Постанова

від 02.10.2023 по справі 455/581/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/581/21 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/1535/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Суди В.І.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 квітня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Старосамбірський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13 квітня 2021 року Старосамбірським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 65112731 з виконання виконавчого напису, виданого 02 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 260, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності. Стверджує, що виконавчий напис від 13 квітня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з порушенням порядку вчинення такої нотаріальної дії, оскільки нотаріус не отримував первинні документи щодо видачі кредиту, у зв`язку з чим у нього були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, визначений банком, є безспірним. Зазначає, що кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, однак, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, надавши розрахунок заборгованості, який містить нарахування заборгованості за відсотками та пенею за період з 18 вересня 2007 року по 24 грудня 2020 року, тобто після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а відтак, розмір заборгованості неправомірно збільшено, тому така не є безспірною. Вказує, що замість засвідченої виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, відповідачем пред`явлено приватному нотаріусу розрахунок заборгованості станом на 24 грудня 2020 року, який відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів не є документом, що посвідчує безспірність визначеної суми боргу. Вважає, що пред`явивши 05 жовтня 2016 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року, відповідач змінив строк виконання зобов`язання, а відтак, звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису після спливу трирічного строку з дня виникнення вимоги. Вказує, що строк для звернення до нотаріуса за вчинення виконавчого напису безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України, однак, приватний нотаріус не переконався належним чином у дотриманні стягувачем вимог закону щодо трирічного строку для звернення із заявою про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього вимоги за кредитним договором, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З наведених підстав просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 260, вчинений 02 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 260, вчинений 02.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю № 15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме - сплачений судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір, однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наявної суми заборгованості чи іншого її розміру. Зазначає що банк надав нотаріусу усі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, які підтверджують безспірність заборгованості, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису лише перевіряє наявність необхідних документів, не встановлюючи прав та обов`язків учасників правовідносин. Вказує, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право на звернення стягнення на заставлене майно подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Вважає, що та обставина, що сума заборгованості за кредитним договором більша ніж у вимозі про усунення порушень не свідчить про наявність спору щодо розміру заборгованості. Звертає увагу, що не пропустило строк звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису та мало право вимагати у боржника виконання обов`язків, передбачених договором, оскільки «Умовами та правилами надання банківських послуг», які діяли на момент підписання кредитного договору, передбачено, що договір є чинним до моменту належного виконання сторонами зобов`язань, а зважаючи на те, що позивачем не виконані зобов`язання, кредитний договір не є припиненим. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис, всупереч вимогам законодавства, вчинено після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги, а надані стягувачем копії документів не відповідають вимогам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № E/V 3214, за умовами якої банк у рамках Програми мікрокредитування за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит окремими частинами траншами кредиту на загальну суму 350000,00 доларів США на споживчі цілі з терміном повернення кредиту й окремих частин траншів кредиту, що встановлюються договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення заборгованості, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 18 вересня 2017 року, а позичальник зобов`язується повернути його зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 14 %.

Крім того, 18 вересня 2007 року в часткове забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , яка складається з 12 приміщень загальною площею 216 кв.м.

20 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про видачу траншу № E/V 3214/1, відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в п. 1.2 кредитної угоди № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року, на суму 200000 доларів США.

05 жовтня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_1 як позичальника за кредитною угодою №E/V3214 від 18вересня 2007року зповідомленням №30.1.0.0/2-79ILVLESO3860,яке міститьвимогу пропогашення заборгованостіу розмірі129219,92доларів США,з яких60845,47доларів США заборгованістьза кредитом,35035,25доларів США заборгованістьза процентамиза користуваннякредитом,33339,20доларів США пеняза несвоєчасністьвиконання зобов`язаньза договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитною угодою № E/V3214від 18вересня 2007року станом на 24 грудня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 428839,14 доларів США, що еквівалентно 12202 660,61 грн., що складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 94733,20 доларів США, що еквівалентно 2 695 642,68 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 108783,73 доларів США, що еквівалентно 3095451,92 грн., заборгованості за нарахованою пенею в розмірі 225322,21 доларів США, що еквівалентно 6 411 566,02 грн.

Відповідно до п. 19.9. договору іпотеки від 18 вересня 2007 року іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог у разі порушення іпотекодавцем обов`язків за цим договором іпотекодержатель має право:

19.9.1. Звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані

19.9.2. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків за цим договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань зі сплати кредиту та/або відсотків, винагород, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

19.9.3. Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадках: порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмета іпотеки та/або нецільового використання предмета іпотеки або зменшення вартості предмета іпотеки понад норми нормального фізичного зносу або фактичної часткової відсутності предмета іпотеки; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі.

Пунктом 25 договору іпотеки від 18 вересня 2007 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

22 січня 2021 року Акціонерне товариство «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про усунення порушень за кредитною угодою № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року, у якій вимагало протягом тридцяти календарних днів виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші обов`язкові платежі за кредитним договором. Крім того, попереджено позичальника, що у випадку невиконання вимоги банк має право на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса звернути стягнення на предмет іпотеки.

01 березня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитною угодою № E/V3214від 18вересня 2007року в розмірі 428839,14 доларів США, що еквівалентно 12202 660,61 грн.

02 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 260, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», у розмірі 428 819,14 доларів США, що становить 12 202 091,51 грн., а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, в розмірі 3500 грн., а всього, з урахуванням витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, 12205591,51 грн.

Постановою начальника відділу Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Павлова Ю.В. від 13 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65112731 з виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 02 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України)

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчиняючи виконавчий напис № 260 від 02 березня 2021 року про звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю № 15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , приватний нотаріус керувався, в тому числі, і пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11такого змісту:« 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу» п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

На підтвердження безспірності заборгованості позивача АТ КБ «ПриватБанк» надало приватному нотаріусу кредитну угоду № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року, договір про видачу траншу № E/V 3214/1 від 20 вересня 2007 року, договір іпотеки від 18 вересня 2007 року та розрахунок заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за кредитною угодою № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року в розмірі 428839,14 доларів США, що еквівалентно 12202 660,61 грн.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Крім того, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняєтьсявиконавчий напис,перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчиненнявиконавчого написупро порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 361/1488/19.

Матеріали містять фіскальний чек, яким підтверджується направлення банком на адресу ОСОБА_1 письмової вимоги від 22 січня 2021 року про повернення заборгованості за кредитним договором № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року, однак не містять доказів вручення такої, а нотаріус не перевіривнаявність доказів отримання вимоги банку позичальником, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису.

З виконавчого напису № 260,вчиненого 02березня 2021року приватнимнотаріусом Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу БондарІ.М.,який оспорюєтьсяпозивачем, вбачається, що звернення стягнення на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 проводиться в рахунок сплати заборгованості за кредитною угодою №E/V3214від 18вересня 2007року у розмірі 428 819,14 доларів США, що становить 12202091,51 грн. станом на 24.12.2020 року.

За умовами договору про видачутраншу №E/V3214/1від 20вересня 2007року банк передав у власність позичальнику 200 000 доларів США, а позичальник в свою чергу зобов`язується повернути у визначений цим договором строк загальну суму боргу зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Разом з тим, АТ КБ «ПриватБанк» вимагає повернути йому заборгованість в розмірі 428 839,14 доларів США, що еквівалентно 12202 660,61 грн., в той час, як кредит надано в розмірі 200000 доларів США, а у вимозі банку від 05 жовтня 2016 року зазначена сума заборгованості ОСОБА_1 як позичальника за кредитною угодою № E/V3214 від 18 вересня 2007 року у розмірі 129 219,92 доларів США, з врахуванням заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

Однак, після визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палатою Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.

Пред`явивши 05 жовтня 2016року вимогу до позичальника про дострокове повернення кредиту згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, АТ КБ «ПриватБанк» змінило умови зобов`язання щодо строку дії договору, а відтак, втратило право в подальшому нараховувати відсотки за користування кредитними коштами.

Крім того, рішенням Турківського районного суду Львівської області від 08 грудня 2021 року у справі № 458/246/17 , залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 15 грудня 2016 року по 24 лютого 2017 року за користування кредитом за кредитним договором №Е/V 3214 від 18 веренся 2007 року та договором про видачу траншу №Е/V 3214/1 від 20 вересня 2007 року в сумі 5138,79 (Долар США), що становить 138 233,45 грн. відмовлено.

Наведене дає підстави для висновку про те, що виконавчий напис вчинено на погашення заборгованості, яка не є безспірною, оскільки кредитор продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом після реалізації свого права на дострокове стягнення цього кредиту.

Таким чином, виконавчий напис вчинено щодо стягнення заборгованості, яку не можна вважати безспірною, оскільки заборгованість за відсотками та пенею стягнуто за період, за який право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом та неустойку припинилося.

Зміст частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Зважаючи на те, що банк, звернувшись з вимогою про дострокове повернення заборгованості згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк дії кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого статтею 88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання виконавчого напису № 260, вчиненого 02 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю № 15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що невиконання позичальником в повному обсязі умов кредитної угоди надає право кредитору вимагати виконання зобов`язання у будь-який строк, є безпідставними, оскільки п. 1.3 кредитної угоди № E/V 3214 від 18 вересня 2007 року передбачений термін повернення кредиту не пізніше 18 вересня 2017 року, однак, пред`явивши вимогу про дострокове повернення коштів від 05 жовтня 2016 року, банк змінив строк виконання кредитної угоди, а вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Акціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Старосамбірського районногосуду Львівськоїобласті від28квітня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11.10.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк