Постанова

від 12.10.2023 по справі 612/234/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Харків

справа № 612/234/22

провадження № 22-ц/818/1452/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 24 травня 2023 року ухвалене у складі судді Масло С.П.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про з ОСОБА_2 стягнення коштів/боргу за договором позики, 256000 грн основного боргу.

В обґрунтування позову зазначав, що 17 травня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №17/05-21 (далі Договір). Даний правочин вчинений згідно чинного законодавства та є дійсними, ніким в судовому порядку не оспорений. Згідно п. 1.1. Договору, позикодавець передає позичальнику безпроцентну позику у сумі 256000 (двісті п`ятдесят шість тисяч) гривень, що еквівалентно валюті- долар США згідно курсу, який встановлено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на дату передання коштів. Відповідно до п. 1.2. Позичальник бере на себе обов`язок щодо повернення таких коштів позикодавцеві у строк до 30.09.2021 включно. Повернення коштів у сумі 256000 (двісті п`ятдесят шість тисяч) гривень може бути здійснено у валюті- долар США, згідно курсу, який встановлено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на дату повернення позики. Пунктом 2.3. договору визначено, що позичальник зобов`язаний особисто або через уповноваженого представника передати кошти Позикодавцеві у строк, визначений п. 1.2 Договору. У разі неможливості особистої передачі коштів, такі кошти повинні бути зараховані на банківський рахунок Позикодавця НОМЕР_1 , при цьому комісія оплачується Позичальником або направлено грошовим переказом на адресу проживання Позикодавця. Станом на момент подачі позову до суду, Відповідач кошти так і не повернув.Неодноразові звернення до Відповідача в усному порядку з вимогою повернути кошти ні до чого не призвели, заборгованість не погашена. З метою дотримання вимог, які визначені в розділі 4 договору, Позивачем було направленовідповідачу претензію з вимогою повернути боргу. Однак остання кошти так і не повернула, тобто не виконала взяті на себе зобов`язання по договору.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 24.05.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №17/05-21 від 17.05.2021 у розмірі 256000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2560 грн 00 коп.

Рішення мотивовано тим, що позивач надав докази на підтвердження позивних вимог, які відповідачкою не спростовані. Дані про виконання зобов`язання за договором позики в матеріалах справи відсутні.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що грошові кошти за розпискою були повернуті позивачу, шляхом передачі в рахунок заборгованості урожаю насіння соняшника. Фактично, договір позики №17/05-21 від 17 травня 2021 року між відповідачем та позивачем було укладено 26 березня 2021 року. Не відповідають фактичним обставинам докази, які надані позивачем суду в обґрунтування позовних вимог. Апелянт просила звернути увагу суду, що у фотокопії договору №17/05-21 остання сторінка, де є підписи, містить текст «Договір позики 11/05-21». До з якого документу ця частина, взагалі не зрозуміло. Судом не надано оцінки цим розбіжностям, що призвело до прийняття факту як безспірного, який потребує з`ясування. Відповідач укладала лише один договір позики 26.03.2023. Скаржник зауважила, що позивач звернувся з аналогічним позовом і за цим договором справа № 612/235/22. Таким чином, позивач намагається стягнути з відповідача двічі одну й ту саму суму

Апелянт наголосила, що Позивачу було відомо місце фактичного проживання відповідача і він свідомо не зазначив цю інформацію у позові. Одночасно ним подано ще один позов уже за місцем фактичного проживання відповідача справа № 456/1970/23, яка розглядається у Стрийський міськрайонний суд Львівської області, де Відповідач начебто уклала черговий договір позики на більш значну суму. Згідно змісту судової повістки, вона направлялась за місцем реєстрації відповідача до початку війни. Відповідач фактично не мав можливості отримувати будь-яку кореспонденцію ні від позивача ні від суду

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогамзакону судоверішення відповідаєв повніймірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №17/05-21 від 17.05.2021.

Відповідно до п. 1.1. Договору, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.12.2002 Близнюківським ГУМВС України в Харківській області, ІПН - НОМЕР_3 ) взяла позику у ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 22.12.1999 Близнюківським РВ УМВС України в Харківській області, ІПН - НОМЕР_5 ) у сумі 256000 грн., що еквівалентно валюті долар США, згідно курсу, який встановлено АТ КБ «Приватбанк» на дату передання коштів.

Відповідно до п. 1.2. Договору, позичальник бере на себе обов`язок щодо повернення таких коштів позикодавцеві у строк до 30.09.2021 включно. Повернення коштів у сумі 256000 гривень може бути здійснено у валюті долар США, згідно курсу, який встановлено АТ КБ «Приватбанк» на дату повернення позики.

Відповідно до п. 1.3. Договору, дана позика є безвідсотковою, що має собою на увазі те, що проценти за користування позикою не нараховуються в строк до 30.09.2021.

Відповідно до п. 2.1. Договору, позикодавець зобов`язаний передати позичальнику зазначену в п. 1.1. суму позики в момент підписання договору. Підписання такого договору позичальником: автоматично підтверджує той факт, що позичальник отримав кошти, які визначені в п. 1.1. даного договору, однак з метою відібрання зразків почерку позичальник додатково пише розписку, яка визначена п. 6.3. даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, позичальник зобов`язаний особисто або через уповноваженого представника передати кошти позикодавцеві у строк, визначений п. 1.2 Договору. У разі неможливості особистої передачі коштів, такі кошти повинні бути зараховані на банківський рахунок позикодавця : НОМЕР_6 , при цьому комісія оплачується позичальником або направлено грошовим переказом на адресу проживання позикодавця.

Відповідно до п. 6.3 Договору, даний договір набуває чинності з моменту передачі позикодавцем суми позики, зазначеної в п. 1.1 позичальникові. На підтвердження отримання коштів, позичальник зобов`язується передати позикодавцеві власноруч підписану розписку про отримання коштів.

Копією Розписки про отримання коштів за договором позики №17-05/21 від 17.05.2021, підписаною ОСОБА_5 , підтверджується факт отримання ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Близнюківським ГУМВС України в Харківській області) від ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 22.12.1999 Близнюківським РВ УМВС України в Харківській області, ІПН - НОМЕР_5 ) в борг грошової суми у розмірі 256000 грн. ОСОБА_2 зобов`язується повернути борг ОСОБА_1 в повному обсязі та в строк до 30.09.2021.

Відповідно до копії Паспорту серії паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.12.2002 Близнюківським ГУМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_7 , прізвище, ім`я та по батькові відповідача зазначено як ОСОБА_2 .

17.11.2022 ОСОБА_1 було направлено ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.12.2002 Близнюківським ГУМВС України в Харківській області, ІПН - НОМЕР_3 ) на адресу її проживання: АДРЕСА_1 , претензію/ досудове врегулювання спору, в якому вимагав повернути кошти в строк до 21.11.2022 у сумі 256000 грн., згідно Договору позики №17/05-23 від 17.05.2021.

Відповідно до вимогстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимогстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справ суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Положеннями частини першої статті1051 ЦК Українипередбачено право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавцяабо були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Згідно ч. 2 ст.1046 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума його не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми ( ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено законом.

В супереч вимог ст., ст. 12,81 ЦПК України ОСОБА_2 не надала до суду, належних та переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оскільки за своїм змістом розписка укладена між сторонами є борговим документом, що свідчить профакт отримання боржником від кредитора грошової суми у розмірі 6000 доларів США, а від так містить умови зобов`язального характеру для відповідача щодо повернення грошових коштів в розумінні статей1046,1047,1049 ЦК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором. .

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно її неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, адже матеріали справи містять докази направлення судових повісток за місцем її реєстрації. Також, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду, що також підтверджує обізнаність відповідача про існування даної справи. (а.с.48-50).

Стосовно доводі Скаржника з приводу того, що в провадженні суду є інші провадження, про стягнення з ОСОБА_2 одних і тих же грошових коштів колегія суддів зазначає, що у справі , що переглядається Позивач просив стягнути грошові кошти за договором позики №17-05/21, а у справі № 612/235/22 за договором позики 26/03/21.

Доводи Апелянта, що у фотокопії договору №17/05-21 остання сторінка, де є підписи, містить текст «Договір позики 11/05-21» не заслуговує на увагу, так як матеріали справи містять також Розписку, яка підтверджує заборгованість Відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2023 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді Н.П.Пилипчук

О.В.Маміна