем, з одного боку та відповідачем, як постачальником, з іншого боку, було у спрощений спосіб укладено договір поставки, предметом якого була поставка товарів, вказаних у рахунках на оплату.

Крім того, відповідно до вимог чинного Податкового законодавства України, 15.04.2021 за вищевказаним правочином відповідачем зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 51 та № 52 від 31.03.2021, що є конклюдентною дією підтвердження прийняття до виконання замовлень з продажу товару позивачу та фактом отримання відповідачем коштів від позивача.

22.07.2021 на виконання оплаченого рахунку № 192 від 30.03.2021 відповідач поставив на склад позивача, що знаходиться за адресою: м. Херсон, провулок Лісний, буд. 10, товар на суму 155881,44 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 21/07-3 від 21.07.2021 та підписаною сторонами видатковою накладною № 233 від 21.07.2021. Разом з поставленим товаром відповідач, окрім зазначених вище документів, надав позивачу оригінал рахунку № 192 від 30.03.2021, скріплений мокрою печаткою відповідача.

Решту оплаченого товару по рахунку № 191 від 30.03.2021 на суму 155881,44 грн відповідач позивачу так і не поставив, та з моменту здійснення попередньої оплати до моменту подачі позову до суду на адресу позивача не надходило будь-яких повідомлень від відповідача щодо запланованої дати поставки товару або повернення грошових коштів, отриманих в якості попередньої оплати.

Отже, позивач добросовісно виконав свій обов`язок з оплати замовленого товару, однак відповідач, отримавши суму попередньої оплати за такий товар, не передав його у повному обсязі позивачу і ухилився від виконання свого обов`язку.

30.09.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 11/04 з вимогою поставити позивачу товар у 7-денний строк з дати отримання відповідачем даної претензії (отримана відповідачем 21.10.2021, що підтверджується накладною Укрпошти № 7303900959093 від 30.09.2021, описом вкладенням до цінного листа №7303900959093, рекомендованим повідомленням про вручення відправлення Укрпошти № 7303900959093 та інформацією з сайту Укрпошти про перевірку статусу поштового відправлення). Протягом зазначеного у претензії строку відповідач не виконав свій обов`язок з передачі товару позивачеві. Будь-якої відповіді від відповідача на заявлену претензію позивачу не надходило.

23.11.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 14/04 про повернення позивачу сплачених грошових коштів у розмірі 155881,44 грн (вказана претензія була отримана відповідачем 01.12.2021, що підтверджується накладною Укрпошти № 7303403056241 від 23.11.2021, описом вкладенням до цінного листа № 7303403056241, рекомендованим повідомленням про вручення відправлення Укрпошти № 7303403056241 та інформацією з сайту Укрпошти про перевірку статусу поштового відправлення). Проте, претензія за вих. № 14/04 від 23.11.2021 також була залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів встановленого статтею 181 нього Кодексу.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Як встановлено судом, укладення договору між сторонами відбулося у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачем позивачу рахунків на оплату та здійснення попередньої оплати позивачем без викладення його у формі єдиного документа.

У позовній заяві позивач вказує, що посилання у рахунках на оплату та у видаткових накладних на договір № ПЕІ2021/18/03-01Т від 18.03.2021 є технічною помилкою, допущеною відповідачем при підготовці зазначених документів на ЕОМ. Позивач також зазначає, що до моменту здійснення ним попередньої оплати по рахунках № 191 від 30.03.2021 на суму 155881,44 грн та № 192 від 30.03.2021 на суму 155881,44 грн і по теперішній час договору № ПЕІ2021/18/03-01Т від 18.03.2021, викладеного у формі єдиного документа від відповідача не отримував (а так само і не направляв відповідачу), уповноваженою на це особою ТОВ "Хема-Буд Україна" не підписував, будь-яку іншу особу, відмінну від підписанта позивача, на підписання зазначеного вище договору не уповноважував. Отже, договір № ПЕІ2021/18/03-01Т від 18.03.2021, на який посилається відповідач у рахунках на оплату по замовленню від 30.03.2021 № 191 і № 192, не існує, і позивачем та відповідачем у формі єдиного документу ніколи не укладався.

В силу положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами частин 1 та 2 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначеним моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Проте, вимоги позивача, викладені у претензіях від 30.09.2021 та 23.11.2021, відповідачем виконано не було; будь-яких дій, спрямованих на врегулювання спору між сторонами, відповідачем не здійснювалось.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хема-Буд Україна" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (вул. Новожанівська, буд. 1, м. Харків, 61071; код ЄДРПОУ: 40231736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хема-Буд Україна" (вул. Нескорених, буд. 12, с. Довжик, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10004; код ЄДРПОУ: 35027555) - грошові кошти в розмірі 155881,44 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "12" жовтня 2023 р.

СуддяН.М. Кухар