Постанова

від 03.10.2023 по справі 922/2144/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2144/16 (922/3401/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Богушко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 12.05.2023

у справі № 922/2144/16(922/3401/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор",

до відповідача 1.Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Сільвер", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент",

про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію

в межах справи № 922/2144/16

за заявою Фізичної особи-підприємця Панасюка Ю.В.

до Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" в особі ліквідатора Нагорнєвої Т.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Сільвер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент" застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, обтяжень щодо рухомого майна, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та іпотеку щодо нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 позов задоволено повністю.

3. Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасувати. Прийнято нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рух касаційної скарги

5. 12.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі №922/2144/16(922/3401/21), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" у справі № 922/2144/16(922/3401/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023.

7. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі № 922/2144/16(922/3401/21) залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 27 240,00 грн за подання касаційної скарги.

8. 15.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучено оригінал документу (платіжні інструкції № 66542743 від 28.07.2023), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 27 240 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі № 922/2144/16(922/3401/21).

9. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 922/2144/16(922/3401/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 та призначено розгляд касаційної скарги на 03.10.2023 о 10:45 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту, не врахувавши при цьому правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 678/301/12, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 23.12.2021 у справі № 920/842/19.

12. Представник скаржника в судовому засіданні 03.10.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розгляд клопотань Верховним Судом

14. Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" подано клопотання про зупинення касаційного провадження.

15. Вказане клопотання мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції були застосовані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16. Разом з тим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.08.2023 прийнято справу № 910/2592/19 до розгляду. Підставою для прийняття вказаної справи до розгляду став висновок колегії суддів Касаційного господарського суду щодо необхідності відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі - продажу у спірних правовідносинах не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, або уточнити вказані висновки.

16. Представник скаржника в судовому засіданні 03.10.2023 підтримав вказане клопотання.

17. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.

17.1 Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

17.2 Як вже було зазначено, скаржник у вказаному клопотанні посилається на те, що підставою для прийняття вказаної справи до розгляду став висновок колегії суддів Касаційного господарського суду щодо необхідності відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі - продажу у спірних правовідносинах не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, або уточнити вказані висновки

17.3 Разом з тим, у справі яка розглядається (№ 922/2144/16(922/3401/21) судами встановлено та зазначається самим скаржником у касаційній скарзі, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі № 922/2144/16 вже було визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута - Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи", проведеного 07.11.2017 Товарною біржею "Перша товарна біржа", оформлені протоколом про проведення аукціону від 07.11.2017. Також було визнано недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Сільвер" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 20.11.2017 за № 2962.

17.4 З огляду на викладене, можливість відступу чи уточнення висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 в цьому випадку не впливає на розгляд справи (№ 922/2144/16(922/3401/21) оскільки у цій справі вже було визнано недійсними правочини, що встановлено судами попередніх інстанцій та зазначається самим скаржником у касаційній скарзі.

17.5 Окрім того, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

17.6 Відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

17.7 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

17.8 В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

17.9 Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

17.10 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

17.11 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

17.12 Тому, необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчило б про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

17.13 З огляду на викладене, клопотання скаржника про зупинення касаційного провадження у цій справі не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21.1 На час розгляду цієї справи ТОВ "Оптимум Фактор" є кредитором ПрАТ "Енвіжн-Активи" із відповідним до цього статусу обсягом прав та обов`язків.

21.2 Відповідно до умов Іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги, предметом іпотеки є:

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 2 340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3;

- нежитлові приміщення №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11 - склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1523,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3;

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3б.

21.3 01.08.2017 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про проведення ТБ "Перша Товарна Біржа" аукціону з продажу майна банкрута, а також опубліковано проект договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) (номер публікації 44959 від 01.08.2017), а саме виставлено майно банкрута як цілісний майновий комплекс:

- нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, загальною площею 2340,2 кв.м,;

- нежилі приміщення №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11 - склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1523,60 кв.м, що знаходяться за адресою:м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3;

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3б, загальною площею 905,8 кв.м.

21.4 Згідно оголошення про проведення аукціону з продажу майна ПрАТ "Енвіжн-Активи" (номер публікації 46489 від 18.10.2017) було оголошено про проведення 07.11.2017 другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, а також опубліковано проект договору купівлі-продажу. Початкова вартість майна 133 538 967,08 грн.

21.5 10.11.2017 організатором аукціону було опубліковано повідомлення про результати проведеного аукціону, відповідно до якого призначений на 07.11.2017 другий повторний аукціон з продажу майна банкрута відбувся, загальна вартість проданого майна складає 2 000 000,00 грн.

21.6 Як зазначає позивач, право власності на майно було зареєстроване згідно Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні за № 2962, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 20.11.2017 за покупцем - ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер".

21.7 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі № 922/2144/16 задоволено заяву ТОВ "Оптимум-Фактор" про визнання недійсними результатів торгів. Визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута - Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи", код ЄДРПОУ 19115651, проведеного 07.11.2017 Товарною біржою "Перша товарна біржа" (м. Суми, вул.Соборна, 29-д, код ЄДРПОУ 36707637), оформлені протоколом про проведення аукціону від 07.11.2017. Визнано недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Сільвер" (код ЄДРПОУ 35920823) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 20.11.2017 року за № 2962. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі № 922/2144/16 про розгляд заяви ТОВ "Оптимум-Фактор" про визнання недійсним результатів торгів - залишено без змін (т.1, а.с.57-60). Постановою Верховного Суду від 21.07.2021 касаційну скаргу Товарної біржі "Перша товарна біржа" залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 922/2144/16 про розгляд заяви ТОВ "Оптимум-Фактор" про визнання недійсним результатів торгів - залишено без змін (т.1, а.с.61-63).

21.8 Водночас, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №267029122 від 22.07.2021 та №267031938 від 22.07.2021 (т.1, а.с.36, 47) вбачається, що 02.12.2017 за ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент", ЄДРПОУ 41150704, (відповідач - 3) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 90, виданого 02.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г., зареєстровано право власності на майно:

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 2340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер ОНМ 128949780000);

- нежитлові приміщення № № 6, 7, 8, 9, 10, 11- склади центральні (в літ. Г) загальною площею 1523,60 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер ОНМ 128946780000);

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ. вул. Північно-Сирецька. буд. 3б (реєстраційний номер ОНМ 128943980000).

21.9 Тобто, ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер" відчужило на користь ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент" вищезазначені об`єкти нерухомого майна та на час розгляду даної справи відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно останній є власником спірного нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці позивача. Вказані обставини не заперечується сторонами.

21.10 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" в особі ліквідатора Нагорнєвої Т.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Сільвер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент", в якій просить суд :

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, будинок 11, офіс 27, код ЄДРПОУ 37194782) право вимоги та права іпотекодержателя за іпотечним договором від 12.06.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. в реєстрі за № 737 на наступні об`єкти нерухомого майна: нежилі будівлі та споруди загальною площею 2 340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128949780000); нежитлові приміщення № № б. 7 8, 9, 10. 11 - склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1 523,60 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ. вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128946780000); будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128943980000);

- визнати недійсним договір купівлі - продажу від 02.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г. за реєстраційними номером № 90, покупцем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент" (код ЄДРПОУ 41150704) (т.1, а.с. 1-8).

21.11 В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" звернулось до суду першої інстанції із заявою про зміну предмету позову (вх.24722 від 21.10.2021), яку прийнято ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2021 та продовжено розгляд справи з її урахуванням (т.1, а.с.124-128, 167-171).

21.12 Згідно заяви про зміну предмету спору позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Енвіжн-Активи" (код ЄДРПОУ 19115651) та ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер" (код ЄДРПОУ 35920823) предметом якого є майно, що було реалізовано на другому повторному аукціоні з продажу майна Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" проведеного 07.11.2017, свідоцтво на придбання нерухомого майна на аукціоні за № 2962, виданого 20.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., шляхом скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, обтяжень щодо рухомого майна, а саме :

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 2 340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128949780000);

- нежитлові приміщення № № 6, 7 8, 9, 10, 11 - склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1 523,60 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ. вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128946780000);

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128943980000);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38484913 від 02.12.2017, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент" (код ЄДРПОУ 41150704, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд.24 А);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38485311 від 02.12.2017, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент" (код ЄДРПОУ 41150704, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд.24 А );

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38484432 від 02.12.2017, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Менеджмент" (код ЄДРПОУ 41150704, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд.24 А);

- поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" (код 19115651):

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 2 340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128949780000);

- нежитлові приміщення № № 6, 7 8, 9, 10, 11 - склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1523,60 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ. вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128946780000);

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128943980000);

- Поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо обтяження нерухомого майна, а саме :

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 2340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128949780000);

- нежитлові приміщення № № 6, 7 8, 9, 10, 11 - склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1523,60 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ. вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128946780000);

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128943980000).

21.13 Крім того, 21.12.2021 ТОВ "Оптимум Фактор" подало заяву, в якій останній зазначає, що при подачі заяви про зміну предмету позову було допущено технічну помилку та не зазначено уточнюючи дані щодо записів, які потрібно поновити в державному реєстрі прав на нерухоме майно, без яких, у разі задоволення позову на користь позивача, у подальшому можуть відбутись потенційні труднощі щодо виконання рішення по цій справі та просить суд пункт 7 прохальної частини заяви про зміну предмету позову вважати вірним в наступній редакції: "Поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та іпотеку щодо нерухомого майна, а саме:

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 2340,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128949780000; номер запису про іпотеку 10019923, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22040062 від 12.06.2015, приватний нотаріус Заєць І.О, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" код ЄДРПОУ: 37194782; номер запису про обтяження: 10019619, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22039344 від 12.06.2015, приватний нотаріус Заєць І.О, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" код ЄДРПОУ: 37194782;

- нежитлові приміщення № № 6, 7, 8, 9, 10, 11- склади центральні (в літ. Г') загальною площею 1 523,60 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128946780000; номер запису про іпотеку: 10020516, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22041129 від 12.06.2015, приватний нотаріус Заєць І.О, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" код ЄДРПОУ: 37194782; номер запису про обтяження: 10020391, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22040846 від 12.06.2015, приватний нотаріус Заєць І.О, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" код ЄДРПОУ: 37194782;

- будівля - виробниче приміщення для випуску комп`ютерних систем (літ. А) загальною площею 905,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 128943980000; номер запису про іпотеку: 10019083, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22038363 від 12.06.2015, приватний нотаріус Заєць І.О, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" код ЄДРПОУ: 37194782; номер запису про обтяження: 10018913, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22038145 від 12.06.2015, приватний нотаріус Заєць І.О, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" код ЄДРПОУ: 37194782".

22. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від .08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

24. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

25. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, фактично позовні вимоги у цій справі спрямовані на повернення заставного майна боржнику шляхом застосування наслідків недійсності правочину (реституції) у вигляді скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та відновлення становища, яке існувало до порушення. Позивач вважав, що до спірних правовідносин слід застосувати наслідки недійсності правочину, визначені статтею 216 Цивільного кодексу України, тобто реституцію.

26. Реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону). Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів (аукціону) особливості, проведення таких торгів (аукціону) є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах (аукціонах) і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 07.072020 у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39)).

27. Кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункти 72, 78, 81)). Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Отже, позов, який заявив кредитор, є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів передбачений пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

28. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (речення перше частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга вказаної статті). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

29. Метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

30. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за переможцем аукціону) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

31. Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача.

32. Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

33. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей Цивільного кодексу України відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) та від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)). Вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності є неналежним способом захисту права або інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 153)). Заявлення вимоги про скасування запису не є необхідним для ефективного захисту цих інтересів.

34. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно (близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40)).

35. Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

36. Не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 61)).

37. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ці та інші аргументи позивача, а також пов`язані з ними аргументи арбітражного керуючого, переможця аукціону, боржника, інших кредиторів останнього, суд має зважити не у межах цього провадження, а за належною позовною вимогою, оцінюючи добросовісність поведінки продавця та покупця. Перелік обставин, якими позивач може обґрунтовувати недобросовісність переможця аукціону, не є вичерпним.

38. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

39. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, єдиною підставою для задоволення позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину згідно з приписами статті 216 Цивільного кодексу України шляхом скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності на заставне майно суд першої інстанції назвав наявність судового рішення про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута - Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи", проведеного 07.11.2017, та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого покупцю - ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 20.11.2017 за №2962 відповідно до частини третьої статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

40. Відповідно до частин першої, другої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

41. Отже, в силу приписів частин першої, другої статті 216 Цивільного кодексу України наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо такі завдано. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину, яка застосовується виключно до сторін правочину та не може бути проігнорована сторонами.

42. Відтак застосування зазначених правових наслідків полягає у поверненні сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

43. У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 вказано, що вимога про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому статтею 216 Цивільного кодексу України не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину за допущене іншою стороною порушення.

44. Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні недійсного правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

45. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду - пункт 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.

46. Приписи частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не застосовуються як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не можуть задовольнятися позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16).

47. Отже, реституція обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння (пункт 84.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) наголошено на тому, що Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) викладено правові висновки про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 вказано, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах за відповідачем-1, боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (у спірних правовідносинах відповідач-3) (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

51. Судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що установлення відповідним судовим рішенням незаконності аукціону (порушення порядку його організації та проведення) невідворотно викликає необхідність його повторного проведення у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника, якщо воно не було передане покупцю або було витребуване на користь боржника. Проте, під час ухвалення судового рішення про визнання недійсним аукціону та свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні питання щодо повернення заставного майна боржнику не вирішувалось.

52. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення позивача із цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції спірне нерухоме майно було відчужено ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер" (переможець аукціону, який визнано недійсним) іншій особі та, як наслідок, право власності на вказане майно зареєстровано за ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент" (відповідач-3).

53. Тобто, між ПрАТ "Енвіжн-Активи" (боржником) та ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент" (зареєстрований власник щодо спірного нерухомого майна) відсутні договірні відносини, на підставі яких відповідач-3 набув право власності на нерухоме майно, що перебувало в іпотеці позивача.

54. Таким чином, оскільки у цих правовідносинах власник (боржник у справі) та володілець майна (ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент", один із відповідачів у справі) не перебували у договірних відносинах один з одним, то позивач повинен використовувати речово-правові способи захисту, а відповідно належним та ефективним способом захисту у цьому спорі має бути звернення позивача до суду саме з вимогою про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване.

55. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на подальше відчуження ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер" нерухомого майна (що є предметом іпотеки та було відчужено за недійсним правочином), скасування рішень про державну реєстрацію права власності не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача, як іпотекодержателя, та боржника на відповідне нерухоме майно. Більше того, за наявних обставин, задоволення такого позову може призвести до порушення прав іншої особи - набувача майна, на що, зокрема, вказує практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

56. Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), предметом розгляду у якій було питання щодо ефективності/неефективності способу захисту порушеного права шляхом подачі позову про скасування рішення державного реєстратора.

57. У рішенні від 20.05.2021 у справі "Атіма лімітед проти України" ЄСПЛ зазначив (пункти 42-44): "Посилаючись на національне законодавство, суди обґрунтували визнання недійсним права власності підприємства "Н." на акції (зокрема, підприємство "К." було приватизоване, а згодом його акції були продані з порушенням вимог національного законодавства). Тоді як таке обґрунтування могло виправдовувати втручання у право власності підприємства "Н.", підстав для втручання в право власності підприємства-заявника, третьої особи та добросовісного набувача, якій підприємство "Н." перепродало частину акцій, не було. У зв`язку із цим Суд зазначає, що, як випливає з тлумачення національними судами вищих інстанцій національного законодавства (див. пункти 22- 27 та 36), витребування акцій від підприємства-заявника, добросовісного набувача, якому були перепродані акції, могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України. Таким чином, згідно з національним законодавством останнє положення могло бути єдиною правовою підставою для позбавлення підприємства-заявника його власності. Однак у цій справі проти підприємства-заявника такого позову подано не було. У результаті суди, вочевидь, не могли ухвалити рішення щодо прав власності підприємства-заявника та застосувати вказане положення proprio motu, тобто за відсутності такої вимоги прокурора до підприємства-заявника".

58. Зважаючи на наведене та враховуючи, зокрема, що рішення національних судів, які вплинули на право власності підприємства-заявника, не містили правових підстав для втручання у це право, ЄСПЛ констатував, що таке втручання не було законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

59. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

60. Саме при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, пункт 52).

61. Судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

62. Разом з тим, у рішенні суду першої інстанції не досліджувалося та в межах цього судового провадження не могло бути досліджено питання добросовісності набувача спірного майна та те чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця, оскільки форми захисту обрані позивачем згідно його позовних вимог в даному випадку спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України.

63. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на наявність судових рішень щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута - Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" та свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого покупцю - ТОВ "Торгово-промислова компанія Сільвер", яке в подальшому вибуло на користь ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент" (відповідача-3), за відсутності договірних правовідносин між відповідачем-1 та відповідачем-3 щодо цього майна належним способом порушеного права на нього є вимога про витребування цього майна з чужого незаконного володіння відповідача-3, зокрема, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

64. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що за наведених обставин обрання позивачем неналежного способу захисту про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав, поновлення записів про право власності за боржникам та обтяжень щодо нерухомого майна, яке можливе в судовому порядку лише у спосіб подання віндикаційного позову до особи, яка набула майно, за доведеності факту набуття останнього як безпідставного, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

65. Окрім того, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Альфа Прайм Менеджмент". Натомість, судом апеляційної інстанції в цьому випадку дотримано положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

66. Також, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

67. При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

69. Зокрема, оцінюючи подібність справ № 678/301/12 та № 920/842/19 на постанови у яких посилається скаржник та справи, що розглядається № 922/2144/16(922/3401/21), колегія суддів зазначає наступне.

70. У справі № 678/301/12 предметом розгляду був позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , Деражнянського РВДВС, ПП "СП "Юстиція", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Деражнянської РДА, про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися з порушенням закону, визнання незаконним протоколу прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, оскарження незаконних дій державної виконавчої служби; зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Виконкому Деражнянської міськради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Деражнянської РДА, Деражнянський РВ УМВС, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та скасування реєстрації місця проживання; позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Деражнянської РДА, про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення; позов ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Деражнянського РВДВС, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Служба у справах дітей Деражнянської РДА, про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, виключення її з акта опису та арешту; позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ Держгеокадастру, про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

71. У справі № 920/842/19 предметом розгляду був позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайсан Мастер", про припинення права власності на земельну ділянку та про визнання права власності на земельну ділянку.

72. Отже, предмет спору у наведених справах № 678/301/12 та № 920/842/19 та у справі, що розглядається № 922/2144/16(922/3401/21) не є подібним. Окрім того, зміст правовідносин у вказаних справах не є подібними до змісту правовідносин у справі № 922/2144/16(922/3401/21).

73. Також, у справі № 352/1021/19 предметом розгляду був позов ОСОБА_5 , в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 07.04.2014, за індексним № 12210564, щодо іпотеки та записи про зміну умов обтяження об`єктів нерухомого майна, присадибної земельної ділянки та домоволодіння на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.04.2014 за № 5291130 та № 5291037 щодо іпотеки; визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 07.04.2014, за індексним № 12210573, та записи про зміну умов обтяження об`єктів нерухомого майна, присадибної земельної ділянки та домоволодіння на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2014 року за № 5291254 та № 5291204 щодо обтяження (заборони на нерухоме майно).

74. Позов у вказаній справі обґрунтовано тим, що зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вчинені на їх підставі записи щодо іпотеки та обтяження є такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про іпотеку", оскільки у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. як державного реєстратора не було повноважень щодо ухвалення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії зі спірним майном.

75. Отже, предмет спору у наведеній справі № 352/1021/19 та у справі, що розглядається № 922/2144/16(922/3401/21) є подібним. Разом з тим, зміст правовідносин та підстави позову у вказаній справі не є подібними до змісту правовідносин та підстав позову у справі № 922/2144/16(922/3401/21).

76. Окрім того, висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 678/301/12, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 23.12.2021 у справі № 920/842/19 не можуть вважатися в цьому випадку подібними й через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та актуальної судової практики Верховного Суду щодо ефективності способів захисту.

77. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

78. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

80. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

81. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

83. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

84. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

85. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

86. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі № 922/2144/16(922/3401/21) залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі № 922/2144/16(922/3401/21) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк