Постанова

від 16.11.2007 по справі 10/426-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/426-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" листопада 2007 р.                                                            Справа №10/426-НА

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Славутське автотранспортне підприємство 16845" м. Славута    

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції  м. Славута

про скасування податкового повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 30.03.2007р. №0000082301/0 про донарахування 294551 грн. податку на додану вартість та 147275,50 грн. штрафних санкцій

Суддя                      Секретар судового засідання

Представники сторін:

від позивача                     Чеховський С.О.- за довіреністю від 21.05.2007р.

від відповідача              Федоришин Р.М. –за довіреністю №9695/10/10-17 від 06.09.2007р.

                                        Войтюк О.І. –за довіреністю №8633/10/10-017 від 05.07.2007р.  

        У судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ проголошено вступну та резолютивну частини постанови.   

            Суть спору:                              

            Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого Славутською ОДПІ податкового повідомлення-рішення про донарахування 294551 грн. податку на додану вартість та застосування 147275,50 грн. штрафних санкцій, вважаючи його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Вказує на неправомірність викладених в акті перевірки №19-23/03119345 від 15.01.2007р. фактів порушень вимог п.4.1 ст.4, п.п.5.1.13 п. 5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст. 5 Указу Президента „Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.1998р. №857/98.

В обґрунтування посилається на положення п.5.1.3 Закону України „Про податок на додану вартість” якою встановлено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому  законом порядку. Вважає безпідставним посилання податкового органу на Указ Президента України №857/98, яким скасовано вищенаведену пільгу та встановлено, що операції з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом у межах району підлягали оподаткуванню ПДВ за ставкою 20% ., оскільки дія п. 5 даного указу є такою, що не відповідає положенням Основного Закону та не підлягає застосуванню . При цьому вказує на те, що зміни в систему оподаткування можливі лише при умові внесення Верховною Радою змін до Закону України „Про податок на додану вартість”.

В судовому засіданні звертає увагу суду на положення п. П.4.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” , які передбачають прийняття рішення на користь платника податку при неоднозначному трактуванні прав та обов'язків платника різними нормативно-правовими актами.

Вважає, що оскільки до бази оподаткування (п. 4.1 Закону України „Про податок на додану вартість” відносяться операції з поставки товарів (робіт, послуг), що визначаються виходячи із договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче від звичайної ціни, то компенсація збитків перевізника від перевезення пільгових категорій громадян у вигляді отриманої субвенції з бюджету, не включаються до валових доходів платника та не входить до бази оподаткування згідно п.4.1 вказаного Закону.

          При цьому стверджує, що у зв'язку із невідповідністю положень Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні” умовам набуття чинності, визначеним п.4 розділу 15 „Перехідних положень” Конституції України, вартість транспортних послуг в межах району, в тому числі субвенція з Державного бюджету на покриття збитків перевізникові від надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, не входить до бази оподаткування, визначеної п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, та не підлягає оподаткуванню цим податком з 01.10.1998р. до 25.03.2005р. В підтвердження посилається на лист –роз'яснення Державного казначейства України від 20.04.2007р. №3.4-07/1021-4884 .

Відповідач проти позову заперечує, вказує на правомірність прийнятого рішення. Зазначає, що оспорюване рішення прийняте на підставі акту перевірки від 15.01.2007р. №19-23/03119345, яким встановлено заниження ПДВ в сумі 294551 грн. в результаті порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України  „Про податок на додану вартість"  від   03.04.97   №168/97-ВР (із  змінами і доповненнями) та статті 5 Указу Президента України від 07.08.98 №857/98 „Про деякі зміни в оподаткуванні". В обґрунтування посилається на норми пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України  „Про податок на додану вартість", Указу Президента України від 07.08.98 №857/98.                                                                                

Зазначає, що відповідно Закону України „Про автомобільний транспорт" збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Компенсація втрат підприємств і організацій від пільгових перевезень здійснюється в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 27.12.01 № 604 „Про бюджетну класифікацію та її запровадження”. Відповідно п.37 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Робить висновок, що у разі, якщо перевезення пільгових категорій громадян здійснюється в межах населеного пункту за регульованими органом місцевого самоврядування тарифами, то ні вартість зазначених послуг, ні субвенція (трансферт), що отримується перевізником з бюджету як компенсація втрат від таких перевезень, податком на додану вартість не обкладається. У разі, коли перевезення пільгових категорій громадян здійснюється поза межами населеного пункту, то вартість таких послуг, а також субвенція (трансферт), що надходить перевізнику з бюджету як компенсація втрат від зазначених перевезень, оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників  сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, судом  встановлено наступне.

 Працівниками Славутської ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства „Славутське автотранспортне підприємство №16845” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт №19-23/03119345 від 15.01.2007р.  

           Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження ПДВ у розмірі 294551 грн. за період з травня 2003р. по вересень 2006р.

В акті перевірки зафіксовано, що на порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ст.5 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 року № 857/98 (із змінами та доповненнями) товариством неправомірно здійснено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (подані уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень - грудень 2003 року, січень - грудень 2004 року, січень-лютий 2005 року) по операціях з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 174236,0 грн., в тому числі по  періодах: травень 2003 року в сумі 5413,0 грн.;червень 2003 року в сумі 4856,0 грн.; липень 2003 року в сумі 5037,0 грн.; серпень 2003 року в сумі 6264,0 грн.; вересень 2003 року в сумі 6084,0 грн.; жовтень 2003 року в сумі 065,0 грн.; листопад 2003 року в сумі 4938,0 грн.; грудень 2003 року в сумі 4946,0 грн.; січень 2004 року в сумі 6195,0 грн.; лютий 2004 року в сумі 5991,0 грн.; березень 2004 року в сумі 6845,0 грн.; квітень 2004 року в сумі 7132,0 грн.; травень 2004 року в сумі 9323,0 грн.; червень 2004 року в сумі 7096,0 грн.; липень 2004 року в сумі 8710,0 грн.; серпень 2004 року в сумі 9391,0 грн.; вересень 2004 року в сумі 11633,0 грн.; жовтень 2004 року в сумі 22673,0 грн.; листопад 2004 року в сумі 9073,0 грн.; грудень 2004 року в сумі 11827,0 грн.; січень 2005 року в сумі 8532,0 грн.; лютий 2005 року в сумі 7212,0 грн.

        Зроблено висновок, що починаючи з 01.10.1998р., коли набрав чинності Указ Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 року № 857/98, який обмежив норму  п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в частині поширення пільг з податку на додану вартість на операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом, операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

        Вказане порушення встановлено при перевірці правомірності поданих уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень - грудень 2003 року, січень - грудень 2004 року, січень - лютий 2005 року.

       Крім того, встановлено, що на порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" товариством неправомірно здійснено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (подані уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2005 року, лютий - травень 2006 року, липень - серпень 2006 року) по субвенціях, отриманих товариством на компенсацію втрат від пільгового перевезення громадян по приміському сполученні та не включено до бази оподаткування податком на додану вартість субвенцію, отриману товариством на компенсацію втрат від пільгового перевезення громадян по приміському сполученні у вересні 2006 року у розмірі 17580,0 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 120315,0 грн., в тому числі по періодах: квітень 2005 року в сумі 4225,0 грн.; травень 2005 року в сумі 6667,0 грн.; червень 2005 року в сумі 10372,0 грн.; липень 2005 року в сумі 4500,0 грн.; серпень 2005 року в сумі 14002,0 грн.; вересень 2005 року в сумі 7750,0 грн.; жовтень 2005 року в сумі 13140,0 грн.; листопад 2005 року в сумі 13033,0 грн.; грудень 2005 року в сумі 14439,0 грн.; лютий 2006 року в сумі 3486,0 грн.; березень 2006 року в сумі 6774,0 грн.; квітень 2006 року в сумі 2500,0 грн.; травень 2006 року в сумі 10333,0 грн.; липень 2006 року в сумі 3285,0 грн.; серпень 2006 року в сумі 2879,0 грн.; вересень 2006 року в сумі 2930,0 грн.

Зроблено висновок, що у разі якщо перевезення пільгових категорій громадян здійснюється поза межами населеного пункту та/або за нерегульованими тарифами або тарифами, які регулюються іншими органами, ніж органи місцевого самоврядування, то вартість таких послуг та /субвенція (трансферт), що отримується перевізником з бюджету як компенсація втрат від зазначених перевезень, обкладаються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Вказане порушення встановлено при перевірці правомірності поданих уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2005 року, лютий - травень 2006 року, липень - серпень 2006 року.

  На підставі вищевказаного акту перевірки Славутською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 29.01.2007р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 441826,50 грн., з яких 294551 грн. основного платежу та 147274,50 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам  чинного законодавства та фактичним обставинам справи , просить його скасувати.   

Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Відповідно до пп.  5.1.13.  п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р  N 168/97-ВР ( в редакції чинній до 31.03.2005р.)  від обкладення податком на додану вартість звільняються операції з надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому Законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Згідно п. 5 Указу Президента України „ Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 p. N 857/98 (надалі Указ, набрав чинності з 01.10.98 p.)  встановлено, що з 1 жовтня 1998 року операції з  надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, визначеної згідно з законодавством.

Даний Указ прийнято відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції    України  від 28.06.1996р. , де встановлено, що  Президент  України протягом  трьох  років після  набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або  не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

       У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. N 2505-IV ( 2505-15 ), який набрав чинності з 31.03.2005р. вищезазначений Указ Президента втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України ( ( 254к/96-ВР ), а  підпункт 5.1.13  Закону № 168/97 викладено у новій редакції.

       Згідно Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991р.N 1251-XII ( із змінами та доповненнями), який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, передбачено, що  встановлення і  скасування  податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі (ст. 1).

При цьому,  відповідно до п.4.4.1. ст.4 Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

          Враховуючи вищенаведені норми, неоднозначне трактування прав та обов'язків платника  щодо сплати ПДВ з операцій по перевезенню пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району Законом України № 168/97  та  Указом Президента  "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. N 857/98, суд вважає, що податковим органом неправомірно визначено позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 174236 грн. за травень-лютий 2005р. та відповідно застосовано штрафну санкцію у розмірі 87118 грн.

Щодо донарахування податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 120315 грн. в результаті неправомірного здійснення товариством  коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (подані уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2005 року, лютий-травень 2006 року, липень - серпень 2006 року) по субвенціях, отриманих товариством на компенсацію втрат від пільгового перевезення громадян по приміському сполученні та не включення до бази оподаткування податком на додану вартість субвенції, отриманої товариством на компенсацію втрат від пільгового перевезення громадян по приміському сполученні у вересні 2006 року у розмірі 17580,0 грн. судом враховується наступне.

Положеннями п.4.1. ст.4 Закону України. № 168/97  встановлено, що  база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зазначено про не включення позивачем до бази оподаткування ПДВ субвенції, отриманої на компенсацію втрат від пільгового перевезення .

Відповідно до Закону  України „Про автомобільний транспорт” N 2344-III  пільгові перевезення осіб, які користуються такими правами згідно з чинним законодавством, здійснюються пасажирськими перевізниками всіх форм власності та підпорядкування. При цьому,  збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та перевезень за регульованими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Компенсація втрат підприємств і організацій від пільгових перевезень пасажирів здійснюється в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України від 21.06.2001 року № 2542-Ш (із змінами та доповненнями), та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету, затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 27.12.2001 року № 604 „Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами та доповненнями).

Згідно п.37 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-Ш (із змінами та доповненнями) субвенція - це міжбюджетний трансферт, який надається для використання на певну мету в порядку, визначену тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції, міжбюджетні   трансферти   -   кошти,  які  безоплатно  і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого п.25 ст. 2).

Для обліку поточних трансфертів наказом Міністерства Фінансів України від 27.12.2001 року № 604 „Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами та доповненнями) передбачено код економічної класифікації видатків бюджету –КЕКВ 1300, зокрема, КЕКВ 1310 „Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).                                                                                                         

З матеріалів справи вбачається, що позивачу перерахування коштів на покриття збитків від пільгового перевезення громадян здійснювалось по КЕКВ 1310.

При цьому, платнику субвенція в даному випадку надавалась відповідно на покриття понесених збитків від  пільгового перевезення, а не як оплата поставки транспортної послуги.

З аналізу положень п. 4.1 ст. 4 Закону вбачається, що база оподаткування розраховується із вартості наданої послуги, а не субвенції як компенсації понесених збитків перевізникам від пільгового перевезення пасажирів, тому кошти, що отримуються підприємством на покриття збитків від здійснення перевезення пасажирів за регульованими тарифами - такі кошти не є об'єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на вищезазначене, суд вважає , що податковим органом неправомірно донараховано  позивачу 120315 грн. ПДВ у зв'язку із  невключенням до бази оподаткування податком на додану вартість субвенції, отриманої товариством на компенсацію втрат від пільгового перевезення громадян по приміському сполученні та відповідно застосовано 60157,5 грн. штрафних санкцій.

Крім того, суд вважає в даному випадку помилковим посилання податкового органу в обґрунтування своєї позиції на положення п. 5.1.13 ст. 5 Закону №168/97 та твердження, що  якщо перевезення пільгових категорій громадян здійснюється в межах населеного пункту за регульованими органом місцевого самоврядування тарифами, то ні вартість зазначених послуг, ні субвенція (трансферт), що отримується перевізником з бюджету як компенсація втрат від таких перевезень, податком на додану вартість не обкладається. У разі, коли перевезення пільгових категорій громадян здійснюється поза межами населеного пункту,  то вартість таких послуг, а також субвенція (трансферт), що надходить перевізнику з бюджету як компенсація втрат від зазначених перевезень, оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 30.03.2007р. №0000082301/0 про донарахування 294551 грн. податку на додану вартість та 147275,50 грн. штрафних санкцій скасуванню.

При цьому, суд зважає на положення ч. 2 ст.19 Конституції України відповідно до яких органи державної влади  та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та приписи ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем   присуджуються йому, при цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -                                                                                                                                                        

П О С Т А Н О В И В :

                    Позов Відкритого акціонерного товариства „Славутське автотранспортне підприємство 16845” м. Славута до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції м. Славута про скасування податкового повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 30.03.2007р. №0000082301/0 про донарахування 294551 грн. податку на додану вартість та 147275,50 грн. штрафних санкцій  задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Славутстької ОДПІ від 30.03.2007р. №0000082301/0 про донарахування 294551 грн. податку на додану вартість та 147275,50 грн. штрафних санкцій.   

Стягнути з  Державного  бюджету  України  на  користь Відкритого акціонерного товариства „Славутське автотранспортне підприємство 16845” м. Славута, вул. Леніна,89 (код ЄДРПОУ 03119345) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

                Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                

Постанова складена в повному обсязі та підписана   19 .11.2007р.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.