Ухвала від 11.10.2023 по справі 911/3540/21

УХВАЛА

11 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3540/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ендорфін Груп»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2022 (суддя Грабець С. Ю.)

за позовом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області

до Приватного підприємства «Ендорфін Груп»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю:

позивача: Серафимов І.М. (адвокат),

відповідача: Кулік В.М. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, яка є правонаступником Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Рада), звернувшись з позовом до Приватного підприємства «Ендорфін Груп» (далі - Підприємство), просила витребувати з приватної власності останнього в комунальну власність на користь Ради: земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Толстого, площею 0,0024 га, кадастровий номер: 3222486201:01:042:5222 (далі - земельна ділянка-1); земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Толстого, площею 0,0354 га, кадастровий номер: 3222486201:01:042:5223 (далі - земельна ділянка-2).

1.2 Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222486201:01:042:0038, площею 0,0378 га, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Толстого (далі - земельна ділянка-3) , яка у подальшому була поділена на земельні ділянки 1 та 2, вибула з володіння територіальної громади поза її волею.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що жодного рішення про первинну передачу у власність земельної ділянки-3 орган місцевого самоврядування не приймав, ця ділянка вибула з володіння Ради поза її волею, що є достатньою передумовою для витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2002, на підставі якого був зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 898125, судам не надано.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і рішення, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Підприємство посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що 02.07.2021 на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Самсон Тетяни Володимирівни № 59139662 від 07.07.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; третя особа) зареєстровано право власності на земельну ділянку-3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії КВ № 898125 (далі - Державний акт).

4.2 Згідно з вказаним Державним актом він був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2038 від 11.03.2002 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2002 № 1823.

4.3 Державний акт підписаний від імені голови Софіївсько-Борщагівської ради Перевишко В. Г. 11.03.2002, який, за твердженнями представника позивача, не був посадовою особою цієї Ради та не був наділений повноваженнями щодо підписання Державних актів на право приватної власності на землю.

4.4 Позивачем подано довідку від 04.11.2021 № 1-12/2405, згідно з якою станом на 11.03.2002 повноваження Софіївсько-Борщагівського сільського голови Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362131) виконував Ковінченко Анатолій Леонідович . Перевишко В.Г. станом на 11.03.2002 не займав жодної посади та не був службовою (посадовою) особою цієї Ради, до повноважень якої входило підписання державних актів на право приватної власності на землю.

4.5 Станом на 04.05.2007 (дата складання кадастрового плану суміжної земельної ділянки 3222486201:01:042:0033) спірна земельна ділянка-3 не була сформована і не належала ОСОБА_1 на праві приватної власності, а відносилась до земель загального користування сільради.

4.6 На переконання позивача, право власності на земельну ділянку-3 ОСОБА_1 набув на підставі підробленого Державного акта. Згідно з довідкою позивача від 27.10.2021 № 1-12/2338 Державний акт серія КВ № 898125 Софіївсько-Борщагівською радою не реєструвався. Запис за № 2038 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю відсутній. Будь-яких записів про реєстрацію майнових прав на земельну ділянку-3 не вчинялося. Жодного рішення щодо продажу або безоплатної передачі у власність фізичних/юридичних осіб або передачі у користування земельної ділянки-3 органом місцевого самоврядування ніколи не приймалося.

4.7 Між ОСОБА_1 та Підприємством укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.09.2021 (далі - Договір), згідно з умовами якого третя особа передала у власність відповідача спірну земельну ділянку, а відповідач прийняв її у власність та сплатив грошові кошти.

4.8 На підставі Договору приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав Валентиною Геронтіївною 04.09.2021 було прийнято рішення № 60177662 про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку-3, номер запису про право власності 437789851.

4.9 На підставі заяви відповідача про поділ земельної ділянки, державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Калитянської селищної ради Грабовецькою Наталією Володимирівною прийняті рішення від 16.09.2021: № 60403386 про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2457106732080, номер запису про право власності 43992730; № 60403982 про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку-2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2457122632080, номер запису про право власності 43993039; № 60404335 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку-3.

4.10 За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі, оскільки вважає, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Ради поза її волею.

4.11 Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що законною підставою для вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади села Софіївська Борщагівка, повноваження якої як власника представляє сільська рада, могло бути виключно рішення сільської ради про таке вибуття, і лише в подальшому така ділянка могла вибувати із приватної чи колективної власності осіб, яким вона була передана, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Водночас жодного рішення про первинну передачу у власність даної земельної ділянки органом місцевого самоврядування ніколи не приймалося.

4.12 Отже, земельна ділянка вибула з володіння сільської ради поза її волею, що є достатньою передумовою для витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

4.13 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.14 При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

4.15 Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

4.16 Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.17 Касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника на неврахування висновку щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у подібних правовідносинах, викладеного в постановах від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 14.04.2022 у справі № 644/2204/19, від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц, від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20, від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних скаржником правових позицій під час вирішення цього спору.

4.18 Так, на відміну від справ, на які посилається відповідач, у справі, що розглядається, суди, з`ясувавши відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу місцевого самоврядування - Ради, що означало відсутність взагалі будь-якого виявлення власником волі на відчуження цієї ділянки, дійшли висновку про те, що Рада згідно з приписами статті 388 ЦК України має право на витребування від Підприємства земельної ділянки, яка вибула з володіння територіальної громади поза її волею.

4.19 При цьому суди не встановили невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Недотримання чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства. Водночас суди звернули увагу на те, що відповідач не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавця земельної ділянки.

4.20 Що стосується неврахування, на думку заявника, судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 80 ГПК України, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, колегія суддів зазначає наступне.

4.21 У постановах, наведених скаржником для порівняння, Верховний Суд, враховуючи обставини конкретної справи, аналізував дії господарського суду апеляційної інстанції при відмові у задоволенні клопотання сторони про долучення додаткових доказів.

4.22 Водночас у справі, що розглядається, докази, про які згадує відповідач у касаційній скарзі, були приєднані до матеріалів справи судом першої інстанції за клопотанням позивача з відповідним обґрунтуванням причин неподання таких доказів у встановлений законом строк.

4.23 Розглянувши аргументи відповідача, що наведені у касаційній скарзі у контексті урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що по суті всі доводи Підприємства зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.

4.24 Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.25 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.26 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.27 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Ендорфін Груп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 911/3540/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов