Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/1274/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/1274/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 27.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 (повний текст складено 23.05.2023)

у справі № 910/1274/23 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС"

про стягнення 1 383 651, 60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" про стягнення пені у сумі 703 461,60 грн та штрафу у сумі 680 190,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню у сумі 351 730, 80 грн, штрафу у сумі 340 095, 00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 20 754, 77 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 05.06.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/1274/23 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що відповідачем не доведено здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов?язань за Договором, тобто відсутні причино-наслідкові зв?язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання Відповідачем зобов?язань за Договором. Підсумовуючи викладене вище Відповідач не мав на меті звертатися до уповноваженого органу для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для надання його Апелянту як підставу для відстрочення дати виконання зобов?язання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов?язання за Договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, відомості щодо обмеженої роботи або припинення роботи виробничих приміщень в спірний період, тощо).

Також, апелянт звертає увагу на те, що стягнення судом з відповідача на користь апелянта штрафних санкцій за Договором, виконання зобов?язань апелянта за яким фінансується за рахунок Державного бюджету України, жодним чином не призведе до збагачення апелянта як учасника відносин у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 ухвалене не відповідно до норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду та з неповним і не всебічним з?ясуванням обставин, на які апелянт посилався як на підставу своїх вимог.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1274/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, 07.06.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Приватне акціонерне товариство "АСТРА ЛЮКС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/1274/23 в частині задоволених штрафних санкцій і прийняти нове, яким з врахуванням клопотання про зменшення штрафних санкцій зменшити розмір штрафних санкцій по Договору поставки №187/ВЗЗ-2022 від 11.05.2023 до 10% тобто до 138 365, 10 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що зважаючи на збройну агресію російської федерації в Україні виникли логістичні проблеми з поставкою сировини для виготовлення кінцевої продукції, яку необхідно було виготовити за договором, а також досить часті повітряні тривоги та відключення електроенергії, які не можливо було спрогнозувати.

Тому позиція відповідача щодо даних фактів залишається незмінною - це невідворотні обставини, які він не міг передбачити і уникнути.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що у даній справі були наявні усі складові обставини, які дають підстави вважати виниклу ситуацію між Військовою частиною та ПрАТ АСТРА ЛЮКС винятковою і було можливим задовольнити клопотання про зменшення пені і штрафу у повному обсязі, оскільки розмір як заявленої до стягнення неустойки, так і тієї, що встановив суд першої інстанції не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання.

Одночасно з поданням апеляційної скарги, ПрАТ «АСТРА ЛЮКС» подано новий доказ по справі (не існував на момент винесення оскаржуваного рішення), а саме довідка №217 від 06.06.2023, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові частково, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги довідку, яку виготовлено після вирішення справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

З огляду на викладене, колегія суддів не враховує вказаний доказ під час розгляду та розглядає справу за наявними в ній матеріалами справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 12.06.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1274/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23. Об`єднано апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23 у судовому засіданні 09.08.2023.

Суддя Яковлєв М.Л. з 07.08.2023 по 25.08.2023 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/1274/23 за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023. Повідомлено сторін, що судове засідання відбудеться 27.09.2023.

В судове засіданні 27.09.2023 з`явився представник обох сторін, які надали свої пояснення та заперечення щодо суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - замовник) та Приватним акціонерним товариством "АСТРА ЛЮКС" (надалі - учасник) укладено договір №187/ВЗЗ-2022 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього договору (код ДК 021:2015 - 18110000-3-Формений одяг).

У додатку № 1 до договору (специфікації) погоджено: найменування товару (асортимент): куртка вітровологозахисна (Технічна специфікація від 26.07.2021 № 3 та відповідність зразку-еталону), кількість товару - 8 000 штук.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору складає 19680000, у тому числі ПДВ 20% - 3 280 000,00 грн.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника tenderastralux@gmail.com, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.

Відповідно до 5.2. договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок замовника.

Згідно з пп. 6.3.1. п. 6.3. договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором (п. 7.1. договору).

В п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Відповідно до п. 11.8. договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).

13.06.2022 засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту відповідача tenderastralux@gmail.com була надіслана сканкопія заявки позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-694 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022; в кількості 4 000 штук у строк до 30.09.2022.

13.06.2022 відповідач засобами телефонного зв`язку підтвердив уповноваженій особі позивача отримання засобами електронного поштового зв`язку заявки від 09.06.2022 №78/8/2-694.

Відповідач здійснив поставку товару, вказаного в заявці від 09.06.2022 № 78/8/2-694, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 98 від 21.09.2022 на суму 2 386 200,00 грн у кількості 970 комплектів; № 99 від 23.09.2022 на суму 762 600,00 грн у кількості 310 комплектів; № 115 від 30.09.2022 на суму 1 968 000,00 грн у кількості 800 комплектів; № 116 від 06.10.2022 на суму 2 460 000,00 грн у кількості 1000 комплектів; № 121 від 17.10.2022 на суму 2 460 000,00 грн у кількості 1000 комплектів;№ 126 від 19.10.2022 на суму 2 460 000,00 грн у кількості 1000 комплектів; № 129 від 25.10.2022 на суму 2 189 400,00 грн у кількості 890 комплектів; № 154 від 14.11.2022 на суму 1 968 000,00 грн у кількості 800 комплектів; № 157 від 23.11.2022 на суму 1 230 000,00 грн у кількості 500 комплектів; № 177 від 06.12.2022 на суму 369 000,00 грн у кількості 150 комплектів; № 188 від 21.12.2022 на суму 1 426 800,00 грн у кількості 580 комплектів.

Посилаючись на порушення відповідачем встановлених у договорі строків поставки товару, позивач на підставі п.7.3 договору нарахував пеню в сумі 703 461,60 грн та штраф у сумі 680 190,00 грн.

10.01.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №78/8/2-30 від 05.01.2023, у якій вимагав сплатити нараховані у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання пеню та штраф.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов п. 5.1 договору № 187/ВЗЗ-2022 від 11.05.2022, 13.06.2022 засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача була надіслана сканкопія заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-694 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022; в кількості 4 000 штук у строк до 30.09.2022.

Розглянувши апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір № 187/ВЗЗ-2022 від 11.05.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-694 відповідач повинен був передати товар в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022 та товар в кількості 4 000 штук у строк до 30.09 .2022.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення поставки товару, зокрема, термін прострочення становить: 970 комплектів - з 01.09.2022 по 20.09.2022; 310 комплектів - з 01.09.2022 по 22.09.2022; 800 комплектів - з 01.09.2022 по 29.09.2022; 1000 комплектів з 01.09.2022 по 05.10.2022; 920 комплектів з 01.09.2022 по 16.10.2022; 80 комплектів з 01.10.2022 по 16.10.2022; 1000 комплектів з 01.10.2022 по 18.10.2022; 890 комплектів з 01.10.2022 по 24.10.2022; 800 комплектів з 01.10.2022 по 13.11.2022; 500 комплектів з 01.10.2022 по 22.11.2022; 150 комплектів з 01.10.2022 по 05.12.2022; 580 комплектів з 01.10.2022 по 20.12.2022.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем на підставі п. 7.3. договору здійснено нарахування пені у сумі 703 461,60 грн та штрафу у сумі 680 190,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Як встановлено судом вище, у п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Розрахунок пені у сумі 703 461,60 грн є арифметично правильним та відповідає умовам договору.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів (щодо комплектів у кількості 3950 вартістю 9 717 000,00 грн), позивач обґрунтовано на підставі пункту 7.3. договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, що становить 680 190,00 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, то суд зазначає таке.

Згідно з п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності на невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Відповідно до п. 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі

Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (п. 46 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Відповідач листом від 14.06.2022 повідомив позивача про те, що не отримав необхідної тканини, а на ринку України існує дефіцит текстильних застібок, тканини на підкладку, мікрофлісу та інших матеріалів та просив збільшити строки поставки товару по договору. В подальшому листами 18.07.2022, від 12.08.2022 відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання ним договору в строк через неспроможність постачальників тканини виконати свої зобов`язання.

Відповідача у суді першої інстанції зазначав, що відсутність сировини, кількість повітряних тривог та відключення електроенергії на виробництві в сукупності спричинило неможливість виконати поставку товару у строк.

У той же час, відповідач зазначає, що обставини непереборної сили існували з 01.06.2022.

Судом встановлено, що відповідач вперше повідомив позивача лише 14.06.2022 тобто з порушенням 3-денного строку, встановленого договором.

Крім того, судом також встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про те, що повітряні тривоги, відключення електроенергії на виробництві перешкоджають поставці товару у строк, як і не повідомляв про зупинки виробництв відповідача.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

У той же час, положення укладеного сторонами договору не передбачають юридичні наслідки несвоєчасного повідомлення про факт настання форс-мажорних обставин.

Згідно п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

ПрАТ "АСТРА ЛЮКС" надало суду Сертифікат ТПП № 3200-23-0691 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

Відповідач як на форс-мажорні обставини посилається на відсутність необхідної тканини для пошиття товару, валютні коливання, повітряні тривоги та відключення електроенергії.

На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідачем надано: довідку про витрати у виробництві ПрАТ "Астра Люкс", Інформаційну довідку щодо поставки сировини ТОВ "ЧШК" в період червень-жовтень 2022, рахунки-фактури та видаткові накладні з контрагентом - ПрАт "Черкаський шовковий комбінат", Акти зупинки виробництва ПрАТ "Астра Люкс" від 02.06.2022, 04.07.2022, 01.08.2022, 02.09.2022, 03.10.2022 та Сертифікат ТПП № 3200-23-0691 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (від 15.02.2023 вих № 109/03.23.

У вказаному Сертифікаті ТПП засвідчено ПрАТ "Астра Люкс" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, щодо обов`язку постачання товару у термін до 31.08.2022, 30.09.2022; період дії форс-мажорних обставин: 01.06.2022 - тривають станом на 15.02.2023.

Введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання

Суд першої інстанції обґрунтовано вказує, що позивач та відповідач укладали спірний договір, коли воєнний стан уже був введений, а тому відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим, зокрема й можливі повітряні тривоги, логістичні затримки, відключення електроенергії.

Акти про зупинку виробництва, складені відповідачем, не можуть вважатися доказами форс-мажорних обставин, оскільки це рішення ухвалив сам відповідач, воно не залежало від зовнішніх обставин, які були б невідомими на момент укладення договору.

Умовами спірного договору сторони не погоджували, що товар має бути вироблений з тканин конкретного постачальника. Відповідачем не надано доказів того, що він намагався придбати тканину для виготовлення товару у іншого постачальника.

Крім того, згідно ст. 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявлення позивачем штрафних санкцій.

В свою чергу, у суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, а саме до 138 365,10 грн.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи, що зобов`язання з поставки товару відповідачем виконано (хоч і з простроченням), з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з поставки, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50 %.

Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 351 730,80 грн пені та 340 095,00 грн штрафу, у зв`язку з чим позовні вимоги законно судом першої інстанції задоволені частково.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1274/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 09.10.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв