Рішення

від 22.06.2023 по справі 361/8979/15-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8979/15-ц

провадження № 2/361/2/23

22.06.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Броварська окружна прокуратура Київської області (далі Прокуратура) звернулася до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі Київська облдержадміністрація), Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування (далі Ритуальна служба СКПСКПКПО), у якому,враховуючи уточненняпозовних вимог (т. 1 а.с. 1-10, 152-153, 239-241, т. 2 а.с. 2-10), просила:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-4221/15-14-сг від 08 серпня 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області;

скасувати рішення приватного нотаріуса Горбунової Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15224668 від 18 серпня 2014 року про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 на користь Київської облдержадміністрації та Ритуальної служби СКПСКПКПО земельну ділянку площею 0,0300 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002.

В обґрунтування позову Прокуратура зазначала, що рішенням виконавчого комітету Броварської районної (міської) ради народних депутатів Спецкомбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому у постійне користування було надано земельні ділянки площею 77,3 га та площею 0,5 га, для обслуговування кладовища на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, та видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за №89.

08 серпня 2014 року наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-4221/15-14-сг затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

На підставі цього Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15082508 від 12 серпня 2014 року, внесено відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно та видано ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002.

18 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0300га,кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №3083, за умовами якого ОСОБА_3 передає у власність (продає), а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приймають у власність (купують) в рівних частках вказану вище земельну ділянку, кожна по частки.

Приватним нотаріусом Горбуновою Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15224668 від 18 серпня 2014 року та внесено відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно про право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по частки за кожною.

Прокуратуравважає,що наказ №10-4221/15-14-сгвід 08серпня 2014року Головногоуправління Держземагенствау Київськійобластіє незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до акта перевірки Державної інспекції сільського господарства у Київській області земельна ділянка площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002,накладається на земельну ділянку площею 77,8 га, що розташована на територіїБогданівської сільськоїради Броварськогорайону Київськоїобластіта перебуває в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за №89.

Факт накладення спірної земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, на земельну ділянку площею 77,8 га, що перебуває в постійному користуванні Ритуальної службиСКПСКПКПО,підтверджується схемою розташовування території Північного кладовища Броварського району Київської області, затвердженою заступником начальника Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області.

Згоди на вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування, Ритуальна служба СКПСКПКПО не надавала, відповідний наказ щодо вилучення цієї земельної ділянки Головним управліннямДержземагенства уКиївській областіне приймався.

Згідно із довідкою форми 6-зем, виданої управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області, земельна ділянка площею 77,8 га, яка перебуває в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, відноситься до земель рекреаційного призначення та структурний підрозділ Держземагенства у Київській області не мав повноважень для прийняття оспорюваного наказу, оскільки земельна ділянка, яку отримав ОСОБА_3 , виділялась йому не із земель запасу, а із земель рекреаційного фонду, тому відповідно до вимог чинного законодавства Головне управління Держземагенства у Київській області не мало право приймати спірний наказ, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою рекреаційного призначення відносяться до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

Отже, спірна земельна ділянка площею 0,0300 га надана ОСОБА_3 та набута ним у власність в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 141 ЗК України, перебуває у приватній власності фізичних осіб усупереч вимогам законодавства, тому вона підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

16 вересня 2019 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_4 ухвалою суду провадження у цій справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників останньої.

14 травня 2020 року відповідно до вимог ст. 55 ЦПК України до участі у даній цивільній справі залучено правонаступника померлого відповідача ОСОБА_4 спадкоємця за законом ОСОБА_1 .

Прокурор Яворська Є.А. у суді позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному вище, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача Київської облдержадміністрації Єжкун Т.В. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій вона просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача Ритуальної служби СКПСКПКПО адвокат Чехоєва Н.М. у суді позов підтримала повністю, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Київській області у судове засідання не з`явилося, його представники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали до суду заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності та врахувати надані письмові пояснення, у яких, посилаючись на те, що спірний наказ №10-4221/15-14-сг від 08 серпня 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, прийнято з порушенням вимог ст. ст. 116, 123, 198 ЗК України, позов визнають та просили суд його задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 адвокати Захаров О.В., Терновська Ю.М., Мазуренко Т.С. у суді заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що доказів того, що спірні земельні ділянки є землями рекреаційного призначення та перебувають в розпорядженні Київської обласної державної адміністрації до позовної заяви Прокуратурою не додано. Ритуальна служба СКПСКПКПО, в інтересах якої Прокуратурою подано позов, є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Києва та має статус юридичної особи, тому це підприємство повинно самостійно здійснювати захист своїх порушених прав. Позовна заява будь-якого обґрунтування необхідності представництва Прокуратуроюінтересів держави в особі Ритуальної служби СКПСКПКПО не містить.

Також зазначали, що Комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування, якому згідно із державним актом серії Б №086616 від 1987 року належало право користування земельною ділянкою площею 77,8 га, припинило свою діяльність як юридична особа, Ритуальна служба СКПСКПКПО, в інтересах якої Прокуратурою подано позов, не є його правонаступником. Просили суд у позові відмовити.

Третя особа Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області у судове засідання не з`явився, його представник Грабовецька Н.В. подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за відсутності представника відділу.

Третя особа у справі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л.В. до суду не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд він не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що у 1987 році Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів Київської області надано в постійне користування земельну ділянку в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 77,8 га: з яких 77,3 га для розміщення кладовища, 0,5 га для розміщення артсвердловини, та видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за №89.

Республіканським проектним інститутом із землеустрою Укрземпроект складено технічній звіт про перенесення в натурі проекту відведення земельних ділянок Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому під розміщення кладовища та будівництво артсвердловини за рахунок землекористування Броварського підсобного сільського господарства Київського міськвиконкому Броварського району Київської області.

29 січня 1987 року складений акт відводу в натурі в постійне користування Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому земельної ділянки загальною площею 77,8 га під розміщення кладовища та артсвердловини, межі земельної ділянки закріплені межовими знаками в кількості 21 штуки відповідно до прикладених схем-креслень.

08 серпня 2014 року наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за №10-4221/15-14-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0300 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

Відповідно до вказаного наказу Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15082508 від 12 серпня 2014 року та видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності індексний номер 25467311 на земельну ділянку площею 0,0300 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

18 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №3083, за умовами якого ОСОБА_3 передає у власність (продає), а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приймають у власність (купують) у рівних частках, кожна по частки, зазначену земельну ділянку.

Того ж дня, 18 серпня 2014 року, приватним нотаріусом Горбуновою Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15224668 від 18 серпня 2014 року, внесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у рівних частках на спірну земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002.

У 2015 року на підставі державного акта на право користування землею серії Б №086616 від 1987 року Товариством з обмеженою відповідальністю Перша земельна агенція (далі ТОВПерша земельна агенція) розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) землі загального користування (кладовище та артезіанська свердловина) в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту.

24 листопада 2015 року було складено акт перенесення та встановлення в натурі меж земельної ділянки, що надана в користування Ритуальній службі СКПСКПКПО, у межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту.

25 листопада 2015 року на підставі розробленої у 2015 році ТОВПерша земельна агенція зазначеної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Державного земельного кадастру було внесено відомості про земельну ділянку площею 77,2502 га, що перебуває в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, кадастровий номер 3221280800:08:009:0006, в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту.

Прокуратура, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Київської облдержадміністрації та Ритуальної служби СКПСКПКПО, посилалася на те, що виділена ОСОБА_3 у власність земельна ділянка площею 0,0300 га накладається на земельну ділянку площею 77,8 га, що перебуває в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, яка належить до земель рекреаційного призначення, виділена ОСОБА_3 не із земель запасу, а із земель рекреаційного фонду, тому Держземагенство у Київській області не мало повноважень для прийняття оспорюваного наказу №10-4221/15-14-сг від 08 серпня 2014 року, оскільки розпорядження такими земельними ділянками належить до повноважень Київської облдержадміністрації, чим вважає порушені інтереси держави в особі Київської облдержадміністрації та Ритуальної служби СКПСКПКПО, посилаючись на їх бездіяльність останніх щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ч. ч. 1, 3, 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Такі правові висновки Великою Палатою Верховного Суду викладені у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 та у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 та від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила про те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді регулюється ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі Закон №1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року,

У ч. 1 ст. 23 цього Закону визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із абзацами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність зазначених обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону №1697-VII, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У абзаці 3 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру закріплено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Виходячи з аналізу наведеної вище норми закону, слід дійти висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, чітко встановлена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, має застосовуватись із урахуванням абзацу 1 ч. 3 цієї статті, якою передбачено, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Аналізуючи ч. 2 ст. 19 Конституції України, слід дійти висновку, що відсутність у Законі України Про прокуратуру інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзацом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 відступила від правового висновку щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Із Статуту Ритуальної служби СКПСКПКПО видно, що це підприємство створене в результаті реорганізації Комунального підприємства Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування шляхом його перетворення відповідно до рішення Київської міської ради від 23 грудня 2004 року №876/2286 Про реорганізацію комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування у Ритуальну службу спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та є його правонаступником.

Згідно із п. п. 1.3, 4.3 Статуту Ритуальної служби СКПСКПКПО дане підприємство за своєю організаційно-правовою формою є комунальним комерційним унітарним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Києва, джерелами формування майна підприємства є доходи від господарської діяльності, що свідчить про те, що Ритуальна служба СКПСКПКПО є юридичною особою та отримує прибуток.

Аналізуючи наведені положення статуту Ритуальної служби СКПСКПКПО, слід дійти висновку, що дане підприємство не належить до державного органу, який наділений владними повноваженнями.

Враховуючи, що Ритуальна служба СКПСКПКПО, в інтересах якої Прокуратурою подано до суду даний позов, не є державним органом, наділеним владними повноваженнями, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, суд вважає, що у Прокуратури відсутні визначені законом правові підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Ритуальної служби СКПСКПКПО.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позов у частині вимог Прокуратури, поданий нею в інтересах держави в особі Ритуальної служби СКПСКПКПО, підлягає залишенню без розгляду на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Що стосується доводів Прокуратури про віднесення наданої ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0300 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, до земель рекреаційного призначення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із державним актом на право постійного користування землею серії Б №086616 від 03 квітня 1987 року земельні ділянки площами 77,3 га та 0,5 га, надані Ритуальній службі СКПСКПКПО у постійне користування для обслуговування кладовища та артсвердловини.

У листі від 11 листопада 2015 року за №10-28-98/2-189/15-15 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області зазначено, що Спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б №086616 від 03 квітня 1987 року має в постійному користуванні земельну ділянку загальною площею 77,8 га (з них: 0,5 га артскважина, 77,3 га під розміщення кладовища) в адміністративних мережах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту. Землевпорядна документація із виготовлення державного акта на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року в архіві управління Держгеокадастру відсутня. Згідно із державною статистичною звітністю за формою 6-зем з розподілу земель між землекористувачами (землевласниками) площа земельної ділянки 77,8 га має несільськогосподарські угіддя кладовище. Державна реєстрація цієї земельної ділянки СКПСпеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування (присвоєння кадастрового номеру) не проводилася.

Отже, цільове призначення спірної земельної ділянки до цього часу не змінювалось. Тобто, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а)землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційного призначення; д)землі історико-культурного призначення; е)землі лісогосподарського призначення; є)землі водного фонду; ж)землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

У ч. 2 ст. 22 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 50 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

За змістом норм ст. 51, ч. 2 ст. 52 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Згідно із ч. 2 ст. 116 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У ч. 1 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до п. 4.32 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року №258, чинного на час передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, Головне управління Держземагенства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

За змістом п. 7 цього Положення Головне управління здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи Держземагенства України нижчого рівня та контролює їх діяльність.

У ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи із встановлених судом обставин та норм законодавства, слід дійти висновку, що земельна ділянка площею 77,8 га, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, до земель рекреаційного призначення не належить, оскільки із технічної документації цієї земельної ділянки вбачається, що при виділенні земельної ділянки як Ритуальній службі СКПСКПКПО, так і ОСОБА_3 , ці земельні ділянки виділялися із категорії земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка під кладовищем, складається із земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарське угіддя), вона не належить до земель рекреаційного призначення. Відповідно до вимог законодавства, враховуючи призначення земельної ділянки, яка виділена у власність ОСОБА_3 , саме до повноважень Головного управління Держземагенства у Київській області належало вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою та виділення ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, тому Київська обласна державна адміністрація не є органом уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою, її права при здійсненні виділення у приватну власність ОСОБА_3 зазначеної вище, спірної земельної ділянки не порушені та вона не є належним позивачем у цій справі.

Доводи Прокуратури про те, що згідно із Додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, земельна ділянка, яка перебуває в користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО належить до земель рекреаційного призначення (розділ 07) та має код класифікації видів цільового призначення земель (підрозділ 07.09) земельні ділянки загального користування відведені під місця поховання, не ґрунтуються на положеннях законодавства та суд до уваги їх не приймає, оскільки земельні ділянки загального користування відведені під місця поховання не належать до земель рекреаційного призначення.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалою суду від 12 грудня 2016 року у даній цивільній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення цієї судової експертизи перед судовими експертами судом поставлені такі питання, зокрема:

1) чи накладається земельна ділянка площею 0,0300 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, на земельні ділянки площами 77,3 га та 0,5 га, що перебувають у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО для обслуговування кладовища на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №89? Якщо накладається, то якою площею?

2) на якій відстані від межі земельних ділянок площами 77,3 га і 0,5 га, що перебувають у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО для обслуговування кладовища на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, згідно із державним актом на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, знаходиться земельна ділянка площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області?

3) чи відповідає розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю Перша земельна агенція документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) землі загального користування (кладовище та артезіанська свердловина) в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту Броварського району Київської області Ритуальної служби СКПСКПКПО, виготовлена у 2015 році (т. 2 а.с. 195-247), вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягає ця невідповідність?

Надаючи правову оцінку висновку експертизи №2370/17-41 від 08 червня 2017 року, суд дійшов наступних висновків.

Із дослідницької частини зазначеного висновку вбачається, що відповідаючи на питання №№ 1, 2 експерт зазначив, що для надання висновку на поставленні питання необхідно співставити координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки кадастровий номер 3221280800;08:009:0002, які були визначені при розробленні відповідної документації із землеустрою та які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, із координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок площам 77,3 га та 0,5 га, які перебувають у користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, які були визначенні при розробленні документації із землеустрою на підставі якої виготовлено вказаний державний акт.

Тобто, на дослідження надані координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок Ритуальної служби СКПСКПКПО, які визначені у 2015 році, а не з документації із землеустрою на підставі якої виготовлено державний акт на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року.

У зв`язку із зазначеним, надати висновок на питання чи накладається земельна ділянка площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002 на земельні ділянки площами 77,3 га та 0,5 га, що перебувають у користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, згідно із державним актом на право користування землею серії Б №086616 від 1987 року, не вбачається можливим.

При дослідження питання №3 експерт встановив, що у складі Технічної документації 2015 року відсутня обов`язкова згода Київської міської ради на відновлення меж земельних ділянок Ритуальною службою СКПСКПКПО, відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій (у редакції чинній станом на 25 листопада 2015 року) та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 (далі Інструкція №376).

Також експерт встановив, що Технічна документація 2015 року не містить погодження меж земельних ділянок із суміжними землекористувачами, що не відповідає ст. 198 3K України та Інструкції №376.

Враховуючи наведене, суд вважає, що часткове розташування земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002 у межах земельної ділянки кадастровий номер 3221280800:08:009:0006 (земельна ділянка площею 77,8 га) зумовлено виключно тим, що Ритуальна служба СКПСКПКПО здійснила реєстрацію в Державному земельному кадастрі цієї земельної ділянки на підставі Технічної документації 2015 року, що не відповідала вимогам законодавства України, оскільки межі земельної ділянки площею 77,8 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0006, відновлені не по існуючим межах земельних ділянок на підставі Технічної документації 2015 року.

Також ухвалою суду від 20 грудня 2017 року у даній справі призначено ще одну судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення зазначеної експертизи перед судовими експертами судом поставлені такі питання, зокрема:

1) чи накладається земельна ділянка площею 0,0300 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, на земельну ділянку площею 77,3 га, що перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО для обслуговування кладовища на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року? Якщо накладається, то якою площею?

2) на якій відстані розташована земельна ділянка площею 0,0300 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, від межі земельної ділянки площею 77,3 га, що перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО для обслуговування кладовища на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, згідно із державним актом на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №89?

3) чи відповідає технічний звіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 77,3 га на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, розроблений Приватним підприємством Інвестиційна компанія Меркурій-Інвест (т. 1 а.с. 172-205), вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягає така невідповідність?

4) яка площа земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО відповідно до координат (т. 3 а.с. 196), виготовлених Київським державним підприємством Київгеоінформатика?

5) у якій системі координат (місцевій, умовній, іншій) та від якого базового пункту полігонометрії, тріангуляції виконано перенесення в натурі проекту відведення земельних ділянок Ритуальній службі СКПСКПКПО у відповідному технічному звіті від 18 лютого 1987 року (т. 3 а.с. 2-27), та чи можливо це встановити згідно із цим технічним звітом?

6) чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:08:009:0002 на земельну ділянку у межах, згідно із каталогом координат, переведеним у технічному звіті щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Приватним підприємством Інвестиційна компанія Меркурій-Інвест (т. 1 а.с. 172-205)?

Надаючи оцінку висновку судової експертизи №3285/19-41 від 29 травня 2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Із дослідницької частини висновку експертизи вбачається, що відповідаючи на питання №№ 1, 2, 4-6 експерт зазначив, що визначити чи перетинаються межі земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002, із межами земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО на підставі державного акта 1987 року, згідно із координатами, які визначені Техзвітом 1987, не вбачається можливим, оскільки закріплення меж земельної ділянки Спеціалізованого комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому для розміщення кладовища і будівництво арт свердловини за Техзвітом 1987 проводилося із прив`язкою до меж суміжних користувачів та прилеглої дороги, а не до геодезичних пунктів, з використанням координат умовної системи координат, яка немає зв`язку з державною системою координат.

Тобто визначити точне місцезнаходження спірних земельних ділянок можливо лише шляхом їх зв`язку із Державною системою координат, яка є глобальною по відношенню до умовної.

При цьому, при використанні координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок умовних систем координат, які не мають прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі або геодезичних мереж згущення, можливо визначити тільки площу та конфігурацію земельних ділянок.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення меж її встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки (ч. ч. 1, 2 ст. 107 ЗК України).

Прокуратурою не доведено та судом не встановлено, що фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:009:0002, яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у натурі (на місцевості) перетинаються із фактичними межами земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:009:0006, яка перебуває у користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО.

Суд вважає, що ОСОБА_3 при отриманні в порядку ст. ст. 118, 121 ЗК України в безоплатну приватизацію земельної ділянки не міг та не повинен був передбачати можливість порушення здійснення такого порядку самими ж державними органами, на які законодавством покладено обов`язок здійснювати належним чином розгляд поданих у порядку ст. ст. 118, 121 ЗК України клопотань про виділення земельної ділянки.

Будь-яких порушень вимог чинного законодавства України при отриманні в безоплатну приватизацію ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0300 га судом не встановлено.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, визначено: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України зазначив, що суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У п. 39 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Першого протоколу, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (п. 107 рішення ЄСПЛ у справі Беєлер проти Італії).

Враховуючи наведене, суд вважає, що Прокуратурою не наведено жодного посилання, доказу чи факту дотримання принципу справедливого балансу втручання держави у право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у разі задоволення позову, будь-які дані на підставі яких можна дійти висновку, що при виділенні у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки площею 0,0300 га порушено вимоги земельного законодавства, судом не встановлено та Прокуратурою в суді не доведено, тому законні підстави для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на придбану ними земельну ділянку відсутні, враховуючи, що Київська облдержадміністрація не є належним позивачем у справі, тому позов Прокуратури поданий в інтересах держави в особі Київської облдержадміністрації задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76, 77, 79, 81, 89, 257, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із незаконного володіння залишити без розгляду.

У задоволенні позову Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.