Постанова

від 11.10.2023 по справі 701/123/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1111/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №701/123/23 Категорія: 310000000 Костенко А. І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник відповідача адвокат СербінаЛюдмила Володимирівна;

розглянувши у порядкуписьмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвокатаСербіної ЛюдмилиВолодимирівни на рішення Маньківського районногосуду Черкаськоїобласті від 04травня 2023року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Маньківський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ульченко С.О. звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 26219 грн. 65 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 24 жовтня 2009 року між сторонами укладено шлюб, про що вчинено актовий запис № 66. Під час перебування в шлюбі позивач народила двох дітей, дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є ОСОБА_2 .

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 січня 2020 року, відповідача було зобов`язано виплачувати аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.11.2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист у справі № 701/1473/19 від 22.01.2020 року. Зазначений виконавчий лист у справі № 701/1473/19 від 22.01.2020 року про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), перебуває на примусовому виконанні у Маньківському відділі державної виконавчої служби в Уманському районі, Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/3 частини від доходів, сукупний розмір заборгованості станом на 13.01.2023 року складає 26003,65 грн.

Вказує, що оскільки відповідач сплачував аліменти не систематично, допускав утворення значної заборгованості, з вини відповідача утворилась заборгованість, яка складає 26003,65 грн., у відповідності до статті 196 Сімейного кодексу України, позивач як одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, що і змусило позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі26 003,65 грн., (двадцять шість тисяч три гривні 65 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), судовий збір у сумі1073 грн. 60 коп., (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) на рахунок (IBAN) UA908999980313111256000026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зазначивши, що відповідач, починаючи з листопада 2019 року по 13.01.2023 року аліменти сплачував не в повній мірі, допускав значної заборгованості, в зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в загальній сумі 26003,65 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року по справі № 701/123/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам щодо не нарахування аліментів державним виконавцем щомісячно та не направлення повідомлення платнику аліментів про щомісячний їх розмір, виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості.

За наявності матеріалів виконавчого провадження, судом в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 61184635 від 06.02.2020 року не досліджувалися.

Вказує, що з часу відкриття виконавчого провадження, тобто з 06.02.2020 року до 13.01.2023 року він регулярно сплачував аліменти, що підтверджується розрахунком державного виконавця, однак останнім ніяких виконавчих дій щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів не проводилося та не повідомлялося про розрахунок заборгованості сторонам виконавчого провадження.

Скаржник посилається на норму ч. 1, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та вказує, що останній не міг знати про розмір аліментів, а тому жодної вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів немає, оскільки такі не нараховувалися щомісячно, починаючи з часу відкриття виконавчого провадження, і така заборгованість виникла унаслідок не нарахування щомісячної суми стягнення для платника аліментів.

27 липня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника позивача адвоката Ульченко С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що заборгованість виникла з вини відповідача, оскільки він знав про розмір аліментів, тому що був ознайомлений з рішенням суду та був обізнаний про той факт, що виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні в ДВС.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вимогам закону не відповідає, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 жовтня 2009 року між сторонами зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції Черкаської області, про що 24.10.2019 року вчинено актовий запис № 66.

Під час перебування в шлюбі позивач народила двох дітей, дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є ОСОБА_2 (а.с. 10, 11).

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено та вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.11.2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 12-13).

На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист у справі № 701/1473/19 від 22.01.2020 року, який перебуває на примусовому виконанні у Маньківському відділі державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/3 частини від доходів, сукупний розмір заборгованості станом на 13.01.2023 року складає 26003,65 грн. (а.с. 16-17).

Станом на 01.02.2023 року вищезазначена сума заборгованості ОСОБА_2 погашена повністю, що підтверджується квитанціями про зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 платежів від 31.01.2023 року в сумі 10050 грн. та в сумі 10054 грн., від 02.01.2023 року в сумі 5929,65 грн., що разом складає 26033,65 грн.

Згідно з частиною першою статті 196 СК Україниу разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліментиза рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок підтверджується наступним.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

При розгляді справи встановлено, що аліменти ОСОБА_2 сплачує за рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 січня 2020 року в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.11.2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22.01.2020 року позивачу був виданий виконавчий лист у справі № 701/1473/19 (а.с.86).

Постановою державного виконавця Грабовенко С.О. від 06.02.2020 року було відкрите виконавче провадження № ВП61184635.

У матеріалах виконавчого провадження, копії якого долучені до справи яка розглядається, відсутні відомості про вручення ОСОБА_2 розрахунків із визначеною сумою заборгованості за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, тоді як факт отримання цього документу відповідач заперечує.

Із позовною заявою про стягнення неустойки позивач звернулась до суду у лютому 2023 року та посилалась на розрахунок заборгованості, встановлений уповноваженим органом примусового виконання станом на 13.01.2023 року.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що аліменти він сплачував щомісяця, починаючи з січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у розмірі гарантованого розміру не нижче 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку відсутністю доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Як вбачається з розрахунку ДВС станом на 13.01.2023 року, заборгованість зі сплати аліментів починається з листопада 2019 року по грудень 2022 року.

При цьому, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що інших (попередніх) розрахунків заборгованості за період 2019, 2020, 2021,2022 років в матеріалах справи та у витребуваних судом першої інстанції матеріалах виконавчого провадження не міститься.

Так, відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Згідно ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, зокрема: у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником;

Відповідно до ч.ч. 3,4 Розділу XVI (Особливості виконання рішень про стягнення аліментів) Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 (а.с.148-156) та надавав квитанції державному виконавцю про перерахування аліментів ОСОБА_1 , про що свідчить квитанції, які були надані ДВС при витребуванні матеріалів виконавчого провадження, серед яких і є заява про долучення до матеріалів виконавчого провадження квитанції про сплату аліментів від ОСОБА_2 (а.с.170).

Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема : про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 , у праві виїзду за кордон, у праві полювання, користування вогнепальною мисливською зброєю, керуванні транспортним засобами були застосовані до останнього постановами державного виконавця від 13.01.2023 року.

Всупереч вищезазначених вимог державним виконавцем не нараховувалась заборговність зі сплати аліментів щомісячно, враховуючи, що заборгованість розпочалася з 2019 року згідно розрахунку державного виконавця за 2023 рік, станом на 13.01.2023 року.

Тобто, в матеріалах справи наявний лише один розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості від 13.01.2023 року.

Отже, з часу відкриття виконавчого провадження, тобто з 06.02.2020 року до 13.01.2023 року жодних виконавчих дій щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів не проводилося та не повідомлялося про розрахунок заборгованості сторонам виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що після повідомлення платника аліментів про розрахунок заборгованості, а саме 18.01.2023 року, останнім, станом на 01.02.2023 року зазначена сума заборгованості була повністю погашена, що підтверджується квитанціями про зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 та свідчить про добросовісність відповідача (а.с.43-44).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з січня 2020 року по 31 грудня 2022 року щомісячно сплачував аліменти на утримання дітей на картковий рахунок позивача у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з відсутністю у нього доходів.

Доказів того, що ОСОБА_2 є працевлаштований, отримує стабільний заробіток, позивачем при подачі даного позову та під час розгляду справи надано не було.

Також, в матеріалах справи наявні докази, стосовно того, що відповідач зараховував кошти на картковий рахунок доньки ОСОБА_3 , а саме: у березні 2022 року 500 грн., у квітні 2022 року 300 грн., у травні 2022 року 1500 грн., у червні 2022 року 500 грн., у липні 2022 року 300 грн., у вересні 2022 року 500 грн., у жовтні 2022 року 200 грн., у листопаді 2022 року 200 грн., у грудні 2022 року 2000 грн. (а.с.45-52).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідач щомісячно сплачував аліменти, що свідчить про відсутність у відповідача ОСОБА_2 умислу на ухилення від сплати грошових коштів по аліментам.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів, оскільки заборгованість по аліментах виникла унаслідок бездіяльності державного виконавця, який всупереч вимогам ч.1,4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень (ч.ч. 3,4 Розділу XVI (Особливості виконання рішень про стягнення аліментів) не обчислював розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, та не повідомляв про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику. Отже, ОСОБА_2 не був обізнаний про утворену заборгованість, оскільки вона не нараховувалася щомісячно державним виконавцем, та утворилася внаслідок не нарахування щомісячної суми стягнення для платника аліментів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачанеустойки(пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Таким чином, із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а тому з урахуванням задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , слід компенсувати останньому за рахунок державного бюджету витрати за сплату судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 1610 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвокатаСербіної ЛюдмилиВолодимирівни задовольнити.

Рішення Маньківського районногосуду Черкаськоїобласті від 04травня 2023року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок державного бюджету витрати за сплату судового збору у розмірі 1610 грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді