Ухвала

від 12.10.2023 по справі 520/7255/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 жовтня 2023 р.Справа № 520/7255/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі № 520/7255/22

за позовом Фермерського господарства «ЛІЛІТКО»

до Головного управління ДПС у Рівненській області , Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 частково задоволено позов Фермерського господарства «ЛІЛІТКО» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду 12.05.2023, через засоби поштового зв`язку, Головним управлінням ДПС у Рівненській області подано апеляційну скаргу, яка також містить заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, рішення по справі №520/7255/22 ухвалено Харківським окружним адміністративним судом 14.11.2022 в порядку спрощеного провадження. З апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі №520/7255/22 Головне управління ДПС у Рівненській області звертається 12.05.2023, через засоби поштового зв`язку, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 первинну апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі №520/7255/22 подану в строки визначені ст. 295 КАС України повернуто скаржнику, з підстав не сплати судового збору, а тому посилаючись на положення ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України просить суд поновити строк на апеляційне оскарження. Крім того, скаржник зазначає про незадовільний майновий стан органів ДПС внаслідок впровадження воєнного стану.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 09.12.2022, через засоби поштового зв`язку, Головним управлінням ДПС у Рівненській області подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі №520/7255/22, до якої також долучено платіжне доручення №2556 від 02.12.2022 про сплату судового збору у розмірі 5954,40 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 зазначена апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, шляхом доплати судового збору в розмірі 1488,60 грн. та надання безпосередньо до суду оригіналу платіжного доручення (квитанції тощо) протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.22 по справі №520/7255/22 повернуто скаржнику.

Повторно з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.22 по справі №520/7255/22 Головне управління ДПС у Рівненській області звертається 12.05.2023, через засоби поштового зв`язку, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України, при цьому вказана апеляційна скарга також містить клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору у даній категорії справ.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

"Швидке" повторне звернення до суду, не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

Окрім того, відповідачем не надано належних доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення суб`єкта владних повноважень до виконання процесуального обов`язку.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, колегія суддів також враховує, що від скаржника 04.07.2023 надійшла платіжна інструкція від 28.06.2023 №715 на суму 1488,60 грн., проте слід зазначити, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення, оскільки заявником не надано доказів, які би безспірно посвідчили цю обставину.

Враховуючи викладене вище, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, заявником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.

Згідно із ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И В:

Клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі №520/7255/22 залишити без задоволення.

Визнати неповажними зазначені в заяві причини пропуску строку звернення Головним управлінням ДПС у Рівненській області з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі №520/7255/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Бегунц А.О. Мельнікова Л.В.