Рішення

від 12.10.2023 по справі 240/21819/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/21819/23

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової (державної) адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", третя особа: Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової (державної) адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" загальною площею 120,0 га та закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" загальною площею 120,0 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

В обґрунтування своїх вимог заступник керівника Житомирської обласної прокуратури посилається на те, що протягом тривалого часу відповідачем не вжито заходів щодо винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює його належне використання та забезпечення охорони його території. Зазначає, що внаслідок не визначення меж заказника в натурі (на місцевості) існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням. Вказану бездіяльність заступник керівника Житомирської обласної прокуратури вважає протиправною, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 27.07.2023 залучено Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

09 серпня 2023 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації повідомляє, що до Управління проект землеустрою щодо організації та встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" не надходив, висновок про погодження не надавався.

У період із 04.09.2023 по 08.09.2023 (включно) головуюча суддя перебувала у відпустці.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 27.07.2023 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського облвиконкому №115 від 02.04.1984 створено гідрологічний заказник місцевого значення "Речиця" на площі 120 га на території Олевського (на даний час - Коростенського) району Житомирської області.

Положення про гідрологічний заказник місцевого значення "Речиця" затверджено начальником управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації у 2019 році.

Згідно вказаного Положення - межі заказника встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з детальною характеристикою в таксаційних описах, територіальних органів Держгеокадастру та Землекористувача, відображаються у відповідних формах статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Відповідно до п.1.2 Положення Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно п.1.3 Положення, Заказник загальною площею 120 гa розташований на території Олевського району (на даний час Коростенського) району Житомирської області в кварталі 20 виділах 29, 30, 31, 32-37, 43, 44; в кварталі 21 виділах 6, 17, 18, 21, 22, 26-28; кварталі 22 виділах 25, 33, 35; кварталі 23 виділах 1, 2, 14, 33, 36, 37; кварталі 25 виділі 8, 37, 38 Поясківського лісництва; кварталі 7 виділах 25-28; кварталі 12 виділах 52-54 Тепеницького лісництва ДП "Білокоровицького лісового господарства" (на даний час Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України»).

Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації з метою забезпечення режиму охорони гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" загальною площею 120 га землекористувачу ДП "Білокоровицьке" лісове господарство" 12.03.2019 видано охоронне зобов`язання.

Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання ДП "Білокоровицьке лісове господарство" бере на себе зобов`язання щодо охорони, збереження та раціонального використання вищезгаданого об`єкта природно-заповідного фонду України і забезпечує дотримання встановленого режиму на його території згідно з чинним законодавством і положенням про заказник місцевого значення "Речиця".

Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 836 від 28.10.2022 "Про припинення Державного Підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" прийнято рішення про припинення діяльності Державного Підприємства "Білокоровицьке лісове господарство", код згідно з ЄДРПОУ 00991798, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код згідно з ЄДРПОУ 44768034.

Водночас, відомості про визначення меж та встановлення їх в натурі (на місцевості) об`єкту природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця", відсутні.

Позивач вважає, що бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо не вжиття заходів по винесенню меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця", та не закріплення його меж в натурі (на місцевості) є протиправною, а тому потребує реагування у виді зобов`язання землекористувача вжити заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

Статтею 43 Земельного кодексу України та ч.1 ст.'7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У статті 79 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно з ч.4 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У частині 3 статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Відповідно до статтей 1, 2 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У статті 20 Закону України "Про землеустрій" вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земелі обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осі (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою відповідно до ст.22 Закон України "Про землеустрій" є рішення органів виконавчої влади та органі місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладення договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судове рішення.

Згідно зі статтею 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначенні оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень/використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі.

Статтею 47 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначенню оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень використання земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а)збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкіллі підтримання екологічного балансу;

б)створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей масового відпочинку і туризму;

в)створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г)проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д)визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятим -і відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних і з юридичних осіб.

Відповідно до частин 4, 5 статті 111 Земельного кодексу України обмеження використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорона земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 186-1 Земельного кодекс України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зон безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" загальною площею 120 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Водночас, Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації вказує, що до Управління проект землеустрою щодо організації та встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" не надходив, висновок про погодження не надавався.

Відсутність визначених меж Заказника підтверджується і листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №10-6-0.9-1211/2-23 від 05.04.2023, відповідно до якого управління Держгеокадастру зазначає, що проектна документація стосовно гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" до управління не надходила.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не було забезпечено виконання вимог чинного законодавства у частині проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця", загальною площею 120 га, та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової (державної) адміністрації підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особіЖитомирської обласної військової (державної) адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул.Святослава Ріхтера,11, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ: 02909950) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул.Шота Руставелі,9-А, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ: 44768034), третя особа Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації (вул.Театральна,17/20 м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 38708695) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" загальною площею 120,0 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Речиця" загальною площею 120,0 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва