Рішення

від 20.09.2023 по справі 911/1501/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1501/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Оксенюк А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський домобудівний комбінат №1» про стягнення 4 320 118,04грн, за участі представників від:

позивача Засадьвовк А.І. (витяг з реєстру);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (далі ДПЗД Укрінтеренерго) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський домобудівний комбінат №1 (ТОВ Київський домобудівний комбінат №1) про стягнення 4 320118,04грн, що складається з: 2 355 397,22грн - основний борг; 892 498,21грн - втрати від інфляції за період з 21.01.2021 по 31.01.2023; 700 881,79грн 15 % річних за період з 21.01.2021 по 31.01.2023; 371 340,82грн - пеня за період з 21.01.2021 по 22.02.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та комерційною пропозицією з оплати електроенергії, спожитої у грудні 2020 року січні 2021 року (а.с.1-9).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2023: відкрито провадження у даній справі; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 15:45 19.06.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.83-85).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 05.06.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0600027773017 (а.с.87); поштове відправлення №0600027773238, у якому відповідачу направлено копію відповідної ухвали, повернуто 11.07.2023 відділенням поштового зв`язку №1 м. Ірпінь з довідкою від 07.07.2023, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.113-116).

Ухвалою від 19.06.2023, яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 14:00 10.07.2023 (а.с.94).

Підготовче засіданні відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання вирішені у підготовчому засіданні, які мають бути розглянути для належної підготовки справи до розгляду по суті, враховуючи відсутність на момент проведення підготовчого засідання доказів вручення відповідачу копії ухвали від 26.05.2023, з моменту вручення якої починає перебіг строк для подання відзиву на позов.

10.07.2023 від відповідача в особі представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на не отримання копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.103-104).

10.07.2023 ухвалами, які занесені до протоколу засідання, судом: встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 15:00 14.08.2023 (а.с.110-111).

Строки для подання учасниками заяв по суті встановлені судом на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України.

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору.

Підготовче засідання судом відкладено на підставі п. 3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки строк для подання відзиву не закінчився на момент проведення засідання, а в підготовчому засіданні представник відповідача, якому вручена копія ухвали про відкриття провадження у справі 10.07.2023 (а.с.86, зворот), повідомив про намір скористатись правом на подання відзиву на позов.

26.07.2023 до суду надійшов відзив на позов з клопотанням про поновлення строку на його подання (а.с.117-125).

У відзиві на позов, відповідач просить відмовити у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на те, що:

- не акцептував пропозицію позивача щодо укладення договору про постачання електричної енергії;

- рахунки шодо оплати направлені позивачем не в установленому порядку і позивачем невірно визначено початок періоду застосування відповідальності за порушення строків оплати;

- на відносини сторін розповсюджують свою дію норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який встановлює інший розмір пені. аніж застосований позивачем і встановлений договором, який у відповідній частині не відповідає чинному законодавству;

- на період дії карантині або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) і протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежем за житлово-комунальні послуги.

Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відповідач вказує, що ознайомився з позовною заявою лише в суді, оскільки її копія та копія ухвали про відкриття провадження у справі йому не вручались. При цьому, в підготовчому засіданні представник відповідача просив продовжити відповідним строк.

14.08.2023 судом отримано пояснення позивача, які є нічим іншим як відповіддю на відзив, з урахуванням змісту поданого позивачем документу, в якому позивач заперечує щодо доводів відзиву (а.с.137-141). Так, позивач зазначає, що:

- на відносини сторін не розповсюджують дію норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

- договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, тому відповідний договір між сторонами є укладеним з урахуванням комерційної пропозиції, яка опублікована постачальником;

- рахунки за умовами договору вважають отриманими, оскільки комерційна пропозиція до договору передбачає направлення таких рахунків, зокрема на електронну адресу, надану оператором системи і датою отримання вважається дата відправлення їх постачальником;

- відповідальність у вигляді пені та нарахування процентів у іншому розмірі, ніж визначено с.625 ЦК України, а також встановлення більш тривалого строгу позовної давності передбачено договором.

Також в судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, з посиланням на обмежену можливість в умовах воєнного стану на направлення та отримання поштових та електронних відправлень (а.с.146).

14.08.2023 ухвалами, занесеними до протоколу підготовчого засідання (а.с.147-149), судом:

- продовжено строк на подання відзиву та прийнято відзив;

- продовжено строк для подання відповіді на відзив та прийнято в якості відповіді на відзив пояснення;

- оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17:00 23.08.2023.

Строк для подання відзиву та відповіді на відзив продовжено судом на підставі ч.2 ст.118 ГПК України з урахування права суду з власної ініціативи продовжувати встановлений судом строк, у т.ч. після його закінчення, враховуючи обставини, що перешкоджали учасникам подати такі заяви по суті у встановлений судом строк та те, що учасники справи не заперечували щодо задоволення відповідних заяв та не вказували, що це може порушувати їх права.

Перерва судом оголошена на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи те, що сторонами не подані всі заяви по суті, копії яких інші учасники справи мають отримати до початку розгляду справи по суті як вбачається із змісту ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України.

21.08.2023 відповідачем подані заперечення (а.с.151-153), у яких відповідач відхиляє доводи позивача, вказуючи на те, що:

-відповідач є споживачем послуги з постачання електричної енергії, тому на відносини сторін розповсюджують свою дію норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

-пеня нарахована позивачем без врахування положень чинного законодавства;

-позивачем не подано обґрунтованого розрахунку пені, процентів та втрат від інфляції.

22.08.2023 позивачем подано клопотання з детальним розрахунком процентів, пені, втрат від інфляції, копія якого направлена відповідачу (а.с.156,159-160).

23.08.2023 підготовче засідання не відбулось та ухвалою від 23.08.2023 (а.с.163) призначено на 31.08.2023 о 14:40.

31.08.2023 позивачем подано відповідь на заперечення відповідача, яка залишена судом без розгляду, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу засідання (а.с.175-176).

Залишаючи відповідну відповідь на заперечення без розгляду, суд виходив з того, що сторони обмінялись усіма заявами по суті, визначеними ч.2 ст.161 ГПК України у встановлений судом строк, що у певних випадках продовжено судом, та не подавали клопотань відповідно до ч.5 ст.161 ГПК України про надання судом дозволу на надання пояснень щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи.

Суд також враховує те, що пояснення надані не з окремого питання, яке виникає під час розгляду справи, а по суті наданих заперечень відповідача.

Як визначено ч.1 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. При цьому, в силу ч.2 ст.161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно ч.3 ст.161 ГПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ухвалою від 31.08.2023, яка занесена до протоколу засідання (а.с.175-176), судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2023 о 15:00 на підставі п.3 ч. 2 ст.185 ГПК України,

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

20.09.2023 в судове засідання не з`явився представник відповідача; відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали від 31.08.2023 (а.с.178), яка доставлена до електронного кабінету представника відповідача адвоката Лукомського П.В. 31.08.2023 о 17:51 (а.с.180).

Ухвала суду, як визначено п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. При цьому, в силу ч.6 такої статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно ч.7 такої статті, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відповідач про припинення представництва не заявляв в порядку, визначеному ч.4 ст.61 ГПК України, тому ухвала суду від 31.08.2023 вважається врученою відповідачу 01.09.2023.

В судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач у справі є постачальником електричної енергії, який отримав ліцензію на право здійснювати господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 №1344.

Позивачем на його офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з відповідними додатками (далі договір).

Відповідно до п.2.1 договору за таким договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені у додатку №1 до договору (комерційна пропозиція).

Як визначено п.2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

В силу п.3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у його пункті 3.2, зокрема, не обрання споживачем нового електропостачальника після розірвання договору з попередній електропостчальником.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 30 днів і якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об`єкт припиняється (п.3.4 договору).

Договором визначено, що початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім постачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Згідно з п.3.7 договору в разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.

В силу п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - пропозиція).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором; ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.п.5.3, 5.7 договору).

Як передбачено п.п.5.8, 5.9, 5.10 договору: розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць; розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання; оплата вартості електричної енергії на підставі виставленого постачальником рахунка має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати його отримання споживачем або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором передбачена відповідальність.

В силу п.13.1 договору цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами по повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Договором передбачено, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними у договорі адресами сторін; датою отримання повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (п.13.7 договору).

Додатком №1 до зазначеного договору є Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 (далі - додаток №1, комерційна пропозиція).

Відповідно до п.4.1 додатку №1, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку;

у разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду. виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 даної комерційної пропозиції. При цьому, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го включно числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

В силу п.4.2 комерційної пропозиції: рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану оператором системи розподілу постачальнику; датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом); у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Як передбачено п.4.4 комерційної пропозиції: акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне

споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи розподілу; після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи розподілу, постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку, після отримання якого споживач у триденний термін підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Таким пунктом комерційної пропозиції визначено, що оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача, а підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності і уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей; до усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. Відповідним пунктом комерційної пропозиції передбачено, що у разі неповернення споживачем підписаного акту в установлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

В силу п.6.14 комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.7.4 комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, окрім сплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Згідно п.13.1 комерційної пропозиції нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

01.12.2020 позивачем направлено відповідачу повідомлення №44/09-0000582 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (а.с.28-29) на електронну адресу відповідача, повідомлену оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (а.с.30).

Відповідна електронна адреса відповідача повідомлена ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у додатку до листа від 01.12.2020 №3/013/31954, яким позивачу направлено повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» у грудні 2020 року (а.с.31-33). У відповідному повідомленні вказано, що причиною початку постачання електричної енергії відповідачу є розірвання договору з попереднім електропостачальником.

Листом від 08.01.2021 за №3/01/3/389 оператор системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» направив позивачу звіт про фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за грудень 2020року, а також у звіті за січень 2021 року визначив обсяг відпуску за відповідний місяціь (а.с.44-50).

Позивачем направлено відповідачу акти купівлі-продажу електроенергії за грудень 2020 року та січень 2021 року, доказів підписання яких відповідачем на момент вирішення спору по суті не встановлено, у яких відображений обсяг споживання: у грудні 2020 року 342 649кВт/год; січні 2021 року - 338593кВт/год (а.с.35, 39).

Відповідно до рахунків позивача, виставлених відповідачу, вартість поставленої електричної енергії становить у: грудні 2020 року 1 147 205,30грн (а.с.34); січні 2021 року 1 208 191,92грн (а.с.39).

У підтвердження фактів отримання рахунків та актів надані повідомлення про вручення поштових відправлень №№0100184457720, 0100189548707 (а.с.36,40).

Також, відповідні рахунки та акти направлені позивачем на електронну адресу відповідача, повідомлену оператором розподілу (а.с.37,41).

При цьому повторно рахунок та акт за грудень 2020 року направлені повторно з претензією від 21.01.2021 №44/10-0010225 (а.с.52-56) на електронну адресу відповідача (а.с.57).

21.09.2021 за вих.№44/11-001119 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату штрафних санкцій на суму 539 888грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 2355397,22грн (а.с.58-60), до якої долучив відповідні рахунки та акти щодо відпущеної електричної енергії у грудні 2020 року та січні 2021 року.

У підтвердження направлення відповідної вимоги з додатками 23.09.2021 позивачем надано накладну №0100190560460, опис вкладення у цінний лист, прийнятий за такою поштовою накладною та чек (а.с.58-61).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджує, про наявність у відповідача боргу за відпущену електричну енергію у грудні 2020 року січні 2021 року в загальному розмірі 2 355 397,22грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість поставленої електричної енергії та застосування відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати у встановлений строк спожитої електричної енергії.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.

Як визначено ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання, що передбачено вищезгаданою статтею, є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Вказаний Закон є спеціальним і регулює спірні відносини сторін.

При цьому, посилання відповідача на те, що спірні відносини сторін врегульовані нормами Закон України «Про житлово-комунальні послуги» безпідставне.

Так, преамбулою вказаного Закону визначено, що він регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Поняттю «житлово-комунальні послуги», яке вживається у відповідному Законі, надано п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в силу якої житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, характерним для житлово-комунальних послуг є те, що вони забезпечують умови проживання або перебування осіб у певних житлових або нежитлових приміщеннях, однак, відповідачем у даній справі не доведено, що він споживає саме відповідні послуги у спірних відносинах; з наданих оператором системи розподілу документів вбачається, що відповідач є не побутовим споживачем.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч. 2 вказаної статті, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Як визначено ч.3 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), у разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

В силу п.4 ч.1 ст.64 Закону постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником.

Частиною 6 вказаної статті установлено що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання; постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч. 8 ст.64 Закону постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, з моменту фактичного постачання електричної енергії є укладеним між позивачем, який є постачальником «останньої надії» на відповідній території, та відповідачем, що споживає електричну енергію, договір постачання електричної енергії, умови якого розміщені на сайті відповідача.

До одного із обов`язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону, належить обов`язок сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у строк, визначений комерційною пропозицією протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку в силу п.4.1 комерційної пропозиції і не пізніше 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, що передбачено п.4.2 комерційної пропозиції. При цьому. враховуючи умови договору з його додатком комерційною пропозицією (п.4.3 комерційної пропозиції), датою отримання відповідних рахунків є дата відправлення на електронну адресу відповідача, повідомлену оператором системи розподілу, а не на поштову адресу, як безпідставно вважає відповідач.

Таким чином:

- рахунок від 11.01.2021 на суму 1 147 205,30грн за електроенергію, поставлену в грудні 2020 року, який направлено 13.01.2021 відповідачу на електронну пошту, повідомлену оператором системи розподілу (а.с.32,37), мав бути оплачений позивачем по 20.01.2021 (включно), зважаючи, що такий рахунок направлений позивачем лише 13.01.2021 і фактично до 14.01.2021 лишилось менше 5 робочих днів;

- рахунок від 15.02.2021 на суму 1 208 191,92грн за електроенергію, поставлену в січні 2021 року, який направлено 15.02.2021 відповідачу на електронну пошту, повідомлену оператором системи розподілу, мав бути оплачений позивачем по 22.02.2021 (включно), зважаючи, що такий рахунок направлений позивачем лише 15.02.2021 і фактично до 14.02.2021 лишилось менше 5 робочих днів.

Отже, зобов`язання з оплати електричної енергії, поставленої у: грудні 2020 року, є простроченим з 21.01.2021; січні 2021 року з 23.02.2021. Таким чином, суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що позивач невірно вважає зобов`язання простроченими відповідно з 21.01.2021 та з 23.02.2021.

Слід зазначити, що у даній справі відповідач не спростував фактів споживанні електричної енергії у зазначених у актах обсягах та не довів оспорення ним обсягів електричної енергії, зазначених у них, у порядку, визначеному п.4.4 комерційної пропозиції та законодавством.

Про факти споживання електричної енергії відповідачем свідчить інформація оператора системи роз поділу, на якого відповідно до п.8 ч.1 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладено обов`язок забезпечення комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Доказів оплати поставленого обсягу електричної енергії у спірному періоді відповідачем не надано, чим не спростовано посилань позивача на наявність боргу за поставлену електричну енергію.

З урахуванням зазначеного вимоги в частині стягнення 2 355 397,22грн основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії, вимоги позивача щодо сплати відповідачем втрат від інфляції та процентів у розмірі, який змінений у комерційній пропозиції до договору постачання електричної енергії, до якого приєднався відповідач за фактом поставки електричної енергії відповідачем, а саме 15% є мотивованими.

Перевіривши розрахунок позивача, який долучений до матеріалів позовної заяви і надає змогу визначити період нарахування, розмір боргу, застосований сукупний індекс інфляції, розмір процентів за 1 день (а.с.43), суд констатує, що розрахунки втрат від інфляції та процентів здійснені з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановленого індексу інфляції та розміру процентів згідно з комерційній пропозиції. При цьому, за розрахунком суду, розмір втрат від інфляції становить більшу суму. аніж заявляє позивач, що пов`язано із не здійсненням позивачем округлення до десятої після коми сукупного індексу інфляції за заявлений період і розрахунком такого індексу інфляції фактично за день, що не відповідає методиці розрахунку втрат від інфляції.

Поряд з цим, у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених вимог, тому вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та процентів підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі відповідно 892 498,21грн втрат від інфляції, 700 881,79грн процентів.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 371 340,82грн пені, що нарахована ним за період з 21.01.2021 по 22.02.2022, які суд вважає мотивованими з наступних підстав.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У даній справі встановлено факти порушення відповідачем зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії у грудні 2020 року та січні 2021 року, тому вимоги про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені у встановленому розмірі, що не перевищує максимально допустимий, є правомірними.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично вірним та таким, що здійснений з урахуванням періоду прострочення, розміру боргу та положень комерційної пропозиції, відповідно до яких нарахування пені припиняється лише через 1 рік з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначеного, суд задовольняє заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені у розмірі 371340,82грн у повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають покладення на відповідача у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 64 801,77грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський домобудівний комбінат №1 (ідентифікаційний код 36383265; 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Олега Кошового, 13-Б/1, нежиле приміщення 83) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (ідентифікаційний код 19480600; 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) 2 355 397,22грн - основного боргу, 892 498,21грн - втрат від інфляції, 700 881,79грн 15 % річних, 371 340,82грн - пені, а також 64 801,77грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.10.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова