Постанова

від 04.10.2023 по справі 440/3476/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 р. Справа № 440/3476/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2023, суддя Г.В. Костенко, повний текст складено 05.07.23, по справі № 440/3476/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 407/32-00-07-04-08 від 27.12.2022 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по взаємовідносинах з ТОВ "Еллай", ТОВ "Арсітрейд", ТОВ "ТД "Магістральний Дизель" на загальну суму 50757,00 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.12.2022 № 405/32-00-07-04-08 та № 406/32-00-07-04-08.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 407/32-00-07-04-08 від 27.12.2022 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по взаємовідносинах з ТОВ "Еллай", ТОВ "Арсітрейд", ТОВ "ТД "Магістральний Дизель" на загальну суму 50757,00 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.12.2022 № 405/32-00-07-04-08 та № 406/32-00-07-04-08.

Східне Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не погодившись із прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про не врахування судом першої інстанції, що реальність господарських операцій позивача із контрагентом у перевіряємий період не підтверджена належним чином, первинні документи виписані за наслідками господарських операцій, що мають ознаки фіктивності, з огляду на що останні не можуть бути використані у бухгалтерському обліку позивача з метою формування податкових зобов`язань. Нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, також у контрагента позивача відсутні необхідні трудові ресурси та основні засоби, згідно інформації з баз даних ДПС контрагент позивача відноситься до ризикових платників податку. Крім того, судом першої інстанції не звято до уваги, що позивач мав можливість, однак не дотримався правил і норм податкового законодавства, до вибору контрагентів віднісся без належної обачності, що свідчить про мету отримання податкової преференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за травень 2022 (вх. № 9088172062 від 21.06.2022) з урахуванням уточнюючих розрахунків та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за січень 2022 (вх. № 9048594028 від 27.04.2022), за результатами якої складено акт № 485/32-00-07-0421/00191282 від 07.11.2022.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п. «а» п. 198.1, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого - другого п. 198.3, 198,6, ст. 198, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УГ (зі змінами), завищено суму податкового кредиту у січні 2022 року на суму 52110 грн. та у травні 2022 на суму 5 229 грн., внаслідок чого порушено: п. 200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у січні 2022 на 52110 грн.; порушення п.200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за травень 2022 на 5229 грн.; також, відповідно до пп. б) п. 200.4, в) п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відсутнє право на бюджетне відшкодування від`ємного значення за травень 2022 на суму 1816 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Східним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено податкові повідомлення - рішення від 27.12.2022 № № 405/32-00-0704-08, 406/32-00-07-04-08, 407/32-00-07-04-08.

Вищенаведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та за результатом їх перегляду ДПС України залишені без змін.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи встановлено, що у період, який перевірявся, позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Еллай», ТОВ «Арсітрейд», ТОВ «ТД Магістральний Дизель», ТОВ «РЕМА».

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) та ТОВ «Еллай» (постачальник) 01.02.2019 було укладено договір № 285, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цих договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов зазначеного договору ПрАТ «Полтавський ГЗК» придбало у ТОВ «Еллай» гвинти M6S 30*380 №840.1075-00 код УКТ ЗЕД 7318158990 кількістю 97 одиниць.

На підтвердження даної господарської операції надано рахунок на оплату № 471 від 29.12.2021 на суму 68923,93 грн., сертифікат якості № 101/285 від 29.12.2021, квитанцію про відправлення ТОВ «Нова пошта» від 29.12.2021 № 59000777010256, платіжне доручення № 2139 від 12.01.2022 на суму 68923,93 грн.

На підтвердження оприбуткування придбаного товару - гвинтів M6S 30*380 №840.1075-00 код УКТ ЗЕД 7318158990 кількістю 97 одиниць на ПрАТ «Полтавський ГЗК» позивачем надано прибутковий ордер № 1812 від 04.01.2022.

За наслідками здійсненої господарської операції виписано податкову накладну № 63 від 29.12.2021 на суму 68923,93 грн., у тому числі ПДВ 11487,32 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, між ПрАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) та ТОВ «Еллай» (постачальник) 18.05.2021 було укладено договір № 1239, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цих договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов зазначеного договору ПрАТ «Полтавський ГЗК» придбало у ТОВ «Арсітрейд» товар: клапан запобіжний кутовий пружинний фланцевий 7С-6-3 у кількості 2 одиниць загальною вартістю 174000 грн., клапан регулюючий 9С-3-3 у кількості 1 одиниця вартістю 10600 грн.

На підтвердження реальності господарської операції надано видаткову накладну № 56 від 20.12.2021, рахунок-фактуру № СФ-0000067 від 20.12.2021, прибутковий ордер № 1829 від 21.12.2021, товарно-транспортну накладну ТОВ «ТК «САТ» № 025003074 від 20.12.2021.

За наслідками здійсненої господарської операції виписано податкову накладну № 53 від 20.12.2021 на суму 184600 грн., у тому числі ПДВ 36920 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, ПрАТ «Полтавський ГЗК» було придбано у ТОВ «ТД Магістральний Дизель» лічильники мотогодин 228ЧП код УКТ ЗЕД 8607 у кількості 5 одиниць загальною вартістю 11750 грн.

На підтвердження даної господарської операції надано видаткову накладну № 297 від 29.12.2021, рахунок на оплату № 287 від 13.12.2021, сертифікат якості № 713, прибутковий ордер № 1834 від 04.01.2022, квитанцію про відправлення ТОВ «Нова пошта» від 29.12.2021 № 5900077730428.

За наслідками здійсненої господарської операції виписано податкову накладну № 24 від 29.12.2021 на суму 11750 грн., у тому числі ПДВ 2350 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, між ПрАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) та ТОВ «РЕМА» (постачальник) 25.02.2019 було укладено договір № 493, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цих договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов зазначеного договору ПрАТ «Полтавський ГЗК» придбало у ТОВ «РЕМА» товар: сорбіційні серветки для збору нафтопродуктів 400*400*2 мм EAS ECOAGROSENSE у кількості 21000 одиниць загальною вартістю 26145 грн.

На підтвердження реальності господарської операції надано рахунок-фактуру № СФ-0000158 від 21.03.2022, видаткову накладну № РН-0000126 від 21.03.2022, прибутковий ордер № 76 від 22.03.2022, товарно-транспортну накладну № 032101 від 21.03.2022, сертифікат (паспорт) якості, платіжне доручепння № 11371 від 04.04.2022.

За наслідками здійсненої господарської операції виписано податкову накладну № 5 від 21.03.2022 на суму 26145 грн., у тому числі ПДВ 5229 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних вище господарських операції ґрунтуються на твердженні про маніпулювання позивачем податковою звітністю з метою незаконного формування показників податкового обліку.

Так, податковим органом зазначено, що контрагенти позивача - ТОВ «Еллай», ТОВ «Арсітрейд», ТОВ «ТД Магістральний Дизель», ТОВ «РЕМА» не є виробниками придбаного позивачем товару, не є його імпортерами, що свідчить про неможливість встановити імпортера по ланцюгу постачання, а отже ї походження товару.

Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо таких доводів колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Вказані висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16, від 02.06.2021 у справі № 200/10502/19-а, 14.09.2022 у справі № 200/12446/19-а.

Колегія суддів зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні Податкового кодексу України.

Наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Така інформація, носить виключно інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні.

При цьому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкових зобов`язань від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі № № 160/3364/19.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Також слід вказати, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, реального ланцюга постачання у контрагента позивача, включення позивача до переліку ризикових суб`єктів господарювання, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Отже, інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність чи неточності у сертифікатах якості, як на підставу для висновків про нереальність господарських операцій, оскільки з огляду на предмет та умови правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, відсутність за окремими операціями певних документів (сертифікатів якості) не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такі зазначені вище документи не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання їх позивачем не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Натомість, під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Таким чином, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування податкових зобов`язань, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 407/32-00-07-04-08 від 27.12.2022 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 50757 грн. та необхідності його скасування.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.12.2022 № 405/32-00-07-04-08, № 406/32-00-07-04-08, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ПрАТ «Полтавський ГЗК» за наслідками господарських відносин із ТОВ «ТД ТЕК-Україна» було задекларовано ПДВ у розмірі 1816 грн. (від`ємне значення за травень 2022).

Висновки податкового органу щодо відсутності у позивача підстав на отримання бюджетного відшкодування на суму від`ємного значення, сформованого на суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ТД ТЕК-Україна», обґрунтовані прийнятим Комісією регіонального рівня рішенням № 1 від 26.09.2022 про відповідність платника податків ТОВ «ТД ТЕК-Україна» критеріям ризиковості.

Із матеріалів справи встановлено, що податкову накладну, складену у зв`язку з господарською операцією із ТОВ «ТД ТЕК-Україна», зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у травні 2022.

При цьому, на момент здійснення господарських відносин позивача із вказаним контрагентом та реєстрації податкової накладної ТОВ «ТД ТЕК-Україна» до переліку ризикових підприємств не включалось, оскільки рішення податкового органу, яким ТОВ «ТД ТЕК-Україна» визнано таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості, прийнято лише 26.09.2022.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Комісії регіонального рівня № 1 від 26.09.2022 жодним чином не впливає на формування податкових зобов`язань за наслідками господарських операцій, що були проведені у періодах до його прийняття.

Крім того, рішення Комісії регіонального рівня щодо включення підприємства - контрагента до переліку ризикових не може бути підставою для позбавлення платника податків права формувати податкові зобов`язання, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер.

Стосовно посилань відповідача на ст. 123 Податкового кодексу України, якою передбачена відповідальність за вчинення платником податків дій, які зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наявність вини в діях ПрАТ «Полтавський ГЗК» обґрунтована податковим органом тим, що позивач мав можливість, однак не дотримався правил і норм податкового законодавства, до вибору контрагентів віднісся без належної обачності, що, на думку податкового органу, свідчить про мету отримання податкової преференції.

Втім, у ході судового розгляду відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоди зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Укладаючи правочини позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із такими контрагентами останні були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи, зареєстровані платниками ПДВ і, відповідно, мали всю необхідну право- та дієздатність виступати учасниками господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення такими контрагентами і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами.

Таким чином, позивач під час укладення договорів та здійснення господарських операцій не міг передбачити вчинення контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємств чи веденні господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції дійшов вірного щодо протиправності та скасування податкових повідомлень-рішень Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.12.2022 № 405/32-00-07-04-08, № 406/32-00-07-04-08.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі № 440/3476/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 12.10.23.