Рішення

від 03.10.2023 по справі 903/504/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023м. ХарківСправа № 903/504/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є. А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмаркет 6", м.Луцьк (адреса: 43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Лідавська, 4) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд", м.Харків (адреса: 61023, м.Харків, вул.Весніна, 12) про стягнення 499606,62 грн за участю представників:

позивача - Шумський Б.А. (адвокат, ордер серія АС№1059813 від 15.05.2023 року);

відповідача- не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмаркет 6" звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" про стягнення 499606,62 грн за договором поставки №1-UA.03/2023 від 21.03.2023 року, з яких: 403200,00 грн - основна сума боргу; 57600,00 грн - штраф; 23750,14 грн - пеня; 14250,08 грн - 30% річних; 806,40 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.05.2023 року матеріали справи №903/504/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 26.06.2023 року позовну заяву залишено без руху.

03.07.2023 року позивач надав до суду заяву (вх.№17150) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.07.2023 року відкрито провадження у справі №903/504/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.08.2023 року.

07.07.2023 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 10.07.2023 року було повернуто заявнику.

19.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмаркет 6" повторно звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" в межах суми позову в розмірі 499606,62 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2023 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмаркет 6" про забезпечення позову.

21.07.2023 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№19189) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

01.08.2023 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№20233) про відкладення судового засідання.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2023 року було задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче на 15.08.2023 року.

08.08.2023 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№21076) про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 15.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023 року, яке було відкладено протокольною ухвалою на 03.10.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.10.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, а саме: 61023, м.Харків, вул.Весніна, 12, проте повертались до суду без вручення, з відміткою "за закінченням терміну зберігання.

Також судом було направлено ухвали на адресу засновника відповідача Колюшко І.С., які також повертались до суду без вручення, з відміткою "за закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Слід зазначити, що відповідно до п. 99Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юмаркет 6" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №1-UA.03/2023 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у видатковій накладній, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Асортимент і кількість, умов поставки кожної партії товару визначається на основі заявок покупця, і вказується в рахунку-фактурі постачальника. Виставлення рахунку-фактури постачальником є підтвердження прийняттям ним заявки покупця (п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору поставка Товару здійснюється на умовах СРТ м.Луцьк. За погодженням Сторін, постачання окремих партій Товару може здійснюватися на інших умовах, що вказуються в рахунку-фактурі.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, передачі товару представнику покупця, яка поставляється у видатковій накладній, якщо в момент отримання товару обома сторонами (їх представниками) підписувалася видаткова накладна. У випадку підписання відповідних документів без зазначення дати отримання, датою поставки вважається дата оформлення такого документа.

Відповідно до п.2.5. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця: - при поставці на умовах EXW, DDP - з моменту передачі товару покупцю; - при поставці на умовах CPT, FCA - з моменту передачі товару перевізнику.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури 30-ти% передплати на момент завантаження, а решта 70% - на відтермінування 7-ми (семи) банківських днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Видатковою накладною від 23.03.2023 року підтверджено поставку ТОВ Юмаркет 6» ТОВ НВФ «Хартрейд» Товару - 12000 кг гречки на загальну суму 576000,00 грн.

Повноваження представника відповідача на прийняття Товару підтверджені довіреністю № 15 від 22.03.2023 року.

Як зазначає позивач 23.03.2023 відповідач сплатив 172800,00 грн - 30 % передплати на момент завантаження товару.

Отже, відповідно до умов Договору 03.04.2023 року мав відбутись остаточний розрахунок за відвантажений товар - а саме, 7 банківських днів з моменту здійснення поставки.

Однак, станом на 14.04.2023 року ТОВ НВФ «Хартрейд» не здійснило оплату поставленого Товару у сумі 403200, 00 грн.

ТОВ «Юмаркет 6» надіслало ТОВ НВФ «Хартрейд» претензію про повернення основного боргу та сплати штрафних санкцій по Договору поставки №1- UА.03/2023 від 21.03.2023 року.

В свою чергу, ТОВ НВФ «Хартрейд» надіслало ТОВ «Юмаркет 6» гарантійний лист на оплату заборгованості вих.№ 097 від 14.04.2023 року, у якому, ТОВ НВФ «Хартрейд» гарантувало оплату заборгованості перед ТОВ «Юмаркет 6», відповідно до договору поставки №1-UA.03/2023 в сумі 403200,00 грн не пізніше 01.05.2023 року.

Фактично ТОВ НВФ «Хартрейд» підтвердило отримання Товару та визнало несплату боргу за Договором, проте, порушивши також гарантію оплати, не оплатило заборгованість перед ТОВ «Юмаркет 6».

Оскільки у передбачений у договорі строк ТОВ НВФ «Хартрейд» свої зобов`язання не виконало, тому з останнього підлягає до стягнення сума поставленого, але не оплаченого Товару за Договором, що становить 403200,00 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору за порушення термінів оплати Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого Товару а кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше, ніж на 10 календарних днів. Покупець сплачує Постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого Товару.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків оплати Товару. Покупець на вимогу Постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно п. 6.2. Договору) зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на момент подання даної позовної заяви, заборгованість відповідача становить 499606,62 грн (з яких: основна сума боргу - 403200, 00 грн, штраф - 57600,00 грн, пеня - 23750,14 грн, 30% річних - 14250,08 грн, інфляційні втрати - 806,40 грн).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури 30-ти% передплати на момент завантаження, а решта 70% - на відтермінування 7-ми (семи) банківських днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-10).

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Як зазначає позивач, 23.03.2023 від TOB НВФ «Хартрейд» до ТОВ «Юмаркет 6» надійшло 172800,00 грн - 30% передплати на момент завантаження товару.

Отже, відповідно до умов Договору 03.04.2023 року мав відбутись остаточний розрахунок за відвантажений товар - а саме 7 банківських днів з моменту здійснення поставки .

Позивачем було надіслано претензію на адресу відповідача про повернення основного боргу та сплати штрафних санкцій

Відповідачем було надіслано позивачу гарантійний лист від 14.04.2023 року №097 про сплату заборгованості за отриманий товар в строк до 01.05.2023 року (а.с.14), однак, заборгованість на час розгляду справи не сплачена.

Отже, враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав належним чином, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 403200,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення штраф у розмірі 57600,00 грн, пеня у розмірі 23750,14 грн, 30% річних у розмірі 14250,08 та інфляційні втрати у розмірі 806,40 грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, штрафу, 30% річних, інфляційних на прострочену заборгованість.

Щодо штрафу та пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.6.1. Договору у разі перевищення затримки оплати більше, ніж на 10 календарних днів. Покупець сплачує Постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого Товару.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 57600,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.1. Договору за порушення термінів оплати Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого Товару за кожний календарний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури 30-ти% передплати на момент завантаження, а решта 70% - на відтермінування 7-ми (семи) банківських днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Отже, з урахуванням п.3.1. договору, судом встановлено, що зобов`язання мало бути виконано відповідачем в строк до 03.04.2023 року включно.

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням викладеного, прострочення відповідачем свого обов`язку щодо оплати виникло з 04.04.2023 року.

Отже перебіг нарахування пені повинен починатися з 04.04.2023 року.

Позивач нараховує пеню на суму боргу, починаючи з 03.04.2023 року, що є невірним.

Отже позивачем невірно визначений початок нарахування пені.

З огляду на зазначене, нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Перерахувавши розрахунок пені, з урахуванням вірного періоду початку нарахування, з 04.04.2023 (перший день прострочення зобов`язання) по 15.05.2023 (визначений позивачем кінцевий період нарахування), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 23197,81 грн пені.

В частині стягнення 552,33 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірно визначеним періодом нарахування.

Щодо одночасного стягнення пені та штрафу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 був зроблений наступний правовий висновок:

"При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Гарантована ст.61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі."

Отже у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені та штрафу (п.6.1.) суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Щодо 30% річних та інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 14250,08 грн 30% річних та 806,40 грн інфляційних.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що за порушення строків оплати Товару. Покупець на вимогу Постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно п. 6.2. Договору) зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Як вже було зазначено, позивачем невірно визначений початок прострочення зобов`язання відповідача щодо оплати товару, та відповідно невірно визначений початок нарахування 30% річних (з 03.04.2023 року).

Судом зроблено перерахунок 30% річних, починаючи з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане (з 04.04.2023 по 15.05.2023).

Таким чином, здійснивши перерахунок 30% річних відповідно до норм законодавства, з урахуванням вірного періоду прострочення, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 13918,68 грн 30% річних.

В частині стягнення 331,40 грн 30% річних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Перевіривши періоди нарахування та розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 806,40 грн інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, але, у зв`язку з невірним розрахунком пені та 30% річних, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 552,33 грн пені та 331,40 грн 30% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірними розрахунками.

Щодо судових витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 7480,84 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 40000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Як передбачено чч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: - договір про надання правової допомоги б/н від 05.05.2023 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №796 від 19.09.2014 року видане на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області №1/25-3 від 22.08.2014 року;

- ордер серія АС №1059813 від 15.05.2023 року;

Судом встановлено, що 05.05.2023 року між позивачем та адвокатом Шумським Борисом Анатолійовичем було укладено Договір про надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась Шумським Борисом Анатолійовичем, який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №796 від 19.09.2014 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області №1/25-3 від 22.08.2014 року, а тому має право надавати правничу допомогу позивачу.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просить стягнути з відповідача 40000,00 грн витрат на правничу допомогу, на підставі вищезазначених документів.

З матеріалів справи, а саме з договору про надання правової допомоги від 05.05.2023, слідує, що адвокатом надана правнича допомога у вигляді надання письмових та усних консультацій, роз`яснень; складання процесуальних та інших документів; збору інформації, документів та їх аналітичної обробки; здійснення захисту прав та інтересів в суді.

При цьому розмір витрат на оплату правничої допомоги в сумі 40000,00 грн визначено за домовленістю сторін в договорі.

Відповідно до пп. 7.1. 7.2 Договору про надання правової допомоги, за надану Адвокатом правову допомогу по Справі, Клієнт сплачує гонорар у фіксованому розмірі, який становить 40 000 грн. Сторони погодили, що такий розмір гонорару є розумним та співмірним, визначений з врахуванням тяжкості справи та майнового стану Клієнта. Клієнт сплачує гонорар протягом 15-ти календарних днів після складання повного тексту рішення суду.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Також розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченою адвокатом часу (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проаналізувавши складність справи, обсяг наданих послуг, cуд вважає, що сума у розмірі 40000,00 грн за надані адвокатом послуги при розгляді господарським судом даної справи є співмірною.

Таким чином суд визнає обґрунтованими та співмірними при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів позивача в Господарському суді Харківської області витрати в сумі 40000,00 грн, що за висновком суду є розумним, справедливим та таким, що відповідає обсягу наданих адвокатом послуг.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, взявши до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Проте, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткової відмови в позові стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39929,25 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 3, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (адреса: 61023, м.Харків, вул.Весніна, 12; код ЄДРПОУ 30990634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмаркет 6" (адреса: 43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Лідавська, 4; код ЄДРПОУ 44755376) заборгованість за договором поставки №1-UA.03/2023 від 21.03.2023 року у розмірі 498722,89 грн, з яких: 403200,00 грн - основна сума боргу; 57600,00 грн - штраф; 23197,81 грн - пеня; 13918,68 грн - 30% річних; 806,40 грн - інфляційні втрати, а також 7480,84 грн судового збору та 39929,25 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" жовтня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт