Рішення

від 12.10.2023 по справі 904/4443/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4443/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Графентрейд", м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику учасників

СУТЬ СПОРУ:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Графентрейд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Графентрейд" про ухвалення додаткового рішення; ухвалено розглядати заяву без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Запропоновано відповідачу до 10.10.2023 надати письмові пояснення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витратна правничу допомогу, у яких заперечує проти вимог позивача щодо стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає заявлену суму завищеною, зазначає, що обсяг наданих адвокатом послуг є незначним, не потребує значних зусиль та часу. Відповідач просить врахувати його становище, відсутність в його діях прямого умислу на порушення зобов`язань за вказаним договором, оскільки невиконання зобов`язання сталося з об`єктивних причин, пов`язаних із важким фінансовим становищем через воєнний стан у країні, що призвело до збоїв у виробництві готової продукції та її реалізації, транспортування, а також значного дефіциту коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`яків за чинними контрактами. Відповідач просить відмовити у стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Дослідивши наявні у справі документи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Графентрейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" основний борг у розмірі 309 267,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 191 452,55 грн, 3% річних у розмірі 30 441,37 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графентрейд" основний борг у розмірі 309267,04 грн, 3% річних у розмірі 24270,15 грн, інфляційне збільшення у розмірі 136338,91 грн та судовий збір у розмірі 7048,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачу, позивачем надано договір про надання юридичної допомоги від 10.08.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Графентрейд" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Де-факто" (адвокатське об`єднання), акт приймання-передачі наданих послуг (юридичної допомоги) за договором про надання юридичної допомоги від 10.08.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання юридичної допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору адвокатське об`єднання, на підставі звернень клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами, підготовка правової позиції, підготовка позовної заяви та будь-яких інших необхідних процесуальних документів під час стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" заборгованості за договором підряду №858-2 від 09.10.2020 в розмірі 309 267,04 грн., інфляційних втрат та 3% річних; Супровід клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області під час розгляду справи про стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" заборгованості за договором підряду №858-2 від 09.10.2020 в розмірі 309 267, 04 грн, інфляційних втрат та 3% річних; представлення інтересів клієнта у взаємовідносинами із юридичними і фізичними особами, органами державної влади і місцевого самоврядування, із судами та правоохоронними органами, їх посадовими і службовими особами, з будь-яких питань і в тому числі у всіх справах, де стороною є клієнт або у разі коли такі справи стосуються інтересів клієнта; надання консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у клієнта (п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що юридична допомога, що надається адвокатським об`єднанням, яка передбачена п. 2.1.1 даного договору складає 20 000,00 грн. Клієнт сплачує адвокатському об`єднанню кошти за цим договором протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами актів про надання юридичної допомоги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності обґрунтованих заперечень сторін, цей договір автоматично пролонгується після завершення строку його дії на той же строк, на який його було укладено первісно (п.7.1 договору).

Згідно акту від 03.10.2023 приймання-передачі наданих послуг (юридичної допомоги) за договором про надання юридичної допомоги від 10.08.2023 адвокатським об`єднанням надано клієнту правову допомогу згідно договору про надання юридичної допомоги від 10.08.2023, зокрема шляхом супроводу клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області під час стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" заборгованості за договором підряду №858-2 від 09.10.2020 в розмірі 309 267, 04 грн., інфляційних втрат та 3% річних, а клієнтом отримано послуги за договором:

- 10.08.2023 - зустріч з клієнтом, надання-консультації зі спірних правовідносин та узгодження правової позиції, витратчено 1,5 год.;

- 16.08.2023 - підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви ТОВ "Графентрейд" до АТ "ОГХК" в особі філії "ВГМК" АТ "ОГХК" про стягнення заборгованості за договором підряду №858-2 від 09.10.2020 в розмірі 309 267, 04 грн, інфляційних втрат та 3% річних, витрачено 10,00 год;

- 17.08.2023 - підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про виправлення описки в позовній заяві по справі №904/4443/23 (за позовом ТОВ "Графентрейд" до АТ "ОГХК" в особі Філії "ВГМК" АТ "ОГХК" про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних), витрачено 0,5 год;

- 17.08.2023 - підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про розгляд справи №904/4443/23 (за позовом ТОВ "Графентрейд" до АТ "ОГХК" в особі філії "ВГМК" АТ "ОГХК" про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних) в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витрачено 0,5 год;

- 08.09.2023 - правовий аналіз та вивчення відзиву АТ "ОГХК" в особі філії "ВГМК "АТ "ОГХК" на позовну заяву ТОВ "Графентрейд" з метою підготовки заперечень клієнта, витрачено 1 год;

- 08.09.2023 - пошук та аналіз судової практики Верховного Суду з питань належного підтвердження настання обставин непереборної сили, зокрема, що спричинені впровадженням воєнного стану на території України, витрачено 1,00 год;

- 08.09.2023 - підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив по справі №904/4443/23 (за позовом ТОВ "Графеитрейд" до АТ "ОГХК" в особі філії "ВГМК" АТ "ОГХК" про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних), витрачено 3,00 год;

- 03.10.2023 - підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №904/4443/23 (за позовом ТОВ "Графентрейд" до АТ "ОГХК" в особі філії "ВГМК" АТ "ОГХК" про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних), витрачено 3,00 год.

Відповідно до п. 2 акту приймання-передачі наданих послуг загальна вартість послуг наданих адвокатським об`єднанням визначена у п.4.1 договору, є фіксованою та складає 20000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд звертає увагу, що дана справа не є складною для професійного адвоката, не містить складних розрахунків, сама сума позовних вимог не є вирішальною для визначення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, а також заперечення відповідача вважає адекватним та співрозмірним зі складністю справи розмір витрат на правову допомогу, що підлягає розподілу між сторонами - 10000,00 грн. У зв`язку з частковим задоволення позову з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 8846,21 грн. Також ця сума співрозмірна з розміром стягнутої суми за результатами розгляду позовних вимог.

Суд вважає за необхідне скористатися правом суду і не розподіляти витрати на правову допомогу в іншій частині на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 221, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд.3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графентрейд" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 30, кв. 58, ідентифікаційний код 40093090) витрати на правничу допомогу в розмірі 8846,21 грн (вісім тисяч вісімсот сорок шість грн 21 коп).

У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено - 12.10.2023.

Суддя О.М. Крижний