Ухвала

від 27.09.2023 по справі 761/21448/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/21448/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5589/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року накладено арешт на вилучене під час обшуку за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Продовольча, 2в, майно, а саме обладнання автоматичного опліскування, розливу, укупорювання та етикетування в комплект якої входить: триблок, модель Silver 24*28*4VF*4GUA, серійний номер 317, 2007 року випуску; етикетувальний автомат Sigma 12Т. S3+S2 ADH.E4+U, серійний номер 0320, 2012 року випуску; упаковочний автомат УМТ - 600ПТ УХЛ 4.2, серійний номер 3798, дата випуску 08.2017 року з метою забезпечення їх зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 32017100110000032 від 22 березня 2017 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» - адвокат ОСОБА_6 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року та апеляційну скаргу, в якій скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та протиправною, прийнята з порушенням процесуального закону.

Апелянт вказує на те, що зі змісту ухвали вбачається, що не встановлено правову підставу накладення арешту на майно. Слідчий суддя під час вирішення питання щодо накладення арешту на майно прийшов до не правильного висновку, що вилучене майно може бути речовим доказом в межах кримінального провадження.

А ні в клопотанні прокурора, а ні в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містить вилучене майно, а також яким чином воно могло бути використано, як знаряддя вчинення злочину. Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

Вилучене майно не підпадає під визначення речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальним об`єктом, яке може зберегти сліди злочинів.

Також даною ухвалою було накладено арешт на механізми, які забезпечують роботу та діяльність підприємства.

При цьому ТОВ «Концерн «Біг-М» здійснює свою діяльність постійно, забезпечує робочими місцями жителів м. Полтави та області, а також переселенців, які були вимушені покинути свої місця проживання у зв`язку зі збройною агресією російської федерації - країни агресора. ТОВ «Концерн «Біг-М» сплачує всі необхідні податки, координуючи свою діяльність для підтримки держави в складний час.

Жодному працівнику ТОВ «Концерн Біг-М» не було повідомлено про підозру. Окрім цього, товариство має ліцензію на свою діяльність, а отже здійснює господарську діяльність на законних підставах. Через арешт майна фактично зупинена правомірна діяльність товариства, що приносить збитки підприємству.

Крім того апелянт зазначає, що в порушення ст. 173 КПК України до розгляду клопотання про накладення арешту на вилучене майно- не залучались власники вказаного майна.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що власник майна був відсутній під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, оскільки розгляд справи здійснювався без їх відому та участі. Поштовим зв`язком ухвала суду не надходила. Представником власника майна повний текст оскаржуваної ухвали отримано 28.08.2023 року шляхом отримання відповіді на заяву про видачу копії ухвали.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» - адвоката ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» та його представника, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали власнику майна, однак як зазначає апелянт, що копію оскаржуваної ухвали отримано 28.08.2023, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 32017100110000032 від 22.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358 КК України.

11.10.2022 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 32017100110000032 про накладення арешту майно, яке вилучено під час обшуку за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Продовольча, 2в, майно, а саме обладнання автоматичного опліскування, розливу, укупорювання та етикетування в комплект якої входить: триблок, модель Silver 24*28*4VF*4GUA, серійний номер 317, 2007 року випуску; етикетувальний автомат Sigma 12Т. S3+S2 ADH.E4+U, серійний номер 0320, 2012 року випуску; упаковочний автомат УМТ - 600ПТ УХЛ 4.2, серійний номер 3798, дата випуску 08.2017 року з метою забезпечення їх зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 32017100110000032 від 22 березня 2017 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановлені особи, діючи спільно та за попередньою змовою зі службовими особами підприємств-виробників спирту: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (код 37199618), Стадницького МПД, Червонослобідського МПД, Сторонибабського МПД, Струтинського МПД. ТОВ Рава-Руського МПД, Вузлівського МПД, Новосілківського МПД, Артемівського МПД. Караванського МГІД. Липницького МПД, ДП «Угерський спиртовий завод» (код 00374733), ДП «Попівський експериментальний завод» (код 00375220), ДП «Бучацький мальтовий завод» (код 00375148), ДП «Холминський спиртовий завод» (код 00375314), Чуднівської філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (код 33177999) та інших протягом 2019-2022 років, організували незаконне виготовлення підакцизних товарів - спирту (спиртових дистилятів, спиртовмісних сумішей, алкогольних напоїв) без відображення вказаних операцій в звітних та облікових документах.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що в даний час невстановлені слідством службові особи підприємств, що здійснюють виробництво лікеро-горілчаної продукції, діючи за попередньою змовою групою осіб, на території України організували підпільне (незаконне) виробництво підакцизних товарів з метою ухилення від сплати акцизного податку в особливо великих розмірах.

Встановлено, що в подальшому незаконно виготовлений спирт, як правило, реалізується наступним підприємствам - виробникам лікеро-горілчаних виробів: ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (код ЄДРПОУ 33867056), ДП «Луцький спиртогорілчаний комбінат» (код ЄДРПОУ 05515321), ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Горобина» (код ЄДРПОУ 43402726), ПП «Олександрія Преміум» (код ЄДРПОУ 42329970), ТОВ «Концерн «Біг-М» (код ЄДРПОУ 24392909), ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» (код ЄДРПОУ 24486154), та іншим, які в свою чергу, виробляють з цього спирту не обліковану лікеро-горілчану продукцію, оклеюючи її підробленими марками акцизного податку.

Так, у період з 29.09.2022 по 03.10.2022 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2022 (справа № 761/19285/22) за участю детективів/старших детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України проведено обшук за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Продовольча, 2в, де розташовані офісні, складські приміщення та виробничі потужності ТОВ «Концерн «Біг-М» (код ЄДРПОУ 24392909), за результатами якого виявлено та вилучено речі та документи, в тому числі обладнання автоматичного ополіскування, розливу, укупорювання та етикетування в комплект якої входить: триблок, модель Silver 24*28*4VF*4GUA, серійний номер 317, 2007 року випуску; етикетувальний автомат Sigma 12Т. S3+S2 ADH.E4+U, серійний номер 0320, 2012 року випуску; упаковочний автомат УМТ - 600ПТ УХЛ 4.2, серійний номер 3798, дата випуску 08.2017 року, які є тимчасово вилученим майном, оскільки не входять до переліку речей і документів, щодо яких прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Вищезазначені речі та документи, які вилучені в ході обшуку містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та в подальшому можуть бути знищені, приховані з метою укриття слідів злочину службовими особами ТОВ "Концерн «Біг-М» (код ЄДРПОУ 24392909).

04.10.2022 виявлені та вилучені під час вказаного обшуку речі та документи визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.

13.10.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на вище зазначене майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, а також обставини кримінального провадження № 32017100110000032 від 22.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358 КК України та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку відповідно до постанови прокурора 04.10.2023 /а.с.164-169/ визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки вказані речі, які вилучені в ході обшуку містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та в подальшому можуть бути знищені, приховані з метою укриття слідів злочину службовими особами ТОВ «Концерн «Біг-М» (код ЄДРПОУ 24392909).

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4