Рішення

від 12.10.2023 по справі 420/21923/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21923/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом виконувача обов`язків керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави до Любашівської селищної ради Подільського району Одеській області, третя особа - Служба у справах дітей Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області щодо не приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області відповідно до нормативів, установлених ч. 6 ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», зобов`язавши Любашівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Любашівської селищної ради відповідно до нормативів, установлених зазначеним Законом, а саме в кількості 4 осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеним Любашівською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вивченням стану законності у сфері охорони прав дітей на території Подільського району Одеської області встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру. Зокрема, встановлено, що Любашівська селищна рада не виконує належним чином повноваження з забезпечення, дотримання та захисту прав дитини, оскільки штатна чисельність служби у справах дітей не відповідає вимогам законодавства. Не зважаючи на вимоги законодавства, у Любашівсьлкій селищній територіальній громаді служба у справах дітей, як юридична особа з відповідним штатом, до цього часу відсутня. Така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади. Зважаючи на те, що станом на 01.07.2023 штатна чисельність працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради складає 3 штатні одиниці (фактично працюють у службі 3 особи), Любашівська селищна рада тривалий час не вчиняє дій щодо приведення штатної чисельності служби у відповідність до вимог законодавства, а саме ч. 6 ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».

Ухвалою судді від 23.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Судом встановлено, що Любашівською окружною прокуратурою проводиться вивчення стану дотримання вимог законодавства у сфері охорони дитинства при створенні у складі об`єднаних територіальних громад служб у справах дітей.

Листом від 01.07.2021 Любашівською окружною прокуратурою витребувано від Любашівського селищного голови інформацію щодо штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Одеської області, згідно затвердженого Положення та щодо штатної укомплектованості створеної служби.

У відповідь т.в.о. Любашівської селищної ради листом від 05.07.2021 № 1431/02-20 надав інформацію щодо штатної та фактичної чисельності працівників органів місцевого самоврядування станом на 01.07.2021, зокрема: Служба у справах дітей Любашівської селищної ради; штатна чисельність - 3; фактична чисельність - 3.

Листом від 08.09.2021 № 60-1724ВИХ-21 керівник Любашівської окружної прокуратури повідомив Любашівському селищному голові Павлову Г.А. про те, що Любашівською селищною радою 26.06.2020 прийнято рішення про створення Служби у справах дітей Любашівської селищної ради, однак фактична чисельність працівників служби складає 3 особи (75%), що не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (далі - Закон). Враховуючи зазначене, просив вжити заходів щодо укомплектування Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Одеської області у відповідності до вимог Закону, про що у строк до 29.09.2021 надати інформацію.

У відповідь голова Любашівської селищної ради листом від 27.09.2021 № 2072/02-20 надав інформацію прокуратурі щодо укомплектування служби у справах дітей Любашівської селищної ради Одеської області відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». Питання щодо укомплектованості створеної Служби буде розглянуто на засіданні постійної комісії селищної ради з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку при затвердженні структури та загальної чисельності апарату Любашівської селищної ради, апарату виконавчого комітету селищної ради та виконавчих органів селищної ради на 2022 рік.

На наступний запит Любашівської окружної прокуратури від 18.01.2022 № 60-149ВИХ-22 селищною радою листом від 09.02.022 № 01-12/73 повідомлено, що на території Ананьївської міської ради проживає 3417 дітей. Соціального захисту потребують 140 дітей, а саме: - 74 дитини, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишились без батьківського піклування; - 66 дітей, які перебувають на обліку дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Рішенням Ананьївської міської ради від 09.07.2021 року № 252-VIII «Про створення служби у справах дітей Ананьївської міської ради" передбачено створення служби зі статусом юридичної особи. З 01.02.2022 року організовано роботу служби у справах дітей Ананьївської міської ради. Штатна чисельність складає 4 працівника, фактично працює 3 працівника.

На території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження Любашівської селищної територіальної громади, проживає 3558 дитини. Соціального захисту потребують 144 дитини, а саме: - 82 дитини, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріти, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишились без батьківського піклування; 62 дитини, які перебувають на обліку дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Рішенням сесії Любашівської селищної ради від 26.06.2020 року № 1134 «Про створення Служби у справах дітей Любашівської селищної ради» створено службу у справах дітей Любашівської селищної ради зі статусом юридичної особи. Роботу служба розпочала 09.02.2021 року зі штатно чисельністю 3 працівника. Штат укомплектований повністю.

На території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження Зеленогірської селищної територіальної громади, проживає 1400 дітей Соціального захисту дітей потребують 55 дітей, а саме: - 34 дитини, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріти, дітей позбавлених батьківського піклування, та дітей, які батьківського піклування; та дітей, які залишились без батьківського піклування; - 21 дитини, які перебувають на обліку дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Штатна чисельність служби складає 2 працівника, фактично працює 1 працівник на посаді начальника служби у справах дітей.

На території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження Савранської селищної територіальної громади, проживає 3585 дітей, у т.ч.: - 42 дитини, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріти, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишились без батьківського піклування; - 42 дитини, які перебувають на обліку дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Рішеннями Савранської селищної ради від 28.01.2021 року № 101-VIII "Про створення служби у справах дітей Савранської селищної ради" створено службу у справах дітей, де передбачено 2 штатні посади (начальник служби та головний спеціаліст). Станом на 01.02.2022 року в службі у справах дітей Савранської селищної ради фактично працює одна особа на посаді начальника служби. З метою доукомплектування служби у справах дітей селищної ради розпорядженням голови Савранської селищної ради від 12.01.2022 року № 9/А- 2022 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста служби у справах дітей Савранської селищної ради» оголошений відповідний конкурс.

На території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження Долинської сільської територіальної громади, проживає 645 дітей. Соціального захисту потребують 64 дитини, у т.ч. 19 дітей, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріти, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишились без батьківського піклування, та 45 дітей, що перебувають на обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Рішенням Долинської сільської ради від 25.05.2021 року № 260-VIII створена служба у справах дітей зі статусом юридичної особи. Штатна чисельність 1 особа - начальник служби у справах дітей, який працював до - свого звільнення 17.12.2021 року. 04.01.2022 року був оголошений конкурс на зайняття вакантної посади. Але з відсутністю кандидатур 08.02.2022 року повторно оголошений конкурс.

Всього на територіях зазначених територіальних громадах проживає 12605 дітей (від 0 до 18 років).

З метою реалізації державної політики у сфері соціального захисту дітей, запобігання і профілактики дитячої бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень, відповідно до Закону України «Про органи i служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», враховуючи можливості місцевого бюджету, в усіх зазначених територіальних громадах станом на 01.02.2022 року створені служби у справах дітей зі статусом юридичної особи. Штатна чисельність працівників служб виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей сільського населення та один працівник на дві тисячі дітей міського населення, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Листом від 18.01.2022 № 60-152ВИХ-22 Любашівська окружна прокуратура звернулася до Любашівського селищного голови Павлова Г., в якому зазначила, що опрацюванням інформації Національної соціальної сервісної служби України встановлено, що станом на 20.10.2021 фактична кількість працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Подільського району не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та складає 75% (3 працівники при необхідних 4 відповідно до кількості дітей - 3937 осіб).

Враховуючи зазначене, на підставі ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для вирішення питання щодо вжиття заходів представницького характеру, просив у строк до 10.02.2022 надати на адресу Любашівської окружної прокуратури інформацію про: кількість дітей станом на 01.02.2022, які проживають на території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження Любашівської селищної ради, з них яка кількість дітей, що потребують соціального захисту та перебувають на обліку; інформацію щодо штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Одеської області відповідно до Положення про службу та щодо фактичної штатної укомплектованості створеної служби станом на 01.02.2022; які заходи, спрямовані на усунення вказаного порушення та приведення штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради у відповідність до вимог чинного законодавства, вжито та заплановано вжити селищною радою (із наданням копій відповідних підтверджуючих документів).

У відповідь листом від 09.02.2022 № 270/02-20 Любашівський селищний голова повідомив, що станом на 01.02.2022 на території Любашівської територіальної громади проживають 3558 дітей (від 0 до 18 років). Соціального захисту та захисту прав дітей потребують 144 дитини, із них: на первинному обліку дітей - сиріти, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, які залишились без батьківського піклування, перебувають 82 дитини; на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебуває 62 дитини; рішенням сесії Любашівської селищної ради від 26 червня 2020 року № 1134 «Про створення Служби у справах дітей Любашівської селищної ради» створено службу у справах дітей Любашівської селищної ради зі статусом юридичної особи. Роботу служба розпочала 09.02.2021 року зі штатною чисельністю затвердженою у штатному розписі -3 працівника, фактична чисельність - 3 працівника: відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердження структури виконавчих органів ради відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. У зв`язку із зменшенням кількості дітей (було 3937 осіб, стало 3558 дітей) питання щодо потреби та доцільності укомплектованості створеної Служби буде розглянуто селищної ради на засіданні постійної комісії з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку та з подальшим внесенням на розгляд сесії Любашівської селищної ради.

Листом від 22.06.2023 № 60-2206ВИХ-23 Любашівська окружна прокуратура з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просила у строк до 07.07.2023 надати на інформацію про кількість дітей станом на 01.07.2023, які проживають на території населених пунктів Любашівської селищної ради, з них яка кількість дітей, що потребують соціального захисту та перебувають на обліку; щодо штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Одеської області відповідно до Положення про службу та щодо фактичної штатної укомплектованості створеної служби станом на 01.07.2023; у разі невідповідності штатної чисельної працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради до вимог чинного законодавства повідомити про вжиті та заплановані заходи на усунення вказаних порушень.

У відповідь листом від 07.07.2023 № 1901/02-20 Любашівський селищний голова надав інформацію на запит прокуратури станом на 01.07.2023, а саме на території Любашівської територіальної громади проживають 3604 дитини (від 0 до 18 років). Соціального захисту та захисту прав дітей потребують 133 дитини, із них: на первинному обліку дітей сиріти, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, які залишились без батьківського піклування, перебувають 77 дітей; на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебуває 56 дитини; рішенням сесії Любашівської селищної ради від 26 червня 2020 року № 1134 «Про створення Служби у справах дітей Любашівської селищної ради» створено службу у справах дітей Любашівської селищної ради зі статусом юридичної особи. Роботу служба розпочала 09.02.2021 року зі штатною чисельністю, затвердженою у штатному розписі - 3 працівника, фактична чисельність - 3 працівника; питання щодо укомплектованості створеної Служби відповідно до чинного законодавства не розглядалось.

Зважаючи на те, що станом на 01.07.2023 штатна чисельність працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради складає 3 штатні одиниці (фактично працюють у службі 3 особи), Любашівська селищна рада тривалий час не вчиняє дій щодо приведення штатної чисельності служби у відповідність до вимог законодавства, а саме ч. 6 ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», прокуратура звернулася до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.3 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 5 ст.53 КАС України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суперечності, які виникають у зв`язку із реалізацією органами, установами державної влади та місцевого самоврядування повноважень у сфері охорони дитинства щодо дотримання, забезпечення та захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зачіпають інтереси держави; порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямований на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно пунктів 1, 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабіну Міністрів України 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики), є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей.

Відповідно до покладених завдань, Мінсоцполітики, зокрема, проводить моніторинг стану дотримання вимог законодавства щодо соціального захисту сімей та дітей; забезпечує ведення Централізованого банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, про сім`ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу із соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, а також забезпечує дотримання вимог законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей тощо.

Із наведеного слідує, що Мінсоцполітики лише здійснює контроль та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.

За наведеного вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 березня 2023 року в справі № 460/2459/22.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17 Верховний Суд, розглядаючи справу у касаційному порядку за позовом прокурора до органу місцевого самоврядування про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу. На цій підставі Верховний Суд дійшов до висновку, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Неприйняття ж рішення чи нездійснення юридично значимих обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) неправомірними.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27.02.1991№ 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями частини другої статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу (ЄС) від 07.12.2000 при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.

У Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17.11.2010, закріплено, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.

Найкращі інтереси всіх дітей, які беруть участь в тій же процедурі або справі, мають бути окремо оцінені та збалансовані з метою узгодження можливого конфлікту інтересів дітей.

У той час, як судові органи мають кінцеву компетентність і відповідальність за прийняття остаточного рішення, держави-члени повинні, при необхідності, направити спільні зусилля на створення міждисциплінарних підходів з метою оцінки найкращих інтересів дітей під час процедури, пов`язаної з ними.

Також зазначається, що всі фахівці, які працюють з дітьми і для дітей, повинні отримувати необхідну міждисциплінарну підготовку з питань прав і потреб дітей різних вікових груп, а також щодо процедур, які адаптовані до них.

Отже, відповідно до міжнародних стандартів соціальне забезпечення включає також право на державну підтримку сім`ї, материнства й дитинства, утримання і виховання за державні кошти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52 Конституції України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною другою статті 142 Конституції України визначено, що територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об`єднувати на договірних засадах об`єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Статтями 32, 34 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон 280/97-ВР) визначені питання, вирішення яких віднесено до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування (власні та делеговані повноваження), зокрема, сприяння розвитку молодіжних та дитячих громадських об`єднань, молодіжних центрів, молодіжних рад, молодіжної інфраструктури; сприяння утвердженню української національної та громадянської ідентичності, створення умов для національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти; організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку; надання допомоги випускникам загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності у працевлаштуванні; забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу, закладах професійної (професійно-технічної) освіти та утримання учнів спеціальних закладів освіти, про надання пільг на утримання дітей у пансіонах закладів освіти, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня); вирішення питань про надання неповнолітнім, учням, студентам, пенсіонерам та особам з інвалідністю права на безкоштовне і пільгове користування об`єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах; вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до статті 40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Закон України від 26.04.2001 №2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

За правилами статті 1 Закону №2402-ІІІ забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

охорона дитинства - це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Частиною третьою статті 5 Закону № 2402-ІІІ передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують організацію охорони дитинства шляхом:

проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;

розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;

вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;

організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям";

можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;

вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства;

контроль за дотриманням в ігрових залах, комп`ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;

вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону №2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Зі змісту вищенаведених правових норм убачається, що обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні в межах визначених законом повноважень умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, у тому числі шляхом створення у своїй структурі відповідних органів, які безпосередньо здійснюють вказані повноваження. При цьому особливий захист гарантується дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 480/3093/20.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Радою України від 27.02.1991 № 789-ХІІ (далі - Конвенція) у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини другої статті 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду (частина третя статті 13 Конвенції).

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.

Так, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а стаття 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України, є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

При цьому, відповідно до статті 23-1 Закону № 2402-III усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб`єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв`язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім`я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, зобов`язані в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2402-III діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" № 20/95-ВР визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, статтею 1 якого встановлено, що здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Закон України від 24.01.1995 № 20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (далі - Закон №20/95-ВР) визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Частиною сьомою статті 4 Закону № 20/95-ВР передбачено, що штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Наведені положення законодавства, у тому числі норми Закону № 2402-III та Закону 20/95-ВР зобов`язують органи місцевого самоврядування створювати служби у справах дітей для виконання відповідних повноважень з урахуванням вимог законодавства до їх штатної чисельності, а саме один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають на території відповідної територіальної громади.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2023 на території Любашівської селищної територіальної громади проживає 3604 дитини.

Рішенням Любашівської селищної ради від 26.06.2020 №1134 «Про створення Служби у справах дітей виконавчого комітету Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області» із змінами, затверджено Положення, структуру та штатний розпис виконавчого органу Служби у справах дітей Любашівської селищної ради у загальній кількості 3 штатних одиниць.

Станом на 01.07.2023 штатна чисельність працівників Служби у справах дітей Любашівської селищної ради складає штатні одиниці. Фактично працюють у Службі 3 особи.

Тобто, розраховуючи кількість штатних одиниць, які повинні бути в службі у справах дітей в територіальній громаді Любашівської селищної ради, слід виходити із кількості дітей, які проживають на території громади.

Отже, штатна чисельність працівників служби у справах дітей Любашівської селищної ради, не приведена у відповідність до вимог статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".

Суд зазначає, що не приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Любашівської селищної ради у відповідність до вимог статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", на переконання суду, унеможливлює належне виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони дитинства, забезпечення соціальних та економічних прав дітей, в тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Наведені положення законодавства, у тому числі норми Закону України "Про охорону дитинства" та Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", зобов`язують органи місцевого самоврядування створювати служби у справах дітей для виконання відповідних повноважень з урахуванням вимог законодавства до їх штатної чисельності.

Разом із тим, відповідач, порушуючи наведені норм законодавства, не привів штатну чисельність Служби у справах дітей у відповідність до вимог частини сьомої статті 4 Закону № 20/95-ВР.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі №340/2019/22.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Любашівської селищної ради у відповідність до нормативів, установлених статтею 4 Закону № 20/95-ВР є протиправною, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, сплачений позивачем, який є суб`єктом владних повноважень в спірних правовідносин, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов виконувача обов`язків керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (66502, Одеська область, смт. Любашвка, вул. Володимира Князя, 107; РНОКПП 03528552) в інтересах держави до Любашівської селищної ради Подільського району Одеській області (66502, Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Софіївська, 97; ЄДРПОУ 04380040), третя особа - Служба у справах дітей Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області (66502, Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Володимира Князя, 84; ЄДРПОУ 43935127) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області щодо не приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області відповідно до нормативів, установлених ч. 6 ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».

Зобов`язати Любашівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Любашівської селищної ради, відповідно до нормативів, установлених Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», а саме в кількості 4 осіб.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк