Постанова

від 10.10.2023 по справі 463/8812/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/8812/22 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/1907/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суд у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року в складі судді Жовніра Г.Б. в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення преміальної складової заробітної плати,-

встановив:

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення преміальної складової заробітної плати.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що з 2016 року перебуває в трудових відносинах з відповідачем, з вересня 2021 року працює на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

До червня 2022 року його заробітна плата складалась з основної заробітної плати та додаткової заробітної плати (премія, надбавка за складність та напруженість праці). Навесні 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, йому встановлено дистанційну форму роботи на період воєнного стану. Згодом, йому стало відомо із листа від 09.09.2022 вих №10/1716, що його позбавлено премії за червень-серпень 2022 року. Однак, жодних наказів з приводу позбавлення премії відповідачем не видавалось. Також встановлено, що інші працівники отримували премію.

Враховуючи вище викладене, з метою захисту своїх прав, звернувся до суду, просив позов задовольнити та стягнути на його користь преміальну складову заробітної плати за період з червня 2022 року по вересень 2022 року включно в загальному розмірі 86000, 00 грн.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення преміальної складової заробітної плати відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку, вважає необ`єктивним, необгрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

В обгрунтування вимог покликається на те, що суд першої інстанції не дослідив питання віднесення премії в Державній установі «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» до додаткової зарплати та не надав оцінки відповідним доказам.

Звертає увагу, що згідно із ст. 2 Закону Укаїни «Про заробітну плату» премія може бути як складовою додаткової зарплати, так і відноситись до заохочувальних та компенсаційних виплат.

Наголошує, що позов стосується преміальної складової заробітної плати, а не премії, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Натомість, позиція відповідача, яка викладена в п. 1 заперечень на відповідь від 24.02.2023 вих. №10/475 свідчить про віднесення премії до заохочувальних виплат у формі винагороди. При цьому, відповідач не посилається на нормативні акти, не дає обгрунтованої своєї позиції та не наводить доводи, чому вважає віднесення премії до заохочувальної виплати, а не до складової додаткової заробітної плати.

Вважає неясним та не чітким висновок суду першої інстанції про те, що позивач не був позбавлений премії, а відсутність нарахування премії пов`язане з відсутністю підстав для її нарахування.

У п.1.4 Положення про преміювання працівників міститься вичерпний перелік підстав для нарахування премії, а саме: «піставою для нарахування премії є показники бухгалтерської і статистичної звітності, оперативного обліку фінансових і виробничих показників установи та належне виконання обов`язків».

Відповідно до Розділу І Положення про преміювання працівників, преміювання проводиться за підсумками роботи за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік.

Зазначає, що Колективний договір та Положення про преміювання не містить норми щодо права прийняття рішення керівником, як підстави нарахування премії.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував положення ст. 97 КЗпП України, яка передбачає, що форми і системи оплати праці, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємтсвами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі.

Додає, що без визначення подій, викладених у п. 2.2-2.5 Положення про преміювання працівників, зменшення її розміру можливе лише у разі нестачі коштів.

Враховуючи, що позивач є керівником відділу, то відповідно до п.2.1 Положення про преміювання працівників уповноважений на розподіл премій в підрозділі.

Вважає, що розмір премії, який вказаний ним в розрахунках, обгрунтований відповідними нормами законодавства, Колективним договором та Положенням про преміювання працівників.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення преміальної складової заробітної плати, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає враховуючи таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був позбавлений премій, а відсутність нарахування пов`язане з відсутністю підстав для її нарахування.

Суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог, зокрема, щодо наявності аргументованих підстав для нарахування премії. Також, суду не надано жодного документального підтвердження правильності здійснених позивачем розрахунків, такі ґрунтуються виключно на припущеннях позивача.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки такі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом від 07.10.2016 №o254-к «Про прийняття на роботу», ОСОБА_1 призначено на посаду провідного юрисконсульта ДУ «Запорізький обласний лабораторний Центр Міністерства охорони здоров`я України» з 11.10.2016 з посадовим окладом згідно штатного розпису по 10 розряду.

Наказом від 28.08.2021 № l68-к «Про переведення» ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу правового забезпечення. Даним наказом ОСОБА_1 зі сторони роботодавця визначено заробітну плату в розмірі посадового окладу згідно штатного розпису по 11 розряду.

Наказом від 07.05.2022 №99-к «Щодо організації роботи фахівців Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» запроваджено з 07.05.2022 на період воєнного стану дистанційну роботу (у віддаленому доступі) з дотриманням встановленого в установі режиму окремим працівникам, в тому числі ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що йому не було виплачено премії за червень-серпень 2022 року, в той час як такої не був позбавлений.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першоюстатті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно достатті 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Підприємства самостійно встановлюють умови та розміри оплати праці, в тому числі перелік надбавок та доплат, у колективному договорі з дотриманням законодавства, генеральної, галузевої угод (стаття 15 Закону України "Про оплату праці",стаття 97 КЗпП України).

Частиною першоюстатті 9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Можливість зменшення розміру премії або позбавлення премії повністю окремих працівників, за які виробничі упущення та інші проступки і на який проміжок часу, встановлюється показниками й умовами преміювання, передбаченими Положенням про преміювання.

Положення про преміювання - складова частина діючої системи оплати праці на підприємстві і, як правило, затверджується як додаток до колективного договору.

Право збільшення (зменшення) розміру премії Положенням про преміювання може надаватися керівнику підприємства в односторонньому порядку або за погодженням з профспілковим органом. Рішення про зменшення розміру премій, у тому числі і у зв`язку з допущеними працівником виробничими упущеннями, керівник підприємства вправі прийняти одноосібно, якщо відповідним Положенням про преміювання не передбачено інше.

Пунктом 3.8 Колективного договору, затвердженого головою профспілки Державної установи «Запорізький рбласний лабораторний Центр МОЗ України» 18.04.20219 передбачено, що всі питання, що стосуються преміювання, узгоджуються з профспілковою організацією відповідно до Положення про преміювання працівників (Додаток №5).

Згідно із Положенням про преміювання працівників Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» працівники преміюються за умови виконання виробничих показників, плану витрат та з нагоди ювілейних дат.

Відповідно до пункт 1.2. преміювання проводиться в межах економії фонду заробітної плати за бюджетом і перерахованих на спеціальний рахунок коштів, отриманих від виконання платних послуг, працівників, які безпосередньо зайняті їх виконанням, а також працівників, хто сприяє їх виконанню.

Підставою для нарахування премій є показники бухгалтерської і статистичної звітності, оперативного обліку фінансових і виробничих показників установи та належне виконання обов?язків (пункт 1.4).

Преміювання як окремих працівників, так і колективу по цьому положенню проводиться з урахуванням Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів по оплаті праці працівників установ, підприємств і організацій окремих галузей бюджетної сфери (зі змінами), (наказу МОЗ України No308/519 від 105.10.2005р. «Про впорядкування умов праці працівників установ охорони здоров`я і установ соціального захисту населення» за підсумками роботи за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік, за досягнення найвищих результатів у підвищенні ефективності і якості проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та з нагоди державних свят (пункт 1.5).

Також, вказаним положенням передбачено порядок розподілу, затвердження, виплати і позбавлення премії.

Пунктом 2.1. Положення перебачено, що сума премії в підрозділі (відділі, відділенні, лабораторії) розподіляється рішенням керівника з урахуванням кінцевих кількісних і якісних результатів праці колективу в цілому і кожного працівника окремо.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів доходить висновку, що виплата чи не виплата премії є виключним правом роботодавця та визначається у згаданому порядку в певних межах, що є дискреційними повноваженнями роботодавця, з врахуванням ряду показників та обставин, а отже виплата такої винагороди не є автоматичним додатком у складі заробітної плати, що завжди виплачується працівнику чи навпаки виплата такої автоматично не припиняється у випадку наявності у працівника випадків порушення трудової дисципліни, накладення стягнень, тощо.

Тобто, винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а тому не є обов`язковою.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20, провадження N 61-10845св21.

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення про виплату премій є правом роботодавця, яке надається працівникам з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників і підвищення ефективності державного санітарного нагляду, досягненні найкращих результатів в роботв і високої якості праці.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційним судом не встановлено підстав необґрунтованості відмови у виплаті премій позивачу та підстав для втручання у дискреційні повноваження роботодавця, порушення ним порядку вирішення такого питання, тощо.

За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, дійшов обґрунтованого висновку про те, що преміювання не є гарантованою щомісячною винагородою працівника, а правом роботодавця, що зазвичай передбачене положенням про преміювання, яке в основному є локальним актом підприємства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив питання віднесення премії в Державній установі «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» до додаткової зарплати, на правильність висновків суду не впливають, оскільки у спірних правовідносинах, які виникли між працівником і роботодавцем питання преміювання врегулюване положенням про преміювання працівників, що не є додатковою зарплатою в розумінні вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів того, що премія, на яку розрахувував позивач передбачена системою оплати праці, та відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», вона є додатковою зарплатою і пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, відтак апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2023 року.

Головуючий А. В. Ніткевич

Судді С. М. Бойко

С. М. Копняк