Ухвала

від 12.10.2023 по справі 697/1989/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/1989/23

№ пров. 2/697/591/2023

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2023 року м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Константінова Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання спільного майна квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Константінова Тетяна Миколаївна звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з них суму витрат на утримання спільного майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , понесених на управління, утримання та збереження спільного майна, сплачених зборів та обов`язкових платежів у розмірі 5930,61 грн. з кожного.

В позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на те, що вона не має доходу, так як являється студентом навчального закладу. Отже, кошти на сплату судового збору у позивача відсутні.

Вивчивши матеріали позовної заяви, заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 14.11.1950 року гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 року №R (81) 7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа «Креуз проти Польщі» рішення від 19.06.2001 року), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу про Румунії» (рішення від 26.07.2011 року).

Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №686/114/16-ц, визначено, що суд повинен дати можливість особі, яка звернулась із заявою, відреагувати на позицію суду щодо вирішення заявленого клопотання, відповідно до положень ЦПК України 2004 року, Закон України «Про судовий збір» та ст. 6 Конвенції.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, як убачається з практики ЄСПЛ, підставою для відповідного рішення суду може бути «фінансовий стан». А за національним законом «майновий стан особи».

Таким чином, основою визначення фінансового стану сторони, на думку ЄСПЛ, є наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити. Поняття ж «майновий стан» набагато ширше. Майном уважається окрема річ, сукупність речей, у тому числі гроші, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору особа повинна надати докази в підтвердження своєї неплатоспроможності.

Вказаною нормою Закону передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Отже, суд має самостійно вирішити питання й про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору за умови існування належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан позивача для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на позивача.

Позивачем до позовної заяви на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору додано довідку Черкаської філії Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» від 15.08.2022 № 27/01, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2021 року навчається за курсом навчальних дисциплін спільної українсько-польської програми навчання Черкаської філії Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» та Варшавського університету менеджменту за денною формою навчання. Строк закінчення навчання за спільною програмою 30 червня 2025 року (а.с.7).

Однак, наведені заявником доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору або його відстрочення, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Позивачем не надано виписки (довідки) про доходи за попередній календарний рік (2022 рік), яка б підтверджувала відсутність у неї будь-яких доходів або скрутний матеріальний стан.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд в своїй ухвалі від 25.10.2019 у справі №569/18206/17, де зазначив, що обставини, зазначені у клопотанні не є безумовною підставою для звільнення заявника від сплати судового збору або відстрочення його сплати, оскільки не підтверджують з достовірністю його скрутний матеріальний стан.

Таким чином, клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач зазначає дві позовні вимоги майнового характеру стягнення з відповідачів суми витрат на утримання спільного майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , понесених на управління, утримання та збереження спільного майна, сплачених зборів та обов`язкових платежів у розмірі 5930,61 грн. з кожного, тобто на загальну суму 11861,22 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не менше 1073,60 грн. та не більше 13420 грн.

Тобто, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами:

судовий збір - отримувач коштів ГУК у Черкаській обл./тг м.Канів/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 518999980313131206000023717, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліку, а саме, необхідно надати докази сплати судового збору або інші докази звільнення чи відстрочення від сплати судового збору.

Враховуючи вище викладене, на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк сім днів з моменту отримання ухвали суду, виправити вказані недоліки та роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута представнику позивача зі всіма додатками.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175, 177, ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Константінова Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання спільного майна квартири залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, протягом 7 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у вказаний строк, позовна заява буде повернута і вважатиметься неподаною.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Б. К. Скирда