Постанова

від 04.10.2023 по справі 504/3314/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 504/3314/15-ц

провадження № 61-8180св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року у складі судді Доброва П. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та земельною ділянкою та стягнення матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що сторони є суміжними власниками земельних ділянок. У 2012 році відповідачі почали реконструкцію належного їм житлового будинку, демонтували огорожу на межі суміжної ділянки № НОМЕР_1 та здійснили самочинну прибудову, побудувавши будівлі на земельній ділянці № НОМЕР_1 , добудували (прибудовою) будинок АДРЕСА_1 , без її згоди. Будинок та гараж збудовані без відступу від будинку АДРЕСА_2 позивача, що позбавляє її можливості обслуговувати свій будинок. У 2015 році відповідачі демонтували частину огорожі позивачки з торця літньої кухні літ. «В», що завдало додаткову шкоду та необхідність ремонту (відновлення) огорожі. Станом на жовтень 2016 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень житлового будинку АДРЕСА_2 , розташованих за цією адресою, складає 72 372,00 грн.

Уточнивши позовні вимоги (а. с. 133-136, т. 1), просила суд:

усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом:

зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести (демонтувати) прибудови, які здійснені на земельній ділянці у АДРЕСА_3 та прибудовані до стін приміщення літньої кухні літ. «В» та гаражу літ. «Д», які розташовані на земельній ділянці та входять до складу господарських будівель та споруд до житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 ;

зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відновити огорожу на межі, що розділяє земельні ділянки № НОМЕР_1 і АДРЕСА_3 , виконаному ТОВ «Діва Інвест» та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 від 12 червня 2012 року;

стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 20 044,00 грн;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за пошкоджені фарбою фасадних стін житлового будинку літ. «А», гаражу літ. «Д» та огорожі у вигляді нецензурних надписів у розмірі 52 328,00 грн;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати у розмірі 4 500,00 грн і судовий збір.

Короткий зміст судових рішень

Справу суди розглядали неодноразово.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом: зобов`язання ОСОБА_3 знести (демонтувати) прибудови, які здійснені на земельній ділянці АДРЕСА_3 , та прибудовані до стін приміщення літньої кухні літ. «В» та гаражу літ. «Д», які розташовані на земельній ділянці та входять до складу господарчих будівель та споруд до житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , та належать ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_3 відновити межу, що розділяє земельні ділянки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 згідно даних, зазначених у Технічному звіті з кадастрової зйомки земельної ділянки АДРЕСА_2 , виконаному ТОВ «Діва Інвест» та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 від 12 червня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді вартості ремонтно-відновлювальних робіт (з врахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень житлового будинку АДРЕСА_4 , у сумі 72 372,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 500,00 грн та судовий збір у сумі 1 284,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно технічного паспорту відповідача станом на 29 вересня 2006 року, наявного в справі, суміжною межею земельних ділянок № НОМЕР_1 позивача та № 26 відповідача має бути сарай літ. «В», гараж літ. «Б» землекористувача ОСОБА_3 . Таким чином, фактичне розміщення будівель та споруд відповідача не співпадає з даними технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_3 , проведеної 2006 року.Тому судом не приймаються доводи відповідачів щодо відсутності перебудов будинку АДРЕСА_3 після придбання будинку та земельної ділянки в 2006 році.

Стягуючи з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 72 372,00 грн, районний суд виходив з того, що її вина в пошкоджені фасадних стін житлового будинку, під літ. «А», гаражу літ. «Д», ролетів та огорожі доведена у вигляді написів підтверджена відеозаписами з камер спостережень від 01 вересня 2016 року. З вини ОСОБА_3 пошкоджені і приміщення літньої кухні під літ. «В» та літ. «Д» - гаражу. Водночас позивачем не доведено та судом не встановлення завдання ОСОБА_1 будь-якої шкоди відповідачем ОСОБА_2 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 травня 2019 року в зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було залучено до участі в справі ОСОБА_2 , 1976 р.н., та їх дітей: ОСОБА_4 , 1997 р.н., ОСОБА_5 , 2001 р.н., ОСОБА_6 , 2009 р.н.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , правонаступники - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду від 20 червня 2017 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів і не доведено, що відповідач самочинно зайняла частину його земельної ділянки в зв`язку з її збільшенням в розмірах та чинить йому перешкоди у користуванні нею, а також того, що указані позивачем дії/бездіяльність відповідача порушують його права, врахувавши невідповідність розміру земельної ділянки позивачки відповідно до державного акту.

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний суд зазначив, що апеляційний суд оцінюючи критично висновок ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім.Скибінського С. С.» № 170/2016 від 17 жовтня 2016 року про проведення будівельно-технічного експертного дослідження з тих підстав, що експертом не встановлено фактичний розмір земельних ділянок сторін, що знаходиться в їх користуванні та їх конфігурація, не взяв до уваги, що господарчі будівлі відповідача ОСОБА_3 літ. «Б» - гаражу, літ. «В» - сараю не є самочинними, не звернуто уваги на те, що вказаним висновком встановлено порушення ДБН щодо відстані розташування будівель. При цьому, апеляційним судом не було роз`яснено сторонам про призначення по справі додаткової чи повторної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , правонаступники - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року змінено (доповнено) в частині мотивування. В іншій частині - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки між сторонами існує спір щодо меж та порядку користування суміжними земельними ділянками, а висновками експертиз, які містяться в матеріалах справи встановлено, що побудови, які знаходяться на земельній ділянці, яка належить відповідачу (його правонаступником) вчинені з порушенням державних будівельних норм, в тому числі стосовно побудов на земельній ділянці позивача, в результаті чого порушуються права та законні інтереси останнього, апеляційний суд, з врахуванням роз`яснень касаційного суду за результатами розгляду цієї справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог. Разом з тим, оскільки приймаючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції не повно дослідив обставини, що мають значення для справи та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає необхідним змінити та доповнити оскаржуване рішення в частині з врахуванням викладеної позиції апеляційного суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачу був наданий повний обсяг процесуальних прав на вчинення відповідних дій, зокрема звернення до суду у встановленому законом порядку та з дотриманням відповідних вимог з клопотаннями про витребування доказів, призначення експертизи в справі, надання альтернативного висновку експерта тощо, що ним, однак, вчинено в процесі розгляду справи не було. При цьому, апеляційний суд зауважує, що позиція сторони не може ґрунтуватися лише на запереченнях висновків суду першої інстанції чи позиції іншої сторони без наведення обґрунтованих доводів та надання належних, допустимих та достатніх доказів.

Аргументи учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щоу постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року не було зазначено конкретних вимог, які мав виконати апеляційний суд під час нового розгляду справи, окрім вказівок на те, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, чого апеляційний суд не виконав при повторному розгляді справи.

Разом з тим, оскаржуване рішення було ухвалено апеляційним судом у відсутність відповідачів, зокрема ОСОБА_2 , який є батьком та законним представником неповнолітньої ОСОБА_6 - 2009 р.н., та який є військовослужбовцем Збройних Сил України і на час розгляду справи перебував у службовому відрядженні. Апеляційним судом було відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку із його знаходженням у службовому відрядженні, з тих підстав, що заявник ОСОБА_2 , був повідомлений про розгляд справи, не надав жодних підтверджень перебування у відрядженні 16 грудня 2021 року та не обґрунтував належними доказами необхідність особистої участі в судовому засіданні. Стосовно інших учасників суд зазначив, що вони були повідомлені належним чином. При цьому судом не було прийнято до уваги що на час розгляду справи продовжували діяти карантинні обмеження встановлені Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Апеляційна скарга відповідачів була мотивована неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначали, що районний суд не звернув уваги на те, що згідно технічної документації наявної в матеріалах справи, їх господарські будівлі, зокрема гараж під літерою «Б» був збудованим у 1980 році, тобто раніше, ніж будівлі позивача, і не є самовільними, а такими що були введені в експлуатацію і у такому стані були придбані нині покійною відповідачем ОСОБА_3 . Будь-яких будівельних робіт із реконструкції вказаних будівель ні покійна позивачка ні її правонаступники не здійснювали. Належних доказів того, що відповідачами проводились роботи із реконструкції вказаних приміщень, позивачем до суду надано не було.

Стосовно висновків експерта, на які посилався позивач, то вони не є висновками експертизи у розумінні положень статті 102 ЦПК України, оскільки не містять відомостей про те, що експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вказані дослідження були проведені за ініціативою позивача за його особистим зверненням і на підставі наданих ним документів, без врахування думки відповідачів щодо підстав проведення такого дослідження та його обсягу, без врахування їх правоустановчих документів і технічної документації на нерухоме майно, тобто у відсутність належних і достовірних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стосовно порушень ДБН щодо граничних відступів між будівлями, на які вказав експерт, необхідно зауважити, що такі ж самі порушення наявні і в діях позивача, яким було збудовано гараж на межі земельних ділянок № НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 , що вбачається із технічної документації вказаних будівель та фотоматеріалів наявних в матеріалах справи. Незважаючи на очевидність порушень ДБН з боку позивача та істотне значення цих обставин для справи, експерт не скористався своїм правом включити їх до висновку, що вказує на його необ`єктивність та упередженість, в зв`язку з чим вказана обставина залишилася поза увагою суду. Тому з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, надані позивачем експертні висновки були одержані з порушенням порядку, встановленого законом, зокрема частиною сьомою статті 102 ЦПК України, а тому є недопустимими доказами і не повинні братися судом до уваги. З огляду на вказані зауваження Одеський апеляційний суд у постанові від 12 вересня 2019 року обґрунтовано відхилив висновки експерта та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог про вчинення відповідачами самовільного будівництва та спричинення ними шкоди позивачу.

Під час повторного розгляду справи апеляційний суд, не зважаючи на вказівки касаційного цивільного суду щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, допустив ті ж самі порушення що й суд першої інстанції, а саме не прийняв до уваги доводів відповідачів викладених у запереченнях на позов та апеляційній скарзі, не дослідив належним чином наданих сторонами доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Зазначає, що на момент відкриття провадження у справі судом першої інстанції сторонам були роз`яснених права та обов`язки у тому числі щодо обов`язку доведення своїх доводів. Тобто заявнику було відомо про його обов`язок доведення обставин, на які він посилався, однак він свого обов`язку не виконав та відповідними правами не скористався. Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що відповідачі у справі свої заперечення та доводи належним чином не обґрунтували та не довели їх належними доказами, у зв`язку з чим суди обґрунтовано такі твердження не взяли до уваги.

13 грудня 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням, при цьому будь-які доказів його перебування у відрядженні надано не було. Натомість 16 грудня 2021 року об 10.40 год. на момент проведення судового засідання в апеляційному суді ОСОБА_2 перебував у себе дома за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджуються записами з камер відеоспостереження, встановлених на будівлях позивача (скріншоти додаються). Тобто ОСОБА_2 не прибув у судове засідання з неповажних причин, при цьому у відрядженні не перебував. Крім того, ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі не зазначає, які саме обмеження, встановлені Кабінетом міністрів України щодо запобігання поширенню короновірусної хвороби, та яким чином вони вплинули на його неможливість прийняти участь у судовому засіданні особисто, тобто таке твердження є безпідставним та голослівним. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_2 про відкладення судового засідання та розглянув справу.

Фактичне розміщення будівель та споруд Відповідача не співпадає з даними технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_3 , проведеної в 2006 році. При цьому дата побудови позивачем приміщень під літерами «В» та «Д» - 1991 рік. Фактично мало місце порушення відповідачем встановлених меж земельної ділянки позивача. Тому суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що між сторонами наявний саме земельний спір, пов`язаний з порушенням відповідачем меж земельної ділянки позивача та надав цьому вірну правову оцінку. Разом з цим судами встановлено, що будівлі та споруди відповідача не відповідають даним технічної інвентаризації та побудовані із порушенням вимог ДБН, тобто є самовільними.

Твердження заявника про те, що висновок експертного дослідження не є висновком судового експерта зводиться до незгоди з їх висновками, однак заявник не посилається на інші докази, які б їх спростовували або ставили його під сумнів. При цьому своїм правом призначити судову експертизу з досліджуваних обставин заявник не скористався.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі; зупинено виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 грудня 2003 року, виданим виконавчим комітетом Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 27 листопада 2003 року. Вказане нерухоме майно складається з: житловий будинок А, сауна Б, веранда б, літня кухня В, веранда в, вхід підвал вх.пд., підвал пд.(В), навіс Г, гараж Д, огорожа № 1, 2, брукування І. Право власності зареєстровано Комінтернівським РБТІ 12 грудня 2003 року.

Відповідно до технічного паспорту станом на 22 квітня 2003 року житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , приміщення літньої кухні літ «В» та гаражу літ «Д» побудовані в 1991 року.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0475 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122783900:03:001:0625, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 094097, виданим Управлінням Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області 31 січня 2013 року.

Земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 . Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 від 12 червня 2012 року підписаний суміжним землевласником ОСОБА_3 . Відповідно до вказаного акту суміжними землевласниками (землекористувачами) претензій до існуючих меж земельної ділянки не заявлено. З земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 0,0148 га знаходиться під угіддям, 0,0327 га під житловою забудовою, з них під капітальною - 0,0147 га, під тимчасовою забудовою - 0,0011 га, під прибудинковою територією - 0,0169 га. Вказаний акт підписаний суміжними землевласниками ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Відповідно до технічного звіту ТОВ «ДІВА ІНВЕСТ» з кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 , якою були визначені межі земельної ділянки з координатами, забудовано 0,0355 за земельної ділянки, яка їй належить.

Згідно з договором купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року, посвідченим Чос О. П. - приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу, р. № 3414, ОСОБА_3 придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який складається з житлової будівлі літ. «А» з прибудовою літ. «а», мансардою літ. «мнс», а також надвірних господарчих будівель і споруд літ. «Б» гараж, літ. «В» сарай, № 1-2 огорожа, І брукування. Право власності зареєстровано Комінтернівським РБТІ 29 вересня 2006 року.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 вересня 2006 року, посвідченим Чос О. П. - приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу, р. № 3415, ОСОБА_3 купила земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0615 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122783900:03:001:0241. 28 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 944172.

За даними технічного паспорту житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 станом на 29 вересня 2006 року, рік побудови гаражу «Б» - 1980, сараю «В», огорожі та бруківки - не зазначено.

Відповідно до технічного паспорту житлового будинку з господарськими будівлями відповідачки станом на 29 вересня 2006 року, суміжною межею земельних ділянок № НОМЕР_1 позивачки та № 26 відповідачки має бути сарай літ. «В», гараж літ. «Б» землекористувача ОСОБА_3 .

Відповідно до Акта земельної комісії Новодофінівської сільської ради від 15 травня 2015 року, відливи для відводу дощової води з житлових будинків як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , відсутні. Дана обставина може бути наслідком проникнення води до житлового будинку ОСОБА_1 . Однак комісією неможливо встановити факт демонтажу ОСОБА_3 паркану та те, що саме демонтаж паркану став причиною проникнення води у житловий будинок ОСОБА_1 та появи тріщин на стінах її будинку

Згідно висновку ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. ОСОБА_9 » № 089/2015 від 26 червня 2015 року про проведення будівельно-технічного експертного дослідження, який був наданий позивачем разом з позовною заявою, експертом було виявлено наявність пошкоджень в приміщеннях літньої кухні літ. «В» та гаражу літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 . Пошкодження у приміщеннях вказаних будівель зосереджені на стінах та стелях зі сторони будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_3 . У результаті виконаного обстеження та відповідно до наданої документації, експерт встановив, що причинами виникнення пошкоджень в приміщеннях літньої кухні літ «В» та гаражу літ «Д» є будівництво будівель на земельній ділянці АДРЕСА_3 з порушенням вимог будівельних норм (ДБН). Вартість ремонтно-відновлювальних робіт (з врахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень у приміщеннях літньої кухні літ «В» та гаражу літ «Д», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , визначена відповідно до вимог ДСТУ, складає (з врахуванням ПДВ): 12 635,80 грн. Відповідно до вказаного висновку відстань між гаражем, розташованим по АДРЕСА_3 та гаражем літ. «Д» по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 складає 0,0 м, що не відповідає вимогам п 3.25 ДБН «360-92**». Крім того, відстань між житловим будинком АДРЕСА_3 ( ОСОБА_10 ) та стіною літньої кухні «В» будинку № 27 ( ОСОБА_1 ) складає 0,0 м -1,20 м, що не відповідає вимогам п 3.25 ДБН «360-92**» «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Також, експерт зазначив, що відповідно до Технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки № 27 відстань між межею (огородженням) земельної ділянки № НОМЕР_1 та гаражем літ. «Д» складає 0,46 м, відстань між межею (огородженням) земельної ділянки № НОМЕР_1 та літньою кухнею літ. «В» складає 0,64 м.

06 липня 2015 року ОСОБА_1 зверталась до Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області щодо неправомірних дій сусіда ОСОБА_2 , який спричинив пошкодження стіни будинку.

Відповідно до листа Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 30 липня 2015 року, Комінтернівським РВ ГУМВС України в Одеській області 06 липня 2015 року було отримано звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій сусіда ОСОБА_2 , який спричинив пошкодження стіни її житлового будинку. За результатами звернення ознак вчинення правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, встановлено не було. Роз`яснено заявникові право на звернення до суду для вирішення питань відшкодування завданої діями ОСОБА_2 майнової шкоди та з питань визначення межі суміжних земельних ділянок.

Згідно висновку ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» № 170/2016 від 17 жовтня 2016 року про проведення будівельно-технічного експертного дослідження, який наданий позивачем в процесі розгляду справи, у результаті виконаного візуально-інструментального обстеження будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , експертом було виявлено наявність пошкоджень в приміщеннях літньої кухні літ «В», гаражу літ «Б», пошкодження фасадних стін та огорожі. Ринкова вартість ремонтно-відновлювальних робіт (з врахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень житлового будинку АДРЕСА_4 , визначена відповідно до вимог ДСТУ, складає (з врахуванням ПДВ) 72 372,00 грн. У результаті проведеного обстеження експертом було встановлено порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 з боку землекористувачів земельної ділянки № НОМЕР_2 . Відстань між житловим будинком АДРЕСА_3 та стіною літньої кухні літ. «В» ОСОБА_1 складає 0,0 м - 1,20 м, що не відповідає вимогам п. 3.25* ДБН «360-92**» «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відстань між гаражем, розташованим по АДРЕСА_3 , та гаражем літ. «Д» по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 складає 0,0 м, що не відповідає вимогам п. 3.25* ДБН «360-92**» «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до висновків ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. ОСОБА_9 » № 089/2015 від 26 червня 2015 року та № 170/2016 від 17 жовтня 2016 року про проведення будівельно-технічного експертного дослідження, експертом було обстежено територію прилеглої території суміжної ділянки № НОМЕР_2 та встановлено, що частково суміжною межею двох земельних ділянок є будинок АДРЕСА_3 та гараж землекористувача ОСОБА_3 . Будинок позивача розташований на земельній ділянці 593,3 кв. м, а відповідно технічного звіту з кадастрової зйомки загальна площа земельної ділянки ОСОБА_1 становить 0,0610 кв. м.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність (недоведення позивачем) порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 143 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (частина четверта статті 147 ЦПК України в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), на яку посилається відповідач, зазначено, що «суд першої інстанції правильно зазначив, що висновок будівельно-технічного експертного дослідження 18 серпня 2014 року не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне. Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Разом з тим, у висновку будівельно-технічного експертного дослідження 18 серпня 2014 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку будівельно-технічного експертного дослідження передбачено ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності такими змінами до ЦПК України, в тому числі, в частині викладення ст. 106 цього Кодексу у вищевказаній редакції».

У справі, що переглядається:

при передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 09 червня 2021 року вказав, зокрема, що апеляційний суд оцінюючи критично висновок від 17 жовтня 2016 року про проведення будівельно-технічного експертного дослідження, при цьому, не роз`яснив сторонам право на призначення по справі будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз;

апеляційний суд не врахував, що висновки ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» від 26 червня 2015 року та від 17 жовтня 2016 року про проведення будівельно-технічного експертного дослідження не є висновками експерта, оскільки в них не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того, можливість складання висновку експерта за зверненням учасника справи на момент складання вказаних висновків будівельно-технічного експертного дослідження передбачено не було (до 15 грудня 2017 року). Апеляційний суд не оцінював зазначені дослідження як письмові докази, тобто чи містять вони відомості та документи, які б мали доказове значення саме письмових доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому сама лише констатація порушення відстаней між будівлями земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , передбачених ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», не є достатнім для висновку про порушення відповідачами меж земельної ділянки позивача;

аналіз матеріалів справи свідчить, що після направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції позивач клопотання при призначення по справі будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз на підтвердження своїх вимог, зокрема і для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань: порушення меж її земельної ділянки забудовою відповідачів, проведення ними нового будівництва (реконструкції) після придбання будинку та земельної ділянки у 2006 року, завдання у зв`язку з цим шкоди позивачу та її розміру, не заявляла. Апеляційний суд на інші належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин не послався;

апеляційний суд не врахував, що для задоволення вимог власника за негаторним позовом необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей, а за вимогою про відшкодування шкоди позивач повинен довести наявність шкоди (включаючи її розмір) та причинний зв`язок, а не доведення відповідних обставин позивачем свідчить про відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача і є підставою для відмови в позові.

За таких обставин апеляційний суд помилково переклав тягар доказування підстав заявлених у справі позовних вимог на відповідачів, у зв`язку з чим зробив необґрунтований та передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції прозадоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Оскільки встановлено підстави для скасування оскаржених судових рішень, то суд касаційної інстанції інші доводи касаційної скарги не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим не підлягає поновленню виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасувати.

Справу № 504/3314/15-ц передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 рокувтрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук