Постанова

від 27.09.2023 по справі 752/13090/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року місто Київ

справа № 752/13090/23

провадження № 22-ц/824/13009/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

відповідач - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 5 липня 2023 року, постановлену у складі судді Чередніченко Н.П.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 9398559,62 грн., інфляційні втрати в сумі 3232670,36 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу як власнику акцій ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ», спільними, умисними, протиправними діями відповідачів було завдано майнової шкоди, яка полягає у повній втраті цінності належних позивачу акцій на 9398559,62 грн. Оскільки шкоди було завдано з вини відповідачів внаслідок спільних дій, то завдана шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі у солідарному порядку, відповідно до ч.12 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», (чинного на момент продажу цілісного майнового комплексу, який був єдиним цінним активом ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ».

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 5 липня 2023 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м.Києва як суду першої інстанції. Апелянт вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, а також такою, що суперечить принципу ефективного захисту порушеного права та гарантованого Конституцією України права на судовий захист. Зокрема, зазначає про те, саме звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування збитків, завданих позивачу акціонерами та посадовими особами ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ», за цим позовом буде ефективним способом захисту порушеного права власності позивача на акції товариства. Судом не враховано положення судової практики Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, що вказує на порушення судом положень ч.4 ст.263 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.8,55 та ст.124 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» адвокат Юзефович А.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бонтлаб В.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заперечував проти заявленого представником ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» розміру витрат на правничу допомогу в сумі 25 000 грн.. Вважає, що визначений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, предметом спору та складністю справи, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В судовому засіданні представник третьої особи ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» адвокат Юзефович А.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день та час розгляду справи /а.с.115,116,127/, причини своєї неявки суд не повідомили.

Третя особа - ТОВ "КК "Острів" надала суду заяву через засоби електронної пошти, в якій повідомила, що у зв`язку з завантаженістю в роботі представники товариства не можуть бути присутніми в судовому засіданні, а тому просила розглянути справу за відсутності її представника.

Конверти відправлені на адресу ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повернулися до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" / а.с.113-114, 117-118, 119-120, /, а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресату.

За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що спір у даній справі виник між позивачем ОСОБА_1 як акціонером ПрАТ «Науково-дослідний інституту з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» та володільцем 38,972% акцій та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як акціонерами та членами Наглядової ради, генеральним директором ПрАТ «Науково-дослідний інституту з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ». Виходячи зі змісту та підстав поданого позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між позивачем, як акціонером, та відповідачами, як акціонерами, та членами Наглядової ради, генеральним директором товариства, виник з правовідносин, що стосуються відшкодування шкоди, завданих внаслідок вчинення дій відповідачами щодо володіння та розпорядження нерухомим майном, яке перебуває в розпорядженні товариства, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з нормами ГПК України, а саме ст.20 ГПК України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати між собою компетенцію, як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При вирішення питання щодо юрисдикції даного спору суд враховує суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При цьому, відповідно до п. п. 3,4,5 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах.

Згідно зі ст. ст. 152, 155 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як убачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник між позивачем ОСОБА_1 , як акціонером ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» та володільцем 38,972 % акцій та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як акціонерами, та членами Наглядової ради, генеральним директором ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що їй, як власниці ПрАТ "НДІМЕХМОНТАЖ", спільними, умисними, протиправними діями відповідачів було завдано майнової шкоди, що полягає у повній втраті цінності, а саме належних їй акцій на суму 9 398 559,62 грн. Оскільки шкоди було завдано з вини відповідачів внаслідок спільних дій, рішенням відповідачів щодо надання згоди на продаж цілісного майнового комплексу та вчинення інших правочинів, пов`язаних з його продажем, ухваленим на позачергових загальних зборах.

Вважає, що завдана шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі у солідарному порядку відповідно до ч.12 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства".

Отже, спір між позивачем, як акціонером та відповідачами, як акціонерами та членами Наглядової ради, генеральним директором товариства, виник з правовідносин, що стосується відшкодування шкоди, завданих внаслідок вчинення дій відповідачами щодо володіння та розпорядження нерухомим майном, яке перебувало в розпорядженні товариства, а тому відповідно до ст. 20 ГПК України такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції роз`яснив позивачеві, що він має право звернутись із даним позовом до відповідного Господарського суду в порядку господарського судочинства.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції, як така, що постановлена з дотримання норм діючого законодавства, скасуванню не підлягає.

Заявлене представником ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» - адвокатом Юзефовичем А.О. клопотання щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч.12 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 6 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» адвокат Юзефович А.О. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» адвокатом Юзефович А.О. надано копії:договору про надання правової допомоги 3205/07-2023 від 27 липня 2023 року; додаткову угоду№1 від 27 липня 2023 року до договору про надання правової допомоги; копію рахунку - фактури №0000121 від 31 липня 2023 року.

В судовому засіданні представник позивача Мичко Н.П. заперечував проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважав такий розмір завищеним. Витрачений час та об`єм вказаних послуг є неспівмірними. Адвокатом поданий лише відзив на апеляційну скаргу. Просив зменшити розмір заявлених витрат.

Як убачається з матеріалів справи, адвокат Юзефович А.О. представляє інтереси ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» на підставі договору про надання правової допомоги №205/07-2023 року від 27 липня 2023 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Ю.Т.С. Лойерс Груп" та ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ», ордеру виданого на ім`я адвоката Юзефовича А.О. від 29 липня 2023 року (а.с.86-86,90). Документи подані через електронну пошту та підписані за допомогою ЕЦП.

27 липня 2023 року між Адвокатським об`єднанням "Ю.Т.С. Лойерс Груп" та ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» (клієнт) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до умов якої ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу клієнту в Київському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м,Києва від 5 липня 2023 року по цивільній справі № 752/13090/23 за позовом про стягнення майнової шкоди, завданої умисними діями акціонерів та членів наглядової ради ("правова допомога") /пункт 1/. До складу правової допомоги сторони домовились включити наступне: - вивчення доводів апеляційної скарги, формування правової позиції із запереченнями щодо її змісту і вимог; складання, підписання і подання відзиву на апеляційну скаргу; складання, підписання і подання необхідних, на думку адвоката/адвокатів, призначеного/призначених для участі в справі, заперечень, клопотань, заяв. Представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в Київському апеляційному суді, з усіма правами, наданими ЦПК України адвокатам, як представника, без обмежень і застережень /пункт 2/. Сторони домовились встановити загальну вартість послуг об`єднання за весь комплекс правової допомоги, незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу та обсягу необхідних дій, вчинених адвокатом/адвокатами об`єднання, у межах вказаної в п.1 цієї додаткової угоди справи (на стадії апеляційного розгляду), визначивши її у фіксованому розмірі 25000 грн. /пункт 3/.

Враховуючи, те що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд приймає до уваги заперечення представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Бонтлаб В.В. щодо зменшення суми витрат третьої особи на професійну (правничу) допомогу .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з огляду на подані представником ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» процесуальні документи (відзив на апеляційну скаргу), доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, тривалість судового засідання в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, обґрунтованими та справедливими є витрати на правничу допомогу у розмірі 20% від суми, яку просить стягнути представник ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» (25 000 грн.), що становитиме 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 5 липня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 10 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус