Постанова

від 12.10.2023 по справі 456/1865/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 456/1865/23 пров. № А/857/16947/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Коваля Р. Й. Вовка А. Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2023 року у справі № 456/1865/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування управління ЖКГ Стрийської міської ради Кравчика Олега Михайловича, Управління ЖКГ Стрийської міської ради про скасування постанови,

місце ухвалення судового рішення м. СтрийРозгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових судових справсуддя у І інстанціїБучківська В.Л.дата складання повного тексту рішення04 вересня 2023 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом до Інспектора з паркування управління ЖКГ Стрийської міської ради Кравчика Олега Михайловича, Управління ЖКГ Стрийської міської ради, в якому просив:

скасувати постанову серії РАП №843633265 до повідомлення серії СТ №00008019 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.122 КУпАП, винесену інспектором з паркування управління ЖКГ Стрийської міської ради Кравчик О.М.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2023 року у справі № 456/1865/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить жодного обґрунтування, яким чином зупинка транспортного засобу створила перешкоди дорожнього руху або загрози безпеці руху, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КупАП. Апелянт вважає, що паркування ближче 10 м від пішохідного переходу не є порушення ч.3 ст. 122 КУпАП, в такому випадку, навіть за умови, що він винуватий, в його діях може бути склад правопорушення, передбаченого ч.1, а не ч.3 ст.122 КУпАП. Крім того, апелянт вважає, що матеріали фотофіксації не можуть бути належним доказом у справі, оскільки про такі не зазначено у оскаржуваній постанові, що є порушенням ст.283 КУпАП.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання повістки, ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду засобами поштового та електронного зв`язку.

Позивач повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання повідомлень на його електронну пошту та на номер телефону, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Бурій М.Р. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зупинка вказаного транспортного засобу «FORD», р.н. НОМЕР_1 , зафіксована інспектором з паркування в режимі фотозйомки із дотриманням вимог примітки до ст.14-2 КУпАП, безумовно підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Суд зазначив, що сам факт зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу є таким, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху і є підставою для відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, незалежно від того в чому полягали перешкоди дорожнього руху чи загроза безпеці.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №843633265 до повідомлення серії СТ №00008019, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за те, що він 07.09.2022 о 11:06 год. транспортним засобом «FORD», р.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10 м від пішохідного переходу в районі будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги п.п. г пункту 15.9 розділу 15 ПДР.

Відповідно до епікризу виписного 482 ТзОВ «Українсько-британська клініка «Симбіотика», ОСОБА_1 був госпіталізований з 02.11.2022 по 07.11.2022 зі скаргами на біль лівого кульшового суглоба, обмеження рухів.

Відповідно до постанови ВП №70983774 від 08.02.2023, головним державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б. відкрито виконавче провадження з виконання постанови РАП №843633265 від 27.10.2022, виданої відділом інспекторів з паркування Управління житлово-комунального господарства Стрийської міської ради про стягнення 1360,00 грн штрафу.

Відповідно до постанови ВП №70983774 від 08.02.2023, головним державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б., при примусовому виконанні постанови РАП №843633265 від 27.10.2022, виданої відділом інспекторів з паркування Управління житлово-комунального господарства Стрийської міської ради про стягнення 1360,00 грн штрафу, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1925 грн.

Відповідно до постанови ВП №70983774 від 09.03.2023, головним державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б., при примусовому виконанні постанови РАП №843633265 від 27.10.2022, виданої відділом інспекторів з паркування Управління житлово-комунального господарства Стрийської міської ради про стягнення 1360,00 грн штрафу, оголошено в розшук майно боржника «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаною постановою серії РАП №843633265 про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пп. «г» п. 15.9 Правил дорожнього руху - зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Поняття «стоянка» в розумінні Правил дорожнього руху є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог Правил дорожнього руху (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. ч. 1-3 ст. 122 КУпАП.

Нормами ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за наступні порушення - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення ч.4 ст. 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у відповідача відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).

Згідно з п. 1.10 ПДР пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень додав копії фото фіксації, з яких вбачається, що транспортний засіб дійсно був припаркований в положенні, відстань до пішохідного переходу якого складала менше 10м.

Крім того, зображення транспортного засобу в момент вчинення порушення зберігається на веб-сайті https://parkingstryi.com.ua. На вказаному сайті пошукова система за номером автомобіля та вказаним номером постанови представляє фотографії, на яких чітко відображений автомобіль «FORD» з номерним знаком НОМЕР_1 , що зупинений з порушення ПДР - автомобіль припаркований ближче 10 м від пішохідного переходу, за допомогою рулетки було здійснено замір відстані на місці вчинення правопорушення. Із вказаних матеріалів вбачається, що транспортний засіб позивача розташовано впритул до перехрестя, на відстані приблизно 4 метри від пішохідного переходу, у непристосованому для цього місці.

Відтак, матеріали справи містять достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин на яких ґрунтується притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали вказаної адміністративної справи містять належні докази для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не надав доказів того, що зупинка транспортного засобу в місці, зображеному на фото, потягла за собою створення перешкоди дорожньому руху або загрози дорожньому руху, то колегія суддів вказує на наступне.

Так, відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП наступає за порушення, зокрема, правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно пп. «г» п. 15.9 Правил дорожнього руху - зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до п.п г) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, зокрема на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.

За приведених положень законодавства, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сам факт зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу є таким, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху і є підставою для відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, незалежно від того в чому полягали перешкоди дорожнього руху чи загроза безпеці.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови та про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу вказаного правопорушення.

Будь-які інші формальні порушення, допущені відповідачем під час складання оскаржуваної постанови жодним чином не можуть спростовувати порушення позивачем правил дорожнього руху, зокрема пп. «г» п. 15.9 ПДР.

Щодо доводів скаржника про те, що матеріали фотофіксації не можуть бути належним доказом у справі, оскільки про такі не зазначено у оскаржуваній постанові, що є порушенням ст.283 КУпАП, то колегія суддів такі до уваги не приймає з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

В первинній редакції абзац 2 ч. 2 ст. 77 КАС України передбачав, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, такий суб`єкт не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Законом № 1914-IX від 30.11.2021 внесено зміни до абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, який станом на час ухвалення оскаржуваної постанови передбачав, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень такий суб`єкт повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, з моменту внесення вказаних змін до абзацу другого частини другої статті 77 КАС України (незалежно від наявності посилань на відповідні докази під час ухвалення суб`єктом владних повноважень відповідного рішення), суб`єкт владних повноважень наділений правом на подання до суду усіх наявних у нього доказів, які можуть бути використані як докази у справі.

Як наслідок, доводи позивача щодо неприйнятності матеріалів фотофіксації у якості доказу, який підтверджує обставини вчиненого правопорушення є таким, що суперечить абзацу другому частини другої статті 77 КАС України з урахуванням змін унесених Законом № 1914-IX від 30.11.2021 року.

Так, враховуючи, що обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, колегія суддів доходить висновку про те, що ним доведено належними та допустимими доказами факт скоєння правопорушення позивачем, а тому всі вищевказані доводи та пояснення позивача спростовуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2023 року у справі № 456/1865/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 12 жовтня 2023 року