Постанова

від 11.10.2023 по справі 580/5892/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5892/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів», треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державна акціонерна компанія «Хліб України» про стягнення боргу,

У С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Черкаській області (надалі - позивач, ГУ ДПС у Черкаській області) з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» (надалі - відповідач, ДП «Тальнівський комбінат хлібопродуктів»), в якому просило суд стягнути борг в сумі 10944024,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачу у 1995-1997 роках були надані бюджетні позички, а саме у 1995 році - у сумі 2950013,22 грн, у 1996 році - у сумі 3256856,08 грн, у 1997 році - 355510,10 грн. Управлінням Державної казначейської служби України у Тальнівському районі були направлені на адресу податкового органу подання від 07.09.2022 №1, №2 та №3 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з повернення бюджетних позичок, наданих відповідачу у 1995-1997 роках на загальну суму (з урахуванням пені) 10 944 024,10 грн. Позивач сформував податкову вимогу форми «Ю» №20972-13 від 19.03.2021 та направив її рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за бюджетними позичками позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області (надалі - третя особа-1, ГУ ДКС у Черкаській області).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Хліб України» (надалі - третя особа-2, АТ «ДАК «Хліб України»).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 позов задоволено частково - стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до Державного бюджету України борг за бюджетними позичками, наданими у 1995-1997 роках, у сумі 6562379 (шість мільйонів п`ятсот шістдесят дві тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 31 копійку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у стягнення з відповідача пені та ухвалити нове, яким задовольнити позов ГУ ДПС у Черкаській області у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми Господарського кодексу України, які стосуються нарахування штрафних санкцій, а не пені. Наголошує, що судом не було враховано норми Бюджетного кодексу України, які закріплюють, що строки позовної давності на такий вид заборгованості не поширюються.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

У зв`язку з перебування члена колегії суддів у відпустці продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00952551) зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і зборів.

Згідно Звіту про проведення бюджетної позички, наданої заготівельним та переробним підприємствам і організаціям для фінансування держконтракту 1995 року на зерно по ДП «Тальнівський КХМ» станом на 01.07.2008 залишок заборгованості на кінець звітного періоду складає 2950013,22 грн (а.с. 108).

27.03.1996 між відповідачем та Відділенням Державного казначейства України у Тальнівському районі був укладений договір, за умовами якого останнє надає відповідачу бюджетну позичку на закупівлю 13075 тон продовольчого зерна, елітного і сортового насіння з перерахуванням коштів в межах належної суми авансу виробникам сільськогосподарської продукції на рахунок « 386». Відповідно до пункту 2.4 Договору відповідач має забезпечити повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням, в міру реалізації продукції, але не кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 01.09.1997 (а.с. 103-105).

Згідно довідки про використання та повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року по ДП «Тальнівський КХП» станом на 01.07.2008 залишок заборгованості на кінець звітного періоду складає 3 256 856,08 грн.

06.03.1997 між відповідачем та Відділенням Державного казначейства України у Тальнівському районі був укладений договір, за умовами якого останнє надає відповідачу бюджетну позичку на закупівлю 11324 тон продовольчого зерна та сортового насіння за державним замовленням 1997 року. Відповідно до пункту 3.4 Договору відповідач зобов`язується забезпечити повне повернення одержаної бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням згідно з укладеним договором в міру реалізації продукції, але не пізніше 01.09.1998 (а.с. 106-107).

Згідно довідки про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року по Черкаській області станом на 01.07.2008 по ДП «Тальнівський КХП» залишок заборгованості на кінець звітного періоду складає 355510,01 грн (а.с. 110).

Із змісту зведеного реєстру заборгованості за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років (станом на 1 січня 2009 року) та реєстру заборгованості за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років, в розрізі боржників (станом на 1 січня 2009 року) вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість за бюджетними позичками на загальну суму 6562,37 тис грн (а.с. 112-113).

02.07.2009 комісією у складі начальника Управління агропромислового розвитку Тальнівської РДА Совгирі А.А., начальника ДПІ у Тальнівському районі Карачун Т.В., начальника УДК в Тальнівському районі Лисенко Т.М. був складений акт №433 про те, що керівництво ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський КХП» ознайомлене з реєстром заборгованості за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років (станом на 01.01.2009) та із зведеним реєстром заборгованості за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років (станом на 01.01.2009), а також з правами, обов`язками і відповідальністю платників податків передбачених статтями 9-11 Закону України «Про систему оподаткування», порядком оскарження дій службових осіб ДПА та змістом акта. Проте керівництво ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський КХП» відмовилось від підпису вказаних вище реєстрів (а.с. 114).

Матеріали справи свідчать, що Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі листом від 07.09.2022 №02.1-27-06/653 направило податковому органу подання від 07.09.2022 на загальну суму 10944024,10 грн:

- №1 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з повернення бюджетної позички, наданої заготівельним та переробним підприємствам і організаціям для фінансування держконтракту 1995 року на зерно станом на 01.09.2022 у сумі 2950013 грн 22 коп та пені у сумі 1960708 грн 05 коп;

- №2 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю зерна елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року станом на 01.09.2022 у сумі 3256856 грн 08 коп. та пені у сумі 2164649 грн 26 коп;

- №3 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого і сортового насіння за державним замовленням 1997 року станом на 01.09.2022 у сумі 355510 грн 01 коп та пені у сумі 236287 грн 48 коп (а.с. 13-19).

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що позивач 19.03.2021 сформував і направив на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №20972-13 на суму 2945815 грн 52 коп, яка була отримана підприємством 26.04.2021 (а.с. 8).

Згідно розрахунку заборгованості ДП «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» загальна сума заборгованості складає 10944024,10 грн, у тому числі недоїмка 6562379,31 грн та пеня у сумі 4361644,79 грн (а.с. 7).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості з бюджетних позичок на суму 6 562 379,31 грн, строк давності на яку не поширюється, а відтак з огляду на дотримання позивачем процедури, що передує зверненню до суду із позовом про стягнення боргу, позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 4361644,79 грн, суд першої інстанції зазначив, що нарахування пені за заборгованістю по бюджетних позичках, наданих у 1995-1997 роках із граничним строком повернення не пізніше 1 вересня наступного року, мало б бути припинено з 01.07.2004 з огляду на норми Господарського кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004, тобто постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174.

Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) не поширюється.

За правилами пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі наявності у платника заборгованості за бюджетною позичкою територіальний орган Державної казначейської служби України звертається до податкового органу із поданням щодо вжиття заходів про стягнення такої заборгованості. Тобто повноваження щодо стягнення прострочених сум за бюджетними позичками покладені на органи Державної податкової служби України. При цьому строки давності на таку заборгованість не поширюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (надалі - Порядок № 174).

Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Пунктами 11- 13 Порядку № 174 передбачено, що нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пеня нараховується: Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами; територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Якщо облік заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою здійснюється Державною казначейською службою, її територіальні органи нараховують пеню на підставі інформації про суми простроченої заборгованості, що надійшли від Державної казначейської служби відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Питання надання бюджетних позичок на закупівлю зерна за державними замовленнями 1995, 1996 та 1997 років регулювалося Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим спільним наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства економіки України (надалі - Мінекономіки) та Міністерства сільського господарства і продовольства України (надалі - Мінсільгосппрод) від 12.07.1995 № 119/109/193 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України (далі - Мін`юст) 14.09.1995 за № 334/870 (надалі - Порядок № 119/109/193); Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим спільним наказом Мінфіна та Мінсільгосппрода від 11.04.1996 № 72/113 та зареєстрованим в Мін`юсті 04.06.1996 за № 265/1290 (зі змінами, внесеними наказом від 16.10.1996 № 222/324 (надалі - Порядок № 72/113); Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Мінсільгосппрода, Мінфіна та Державної акціонерної компанії «Хліб України» від 04.03.1997 № 70/54/18 та зареєстрованим в Мін`юсті 06.06.1997 за № 70/54/18 (надалі - Порядок № 70/54/18).

Відповідно до пунктів 3.1, 13.2- 13.4 Порядку № 119/109/193 безвідсоткова бюджетна позичка на зазначені цілі надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом, у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. За несвоєчасне повернення бюджетної позички фінансові органи за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з рахунків заготівельних організацій прострочену заборгованість по ній. До підприємств і організацій, що отримали бюджетну позичку і вказаних у пунктах 13.1- 13.2 Порядку, застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотків непогашеної заборгованості за кожен день до повного її повернення. Іншу відповідальність сторони можуть нести на підставі укладених договорів.

Пунктами 3.1, 10.3, 10.5 Порядку № 72/113 визначено, що безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. За несвоєчасне повернення бюджетної позички заготівельними підприємствами територіальні органи Державного казначейства України за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з їх рахунків прострочену заборгованість і застосовувати штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка непогашеної заборгованості за кожен день прострочки до повного її повернення. Іншу відповідальність сторони несуть відповідно до укладених договорів.

Згідно пунктів 2.1, 10.2- 10.4 Порядку № 70/54/18 безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння надається заготівельним підприємствам ДАК «Хліб України» через органи Державного казначейства України у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення, цільового і ефективного використання коштів. Несвоєчасне повернення бюджетної позички або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством. Стягнута пеня зараховується до Державного бюджету України за Класифікацією доходів і видатків державного і місцевих бюджетів на розділ 12, параграф 2, символ звітності банку 39. Іншу майнову відповідальність сторони несуть відповідно до умов, викладених в договорах.

Отже, положеннями указаних Порядків передбачалася відповідальність заготівельних підприємств за несвоєчасне повернення бюджетної позички або нецільове її використання шляхом нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та інших видів відповідальності, визначених у договорах про надання бюджетної позички.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 по справі № 560/3357/19.

Судовою колегією враховується, що аналіз змісту затверджених Порядком №119/109/193 типових договорів про надання бюджетних позичок свідчить, що кінцевим строком повернення позички є 01.09.1996. Проведення кінцевого розрахунку (повернення бюджетної позички) не пізніше 01.09.1997 та 01.09.1998 відповідно передбачено умовами договорів від 27.03.1996 та від 06.03.1997.

Отже, неповернення позичок до 01 вересня відповідного року свідчить виникнення у відповідача простроченої заборгованості, на суму якої з урахуванням умов договорів та положень Порядку № 119/109/193, Порядку № 72/113 і Порядку №70/54/18 нараховується пеня. При цьому, хоча на час виникнення простроченої заборгованості були відсутні законодавчі обмеження щодо строку нарахування пені, однак умовами згаданих договорів та Порядків питання строку нарахування пені врегульовано не було.

Разом з тим, як правильно підкреслив суд першої інстанції, 01.01.2004 набрав чинності Господарський кодекс України (надалі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені на заборгованість, яка була прострочена до набрання чинності Господарським кодексом України, мало бути припинено через шість місяців після набрання ним чинності, тобто 30.06.2004.

Аналогічні за своїм змістом норми закріплені й у вже згаданому вище пункті 11 Порядку №174, який набрав чинності 11.03.2011, тобто після набрання чинності Господарським кодексом України.

Як було неодноразово зазначено вище, зміст наявних у матеріалах справи копій договорів про надання бюджетних позичок та Порядків № 119/109/193, № 72/113 і №70/54/18 свідчить, що отримані за договорами бюджетні позички підлягали поверненню не пізніше 01 вересня року, наступного за роком укладення відповідного договору. Отже, оскільки такі договори були укладені у 1995, 1996 та 1997 роках, то на момент набрання чинності Господарським кодексом України (01.01.2004) заборгованість за ними була простроченою та за відсутності умов щодо строків нарахування пені її нарахування повинно було бути припинено з 01.07.2004.

Разом з тим, як свідчать відомості листа Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області №02.1-26-08/342 від 28.03.2023 (а.с. 143-145), визначена у поданнях від 07.09.2022 №№1, 2, 3 пеня була нарахована за період з грудня 2006 року по грудень 2011 року, тобто поза межами встановлених як Господарським кодексом України, так і Порядком №174 строків.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4 361 644,79 грн.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми Господарського кодексу України, які регламентують нарахування штрафних санкцій, а не пені, судова колегія вважає безпідставними.

Так, у ч. 1 ст. 230 ГК України зазначено, що у розумінні цього Кодексу під штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Відтак вжиті у ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України поняття «штрафні санкції» включають у себе поняття «пеня», а відтак згадані норми поширюють свою дію на правовідносини, що стосуються нарахування пені.

Посилання апелянта на те, що в силу положень ч. 9 ст. 17 БК України та п. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України строки давності на прострочену заборгованість суб`єкта господарювання перед державою не поширюються, а відтак відмова у задоволенні позову в частині стягнення пені є безпідставною, судова колегія вважає помилковим, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, а не строк, протягом якого особа може нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: І.О. Грибан

Є.О. Сорочко