Постанова

від 13.09.2023 по справі 303/1358/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/1358/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КОЖУХ О.А.

за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/1358/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Великолучківська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 6 квітня 2023 року, головуючий суддя Монич В.О., -

встановив:

21.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 мотивуючи таким.

Заявниця проживала з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі у спільному дворогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 . Місце її проживання за цією адресою зареєстроване з 12.06.1976.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Довідкою Ракошинської сільської ради від 31.08.2017 № 2837/0210 підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_2 за вищевказаною адресою була зареєстрована дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом, складеним Великолучківською сільською радою 09.02.2023, засвідчено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживали разом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вели спільне господарство.

Отже, підтверджується стійкість і реальність сімейних відносин у розумінні ст. 3 ч. 2 СК України, пов`язаність заявниці з ОСОБА_2 спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, зокрема, щодо надання взаємної допомоги.

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина: земельна ділянка площею 0,8919 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі «Малий Міреш» Ракошинської сільської ради, що підтверджується Державним актом серії ЗК № 000665 на право власності на земельну ділянку.

Постановою державного нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю. від 09.12.2021 № 311/02-31 заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю доказів її родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем.

Тож встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 необхідне заявниці для прийняття спадщини в порядку четвертої черги спадкоємців зв законом (ст. 1264 ЦК України).

За даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, що свідчить про відсутність спору про право на спадщину.

Факт, про який ставить питання заявниця, може були встановлений в порядку окремого провадження (ст. 293 ч. 2 п. 5 ЦПК України), оскільки іншої можливості його встановити вона не має.

Посилаючись на ці обставини, виходячи з наявності підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , просила встановити факт постійного її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12 червня 1976 року до 12 липня 2010 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06.04.2023 у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив із її недоведеності, оскільки заявниця не надала доказів, які б підтверджували факт проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ведення з ним спільного господарства, позаяк один лиш факт реєстрації заявниці з ОСОБА_2 за однією адресою не є достатнім доказом для задоволення заяви.

Заявниця ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лембей Р.М., оскаржила рішення суду як ухвалене з порушенням норм процесуального права. На обґрунтування скарги посилається на обставини, якими мотивувалася заява, а також зазначає таке.

На думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване рішення, позаяк вона надала суду докази, якими достовірно доводиться факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Так, нею підтверджено реєстрацію за адресою місця проживання з 12.06.1976, Ракошинська сільська рада кваліфікувала її як «дружина» у відповідній офіційній довідці, а Великолучківська сільська рада підтвердила факт ведення нею спільного господарства з ОСОБА_2 .

Крім того, саме у заявниці знаходиться оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яке могло бути і було видане тільки їй і може бути доказом проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як це випливає з правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20.

Сукупність наданих заявницею доказів доводить обґрунтованість її заяви, тому просить рішення суду скасувати, а заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, із яких Великолучківська сільська рада просила розглянути справу за відсутності її представника, а вирішення справи залишила на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженка села Ракошино Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.1976, що підтверджується відміткою і її паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому 17.06.2002 Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області (а.с. 5-7).

До заяви ОСОБА_1 додала засвідчену копію оригіналу Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Виконкомом Ракошинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області 13.07.2010, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у віці 59 років, про що в Книзі реєстрації смертей 13.07.2010 зроблено актовий запис № 72 (а.с. 8).

31.08.2017 Ракошинська сільська рада видала ОСОБА_1 довідку № 2837/0210 про те, що на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дворогосподарстві в АДРЕСА_1 згідно даних погосподарської книги № 12 ст. 172-173 була зареєстрована дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, до складу якої входить село Ракошино, 09.02.2023 засвідчив акт., який цього дня склали депутат Великолучківської сільської ради ОСОБА_3 і староста Ракошинського старостинського округу В.В. Янкулич, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 проживали разом громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вели спільне господарство (а.с. 10, 16-20).

Постановою від 09.12.2021 № 311/02-31 державний нотаріус Мукачівської районної державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки вона не подала документів, які б підтверджували її право на спадкування, а саме, докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем ОСОБА_2 (а.с. 14-15).

У постанові державного нотаріуса зазначено, зокрема, що:

заповітного розпорядження ОСОБА_2 не залишив;

крім ОСОБА_1 інших спадкоємців до майна померлого за законом та за заповітом немає;

спадковим майном є земельна ділянка площею 0,8919 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі «Малий Міреш» Ракошинської сільської ради, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта серії ЗК № 000885 на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження голови Мукачівської райдержадміністрації від 12.11.2004 № 392 та сертифіката №К № 00449513.

Витяг зі Спадкового реєстру від 08.02.2023 № 71416879 не містить інформації про спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

У справі міститься надана заявницею копія Державного акта серії ЗК № 000665 на право власності на земельну ділянку площею 0,8919 га з кадастровим номером 2122786800:07:003:0165, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в урочищі «Малий Міреш» Ракошинської сільської ради, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Мукачівської райдержадміністрації від 12.11.2004 № 392 та сертифіката №К № 00449513 (а.с. 11-12).

Листом від 30.03.2023 № 152/05-03 заінтересована особа Великолучківська сільська рада Мукачівського району просила Мукачівський міськрайонний суд розглянути справу за відсутності її представника, вирішення вимог заявниці залишила на розсуд суду (а.с. 42).

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 293 ч. 1 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (ст. 293 ч. 2 п. 5, ст. 315 ч. 1 п. 5 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт; до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ст. 318 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).

КШС України (ст.ст. 2, 6, 6-1, 13), який діяв до 01.01.2004, установлював, що визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану; тільки такий шлюб породжує права і обов`язки подружжя.

Відповідно до СК України, який набрав чинності з 01.01.2004:

сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, сім`я створюється на підставі шлюбу, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 3 ч.ч. 2, 4);

шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (ст. 21 ч.ч. 1, 2);

якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбіміж собоюабо в будь-якому іншому шлюбі,майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на правіспільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовимдоговоромміж ними;

на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України (Право спільної сумісної власності подружжя) (ст. 74 ч.ч. 1, 2).

До набрання чинності СК України правовий інститут проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу законом не був передбачений.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20 у спадковому спорі щодо майна, набутого у період, коли жінка та чоловік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, висловив правову позицію, відповідно до якої:

для можливості поділу майна, набутого жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач;

встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю;

під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного;

спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо;

до прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо;

при цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю;

належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема: довідки з місця проживання; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідає наведеним вище вимогам цивільного процесуального закону за формою та змістом, заявниця обґрунтувала причину звернення з такою заявою, мету звернення, підстави для задоволення заяви, надала наявні в неї докази, які, на її думку, є достатніми для задоволення заяви.

У справі відсутні будь-які дані, які б вказували на наявність інших, окрім ОСОБА_1 , осіб, заінтересованих у майні, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , в оформленні спадкових прав на це майно і т.ін. Не є заінтересованою в такому майні й територіальна громада в особі Великолучківської сільської ради. З часу смерті ОСОБА_2 і до часу звернення ОСОБА_1 із заявою, що розглядається, минуло майже 13 років, за які будь-хто, якщо був зацікавлений в оформленні відповідних спадкових прав, мав можливість заявити свої права на спадкове майно. Втім, даних про заявлення таких прав немає, а при відмові у вчиненні нотаріальної дії були встановлені факти відсутності заповіту ОСОБА_2 та спадкоємців за законом. У справі немає ознак спору про право цивільне.

Відмовляючи в задоволенні заяви за її бездоказовістю суд першої інстанції не дав жодної оцінки по суті доказам, наданим заявницею, обмежившись лише констатацією про відсутність доказів, які б підтверджували наявність притаманних подружжю відносин, факт проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства. Відхиляючи докази суду належить це вмотивувати (ст. 263 ч. 5, ст. 265 ч. 4 п.п. 2, 3, інші норми ЦПК України). Такої мотивації і рішенні суду немає, натомість вказано, що суд критично ставиться до показань свідків (без вказівки яких саме свідків), тоді як ніякі свідки судом не допитувалися.

Тим часом, заявниця надала документальні докази свого тривалого проживання з ОСОБА_2 за однією адресою, ведення з ним спільного господарства, що зафіксовано також у погосподарських книгах, саме в неї на руках знаходиться оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , вона має також документи щодо права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку тощо. Ці докази ніким не спростовувалися.

Встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу необхідне заявниці для реалізації спадкових прав, оскільки у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ч. 1 ЦК України). Цей факт встановлюється судовим порядком, за відсутності спору про право в окремому провадженні відповідно до норм ЦПК України.

Проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю у період до 01.01.2004 має підтвердження в матеріалах справи. Поряд із цим, діючи на свій розсуд і не реєструючи шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свого часу не врегулювали свої відносини відповідно до закону, тому таке спільне проживання не породило в цей період цивільних прав і обов`язків саме подружжя (не є юридичною підставою для цього), а для встановлення судовим порядком до запровадження законом відповідного правового інституту факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу передбачених законом підстав немає. Таким чином, відсутній в юридичному розумінні факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу у період до 01.01.2004, тоді як у період починаючи з цієї дати і до дня смерті ОСОБА_2 заявлений ОСОБА_1 факт, що має юридичне значення, слід визнати встановленим відповідно до наявних у справі та не спростованих доказів.

Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалене з порушенням норм процесуального права рішення суду першої інстанції скасувати, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити частково, встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 з 01.01.2004 до 12.07.2010, а в іншій частині залишити заяву та апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,

рішення Мукачівського міськрайонного суду від 6 квітня 2023 року скасувати,

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити частково,

встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1 січня 2004 року до 12 липня 2010 року;

в іншій частині залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 10 жовтня 2023 року.

Судді