Рішення

від 10.10.2023 по справі 464/767/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/767/23

пр.№ 2/464/630/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10.10.2023 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання - Андрушко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Транс» про стягнення грошових коштів,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Єврокар Транс» про стягнення грошових коштів у розмірі 199 407,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Транс» укладено Договір №15 з пошуку та поставки транспортного засобу. Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язується надати позивачу комплекс організаційно-консультативних послуг з питань пошуку, підбору, купівлі та митного оформлення транспортних засобів, а позивач в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити послуги. Таким чином, на виконання умов Договору, 08.06.2021 ОСОБА_1 оплатив на банківський рахунок ТОВ «Єврокар Транс» грошові кошти у розмірі 154 976,64 грн. Вказує, що Договір укладений строком на 1 календарний рік, тобто термін його дії закінчився 07 червня 2022 року. Однак, за вказаний термін відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив умови Договору. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 22.12.2022 направив на електронну адресу ТОВ «Єврокар транс» лист-звернення, який містив прохання негайно відреагувати та вийти на зв`язок з метою врегулювання питань за укладеним Договором. Також, 26.12.2022 направив на адресу відповідача лист-вимогу про повернення сплачених коштів у розмірі 154 976,64 грн. та 09.01.2023 направив вимогу щодо добровільного повернення суми сплачених ним коштів, однак ТОВ «Єврокар транс» на вказані листи відповіді не надало, добровільно грошові кошти не повернуло. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 199 407,69 грн., яка складає: суму основного боргу у розмірі 154 976,64 грн., інфляційні збитки за період з 08.06.2022 до 06.02.2023 у розмірі 19 554,12 грн., 3% річних у розмірі 3 108,021 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19 425,15 грн. та 2 343,76 грн. пені.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.06.2023 визнано обов`язкову явку позивача в судовому засіданні.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2023 постановлено проводити заочний розгляд вказаної цивільної справи.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю згідно заявлених позовних вимог, пояснив, що мав намір придбати автомобіль, та через мережу інтернет вибрав бажаний автомобіль, котрий продавався особою, на ім`я ОСОБА_2 . Зателефонувавши за номером телефону закріпленим в оголошенні, йому було повідомлено, що обраний ним автомобіль, знаходиться за межами України, а щоб його придбати, необхідно укласти договір про надання послуг із ТОВ «Єврокар Транс», внести завдаток, після чого, будуть виконані дії з доставки транспорту в Україну, оформлення відповідних документів. На таку пропозицію він погодився, оскільки його влаштовувала ціна та товар. Після чого, через Нову пошту отримав договір №15 з пошуку та поставку транспортного засобу, котрий підписав 07.06.2021 та повернув другій стороні. Вказав, що даний договір Додатку 1 не мав, оскільки вид транспортного засобу був обумовлений сторонами згідно оголошення про продаж. При цьому всі питання щодо придбання автомобіля вирішував в телефонному режимі. В подальшому, після підписання договору, він на обумовлений у договорі рахунок вніс передбачену договором суму коштів в розмірі 154976,64 грн. Через деякий час, від контактної особи відповідача довідався, що йому автомобіль не може бути передано, оскільки такий потрапив у ДТП в Польщі, та було запропоновано інший варіант, з чим він не погодився, та просив повернути заплачені кошти. Спочатку, за допомогою вайбер переписки представники відповідача погоджувалися повернути кошти, однак через деякий час перестали реагувати на його прохання. Вважає, що він виконав умови укладеного договору, а відповідач такий не виконав у визначені договором строки. У грудні 2022 року та січня 2023 року він направляв на електронну адресу за місцем знаходження ТОВ «Єврокар транс» листи-звернення, які містили прохання негайно відреагувати та вийти на зв`язок з метою врегулювання питань за укладеним Договором та повернення коштів. Наразі, просив позов задоволити, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 199 407,69 грн.

Представник позивача, повністю підтвердив пояснення позивача, вважає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору в межах строків, на котрий його було укладено, порушено право позивача. При цьому ствердив, що дія договору завершилася після спливу одного року з моменту укладення, як це передбачено правочином, а не внаслідок неможливості виконання його умов сторонами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи неявку сторін в судове засідання, призначене на 10.10.2023, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Ознайомившись із позовними вимогами, дослідивши матеріали позову тим самим з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

07 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Транс» укладено Договір №15 з пошуку та поставки транспортного засобу, відповідно до умов якого ТОВ «Єврокар Транс» зобов`язується надати ОСОБА_1 комплекс організаційно-консультаційних послуг з питань пошуку, підбору, купівлі та митного оформлення транспортних засобів, а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти та оплати такі послуги. Договір укладений строком на 1 календарний рік з моменту його підписання.

08 червня 2022 року ОСОБА_1 оплатив ТОВ «Єврокар Транс» грошові кошти за надання послуг в сфері митного оформлення документів на підставі рахунку №15 від 07.06.2021 у розмірі 154 976,64 грн.

Акту прийому передачі наданих послуг суду не надано.

З цього слідує, що між сторонами виник спір з приводу невиконання договірних зобов`язань.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 вказаної норми заначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

При цьому, згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 вказаної норми).

Зміст Договору, у відповідності до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі, у відповідності до ст. 598 ЦК України, на підставах, встановлених договором або законом . Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Так, згідно статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України. Так, ч.1 встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України ). Крім того, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також, статтею 653 ЦК України визначені правові наслідки зміни або розірвання договору. Зокрема, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. При цьому, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Одночасно, згідно ч.4 вказаної статті, Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізом вказаних норм, вбачається, що зобов`язання, котрі виникають із договору припиняються їх виконанням, проведеним належним чином, зміною або розірванням договору за згодою сторін, вчиненій в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, чи внаслідок набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Як вбачається із договору №15 з пошуку та поставки транспортного засобу від 07.06.2021 (оригінал котрого представлено суду), ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Транс» в особі ОСОБА_3 (номер телефону НОМЕР_1 згідно реквізитів сторін) погодилися, що ТОВ «Єврокар Транс» (Виконавець) зобов`язується надати ОСОБА_1 (Замовнику) комплекс організаційно-консультаційних послуг з питань пошуку, підбору, купівлі та митного оформлення транспортних засобів, конкретна модель котрого та її специфікація узгоджена сторонами у Додатку 1 до договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1.3 Договору), а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти та оплати такі послуги (а.с. 8-12).

Згідно Рахунку на оплату № 15 від 07.06.2021 виписаного ТОВ «Єврокар транс» ОСОБА_1 (оригінал котрого надано суду) мав сплатити на розрахункові рахунки постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Транс» кошти за послуги в сфері митного оформлення документів згідно Договору з пошуку та поставки транспортного засобу № 15 від 07.06.2021 у сумі 154976,64 грн. (в т.ч. ПДВ 25829,44 грн) а.с. 13).

З квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2153645088.1, встановлено, що ОСОБА_1 08.06.2021 сплатив на банківський рахунок отримувача ТОВ «Єврокар Транс» грошові кошти за послуги в сфері митного оформлення документів рах.№15 від 07.06.2021у розмірі 154 976,64 грн. (а.с.14).

З листів від 22.12.2022, 26.12.2022, 09.01.2023 вбачається, що ОСОБА_1 звертався з такими на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та адресу місця знаходження юридичної особи ТОВ «Єврокар Транс» вказані у договорі як реквізити сторін, із вимогами щодо вирішення питань пов`язаних із договірними зобов`язаннями, повернення сплачених коштів в сумі 154976,64 грн .що підтверджується скриншотами таких, та копіями опису вкладень у цінні листи та накладними №3601412525544 від 26.12.2022, №3601412544620 від 09.01.2023 (а.с. 15-21).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2023 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар Транс» розташоване в м. Львів, вул. Зелена, 238, офіс 81, засновником котрого є ОСОБА_3 (а.с.27-30).

З витягу з інтернет сторінки вбачається, що 01.06.2021 продавцем ОСОБА_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_2 розміщено оголошення про продаж автомобіля Honda CR-V 2013 у м. Львів (а.с. 119).

З витягів про смс переписку у застосунку «вайбер» вбачається, що така проводилася у період з 02.06.2021 по з 16.07.2021 з ОСОБА_2 -хонда з контактними номерами телефону НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з приводу автомобіля Honda CR-V, котрий не доставили до України, обговорення інших пропозицій, а також намірів щодо припинення зобов`язання (а.с. 131-147).

З витягів про смс переписку у застосунку «вайбер» вбачається, що така проводилася у період з 03.06.2021 по 27.09.2021 з ОСОБА_4 -хонда з контактними номерами телефону НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та містить дані про оплату коштів згідно квитанції, пропозицію позивача про повернення коштів в сумі 154976,64 грн., наміри про повернення коштів (а.с.148-166).

Аналізуючи вищевказані докази суд встановив, що в силу договірних відносин між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов`язки, пов`язані із придбанням автомобіля, конкретна модель котрого та специфікація мала бути погоджена сторонами у Додатку 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1.3 Договору), котрий в матеріалах справи відсутній. Однак, суд вважає встановленими обставини, що відповідач взяв на себе зобов`язання надати позивачу послуги обумовлені договором щодо сприяння купівлі індивідуально визначеного автомобіля марки Honda-CR V, що підтверджується доводами позивача та електронною перепискою у застосунку вайбер, та відсутністю фактичних даних, котрі б вказували про висунення замовником (позивачем) інших вимог до транспортних засобів, чи узгодження остаточного варіанту.

При цьому, як вбачається зі змісту договору, відповідач зобов`язаний був розпочати здійснення надання послуг після підписання договору та внесення замовником суми коштів у розмірі 154976,64 грн. З наданих позивачем доказів (квитанцій, рахунку, скріншотів переписок із відповідачем) суд встановив, що останній виконав договірні зобов`язання та в обумовлений договором строк перерахував на розрахунковий рахунок відповідача визначену договором суму коштів. Разом з тим, доказів, про те, що відповідач надав позивачу комплекс організаційно-консультаційних послуг суду не надано. В матеріалах справи відсутній Акт наданих послуг.

При вирішенні вказаного спору, суд одночасно звертає увагу, що договором не визначено правову природу внесеної позивачем суми, зокрема не вказано, що такі грошові кошти є завдатком, однак, беручи до уваги положення ст. 570 ЦК України та зміст п. 5.2 Договору, що це частина обумовленої ціни договору, тобто загальної вартості послуг, і не слугує засобом забезпечення виконання зобов`язання, суд прийшов до переконання, що спірна сума в розмірі 154976,64 грн. є авансом, що сплачена як попередній платіж у рахунок належних платежів.

При цьому вказані висновки суду, перекликаються з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права).

З приводу строку дії договору, що перебуває у безпосередньому зв`язку із позовною вимогою позивача, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Згідно п. 6.1 Договору, сторони обумовили, що договір укладено строком на 1 рік з моменту його підписання, тобто до 07.06.2022. Разом з тим, у п.4.1.2 Договору визначено, що у випадку неможливості виконання послуги, Виконавець повідомляє Замовника, що є рівнозначним припиненню дії договору і не несе за собою матеріальної відповідальності для його учасників.

Беручи до уваги твердження позивача надані в судовому засіданні, про те, що внаслідок неможливості забезпечення відповідачем доставки обумовленого сторонами транспортного засобу, він виявив намір щодо припинення правовідносин з відповідачем, котрий останнім прийнято, що підтверджується перепискою у застосунку вайбер із особою на ім`я ОСОБА_4 , в особі котрого було укладено договір із Виконавцем, та відповідно до п. 2.1.3 Договору визнається належним доказом, суд приходить до переконання, що в силу п. 4.1.2 Договору сторони дійшли згоди щодо припинення зобов`язання з приводу пошуку, бронювання, сприяння купівлі-продажу, перевезення в Україну, оформлення документів щодо інших транспортних засобів, що рівнозначне припиненню дії договору.

Таким чином, суд не погоджується з позицією позивача, що дію договору було припинено внаслідок закінчення строку його дії, зазначеному у п. 6.1 Договору, оскільки будь-яких доказів, що останній, після висловлення наміру повернення авансу, надавав Виконавцю інформацію щодо вимог до транспортних засобів, їх орієнтовну вартість, узгодження варіантів підшуканих автомобілів, що зобов`язувало б відповідач до вчинення дій визначених Договором, суду не надано.

З огляду на це, суд встановив, що договір між сторонами було припинено 09.07.2021 у відповідності до п. 4.1.2 Договору, в наслідок неможливості виконання послуги. При цьому, в силу вказаної норми, у відповідача (Виконавця) виник обов`язок, сплатити на користь позивача (Замовника) повну вартість послуг, попередньо сплачених Замовником на користь Виконавця до моменту настання таких обставин.

Одночасно, умовами договору не передбачено порядку та строків виконання такого зобов`язання.

Однак, як вбачається з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги, що сплачена позивачем сума коштів у розмірі 154976,64 грн. являється авансом, і відповідач в силу договірних зобов`язань взяв на себе обов`язок її повернути у випадку припинення договору, доказами підтверджено, що позивач пред`явив вимогу 09.07.2021, на даний час ТзОВ «ЄВРОКАР ТРАНС» не приступив до виконання зобов`язання, а тому відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України являється боржником, що прострочив, внаслідок чого в позивача наявна обґрунтована підстава для звернення до суду з метою захисту свого права в частині пред`явлення вимоги про стягнення на його користь 154976,64 грн.

У зв`язку із чим, позовна вимога в цій частині є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо вирішення спору в частині стягнення коштів у виді пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційного збільшення та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. (ст. 617 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, згідно котрої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору, сторонами не обумовлено порядку та умов відповідальності Виконавця за невиконання зобов`язання пов`язаного з припиненням договору, у зв`язку із неможливістю його виконання, тому вказане питання підлягає вирішенню згідно законодавства, що його регулює.

З метою вирішення питання щодо характеру та міри відповідальності, котру може нести відповідач, в силу невиконання спірного зобов`язання, суд бере до уваги висновки Великої Палати ВС викладені у постанові у справі № 918/631/19 від 22.09.2020, про те, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати(аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц ).

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, в яких у зв`язку із фактичним припиненням договору, у відповідача з`явилося зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, що є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»). Оскільки погашення боргу не відбувалося, інфляційне збільшення підлягає розрахунку у спосіб зазначений позивачем, з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідальність настає у зв`язку із виникненням зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язаного із датою закінчення строку дії договору (07.06.2022), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із датою досягнення домовленостей про припинення договору з підстав неможливості його виконання.

Разом з тим, беручи до уваги, право позивача визначене ст. 13 ЦК України розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, та те, що останнім заявлено вимогу про нарахування та стягнення інфляційного збільшення та 3% річних саме з моменту завершення дії договору, оскільки його не було розірвано у спосіб, визначений законом, суд прийшов до переконання про задоволення позову в цій частині.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач не скористався правами на участь у в судових засіданням, спростування тверджень позивача, шляхом звернення до суду із відповідними заявами по суті та долученням доказів, у зв`язку із чим в судовому засіданні не спростовано твердження позивача щодо наявності вини у відповідача в частині порушення зобов`язання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення 19554,12 грн інфляційного збільшення (за період 08 червня 2022 року до 06 лютого 2023 року) та 3108,02 грн - 3 % річних (за період 08 червня 2022 року до 06 лютого 2023 року) підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Разом з тим щодо вирішення спору в іншій частині, суд зважає, що згідно положень ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України, пенею є неустойка, як вид забезпечення виконання зобов`язання, правочин щодо котрого вчиняється у письмовій формі, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги, що зобов`язання узгодженні сторонами у Договорі не забезпечені неустойкою, іншого письмового договору з даного приводу суду не надано, а тому позивач не довів, що має право на стягнення неустойки у виді пені, у зв`язку із чим, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, як вбачається з умов договору, позивач не передавав відповідачу грошові кошти в сумі 154 976,64 грн. у користування, а в рахунок належних з нього платежів за надані послуги. Тобто, спірна сума боргу не була предметом договору, а тому у відповідача відсутній обов`язок зі сплати процентів за користування грошовими коштами.

Більше того, як на підставу нарахування та стягнення суми процентів, позивач зіслався на судову практику, а не на джерела визначені ст. 536 ЦК України.

Таким чином, суд вважає недоведеним наявність у позивача права на стягнення процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку із чим, в цій частині у позові також слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «Єврокар Транс» з моменту фактичного припинення Договору №15 з пошуку та поставки транспортного засобу від 07.06.2021, в добровільному порядку не повернуло грошові кошти позивачу, а також протягом часу з моменту закінчення терміну дії договору безпідставно утримувало грошові кошти, надані позивачем, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача основної суми боргу, сум інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Встановлено, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 994,08 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2846548032.1 від 06.02.2023 (а.с. 1).

Беручи до уваги, що суд дійшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з огляду на положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 776,40 грн. (177 638,78 * 1 994,08 / 199 407,69).

Крім того, відповідно до ст. 96 ЦПК України оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Встановлено, що позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2023, надано оригінали письмових доказів, а саме: договір з пошуку та поставки транспортного засобу №15 від 07.06.2021, рахунок ТОВ «Єврокар Транс» на оплату №15 від 07.06.2021, квитанція АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2153645088.1 від 08.06.2021, дублікат квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2153645088.1 від 08.06.2021, які слід повернути останньому.

На підставі ст. ст. 16, 509, 526, 530, 536, 546, 547, 549, 599, 611, 614, 615, 625, 626, 628, 631, 651, 653, 693 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 96, 133, 229, 247, 258, 259, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Транс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 177 638 (сто сімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок, з яких: 154 976 (сто п`ятдесят чотири дев`ятсот сімдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки - сума основного боргу, 19 554 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 12 (дванадцять) копійок - інфляційне збільшення, 3 108 (три тисячі сто вісім) гривень 02 (дві) копійки - 3% річних.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Транс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок.

Оригінали письмових доказів, а саме: договір з пошуку та поставки транспортного засобу №15 від 07.06.2021, рахунок ТОВ «Єврокар Транс» на оплату №15 від 07.06.2021, квитанція АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2153645088.1 від 08.06.2021, дублікат квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2153645088.1 від 08.06.2021, після набрання рішенням законної сили повернути позивачу ОСОБА_1 на підставі відповідного клопотання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10 жовтня 2023 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар Транс», місцезнаходження: м. Львів, вул. Зелена, 238, оф. 81, код ЄДРПОУ 43981613.

Головуюча Сабара Л.В.