Ухвала

від 13.10.2023 по справі 910/15855/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.10.2023Справа № 910/15855/23

Суддя Людмила ШКУРДОВА, розглянувши заяву Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва одночастно з позовною заявою звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із заявою про забезпечення позову, в якій він просить вжити наступні заходи забезпечення позову:

1. До набрання рішенням у справі за позовом Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради до ТОВ «Аструм Холд» про стягнення 994692,32 грн законної сили накласти арешт на єдиний майновий комплекс загальною площею 13341,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 381602880000) на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі міста Києва, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» (код 40202426) у межах суми позову 994692,32 грн та судового збору у розмірі 14920,38 грн.

2. До набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно в тому числі приймати рішення про державну - реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно єдиного майнового комплексу загальною площею 13 341,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 381602880000) на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі міста Києва, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТРУМ ХОЛД» (ЄДРПОУ 40202426), та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у межах суми позову 994692,32 грн та судового збору у розмірі 14 920,38 грн.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову, одночасно з яким надійшла заява про його забезпечення, є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на користь Київської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва в сумі 994692,32 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідач набувши в 2021 році у власність нерухоме майно - єдиний майновий комплекс загальною площею 13341,5 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, право власності або користування на зазначену земельну ділянку не оформило, договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований та орендну плату за земельну ділянку, яка є комунальною власністю міста Києва, не сплачував. Відтак, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, з огляду на що, за твердженням прокурора, відповідач, відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, має повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді в особі Київської міської ради.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що державна реєстрація права власності за відповідачем на належне йому майно, у разі відсутності забезпечення позову, дає право відповідачеві здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним). Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, прокурор вважає обґрунтованим припущення про високу ймовірність відчуження товариством належного йому майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що невжиття заявленого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме стягнення грошових коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, забезпечення позову це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, з вищевказаного вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного господарського спору.

Дослідивши матеріали позовної заяви та подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, саме за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом даного спору.

Доводи заявника стосовно того, що у разі відсутності забезпечення позову відповідач може вільно відчужити його третім особам, не свідчать ні про ухилення в майбутньому від виконання рішення суду, ні про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, слід зазначити, що прокурором до заяви про забезпечення позову не надано будь-яких доказів неспроможності відповідача виконати рішення суду (у разі його задоволення) за рахунок грошових коштів, як не надано і загалом доказів фінансової неспроможності відповідача.

Крім того, прокурором не зазначено в якій частині (у відсотковому співвідношеннні) прокурор просить накласти арешт на належний відповідачеві майновий комплекс.

При цьому, саме лише посилання прокурора в поданій ним заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Також суд зазначає, що заявлений прокурором захід забезпечення позову про заборону державним реєстраторам, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, має стосуватись саме предмета спору, тоді як прокурором спрямовано вказаний захід забезпечення позову на належне відповідачеві майно.

Крім того, вжиття такого заходу забезпечення позову порушуватиме права відповідача на вільне володіння належним йому майновим комплексом.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, керуючись принципами законності, диспозитивності, пропорційності та справедливого балансу інтересів сторін, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене та керуючись статтями 136-140, 234, 235 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволенні про забезпечення позову відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Суддя Людмила ШКУРДОВА