Рішення

від 27.09.2023 по справі 752/13631/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13631/22

Провадження № 2/752/2702/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 вересня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Гненик К.П.

представника позивача- Геращенко В.І. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до суду та просить витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:120:0045), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Київській міській раді стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савицькою Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2021 № 62386976, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0933 га (кадастровий номер 8000000000:79:120:0045), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття рішення є державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯД № 916811, виданий 17.05.2007 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації.

При цьому, КМР жодних рішень щодо передачі земельної ділянки жодним фізичним або юридичним особам у власність чи користування не приймала.

Водночас, згідно листа старшого слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 13.05.2022 № 4323/125/56-2022 у провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.12.2021 за № 42021102100000255, в межах якого 14.02.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України за фактом незаконного заволодіння правом власності на Земельну ділянку за підробленими документами, яка належала територіальній громаді міста Києва.

Державний акт, який став підставою для прийняття Рішення приватним нотаріусом, не видавався відповідачу, а виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:90:937:0024), а отже стосується іншої земельної ділянки, з огляду на що не може вважатись належною підставою для набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Земельна ділянка сформована у 2018 році відповідно до законодавства України та зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі розробленого та погодженого відповідно до законодавства проєкту землеустрою щодо відведення її громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 22.05.2018 № НВ-8000756032018 інформація про зареєстроване право у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки відсутня.

Вказана земельна ділянка перебуває в межах міста Києва та є комунальної власністю територіальної громади міста Києва.

Враховуючи викладене, оскільки земельна ділянка вибула із комунальної власності поза волею територіальної громади міста Києва в особі КМР як єдиного розпорядника земель комунальної власності у місті Києві, має бути повернута у власність територіальної громади міста Києва.

Ухвалою судді від 11 жовтня 2022 року вказану справу прийнято до провадження, вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав, явку представника не забезпечив.

Відповідно до ч. 8ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячі з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Савицькою Д.В. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:120:0045 площею 0,0933 га за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 916811, виданого 17 травня 2007.

Позивач зазначає, що жодних рішень щодо передачі земельної ділянки жодним фізичним або юридичним особам у власність чи користування не приймала.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 22.05.2018 № НВ-8000756032018 - земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:120:0045, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі розробленого та погодженого відповідно до законодавства проєкту землеустрою щодо відведення її громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 22.05.2018 № НВ-8000756032018 інформація про зареєстроване право у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки відсутня.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯД № 916811, виданий 17.05.2007 ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:90:937:0024) (а.с.12).

Разом з тим, згідно листа старшого слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 13.05.2022 № 4323/125/56-2022 у провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.12.2021 за № 42021102100000255, в межах якого 14.02.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України за фактом незаконного заволодіння правом власності на Земельну ділянку за підробленими документами, яка належала територіальній громаді міста Києва.

Стаття 60 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні » визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином Київська міська рада є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника. Негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, їх одночасне пред`явлення є неможливим, оскільки такі за своїм правовим змістом є різними. До того ж однією з умов застосування як індикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Слід зазначити, що така позиція висловлена Верховним Судом України, яка міститься в його рішенні та викладена в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, який також був зроблений Верховним Судом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 04.02.2019) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановленому законом порядку до відповідних органів не звертався, жодних розпоряджень уповноважених на це органів щодо передачі відповідачу у власність спірної земельної ділянки не приймалось.

Таким чином, відведення спірної земельної ділянки та видача державного акту на право власності на неї здійснювалося.

Виходячи з положень ч.2 ст.152 ЗК України, ст.ст. 16,387 ЦК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 / на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради /код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36/ земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:120:0045, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 / на користь Київської міської ради /код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36/ 33 682,44 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В.Машкевич