Рішення

від 12.10.2023 по справі 910/10485/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2023Справа № 910/10485/23

За позовом Фермерського господарства "Горчинський" (Чернігівська область, Корюківський район, село Волосківці)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остов Груп" (місто Київ)

про стягнення 94.608,10 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання П`янковська Т.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Горчинський" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остов Груп" про стягнення 94 608,10 грн, з яких: 71.652,00 грн заборгованості за поставлених позивачем товар за договором купівлі-продажу №ОГ/ОС/1/2021-с від 03.08.2022, 17.863,92 грн пені, 3.725,90 грн інфляційних втрат та 1.366,28 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Відповідач копію цієї ухвали Господарського суду міста Києва отримав 18.07.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 між Фермерським господарством "Горчинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Остов Груп" було укладено договір купівлі-продажу № ОГ/ОС/І/2021-с (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність відповідача сою врожаю 2021 року в кількості 51,18 тон (далі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього визначену Договором грошову суму (вартість).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору сторони узгодили вартість однієї тони Товару в розмірі 10.000,00 грн з ПДВ. Загальна вартість Товару (сума Договору) складає 511.800,01 грн з ПДВ.

05.08.2022 позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунок №15 за товар (соя врожаю 2021 року) кількістю 51,18 тон, на загальну суму 511.800,01 грн з ПДВ.

Видатковою накладною №18 від 05.08.2022 позивач поставив, а відповідачем прийняв без зауважень зазначений товар загальною вартістю 511.800,01 грн.

За даною господарською операцією позивач сформував та зареєстрував у ЄРПН податкову накладну №26 від 05.08.2022, за якою відповідач, за доводами позивача, сформував податковий кредит.

Умовами пунктів 4.1., 4.2. Договору передбачено, що розрахунок за Товар проводиться у розмірі 86% від вартості Товару шляхом перерахування коштів покупцем на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом 7 (семи) банківських днів від дати отримання скан-копій підписаного договору, рахунку-фактури на Товар, видаткової накладної на Товар оформлених відповідно до чинного законодавства України. Оплата решти вартості Товару здійснюється шляхом перерахування раніше не сплачених коштів на банківський рахунок продавця протягом 7 (семи) банківських днів від дати отримання оригіналів документів зазначених в п. 5.4. та дати реєстрації податкової накладної та в разі необхідності коригування до неї, складеної та зареєстрованої в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 187 та ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 5.4. Договору продавець зобов`язаний надати покупцю оригінали та/або скан-копії наступних документів: оригінал підписаного договору; оригінал рахунку-фактури на 100% кількості переоформленого Товару, із зазначенням ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, всього до сплати; оригінал видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України; завірені копії або скан-копії документів, перерахованих у пункті 5.6. даного Договору.

Позивач вказує, що відповідачем обов`язок зі оплати вартості отриманого товару виконано частково в сумі 440.148,01 грн, яка була ним сплачена 15.08.2022 платіжною інструкцією №140.

Решта вартості поставленого позивачем товару на суму 71.652,00 грн залишається несплаченою відповідачем.

27.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 3 про сплату заборгованості в сумі 71.652,00 грн.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист №4 від 31.03.2023, яким повідомив про намір сплатити заборгованість за рахунок коштів, отриманих від реалізації товару.

Проте заборгованість відповідачем погашена не була, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 71.652,00 грн заборгованості, а також 17.863,92 грн пені, 3.725,90 грн інфляційних втрат та 1.366,28 грн 3% річних.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків ..

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором становить 71.652,00 грн.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 71.652,00 грн належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 17.863,92 грн пені, 3.725,90 грн інфляційних втрат та 1.366,28 грн 3% річних.

Відповідно до п. 7.4. Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати згідно з даним Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконання зобов`язань за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язань.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8.000,00 грн на підставі: договору від 14.06.2023 про надання правової допомоги, укладеного з адвокатом Тукою Сергієм Михайловичем, детального опису робіт (наданих послуг) на суму 8.000,00 грн та квитанції до прибуткового касового ордера №18 від 14.06.2023 на таку ж суму.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 8.000,00 грн підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України такі судові витрати покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Остов Груп" (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, будинок 15, офіс 22; ідентифікаційний код 42763254) на користь Фермерського господарства "Горчинський" (15632, Чернігівська область, Корюківський район, село Волосківці, вулиця 8-го березня, будинок 19; ідентифікаційний код 35836454) 71.652 (сімдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят дві) грн 00 коп. заборгованості, 17.863 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 92 коп. пені, 3.725 (три тисячі сімсот двадцять п`ять грн) 90 коп. інфляційних втрат, 1.366 (одну тисячу триста шістдесят шість грн) 28 коп. 3 % річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 8.000 (вісім тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко