Рішення

від 03.10.2023 по справі 906/812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/812/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Клинчук І.В. - адвокат, ордер серії АМ 1054785 від 12.07.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат"

до Фізичної особи-підприємця Федоренка Ігоря Вікторовича

про стягнення 127875,16 грн (з урахуванням ухвал суду від 13.07.2023 та від 18.09.2023)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Федоренка Ігоря Вікторовича 343707,16 грн, з яких: 215832,00 грн основного боргу, 106461,66 грн інфляційних та 21413,50 грн 3% річних.

Ухвалою від 19.06.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 13.07.2023.

10.07.2023 до суду від представника позивача надійшли наступні документи:

- заява про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 125832,00 грн основного боргу, 106461,66 грн інфляційних втрат, 21413,50 грн 3% річних, у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем основного боргу у розмірі 90000,00 грн;

- клопотання від 07.07.2023 про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача, у якому також вказано, що позивач підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви від 07.07.2023 про зменшення позовних вимог у повному обсязі.

13.07.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 12.07.2023 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи та надання додаткового часу відповідачу для оплати нарахованої заборгованості по договору.

13.07.2023 до суду від представника позивача надійшла заява від 13.07.2023 про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 107832,00 грн основного боргу, 106461,66 грн інфляційних втрат, 21413,50 грн 3% річних.

Ухвалою від 13.07.2023 суд прийняв до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.07.2023 та від 13.07.2023, продовжив строк розгляду справи до 18.09.2023, відклав розгляд справи на 18.09.2023.

08.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява від 05.09.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

18.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 18.09.2023 про долучення документів до матеріалів справи.

18.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява від 13.09.2023 про розподіл та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн.

Ухвалами від 18.09.2023 суд закрив провадження у справі в частині стягнення 107832,00 грн основного боргу, продовжив строк розгляду справи на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, відклав розгляд справи на 03.10.2023.

02.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача, у якій також вказано, що останній підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 106461,66 грн інфляційних втрат, 21413,50 грн 3% річних, також просить стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

03.10.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 12500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання 03.10.2023 не прибув. Представник відповідача підтвердив, що прострочення в оплатах відбулося за вказаними позивачем договорами, однак заборгованість погашена у повному обсязі. Просив зменшити заявлені до стягнення витрати на правову допомогу, враховуючи обставини, наведені ним у поданій 03.10.2023 заяві.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглядається з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2017 та 16.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Федоренком Ігорем Вікторовичем (покупець, відповідач) були укладені договори поставки №021217 та №010120 (а.с.13-16), відповідно до п.1.1 яких постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясопродукти (надалі продукція), а покупець зобов`язується приймати продукцію та здійснювати її оплату на умовах, визначених договором.

Згідно з п.2.1 договорів, розгорнутий асортимент та ціни на продукцію передбачаються у специфікації, що узгоджується сторонами під час підписання цього договору, а далі - щоквартально за 10 днів до початку наступного кварталу.

Продукція поставляється окремими партіями відповідно до графіку поставки, що складається щоквартально, одночасно із специфікацією (п.4.1 договорів).

Відповідно до п.4.5 договорів, перехід права власності на продукцію відбувається в момент її отримання.

За умовами п.5.1 договорів, покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за цінами, передбаченими у специфікаціях.

Відповідно до п.5.4 договорів, всі розрахунки між сторонами проводяться готівкою в касу підприємства, згідно прихідного касового ордера або в безготівковій формі платіжним дорученням, згідно представлених накладних на відпуск продукції.

На виконання вказаних договорів позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3017717,02 грн, зокрема:

1) по договору поставки №021217 від 02.12.2017 на загальну суму 2066885,02 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними: №РН-0000008 від 23.01.2021 на суму 330512,41 грн, №РН-0000005 від 16.01.2021 на суму 185505,89 грн, №РН-0000010 від 30.01.2021 на суму 332670,24 грн, №РН-0000010 від 27.02.2021 на суму 438873,48 грн, №РН-0000004 від 08.03.2021 на суму 454573,00 грн, РН-0000009 від 09.06.2021 на суму 325050,00 грн (а.17-22) та товарно-транспортними накладними: №8 від 23.01.2021, №5/01 від 16.01.2021, №10/01 від 30.01.2021, №10/02 від 27.02.2021, №04/03 від 08.03.2021, №09/06 від 09.06.2021 (а.с.24-29).

2) по договору поставки №010120 від 16.01.2020 на загальну суму 950832,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковою накладною №РН-000022 від 22.07.2021 та товарно-транспортною накладною №22/07 від 22.07.2021 (а.с.23, 30).

Поставлена позивачем відповідачу продукція за договором поставки №021217 від 02.12.2017 оплачена останнім у повному обсязі на загальну суму 2066885,02 грн, проте, з періодичними простроченнями; поставлену позивачем відповідачу продукцію за договором поставки №010120 від 16.01.2020 останній оплатив частково на загальну суму 735000,00 грн, заборгувавши позивачу 215832,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 20.01.2021 по 02.05.2023 (а.с.31-62).

Позивач вказує, що звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості від 19.10.2021 №49 та від 07.02.2022 №12 (а.с.63-66), відповіді на які відповідач не надав, але частково розраховувався за поставлену продукцію.

Так як відповідач розрахунки за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, заборгувавши 215832,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу у розмірі 215832,00 грн., позивач заявив до стягнення з відповідача 21413,50 грн 3% річних та 106461,66 грн інфляційних втрат.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, однак, відповідач після відкриття провадження у справі сплатив у повному обсязі основний борг у розмірі 215832,00 грн, що підтверджується платіжними виписками по рахунку позивача за 03.07.2023, 06.07.2023, 11.07.2023, 27.07.2023 та 17.08.2023 (а.с.89-90, 101-102, 117, 124-125), у зв`язку з чим позивачем було подано до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.07.2023 та від 13.07.2023, а також заяву від 05.09.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору, з урахуванням якої ухвалою від 18.09.2023 суд закрив провадження у справі в частині стягнення 107832,00 грн основного боргу.

Позивач у клопотанні про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача від 02.10.2023 зазначає про підтримання позовних вимог з урахуванням усіх поданих ним процесуальних заяв у справі та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 127875,16 грн, з яких: 21413,50 грн 3% річних та 106461,66 грн інфляційні втрати, а також судові витрати (а.с.161).

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів поставки №021217 від 27.12.2017 та №010120 від 16.01.2020.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В силу приписів ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що сторонами в договорах поставки не було встановлено відповідачу строк на оплату за поставлену продукцію, при визначенні вказаного строку суд керується приписами ч.2 ст.530 та ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.7), суд встановив, що позивач при його здійсненні не врахував ч.5 ст. 254 ЦК України та невірно визначив початок періоду нарахування за видатковими накладними №РН-0000005 від 16.01.2021, №РН-0000008 від 23.01.2021, №РН-0000010 від 30.01.2021 та №РН-0000010 від 27.02.2021, оскільки строк виконання зобов`язання за вказаними накладними припадає на вихідні дні відповідно 17.01.2021 (неділя), 24.01.2021 (неділя), 31.01.2021 (неділя), 28.02.2021 (неділя), отже, з огляду на норми чинного законодавства, днями закінчення строку виконання зобов`язання будуть відповідно 18.01.2021, 25.01.2021, 01.02.2021, 01.03.2021, тому з урахуванням ст.253 ЦК України нарахування 3% річних слід здійснювати відповідно з 19.01.2021, 26.01.2021, 02.02.2021, 02.03.2021.

Крім того, при розрахунку 3% річних за видатковою накладною №РН-000022 від 22.07.2021 за період з 04.09.2021 по 16.09.2021 на суму 755832,00 грн, позивач невірно вказав кількість днів прострочення - 18 днів, замість 13 днів, та відповідно невірно визначив розмір 3% річних за цей період.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням виявлених помилок та на підставі вихідних даних позивача суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 20997,11 грн. У стягненні 416,39 грн 3% річних слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.7), суд встановив, що заявлена їх сума є обґрунтованою та арифметично вірною, тому вимога про стягнення 106461,66 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню у розмірі 20997,11 грн 3% річних та 106461,66 грн інфляційних втрат. У стягненні 416,39 грн 3% річних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріали справи свідчать, що правова допомога ТОВ "Дрогобицький м`ясокомбінат" у цій справі надавалась адвокатом П`ятковською І.П., яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1662 від 14.04.2010 та ордеру серія ВС №1219977 від 31.07.2023 (а.с.147-148).

Суд встановив, що між ТОВ "Дрогобицький м`ясокомбінат" (клієнт) та адвокатом П`ятковською І.П. (виконавець) 21.03.2023 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с.139-143), відповідно до п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням (за його дорученням) на довгостроковій основі правової (правничої) допомоги (послуг правового характеру) у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується здійснювати оплату правової допомоги та фактичних витрат, понесених безпосередньо при виконанні цього договору.

Згідно з п.2.1 договору правова допомога, передбачена п.1.1, 1.2 цього договору, що надається виконавцем за цим договором, оплачується клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено виконавцем на надання правової допомоги за цим договором.

Винагорода за правову допомогу, що надається виконавцем оплачується клієнтом за ставкою 1000,00 грн за 1 годину, витрачену виконавцем на надання правової допомоги клієнту (п.2.2 договору).

Відповідно до акту №1-06/09/23 від 06.09.2023 адвокатом П`ятковською І.П. надано позивачу правову допомогу за період з 01.04.2023 по 06.09.2023 на загальну суму 26000,00 грн (а.с.144), а саме:

1. Опрацювання документів, наданих клієнтом, по правовідносинах з ФОП Федоренко І.В. - 6,5 год. - 6500,00 грн.

2. Пошук актуальної релевантної судової практики до спірних правовідносин - 1,5 год. - 1500,00 грн.

3. Підготовка позовної заяви по правовідносинах з ФОП Федоренко І.В., підготовка та здійснення розрахунку суми заборгованості, підготовка описів вкладення у цінні листи для скерування позовних матеріалів відповідачу та в господарський суд - 11 год. - 11000,00 грн.

4. Підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі №906/812/23, підготовка клопотання про розгляд справи №906/812/23 без участі представника позивача, підготовка описів вкладень у цінні листи для скерування заяви з додатками відповідачу та в господарський суд - 2,5 год. - 2500,00 грн.

5. Підготовка заяви (другої) про зменшення розміру позовних вимог у справі №906/812/23, підготовка описів вкладень у цінні листи для скерування заяви (другої) з додатками відповідачу та в господарський суд - 0,5 год. - 500,00 грн.

6. Підготовка заяви про закриття провадження у справі №906/812/23 в частині стягнення суми основного боргу (заяви з процесуальних питань), підготовка описів вкладення у цінні листи для скерування заяви з додатками відповідачу та в господарський суд - 1,5 год. - 1500,00 грн.

7. Підготовка заяви про розподіл та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/812/23 - 2,5 год. - 2500,00 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 12500,00 грн. Відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн є необґрунтованим, оскільки підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже зазначена справа не є складною. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар в рамках виконання зобов`язань за договором. Доказами у справі (долучені до позовної заяви) є договір, первинні документи по проведених господарських операціях - накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, які в свою чергу були надані адвокату безпосередньо позивачем для підготовки позовної заяви до суду. Жодних інших доказів та документів, які були б зібрані саме адвокатом в процесі підготовки справи до суду, долучено до матеріалів справи не було.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Відповідно до ч.5ст.129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Проаналізувавши в сукупності все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заявлені згідно із заявою від 13.09.2023 про розподіл і відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу витрати позивача на правничу допомогу (26000,00 грн), порівняно з об`ємом фактично наданих послуг, які були реальними та необхідними, враховуючи предмет спору та складність справи, є неспіврозмірними та завищеними, тобто не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні із виконаною роботою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду, обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, є явно неспівмірними зі складністю виконаних ним робіт і свідчать про завищення вартості й часу, витраченого представником позивача на виконання певних процесуальних дій, тому суд вважає, що співрозмірними до наданих послуг за актом про надану правову допомогу №1-06/09/23 від 06.09.2023 буде вартість цих послуг у розмірі 14500,00 грн, зокрема: "Опрацювання документів, наданих клієнтом, по правовідносинах з ФОП Федоренко І.В." - 3000,00 грн., "Пошук актуальної релевантної судової практики до спірних правовідносин" - 1500,00 грн, "Підготовка позовної заяви по правовідносинах з ФОП Федоренко І.В., підготовка та здійснення розрахунку суми заборгованості, підготовка описів вкладення у цінні листи для скерування позовних матеріалів відповідачу та в господарський суд" - 8000,00 грн, "Підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі №906/812/23, підготовка клопотання про розгляд справи №906/812/23 без участі представника позивача, підготовка описів вкладень у цінні листи для скерування заяви з додатками відповідачу та в господарський суд" - 1000,00 грн, "Підготовка заяви (другої) про зменшення розміру позовних вимог у справі №906/812/23, підготовка описів вкладень у цінні листи для скерування заяви (другої) з додатками відповідачу та в господарський суд" - 500,00 грн, "Підготовка заяви про розподіл та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/812/23" - 500,00 грн

Також суд враховує, що послуга "Підготовка заяви про закриття провадження у справі №906/812/23 в частині стягнення суми основного боргу (заяви з процесуальних питань), підготовка описів вкладення у цінні листи для скерування заяви з додатками відповідачу та в господарський суд" не була необхідною, так як для закриття провадження у справі, згідно приписів п.3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, достатньо було надати суду докази погашення боргу. Оскільки такі докази погашення боргу є в наявності і у відповідача, то їх направлення останньому теж не вбачається необхідним, тому суд вважає безпідставним покладення витрат в цій частині на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розумними, справедливими, а також пропорційними по відношенню до складності справи та об`єму фактично наданих послуг, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн, тому зважаючи на подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зменшує заявлені позивачем витрати до 14500,00 грн.

При цьому суд враховує приписи п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно яких, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог в сумі 416,39 грн 3% річних суд відмовив, при цьому решта позовних вимог, у тому числі щодо яких було постановлено ухвали суду від 13.07.2023 та від 18.09.2023, заявлені позивачем обгрунтовано, то до стягнення з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу, розраховані пропорційно сумі обгрунтовано заявлених позовних вимог (14500,00 грн : 343707,16 грн х 343290,77 грн), а саме 14482,43 грн.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федоренка Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Трускавецька, буд.114, ід. код 30899640):

- 20997,11 грн 3% річних;

- 106461,66 грн інфляційних втрат;

- 14482,43 витрат на професійну правничу допомогу;

- 1911,88 грн судового збору.

3. У стягненні 416,39 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.10.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек.)