Рішення

від 10.10.2023 по справі 916/2704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа № 916/2704/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 32040840),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РАДА" (65102, м. Одеса, провулок Локомотивний, буд. 14А; код ЄДРПОУ 37872839),

про стягнення 482000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Стоєва Ю.С., довіреність №21/12-1 від 21.12.2022;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РАДА" про стягнення суми заборгованості у розмірі 482000,00 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 04/05 від 12.05.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2704/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.08.2023 о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 01.08.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.09.2023 о 09:40 год. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2704/23 на 30 днів.

Ухвалою суду від 12.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/2704/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2023 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 10.10.2023 об 14:10 год.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2023 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідачем не було повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти „адресат відсутній за вказаною адресою (т. 1, а.с. 65-66, 84-85).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У судовому засіданні 10.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 12 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „МД ІСТЕЙТ (надалі позивач або орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю „МД РАДА (надалі відповідач або орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 04/05 (надалі - Договір).

Відповідно до розділу „ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Договору, зокрема „об`єкт оренди - торгова площадка, розташована в м. Одесі за адресою: провулок Локомотивний, 14А, „торгова площадка - нерухоме майно площею 1013,8 м. кв.: літ. „Г - будівля ЦМС площею 781,4 м. кв., літ. „Д - склади запчастин та матеріалів площею 232,4 м. кв., складська територія площею 3779 м. кв., обладнана козловими кранами (кран козловий електричний, реєстр. № 12309, зав. № 154, та кран вантажопідіймальний, реєстр. № 12446, зав. № 123), площадки, під`їзні дороги, стоянки для автомобілів площею 3013 м. кв., залізничні колії площею 407 м. кв., інші площі (зелена зона, підстанція тощо) площею 4631 м. кв., інше майно, зазначене у акті приймання-передачі в оренду. Загальна площа ТП 12 088 м. кв.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне користування (далі іменоване - оренда, користування) об`єкт оренди, а орендар зобов`язується прийняти, оплатити користування і повернути об`єкт оренди орендодавцю на умовах визначених цим Договором.

Приймання-передача об`єкта оренди оформляється Актом прийому-передачі, в якому зазначається його технічній стан, опис майна, можливість нормального функціонування, використання з призначенням, комплектність, недоліки, та інші відомості. Акт прийому-передачі підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їхніми печатками та є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1. Договору).

Згідно умов п. 4.1. Договору, строк оренди починає перебіг з моменту прийняття об`єкта оренди по Акту прийому-передачі по 12 травня 2021 року.

Орендар зобов`язаний здійснювати оплату орендної плати за користування Об`єктом оренди в розмірах і термінах обумовлених в даному Договорі. Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди щомісячно складає: 140000,00 грн (сто сорок тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, ПДВ по ставці 20% - 28000,00 грн (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок). Розмір орендної плати з урахуванням ПДВ складає -168000,00 грн. (сто шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) в місяць.

Відповідно до умов п. 5.5 Договору орендна плата, визначена в п. 5.1 цього Договору, протягом всього строку оренди здійснюються орендарем в безготівковій формі щомісяця до 10 (десятого) числа поточного місяця за поточний (звітній) місяць в національній валюті України на поточний рахунок орендодавця, який вказаний у даному Договору та/або рахунку-фактурі. Оплата орендної плати за даним Договором протягом всього строку оренди здійснюється орендарем у порядку та в строки встановлені в п. 5.5 даного Договору, незалежно від результатів ведення ним фінансово-господарської діяльності. Не виставлений рахунок на оплату орендної плати не звільняє орендаря від відповідальності своєчасної оплати орендної плати за Договором. Зобов`язання по здійсненню платежів будуть виконаними належним чином в момент, коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру платежу будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця (п. 5.6. Договору).

Згідно умов п. 13.1. Договору, він набуває чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін і діє по 12 травня 2021 року.

Згідно акта приймання-передачі майна слідує, що орендоване за Договором майно було передано Товариству з обмеженою відповідальністю „МД РАДА у користування 12 травня 2020 року.

Факт наявності заборгованості за Договором підтверджується відповідними актами виконаних робіт (надання послуг) та рахунків-фактури (т.1 а.с. 14-19).

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивачем було наголошено, що відповідачем частково було сплачено орендну плату у розмірі 22000,00 грн, інша частина боргу відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду.

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 482000,00 грн.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за користування майном не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю „МД ІСТЕЙТ і Товариством з обмеженою відповідальністю „МД РАДА було укладено договір оренди нерухомого майна № 04/05. В подальшому, відповідно до акту приймання-передачі було передано орендоване за Договором майно Товариству з обмеженою відповідальністю „МД РАДА у користування 12.05.2020.

Проте, зобов`язання зі сплати орендних платежів згідно актів виконаних робіт (надання послуг) та рахунків-фактури за період серпень жовтень 2020 року відповідачем виконані частково, лише у розмірі 22 000,00 грн, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 482000,00 грн. Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 482000,00 грн, відповідачем суду не надано.

Отже, з урахуванням приписів п. 5.5., п. 5.6. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за користування майном у визначені строки, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Договору та Закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 482000,00 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РАДА" (65102, м. Одеса, провулок Локомотивний, буд. 14А; код ЄДРПОУ 37872839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 32040840) суму боргу у розмірі 482000,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7230,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 13 жовтня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.