Постанова

від 20.09.2023 по справі 925/1615/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. Справа№ 925/1615/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Зорі В.С.

за участю пердставників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1

на додаткову ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №925/1615/21 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси"

2. ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Додатковою ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Агропромресурси» від 12.07.2022 та заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною додатковою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромресурси» та ОСОБА_1 звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати додаткову ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 925/1615/21 повністю та прийняти нове рішення, яким заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі №925/1615/21 задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 апеляційні скарги у справі №925/1615/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 13.03.2023, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці, справу № 925/1615/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 01.05.2023 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1 на додаткову ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/1615/21 до провадження у визначеному складі суддів; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1 на додаткову ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/1615/21; об`єднано розгляд апеляційних скарг в одне провадження № 925/1615/21; призначено справу до розгляду на 24.05.2023 о 13:45 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 24.05.2023 призначено судове засідання у справі № 925/1615/21 на 14.06.2023 на 14:15 год. та вирішено провести судове засідання у справі № 925/1615/21, призначене на 14.06.2023 на 14:15 год., в режимі відеоконференції.

Судове засідання у справі № 925/1615/21, призначене на 14.06.2023 о 14:15 не відбулося, у зв`язку із тривалою затримкою у попередніх судових засідання, через що розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1 призначено на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 призначено судове засідання у справі № 925/1615/21 на 12.07.2023 на 13:00 год. та вирішено провести судове засідання у справі № 925/1615/21 в режимі відеоконференції.

Судове засідання у справі № 925/1615/21, призначене на 12.07.2023 о 13:00 не відбулося, у зв`язку із перебуванням у відпустках колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 судове засідання у справі № 925/1615/21 призначено на 20.09.2023 о 13 год. 45 хв.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційних скарг, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

У силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Разом з тим у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 зі справи № 922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи № 922/592/17, від 25.07.2019 зі справи № 910/11310/18, від 21.01.2020 зі справи № 922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи № 910/12099/17.

У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтувати наявність та пов`язаність відповідних витрат.

У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 провадження у справі закрито, з огляду на суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарськог

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, частиною першою статті 4 ГПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 43 ГПК України. Проте суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не встановив факт зловживання позивачем його процесуальними правами.

Аргументи апелянтів в частині того, що необґрунтованість дій позивача, виражається у «свідомому» поданні «безпредметного позову до суду неналежної юрисдикції», що мало наслідком закриття провадження у справі судом першої інстанці, є неспроможними та відхиляються колегію суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що закриття провадження у справі № 925/1615/21не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачами, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції, отже закриття провадження через подання позову до суду неналежної юрисдикції не може бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 464/104/16-ц, від 18.12.2019 у справі №640/1029/18.

Крім того, можливість звернення до суду з позовом для розв`язання правового спору є реалізацією суб`єктивних процесуальних прав позивача у даній справі і не є свідченням необґрунтованості поданої позивачем позовної заяви, тож не дає підстав для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача було ініційовано провадження у даній справі №925/1615/21, оскільки оцінка обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог в даному випадку судом не здійснювалась, на стадії відкриття провадження відповідачі не вказували на порушення позивачем інституційної підсудності, що свідчить про недоведеність відповідачами необгрунтованих дій позивача.

Подібна правова позиція викладена в додаткових ухвалах Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/317/20, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20, від 23.07.2021 у справі №910/13025/19.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду цієї справи судом не встановлено фактів зловживання процесуальними правами з боку позивача. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідачів на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої 130 ГПК України,

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1 додаткову ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/1615/21 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/1615/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційних скарг покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромресурси" та ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №925/1615/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2023.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко