Рішення

від 13.10.2023 по справі 908/2649/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2023 Справа № 908/2649/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2649/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (вул. Балукова, буд. 21, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юнис (бул. Центральний, буд. 25, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005)

про стягнення 4 494,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

21.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 18/08/2-юр від 18.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнис про стягнення 4494,70 грн. боргу за поставлений товар.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки від 19.05.2014 № ПК/128, а саме: несплатою товару, отриманого за переліченими видатковими накладними.

29.09.2023 надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що розрахунок заборгованості був наведений у позовній заяві, та перелік видаткових накладних із сумами заборгованості міститься в додатку № 1 до позовної заяви. Сума заборгованості в розмірі 4494,70 грн. підтверджена відповідачем в акті звірки. Зазначив про відсутність форс-мажорних обставин для відповідача. У 2023 році відповідач проводив активну фінансово-господарську діяльність та продовжує її здійснювати. За 1 квартал та 2 місяці (квітень та травень) 2023 відповідачем було сплачено позивачу близько 957 тис.грн. Позивач не може нести тягар втрати товару, оскільки не є його власником. Товар, з моменту його отримання відповідачем, є його власністю. Заперечив проти надання відстрочки виконання рішення суду.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

19.09.2023 надійшов відзив. Проти позову заперечив. У позовній заяві не зазначено, за якими саме видатковими накладними виникла сума заборгованості в розмірі 4494,70 грн., коли настав строк оплати. Відповідач не підтверджує суму заборгованості перед позивачем, а в зв`язку з відсутністю в позовній заяві інформації про те, з чого складається сума позову та за який період, відповідач не може надати контррозрахунок. Умовами договору від 19.05.2014 № ПК/128 передбачено подовження строку виконання зобов`язань в разі настання дій непереборної сили. Обставина військової агресії проти України є загальновідомою та такою, що не підлягає доведенню. Про настання форс-мажорних обставин, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, відповідач повідомляє позивача даним відзивом, оскільки договором не визначено ні строків такого повідомлення, ні форми документа, яким здійснюється таке повідомлення. Часткова неоплата по договору сталась у період дії форс-мажорних обставин, а строк оплати по таким накладним вважається продовженим на строк дії форс-мажорних обставин. Тому, строк оплати по таким накладним є таким, що не настав. Вважає, що стягнення з відповідача вартості товарів (лікарських засобів) не відповідає принципу справедливості, оскільки кінцевий термін оплати припадає на час після початку війни. У ситуації, що склалася, позивач також повинен взяти на себе тягар втрати вказаних товарів. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

19.09.2023 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

19.09.2023 надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення, згідно якої, якщо суд не знайде підстав для відмови в задоволенні позову, просив відстрочити виконання судового рішення на один рік від дати ухвалення такого рішення. В обґрунтування заяви зазначив, що підприємство відповідача реально постраждало від військової агресії. Значна частина працівників відповідача були вимушено евакуйовані за межі України та/або у більш безпечні області України для збереження свого життя. Отримання прибутку від роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення й супутніми товарами значно впали, що призвело до завдання матеріальних збитків. На підтвердження потенційної неплатоспроможності або можливої зупинки роботи підприємства, надає довідки банків по рахункам, як доказ на підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для здійснення розрахунків. Надання відстрочки дозволить відновити платоспроможність та буде запобігати зупинці роботи підприємства.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2649/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.08.2023 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2649/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юнис про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 13.10.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юнис (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № ПК/128 (з протоколом розбіжностей від 19.05.2014), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов?язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.2 договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами, та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.8, доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця, та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Право власності на товар, згідно п. 4.1 договору, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.

Згідно з п. 6.2 договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, строк, протягом якого покупець зобов?язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

Відповідно до п. 6.3 договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури.

За умовами п. 6.6, якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої раннього дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов`язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.

Згідно п.п. 9.1-9.4 договору, сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України. Обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором. Виникнення вищезазначених та інших обставин, а також нереалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування, тощо не може розглядатись, як підстава для неоплати товару постачальнику.

Згідно з п. 12.7 договору, даний договір вступає в дію з дати його підписання сторонами та діє протягом трьох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою № 4 від 09.08.2018 п. 12.7 договору викладено в наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які передбачені договором.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним даного договору суду не надано.

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (сторона - 1, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юнис (сторона - 2, відповідач у справі) укладено угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП.

Відповідно до п. 2.1 угоди, цією угодою сторони погоджуються з метою та у зв?язку з виконанням своїх зобов?язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами, або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - договори) здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією угодою.

Згідно п. 2.2 угоди, електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4 угоди сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носі і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

Згідно п. 4.2 угоди, отримуюча сторона, при надходженні від направляючої сторони документа в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних каналів зв?язку, не пізніше 5 (п?яти) робочих днів перевіряє наявність ЕЦП/ЕП направляючої сторони, повідомляє відправника про отримання або відхилення електронного документа, формує документ, накладає власну ЕЦП/ЕП та направляє підприємству-адресату.

В разі необхідності внесення корегувань в направлений засобами електронного документообігу документ, направляюча сторона складає відповідний інформаційний лист та направляє відкоригований документ та інформаційний лист отримуючій стороні (п. 4.3 угоди).

Відповідно до п. 4.4 угоди в разі, якщо направляюча сторона не отримала від отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документа в електронному вигляді, та/або підписаний отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа отримуючій стороні, то такий документ вважається отриманим отримуючою стороною.

Пунктом 5.6 угоди сторони обумовили, що ця угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Угода автоматично продовжує свою дію на тих самих умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії угоди за десять календарних днів до закінчення строку дії угоди.

Сторонами доказів письмового повідомлення про припинення дії угоди суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, видаткових накладних від 08.05.2023 №№ 423007_0, 423005_0, 423006_0, 423004_0, 423003_0 (копії яких містяться в матеріалах справи), позивач поставив відповідачу товар (лікарські засоби та вироби медичного призначення) на загальну суму 5524,67 грн. Відповідно до видаткових накладних, кінцевим строком оплати по ним визначено 23.05.2023. В усіх видаткових накладних міститься посилання на договір № ПК/128 від 19.05.2014.

Всі видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, з урахуванням укладеної між сторонами угоди, із застосуванням ЕЦП, що підтверджується відміткою Документ прийнято контрагентом, проставлені ЕП уповноважених осіб позивача та відповідача, та випискою/квитанцією із М.Е.DОС по кожній видатковій накладній про факт затвердження документа відповідачем із статусом ДОКУМЕНТ ЗАТВЕРДЖЕНО, з інформацію про осіб, які підписали документ.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 5524,67 грн. доведений видатковими накладними, які підписані сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без зауважень та претензій.

06.06.2023 відповідачем було здійснено оплату суми 3475,06 грн. з призначенням платежу: «за медикаменти зг. накл. № 423007 від 08.05.23 - № 423005/4 від 08.05.23», з якої сума 1029,97 грн., відповідно до п. 6.6 договору № ПК/128 була віднесена позивачем в якості оплати за видатковою накладною № 423007_0 від 08.05.2023.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить суму 4494,70 грн., що підтверджується також підписаним між сторонами актом звіряння за період з 01.04.2023 по 30.06.2023.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У кожній видатковій накладній, які покладено в підставу позову, вказана дата оплати: 23.05.2023.

Тобто, обов`язок щодо оплати поставленого товару, згідно пункту 6.2 договору № ПК/128, встановлено до 23.05.2023.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару в передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Заборгованість відповідача за отриманий товар за договором поставки № ПК/128 від 19.05.2014 становить 4494,70 грн.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 4494,70 грн. не надав, отримання товару не заперечив та не спростував.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4494,70 грн. основної заборгованості.

Стосовно посилань відповідача на те, що в позовній заяві не міститься інформація з чого складається сума позову, за який період виникла заборгованість, коли настав строк оплати за договором та за якими саме видатковими накладними не сплачена сума заборгованості, то судом ці доводи відхиляються.

Як вбачається з матеріалів справи, перелік видаткових накладних із сумами поставки та заборгованості за отриманий товар, датами поставки та настання строків оплати за кожною видатковою накладною, кількістю днів прострочки міститься в додатку № 1 до позовної заяви. Також, як зазначалося вище, строк оплати за отриманий товар вказаний в кожній із спірних видаткових накладних.

Крім того, в матеріалах справи містяться підписані між сторонами акти звіряння розрахунків за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та за період з 01.04.2023 по 30.06.2023.

Суд вважає за необхідне зауважити, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акта звірки, на відміну від первинного бухгалтерського документа (який має на меті відображення господарської операції) полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

У даному випадку, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, де зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами, та акт містить підписи уповноважених на його підписання осіб.

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачу було відомо про існування заборгованості та її розмір, позовна заява ТОВ «Фармако» відповідає приписам ст.ст. 162, 164 ГПК України.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.

Згідно приписів ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, в будь-якому разі сторона зобов?язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

Відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25 січня 2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення: (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 -1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності відповідача. Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач, згідно умов договору, не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором. Відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин для нього лише у відзиві, що датований 13.09.2023, тобто після порушення зобов?язань по оплаті товару (кінцевий строк оплати якого настав 23.05.2023) та після звернення позивача до суду. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання, не надано відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що стягнення з відповідача заборгованості не відповідає принципу справедливості.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст. 44 ГК України).

Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно визначати комерційний розрахунок та власний комерційний ризик, та замовляючи й отримуючи від позивача товар 08.05.2023 з датою його оплати 23.05.2023, мав розуміти, що строк його оплати настає саме під час воєнного стану в Україні.

Відповідачем подано заяву про відстрочку виконання рішення суду в даній справі на один рік з моменту його ухвалення.

Позивач проти відстрочки заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду по даній справі.

Як вже зазначалось судом, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання відповідачем умов договору поставки № ПК/128 від 19.05.2014, відповідач не надав. Відповідачем не надано належних доказів, зокрема бухгалтерської та фінансової звітності, щодо збитковості товариства. Надання банківських довідок про наявність/відсутність грошових коштів на певну дату не свідчить, про відсутність коштів у відповідача взагалі.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви ТОВ «Юнис» про відстрочення виконання рішення суду відмовляється у зв`язку з її необґрунтованістю.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 2684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юнис (бул. Центральний, буд. 25, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 22136987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (вул. Балукова, буд. 21, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133, код ЄДРПОУ 20037376) 4494 (чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 70 коп. основного боргу, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 13 жовтня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко