Рішення

від 12.10.2023 по справі 910/11658/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2023Справа № 910/11658/23

За позовом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8а) в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9-А)

2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Автопартнер» (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 21-А)

про визнання недійсним договору в частині та стягнення 47 193,93 грн

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська спеціалізована прокуратура у сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Автопартнер» про визнання недійсним пункту 5.2. договору №13/АС від 19.04.2022 в частині, стягнення 47 193,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем-2 оплачено товар у сумі 229977,24 грн, у тому числі ПДВ 38329,54 грн, який поставлявся йому за укладеним з відповідачем договором № 13/АС купівлі-продажу товарів, тоді як поставлений товар обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану». Відповідачем не повернуло кошти у сумі 38329,54 грн, з огляду на що сплачені позивачем-2 кошти, як податок на додану вартість, знаходяться у відповідача безпідставно. За таких обставин позивач вважає, що договір № 13/АС в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у сумі 38329,54 грн укладений в порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а відтак має бути визнаний судом недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, а кошти у сумі 38329,54 грн повернуті позивачу-2 згідно зі ст. 1212 ЦК України. Також позивачем нараховано та просить стягнути 1427,11 грн 3% річних та 7437,28 грн інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Про стан розгляду справи № 910/11658/23 сторони були повідомлені відповідно до приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

19.04.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Покупець) та Товариством обмеженою відповідальністю «Компані Автопартнер» (Постачальник) укладено договір № 13/АС купівлі-продажу товарів, відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю (передати у власність Покупця) товар згідно Специфікації, а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених Договором, прийняти названий товар та оплатити його.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що під товаром, що є предметом поставки за цим договором, слід розуміти наступне відповідно до ДК 021:2015: запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (34320000-9).

Специфікацією до договору № 13/АС від 19.04.2022 погоджено назву товару, кількість, ціну та суму без ПДВ, а також загальну вартість товару, що поставляється - 226677,24 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.2 Договору загальна вартість Товару (ціна договору) складає 229977,24 грн з ПДВ.

Ha виконання умов вказаного Договору відповідачем здійснено поставку товару позивачеві-2 на суму 229977,24 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 152 від 19.04.2022 (додається).

Військова частина НОМЕР_1 оплатила поставлений відповідачем товар у сумі 229977,24 грн, у тому числі ПДВ 38329,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1944 від 21.04.2022.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підп. «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно листа-роз`яснення Державної податкової служби України від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06: нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178;

норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку. Застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України, якими є позивачі.

З огляду на викладене вище, суд погоджується з аргументами Прокурора та зазначає, що Позивач-2 відноситься до категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178 та відповідно до якого застосовується податок на додану вартість за нульовою ставкою за операції з постачання товарів для забезпечення транспорту органів, визначених такою постановою.

Отже, включення податку на додану вартість до ціни товару суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та Податкового кодексу України.

Разом з тим, у пункті 5.2 договору №13/АС від 19.04.2022 сторонами визначено ціну договору з урахуванням суми податку на додану вартість.

Оскільки операції з постачання позивачу-2 товару (запасні частини для техніки спеціального призначення, транспортних засобу) за договором №13/АС від 19.04.2022 підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, то умови п. 5.2 договору щодо включення суми податку на додану вартість у розмірі 38 329,54 грн є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора, що пункт 5.2 договору №13/АС від 19.04.2022 суперечить постанові Кабінету Міністрів України №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", ч. 1 ст. 203 ЦК України та наявність у зв`язку із цим, згідно із ст. 215 ЦК України підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним.

Прокурором також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 коштів у сумі 38329,54 грн як набуті без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Оскільки відповідач отримав від позивача-2 ПДВ в сумі 38329,54 грн за поставлений товар, при цьому, що відповідний товар підлягав нульовому оподаткуванню, та не повернув суму ПДВ, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 38329,54 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Враховуючи вищенаведене, вимога прокурора про стягнення 38329,54 грн нарахованого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Прокурором також заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 1427,11 грн 3 % річних, нарахованих за період з 22.04.2022 по 18.07.2023 та 7437,28 грн інфляційних втрат за період з травня по червень (включно).

Кошти у сумі 38329,54 грн знаходяться у відповідача безпідставно з 21.04.2022 - дати здійснення позивачем-2 оплати з урахуванням суми ПДВ.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені ним періоди, встановив, що зазначені розрахунки є арифметично вірними, отже суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача-2 1427,11 грн 3 % річних та 7437,28 грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 5.2. Договору № 13/АС від 19.04.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Автопартнер» (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 21-А, код 42897018).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Автопартнер» (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 21-А, код 42897018) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 38329 (тридцять вісім тисяч триста двадцять дев`ять) грн 54 коп. безпідставно набутих коштів, 1427 (одну тисячу чотириста двадцять сім) грн 11 коп. 3% річних та 7437 (сім тисяч чотириста тридцять сім) грн 28 коп. інфляційних втрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Автопартнер» (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 21-А, код 42897018) на користь Спеціалізованої прокуратури y сфері оборони Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8а, код 38347014) 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА