Рішення

від 11.10.2023 по справі 908/2525/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 Справа № 908/2525/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" (вул. Миру, буд. 5, оф. 12, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 39242701)

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661, елетронна пошта: ENERGOATOM@ATOM.GOV.UA) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964, електронна пошта: vpzaes@ukr.net, zaes@npp.zp.ua)

про стягнення 1 133 700 грн 00 коп.

представники сторін

від позивача: Юрасов А.В., адвокат, ордер серія АР № 1134414 від 30.07.2023, в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача: Жабровець О.І., самопредставництво, в режимі відеоконференцзв`язку

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 1 133 700 грн 00 коп. основного боргу, згідно договору № 75/172-21/1-121-13-21-10703 від 21.09.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 07.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2525/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2525/23, присвоєно справі номер провадження 27/258/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 20.09.2023.

05.09.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2525/23 з використанням власних технічних засобів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 06.09.2023 здійснено автоматичний розподіл поданої заяви між суддями та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 11.09.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" про участь у судовому засіданні 20.09.2023 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

08.09.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів.

Ухвалою суду 18.09.2023 задоволена заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про проведення судового засідання 20.09.2023 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/2525/23 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

13.09.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшов відзив на позовну заяву.

13.09.2023 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" надійшла відповідь на відзив (з КЕП).

Ухвалою суду від 20.09.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 11.10.2023.

Судове засідання 11.10.2023 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2023 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 1 133 700 грн 00 коп. основного боргу, згідно договору № 75/172-21/1-121-13-21-10703 від 21.09.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2023 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні, на підставах викладених у відзиві, зазначив, що у відповідача, як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача.

Позивач 13.09.2023 надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" (підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовник) укладено договір № 75/172-21/1-121-13-21-10703).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов`язується на свій ризик, в порядку, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: "ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013 капітальний ремонт. Антикорозійне фарбування розвідних трубопроводів бризкальних модулів насосних станцій циркулярної системи NoNo 2,20 (Код ДК 021:2015 45442000-7 нанесення захисного покриття)".

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором визначається "Протоколом узгодження договірної ціни" (невід`ємний додаток № 1 до договору) та складає 4 024 400,00 грн, крім того ПДВ 20% 804 880,00 грн, разом 4 829 280,00 грн.

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено, що вартість послуг за цим договором встановлюється на підставі акцептованої замовником цінової пропозиції підрядника та складає 4 024 400,00 грн. Крім того, ПДВ 20% - 804 880,00 грн, разом 4 829 280,00 грн.

Пунктом 2.8 договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання "Акта здачі-приймання виконаних робіт" шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до п. 2.9 договору, оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється протягом 60 календарних днів після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

У відповідності до п. 13.1 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 01.03.2022.

На виконання умов договору сторонами підписано без зауважень та скріплено печатками підприємств Акт № 1 від 31.10.2021 приймання виконаних робіт за жовтень 2021 р. на суму 1 995 010,80 грн, Акт № 2 від 30.11.2021 приймання виконаних робіт за листопад 2021 р. на суму 1700 553,60 грн., Акт № 3 від 20.12.2021 приймання виконаних робіт за грудень 2021 р. на суму 1 133700,00 грн.

12.11.2021, 15.12.2021 та 14.01.2022 позивачем було зареєстровано відповідні податкові накладні, що підтверджується квитанціями.

Відповідно до п. 2.8, 2.09 договору, відповідач мав здійснити оплату: по Акту № 1 у строк до 30.12.2021 включно та до 11.01.2022 включно (сума ПДВ); по Акту № 2 - у строк до 29.01.2022 включно та 14.02.2022 включно (сума ПДВ); по Акту № 3 - у строк до 18.02.2022 включно та 15.03.2022 включно (сума ПДВ).

Отже, позивачем виконано роботи на загальну суму 4 829 264,40 грн.

Через невиконання Замовником своїх зобов`язань по оплаті виконаних Підрядником робіт, « відповідності до п.п. 11.1-11.3 договору, Сторони реалізовували досудовий порядок врегулюванні спорів у формі відповідного листування.

Так, із Листа-відповіді ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» (вих. № 28-23/6995 від 05.05.2022) на Лист-вимогу позивача (вих. № 14/04-2022 від 14,04.2022), вбачається наступне, цитата: «Договір № 75/172-21: відокремлений підрозділ прикладає максимум зусиль для вирішення питань проведення розрахунків з контрагентами та за фактом розподілу коштів, сторони Державного підприємства «НАЕН «Енергоатом» відповідні платежі будуть здійснені і зі цим договором, за яким товариство виконало роботи на загальну суму 4 829 264,40 грн».

Свого часу (тобто у період часу з 15.02.2022 по 20.06.2023), несплата ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» поточної заборгованості за виконані роботи по Договору у сумі 3 695 564,40 грн. (тобто за Актами № 1 та № 2) стала підставою для звернення ТОВ «ВО «АРМАКОМ» до суду з позовом про стягнення суми заборгованості.

20.06.2023 Господарський суд Запорізької області у справі № 908/431/22 позов задоволено та стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» на користь ТОВ «ВО «АРМАКОМ» - 3 695 564,40 грн. основного боргу та 55 433,47 грн. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК Україні обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, щ набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особ або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, 1 995 010,80 грн. за Актом № 1 та 1 700 553,60 грн. за Актом № 2 стягнуто за рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 по справі № 908/431/22.

Несплаченою залишається сума заборгованості відповідача по Акту № 3 у розмірі 1 133 700,00 грн. по Акт № 3 від 20.12.2021 приймання виконаних робіт за грудень 2021 р., що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті й він підписується другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт належного виконання обумовлених договором робіт підтверджується підписаним сторонами Акт № 3 приймання виконаних робіт за грудень 2021 року відповідно на загальну суму 1 133 700 грн 00 коп.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості в сумі 1 133 700 грн 00 коп.

Доводи відповідача з приводу впливу форс-мажорних обставин на стан відповідача, суд обґрунтованими визнати не може.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Крім того, заборгованість по Акту № 3 виникла ще до настання обставин, на які посилається відповідач, як на форс-мажорні обставини.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме виконав будівельні роботи, що підтверджується Актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 1 133 700,00 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт по Акту № 3.

Відповідачем не заперечувався факт належного виконання позивачем умов договору.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідачем порушено умови договору, сума основного боргу склала 1 133 700 грн 00 коп.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Крім того, господарський суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів,тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Господарський суд вказує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73,76-79,86 Господарського процесуального кодексу України доказів із обґрунтуванням відсутності вини у несплаті 1 133 700 грн 00 коп. основного боргу за виконані позивачем роботи на підставі Акту № 3.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Позивач як і відповідач є частиною національної економіки України і також гостро відчуває на собі негативні наслідки військової агресії Російської Федерації та фінансові труднощі в період воєнного стану.

За поданим позовом позивач ставить питання про стягнення з відповідача виключно суму основного боргу (у т.ч. ПДВ) по Акту № 3 Договору, у розмірі 1 133 700,00 грн.

Позивачем було враховано реалії воєнного стану, вимоги розумності та справедливості, адже додаткове стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат в рамках цієї справи позивачем не заявлено до стягнення.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661, елетронна пошта: ENERGOATOM@ATOM.GOV.UA) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964, електронна пошта: vpzaes@ukr.net, zaes@npp.zp.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "АРМАКОМ" (вул. Миру, буд. 5, оф. 12, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 39242701) 1 133 700 (один мільйон сто тридцять три тисячі сімсот) грн 00 коп основного боргу, 17 005 (сімнадцять тисяч п`ять) грн 50 коп судового збору.

Рішення оформлено і підписано 13.10.2023

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.